Справа № 903/135/23

УХВАЛА 10 серпня 2026 року м. Київ cправа № 903/135/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Картере В. І., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарський суду від 01.06.2026 у складі колегії суддів: Саврій В.А. (головуючий), Романюк Ю.Г., Коломис В.В. та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 01.04.2026 у складі судді Бідюк С.В. у справі № 903/135/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербена" до Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_2 про банкрутство, ВСТАНОВИВ 09.12.2024 ухвалою Господарського суду Волинської області у справі №903/135/23 визначено перелік та розмір визнаних вимог кредиторів до боржника - Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_2 , які підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів боржника, з яких, зокрема, визнані ухвалою суду від 23.10.2024 вимоги ОСОБА_3 на загальну суму 34 097 859,09 грн у наступній черговості: 5 368 грн - вимоги першої черги; 34 092 491,09 грн - вимоги четвертої черги. 04.03.2025 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 903/135/23 пункт 1.11 ухвали Господарського суду Волинської області від 09.12.24 в частині перегляду грошових вимог ОСОБА_3 - залишено без змін. 24.06.2025 постановою Верховного Суду у справі № 903/135/23 скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.12.2024 (в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_3 ) у справі №903/135/23. Справу № 903/135/23 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Волинської області. 19.11.2025 ухвалою Господарського суду Волинської області заяву ОСОБА_3 з грошовими вимогами до боржника прийнято до розгляду та призначено у судовому засіданні на 11.12.2025. 11.12.2025 до Господарського суду Волинської області від представника боржника надійшло клопотання, у якому повідомлено про смерть ОСОБА_3 , на підтвердження чого долучено свідоцтво про смерть від 18.08.2025 та зазначено про необхідність у з`ясуванні обставин правонаступництва. 01.04.2026 ухвалою Господарського суду Волинської області у справі №903/135/23 замінено учасника у справі № 903/135/23 про банкрутство Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_2 в частині розгляду заяви ОСОБА_3 від 01.05.2023 №01-74/653/23 про грошові вимоги в сумі 34092491,09 грн до Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_2 , а саме: ОСОБА_3 його правонаступниками - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Ухвала суду першої інстанції постановлена підставі ст. 1, 43 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ст. 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). 01.06.2026 постановою Північно-західного апеляційного господарський суду (повний текст постанови складено 03.06.2026) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 01.04.2026 у справі № 903/135/23 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 01.04.2026 у справі № 903/135/23 - без змін. 23.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 01.04.2026 у цій справі та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції. 13.07.2026 ухвалою Верховного Суду, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 903/135/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 01.04.2026 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 03.08.2026. Відзивів від учасників справи до Верховного Суду не надходило. Колегія суддів суду касаційної інстанції, розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 01.04.2026, дійшла висновку про закриття касаційного провадження виходячи з наступного. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. Тобто норми процесуального закону можливість касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство ставлять у пряму залежність від особливостей (випадків), передбачених законодавством про банкрутство (Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Кодекс України з процедур банкрутства). Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20). Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУзПБ, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з частиною третьою статті 9 КУзПБ у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про затвердження плану санації у справі про банкрутство, ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність). Наведений у частині третій статті 9 КУзПБ перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами (висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 20.05.2021 у справі №922/3369/19 та в ухвалі від 24.05.2023 у справі № 910/18250/16). У цьому випадку предметом касаційного оскарження є постановлена у справі про банкрутство ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, про заміну учасника у справі №903/135/23 про банкрутство Фермерського господарства "Західний Буг" ОСОБА_2 в частині розгляду заяви ОСОБА_3 про грошові вимоги до боржника його правонаступниками, можливість касаційного оскарження якої не передбачена ч. 3 ст. 9 КУзПБ. Тобто касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню (п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України). Правова позиція щодо неможливості оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного господарського суду, прийнятої за результатом апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про заміну (відмову у заміні) кредитора його правонаступником, викладена судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 28.01.2021 у справі № 50/311-б та від 12.11.2019 у справі № 922/6220/15. Колегія суддів враховує зазначений підхід до предмету касаційного оскарження у цій справі (про заміну учасника у справі про банкрутство щодо розгляду заяви з грошовими вимогами його правонаступниками), зважаючи на розгляд порушеного питання саме в процедурі банкрутства юридичної особи, що пов`язане із застосуванням спеціальних норм законодавства (КУзПБ) та відповідних наслідків. Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення (рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Таким чином, вичерпний перелік прийнятих у справі про банкрутство ухвал місцевого суду та постанов суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Верховний Суд зазначає, що положення статей 287 та 296 ГПК України не передбачають закриття касаційного провадження з вище наведених підстав, однак, у цьому випадку, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 01.04.2026. Керуючись статтями 234, 235, 293, 296 Господарського процесуального кодексу України, статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, УХВАЛИВ: 1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 01.04.2026 у справі № 903/135/23. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. Пєсков Судді С. Жуков В. Картере