Справа № 176/1159/25

справа №176/1159/25 провадження №1-в/176/64/26 УХВАЛА Іменем України 27 серпня 2026 р. суддя Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали подання заступника начальника Кам`янського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_2 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого ОСОБА_3 для відбування призначеного покарання,- ВСТАНОВИЛА: До Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшло подання заступника начальника Кам`янського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_2 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого ОСОБА_3 для відбування покарання, призначеного вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 31 липня 2025 року. Вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 31 липня 2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначено йому покарання у виді одного року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю один рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених вироком суду. У поданні зазначено, що засуджений не з`являється за викликами до уповноваженого органу з питань пробації, змінював місце проживання без належного повідомлення уповноваженого органу, а також був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. У зв`язку з наведеним орган пробації просить скасувати звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням та направити його для відбування покарання, призначеного вироком суду. Дослідивши матеріали подання, суд дійшов таких висновків. Відповідно до ч. 2 ст. 78 КК України у разі невиконання засудженим покладених на нього обов`язків або систематичного вчинення ним правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення та свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування покарання, призначеного вироком. Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Разом із тим положення кримінально-виконавчого законодавства визначають спеціального суб`єкта, на якого покладено здійснення контролю за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням. Так, відповідно до ст. 14 Кримінально-виконавчого кодексу України військові частини здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням. Частиною першою ст. 163 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлено, що нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого, а стосовно військовослужбовців командирами військових частин. Таким чином, законодавцем установлено спеціальний порядок здійснення нагляду за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням, відповідно до якого такий нагляд здійснюється командуванням відповідної військової частини. Із матеріалів подання вбачається, що ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Також у матеріалах подання міститься інформація про те, що відповідно до наказу командира військової частини від 26 липня 2025 року ОСОБА_3 самовільно залишив військову частину та надалі був відсутній на військовій службі без поважних причин. Водночас матеріали подання не містять відомостей про звільнення ОСОБА_3 з військової служби, виключення його зі списків особового складу військової частини або інших документів, які б свідчили про припинення ним статусу військовослужбовця. Сам по собі факт самовільного залишення військової частини не свідчить про припинення військової служби та автоматичну втрату особою статусу військовослужбовця. За таких обставин суд не має достатніх підстав вважати, що ОСОБА_3 на час здійснення щодо нього нагляду втратив статус військовослужбовця. Відтак, з урахуванням положень ст. 14 та ч. 1 ст. 163 КВК України, нагляд за поведінкою ОСОБА_3 як засудженого військовослужбовця має здійснюватися командиром відповідної військової частини, а не уповноваженим органом з питань пробації за місцем його проживання. Відповідно до ч. 2 ст. 166 КВК України у разі систематичного невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов`язків, покладених на нього, систематичного вчинення адміністративних правопорушень уповноважений орган з питань пробації надсилає до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. При цьому систематичним невиконанням покладених на засудженого обов`язків є невиконання протягом іспитового строку три і більше разів одного або кількох обов`язків без поважних причин. Систематичним вчиненням адміністративних правопорушень є вчинення трьох і більше адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок. Однак із поданих матеріалів не вбачається належного підтвердження систематичного невиконання ОСОБА_3 покладених на нього вироком суду обов`язків. Зокрема, у поданні зазначено про неявки засудженого за викликами до уповноваженого органу з питань пробації та зміну ним місця проживання без належного повідомлення, однак не наведено вичерпного переліку таких випадків із зазначенням конкретних дат, змісту відповідних викликів, обставин їх направлення та отримання, причин неявки, а також інших даних, які б давали можливість установити безпідставність таких порушень та їх систематичний характер. Крім того, матеріали подання не містять належних відомостей про застосування до ОСОБА_3 передбачених ст. 166 КВК України заходів реагування у зв`язку з невиконанням покладених на нього обов`язків, зокрема про проведення індивідуальної профілактичної бесіди та застосування письмового попередження про можливість скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням. Водночас суд звертає увагу, що в силу положень ст. 14 та ч. 1 ст. 163 КВК України саме командування військової частини є суб`єктом, уповноваженим здійснювати контроль за поведінкою засудженого військовослужбовця, а отже, матеріали подання повинні містити належні відомості про здійснення такого контролю та вжиття відповідних заходів реагування саме компетентним суб`єктом. Щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, то одне адміністративне правопорушення саме по собі не свідчить про систематичне вчинення адміністративних правопорушень у розумінні ч. 2 ст. 166 КВК України та ч. 2 ст. 78 КК України. Таким чином, наявні в матеріалах подання відомості не підтверджують не лише передбачених законом підстав для скасування звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, а й належних повноважень Кам`янського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області на здійснення нагляду за його поведінкою та звернення до суду з відповідним поданням. Суд також враховує, що наказ командира військової частини, на який посилається орган пробації, датований 26 липня 2025 року, тоді як вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області постановлено 31 липня 2025 року. Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду. Отже, якщо самовільне залишення військової частини ОСОБА_3 мало місце саме 26 липня 2025 року та було завершеним на цю дату, така обставина передувала постановленню вироку від 31 липня 2025 року і не може розглядатися як порушення умов звільнення від відбування покарання з випробуванням у період іспитового строку. Разом із тим із матеріалів подання неможливо однозначно встановити період, протягом якого ОСОБА_3 був відсутній у військовій частині, а також чи продовжувалася така відсутність після 31 липня 2025 року. За таких обставин зазначена обставина не може бути покладена в основу висновку про порушення засудженим умов звільнення від відбування покарання з випробуванням. Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що подання внесено суб`єктом, який за наявними матеріалами не є уповноваженим здійснювати нагляд за поведінкою ОСОБА_3 як військовослужбовця та звертатися до суду з відповідним поданням, а наведені в поданні обставини не містять достатніх даних для висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин подання підлягає поверненню заявнику для звернення до суду належним суб`єктом у разі наявності передбачених законом підстав. Керуючись ст. 78 КК України, ст.ст. 14, 163, 166 КВК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд,- ПОСТАНОВИЛА: Подання заступника начальника Кам`янського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_2 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для відбування покарання, призначеного вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 31 липня 2025 року, повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_4