Справа № 922/662/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 _________________________________________________________________________ УХВАЛА "31" липня 2018 р. Справа № 922/662/18 Господарський суд Харківської області у складі: судді Міньковського С.В. розглянувши справу за заявою Командитне товариство "Кастор 17", м. Мерефа до Командитне товариство "Кастор 17", м. Мерефа про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: Заявник - ліквідатор Командитного товариства "Кастор 17" звернувся до суду з заявою, в якій просить суд надати згоду на продаж майна банкрута, що перебуває в заставі ТОВ "Твіст Груп", посилаючись на ст. 42 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції після 19.01.13 р. Розглянувши надану суду заяву та додані до неї документи суд встановив, що подана до суду заява не містить доказів звернення до заставного кредитора з метою отримання згоди на реалізацію майна, що знаходиться у нього в заставі. Форми судового процесу встановлені статтею 12 ГПК України (в редакції від 15.12.2017 р.), частиною 6 якої передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Згідно ч.4 ст.42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. Тобто, в ліквідаційній процедурі, господарський суд за заявою ліквідатора надає згоду на продаж майна банкрута, що знаходиться в заставі (іпотеці) лише за відсутності згоди заставного кредитора. Натомість ліквідатор взагалі не надала суду доказів звернення до заставного кредитора та не надала доказів отримання відмови у наданні згоди на таку реалізацію заставним кредитором. Отже, приписи ст. 42 Закону про банкрутство передбачають право ліквідатора звернутися до господарського суду з заявою про надання згоди на реалізацію заставного майна банкрута після самостійного вжиття заходів щодо отримання згоди на реалізацію заставного майна. Тобто ліквідатор повинен вжити заходів досудового врегулювання цих правовідносин і лише при наявності спору ліквідатор зобов'язаний звернутися до господарського суду для вирішення питання в судовому порядку. Відповідно п. 6 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву та додані до неї докменти у разі, якщо до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов'язковими згідно із Законом. На підставі вищенаведеного та керуючись п. 6 ч. 5 ст. 174, ст. 233-234 Господарського процесуального кодексу України, ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - УХВАЛИВ: 1. Повернути заяву ліквідатора за вх. №22114 від 31.07.18 р. у справі про банкрутство КТ "Кастор 17" заявнику без розгляду на 5 аркушах. 2. Роз'яснити стороні, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня підписання її суддею. Ухвала підписана 31.07.2018 р. Суддя Міньковський С.В.