Справа № 908/1721/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ ~СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.12.2021 ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~м. Дніпро ~~~~~~~~Справа № ~908/1721/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач), суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є., секретар судового засідання Мацекос І.М., розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.08.2021 (суддя Юлдашев О.О.) у справі № 908/1721/21 кредитор - Дочірнє підприємство Автоскладальний завод № 2 Публічного акціонерного товариства Автомобільна Компанія Богдан Моторс, код з ЄДР 21751779 (49027, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пл. Соборна, 1-Б) боржник Дочірнє підприємство Автобусний завод Богдан, код ЄДР 32503719 (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Жаботинського Леоніда, буд. 50) ВСТАНОВИВ: 1. Зміст і мотиви оскаржуваного рішення у справі. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.07.2021 відкрито провадження у справі № 908/1721/21 про банкрутство Дочірнього підприємства Автобусний завод Богдан. Введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Сердюк М.М. Призначено попереднє засідання. На офіційному веб-порталі судової влади України здійснено публікацію оголошення. У передбачений Кодексом строк, до суду з грошовими вимогами до боржника заявились заявники. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.08.2021 у справі ~№ 908/1721/21: 1. віднесено кредиторські вимоги ініціюючого кредитора Дочірнього підприємства Автоскладальний завод № 2 Публічного акціонерного товариства Автомобільна Компанія Богдан Моторс у розмірі 4 472 900,00 грн. основного боргу до четвертої черги задоволення; 2. визнано кредиторські вимоги до боржника: 1/ Головного управління ДПС у Черкаській області у розмірі 33 715,50 грн. основного боргу з третьою чергою задоволення та 4 540,00 грн. судового збору з першою чергою задоволення. 2/ Черкаської міської ради у розмірі 99 720,84 грн. основного боргу з третьою чергою задоволення та 4 540,00 грн. судового збору з першою чергою задоволення. 3/ Товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільна Інжинірінгова Група у розмірі 206 229,74 грн. основного боргу з четвертою чергою задоволення та 4 540,00 грн. судового збору з першою чергою задоволення. 4/ Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України у розмірі 1 665 582 098,62 грн. вимоги, забезпечені заставою майна боржника, які підлягають погашенню позачергово та 4 540,00 грн. судового збору з першою чергою задоволення; 3. грошові вимоги Головного управління ДПС у Черкаській області у розмірі 252 499,30 грн. відхилено; 4. зобов`язано розпорядника майна боржника провести збори кредиторів відповідно до статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства; 5. дата проведення зборів кредиторів та комітету 03.09.2021; 6. підсумкове засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, призначено на 23.09.2021 о 10:15. Ухвала обґрунтована тим, що у передбачений Кодексом строк, до суду з грошовими вимогами до боржника заявились заявники, серед яких сума боргу, заявлена ГУ ДПС у Черкаській області у розмірі 252 499,30 грн. (орендна плата з юридичних осіб). Також надійшла заява від Черкаської міської ради, де остання просить включити до реєстру вимог кредиторів суму заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 99 720, 84 грн. Тобто, Черкаська міська рада і Головне управління ДПС у Черкаській області заявляють одні й ті самі вимоги до боржника в частині плати за землю. Отже, суд вирішив, грошові вимоги Головного управління ДПС у Черкаській області у розмірі 252 499,30 грн. відхилити. 2.Короткий і узагальнений зміст апеляційної скарги. Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, Головне управління ДПС у Черкаській області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: - поновити строк на апеляційне оскарження; - скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.08.2021 у справі № 908/1721/21 в частині невизнання вимог Головного управління ДПС у Черкаській області та винести постанову, якою задовольнити заяву останнього у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, та посилаючись на статті 1, 4, 5, 41 Податкового кодексу України та на постанову від 20 вересня 2018 року Великої Палати Верховного Суду у справі N 925/230/17 зазначив, що органами стягнення є виключно контролюючі органи. 3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Ліквідатор Дочірнього підприємства Автобусний завод Богдан Сердюк М.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. 4.Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2021 поновлено строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.08.2021 у справі № 908/1721/21; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 22.12.2021 о 14:30 год. У судовому засіданні представник боржника (в режимі відеоконференції) надав пояснення у справі та навів обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства. Інші учасники апеляційного провадження у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. 22.12.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника боржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ним ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану ухвалу слід залишити без змін з таких підстав. 5. Встановлені та неоспорені обставини і відповідні їм правовідносини. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.07.2021 відкрито провадження у справі № 908/1721/21 про банкрутство Дочірнього підприємства Автобусний завод Богдан. Введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Сердюк М.М. Попереднє засідання призначено на 19.08.2021 о 10:00. На офіційному веб-порталі судової влади України здійснено публікацію оголошення за № 66837 від 13.07.2021. У передбачений Кодексом строк, до суду з грошовими вимогами до боржника заявились заявники, серед яких сума боргу, заявлена ГУ ДПС у Черкаській області у розмірі 252 499,30 грн. (орендна плата з юридичних осіб). Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.08.2021 у справі № 908/1721/21 визнано кредиторські вимоги до боржника: 1/ Головного управління ДПС у Черкаській області у розмірі 33 715,50 грн. основного боргу з третьою чергою задоволення та 4 540,00 грн. судового збору з першою чергою задоволення. Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, Головне управління ДПС у Черкаській області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. 6.Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. За приписами ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитором є ~юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника. Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування. Зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Згідно з ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів. Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління ДПС у Черкаській області звернулось до Господарського суду Запорізької області з заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 252 499,30 грн. (орендна плата з юридичних осіб). Наведена заява мотивована тим, що заборгованість виникла на підставі: податкового розрахунку земельного податку: № 9016750247 від 08.02.2021 р. зі строками сплати: 02.03.2021, 30.03.2021, 30.04.2021, 31.05.2021, 30.06.2021 зі щомісячним платежем 50 499,85 грн на загальну суму 252 499,25 грн. Одночасно до суду в рамках провадження справи № 908/1721/21звернулась в межах строку заявлення кредиторами своїх вимог Черкаська міська рада, ~та просила включити до реєстру вимог кредиторів суму заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 99 720, 84 гри. Черкаська міська рада зазначає, що вказана заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань з користування земельною ділянкою за договором оренди землі, який укладено між Боржником та Черкаською міською радою. При цьому, з 01.01.2017 р. у зв`язку зі щорічної індексацією грошової оцінки землі (коефіцієнт індексації - 1,06) розмір орендної плати становив 50502,33 грн. за місяць (47643,71*1,06 = 50502,33). Таким чином, за період 01.01.2012 р. по 31.05.2021 р. Боржнику нараховано 4 555 044, 37 грн. орендної плати, з яких оплачено лише 4 450 326,54 грн. Внаслідок цього за Боржником утворилась заборгованість у сумі 99 720,84 грн. Тобто, Черкаська міська рада і Головне управління ДПС у Черкаській області заявляють одні й ті самі вимоги до боржника в частині плати за землю. Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" ~визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство. Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України власності (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції). Тобто, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата" за земельні ділянки державної і комунальної власності. З матеріалів справи вбачається, що боржник не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відхилення грошових вимог Головного управління ДПС у Черкаській області у розмірі 252 499,30 грн. 7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу. Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи скаржника з підстав, викладених в пункті 6 цієї постанови, а також з урахуванням наступного. У цій справі скаржник не є стороною договору оренди, а тому у нього відсутні повноваження стягувати орендну плату за договором, стороною якого він не є. Земельний податок та орендна плата є різними платежами і не можуть сплачуватись одночасно. Перевіривши матеріали справи та надавши оцінку всім аргументам, викладеним в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги. 8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права та інтереси особи, за захистом яких вона звернулась до суду. Дане питання не вирішувалось. 9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Під час апеляційного перегляду, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що Господарським судом Запорізької області при розгляді заяви Головного управління ДПС у Черкаській області належним чином досліджено докази та встановлено обставини справи, судове рішення (ухвала) ухвалено у відповідності до вимог матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Господарського суду Запорізької області від 19.08.2021 у справі № 908/1721/21 без змін відповідно до ст. 276 ГПК України. 10. Судові витрати. Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-284 ГПК України, апеляційний господарський суд, - ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.08.2021 у справі ~~~~~~~~~~~~~~~~~~№ 908/1721/21 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.08.2021 у справі ~~~~~~~~~~~~~~~~~№ 908/1721/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24.12.2021 Головуючий суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Л.М. Білецька Суддя~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~Ю.Б. Парусніков Суддя ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~А.Є. Чередко