Справа № 903/69/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 УХВАЛА "21" лютого 2022 р. Справа № 903/69/18 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді Савченко Г.І. судді Демидюк О.О. судді Павлюк І.Ю. розглянувши заяву арбітражного керуючого Рабана М.Т. про виправлення описки у резолютивній частині постанови суду від 01.02.2022 у справі №903/69/18 за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.11.2021 у справі №903/69/18 (суддя Войціховський В.А.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+", м. Луцьк про вжиття заходів забезпечення у справі за заявою ОСОБА_2 , м. Луцьк про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+", м. Луцьк "ІНВЕСТ+" ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.11.2021 у справі №903/69/18 задоволена заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+" Рабана Микити Тарасовича від 23.11.2021 про вжиття заходів забезпечення. Вжиті заходи забезпечення у справі №903/69/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+". Зупинена реалізація нежитлових приміщень будівлі "Е" (1-2) загальною площею 650,60 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомості №13629546101, що знаходяться у АДРЕСА_1 , шляхом зупинення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки - нежитлових приміщень будівлі "Е" (1-2) загальною площею 650,60 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомості №13629546101, що знаходяться у АДРЕСА_1 , номер лота 499842, що призначені Державним підприємством "СЕТАМ" на 06.12.2021. Не погоджуючись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.11.2021 у справі №903/69/18 скасувати, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+" Рабана Микити Тарасовича від 23.11.2021 про вжиття заходів забезпечення відмови/ти в повному обсязі. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.11.2021 у справі №903/69/18 залишена без задоволення. Ухвала Господарського суду Волинської області від 25.11.2021 у справі №903/69/18 залишена без змін. Зазначено, що постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. Матеріали оскарження ухвали у справі №903/69/18 повернуті до господарського суду Волинської області. 11.02.2022 на адресу суду від арбітражного керуючого Рабана М.Т. надійшла заява про виправлення описки у резолютивній частині постанови суду від 01.02.2022 у справі №903/69/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.11.2021 у справі №903/69/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+" про вжиття заходів забезпечення у справі за заявою ОСОБА_2 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТ+". Листом суду від 11.02.2022 матеріали справи витребовувалися із господарського суду Волинської області. 17.02.2022 матеріали оскарження ухвали від 25.11.2021 у справі №903/69/18 надійшли на адресу суду апеляційної інстанції. Дослідивши заяву арбітражного керуючого Рабана М.Т. про виправлення описки у резолютивній частині постанови суду від 01.02.2022 у справі №903/69/18, судова колегія дійшла висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке. Відповідно до ст. 243 Господарського процесуального кодексу України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження. Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки. Враховуючи приписи частини другої статті 243 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вирішила розглядати заяву про виправлення описки без повідомлення учасників справи. Обґрунтовуючи заяву про виправлення описки у резолютивній частині постанови суду від 01.02.2022 у справі №903/69/18, арбітражний керуючий зазначає, що судом помилково було зазначено про можливість оскарження даної постанови до суду касаційної інстанції. Зазначає, що ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню. Враховуючи наведене, арбітражний керуючий просить виправити описку у резолютивній частині постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 постановленої за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Волинської області від 25.11.2021. Колегія суддів зазначає, що перелік судових рішень, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку, наведений у частині 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Так, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, зазначені, зокрема у пункті 3 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України (щодо забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову), після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення; 4) ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Пункт 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України звужує перелік об`єктів касаційного оскарження порівняно з переліком об`єктів оскарження апеляційного. Тому не всі ухвали суду першої інстанції, які можна оскаржити окремо від рішення суду в апеляційному порядку, можна оскаржити окремо від рішення суду і в касаційному порядку. Отже, пункт 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України поширюється не на всі постанови апеляційного суду, прийняті за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції, що підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, але не можуть бути оскаржені в касаційному порядку. Оскільки на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову після її перегляду в апеляційному порядку за змістом пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України можна подати касаційну скаргу, то і на прийняту за результатами перегляду вказаної ухвали постанову суду апеляційної інстанції, який таку ухвалу залишив без змін, теж можна оскаржити до суду касаційної інстанції. Однак, з огляду на відсутність у пункті 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України серед ухвал суду першої інстанції, які підлягають касаційному оскарженню, ухвали цього суду про відмову у забезпеченні позову (пункт 4 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України), неможливим є як касаційне оскарження такої ухвали, так і касаційне оскарження постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін. Це обмеження права на оскарження не шкодить суті права особи, зацікавленої у забезпеченні позову, оскільки вона може повторно звернутися із заявою про таке забезпечення до суду першої інстанції за наявності для цього підстав. У частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України серед об`єктів апеляційного оскарження виокремлені ухвали про забезпечення позову (пункт 3) і про відмову у забезпеченні позову (пункт 4). Тобто, за змістом зазначеного припису ухвалою щодо забезпечення позову є ухвала про таке забезпечення, а ухвалою щодо відмови у забезпеченні позову - ухвала про відмову у такому забезпеченні. Аналогічно згідно з пунктом 3 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційному порядку можливо оскаржити, зокрема, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову, тобто про таке забезпечення, і неможливо оскаржити ухвалу суду апеляційної інстанції щодо відмови у забезпеченні позову Тобто, у касаційному порядку можна оскаржити ухвалу суду апеляційної інстанції, яка передбачає вжиття заходів забезпечення позову. Тоді як ухвала, згідно з якою апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, касаційному оскарженню не підлягає. Серед основних засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права, змагальність сторін і рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом (пункти 1, 2, 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина 1 статті 129 Конституції України, частина 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України), одним із проявів якого є гарантування права на справедливий суд (справедливої судової процедури). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України). Така рівність прав гарантується, зокрема, тим, що у випадку вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача, судове рішення, яким вжиті такі заходи забезпечення позову, може оскаржити відповідач. При цьому, для гарантій рівності сторін, змагальності та справедливої судової процедури важливо, щоб така можливість оскарження була як у випадку вжиття заходів забезпечення позову у суді першої інстанції, так і у випадку такого вжиття в апеляційному суді. Якщо допустити, що у касаційному порядку може бути оскаржена ухвала апеляційного суду про вжиття заходів забезпечення позову (п. 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України) та не може бути оскаржена постанова цього суду, згідно з якою скасована ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову та вжиті заходи такого забезпечення, дія принципів верховенства права, змагальності та рівності сторін буде обмеженою. Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів, насамперед, відповідача в інтересах забезпечення належного виконання в майбутньому рішення суду щодо суті спору. Незважаючи на відмінність форми судового рішення, в якій апеляційний суд може вирішити питання про забезпечення позову, за юридичними наслідками постанова апеляційного суду, згідно з якою він скасував ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову та вжив певні заходи забезпечення позову, а також ухвала суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, постановлена за наслідками розгляду відповідної заяви учасника справи, не відрізняються. Оскільки за змістом пункту 3 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України відсутня процесуальна можливість оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у забезпеченні позову, так само неможливим є касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, згідно з якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви. Таке обмеження не позбавляє учасника справи права на повторне звернення із заявою про забезпечення позову до суду першої інстанції за наявності для цього підстав. З огляду на викладене у касаційному порядку можна оскаржити не тільки ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та прийняту за результатами її перегляду постанову апеляційного суду про залишення цієї ухвали без змін, але й постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову. Обмеження права на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у забезпеченні позову, постанови суду апеляційного суду, згідно з якою відмовлено у забезпеченні позову за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову чи залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, не нівелюють для учасника справи можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ настільки, щоби завдати шкоди самій суті цього права. Критерієм для касаційного оскарження постанов апеляційного суду за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову або про відмову у такому забезпеченні є зміст дій апеляційного суду, а саме те, чи підтримав він висновки суду першої інстанції про забезпечення позову, або чи забезпечив позов за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні. Якщо на питання відповісти ствердно, відповідні постанови апеляційного суду можуть бути предметом касаційного оскарження. Іншими словами, крім ухвали суду апеляційної інстанції про забезпечення позову (пункт 3 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України), у касаційному порядку можна оскаржити ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та постанову апеляційного суду про залишення зазначеної ухвали без змін, а також постанову апеляційного суду про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні. Якщо апеляційний суд погодився з відмовою суду першої інстанції у забезпеченні позову чи скасував вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову, учасник справи, який подавав заяву про вжиття таких заходів до суду першої інстанції, за наявності підстав не позбавлений можливості знову подати відповідну заяву до цього суду. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 щодо застосування вимог статей 352, 353, 389 Цивільного процесуального кодексу України, які є аналогічними вимогам статей 254, 255, 287 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики. Враховуючи вищевикладене, у касаційному порядку можна оскаржити постанову апеляційного суду про залишення без змін ухвали суду першої інстанції, якою вжиті заходи забезпечення позову. Таким чином, заява арбітражного керуючого Рабана Микити Тарасовича про виправлення описки у резолютивній частині постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 у справі №903/69/18 не підлягає задоволенню. З огляду на викладене, керуючись ст. 243 ГПК України, суд, У Х В А Л И В: 1. Відмовити арбітражному керуючому Рабану Микиті Тарасовичу у задоволенні заяви про виправлення описки у резолютивній частині постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 у справі №903/69/18. 2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок оскарження ухвали суду апеляційної інстанції встановлено статтями 287, 288 ГПК України. Головуючий суддя Савченко Г.І. Суддя Демидюк О.О. Суддя Павлюк І.Ю.