Справа № 308/7690/22

Справа № 308/7690/22 В И Р О К І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 грудня 2023 року м. Ужгород Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071030000511 від 05.05.2022, про обвинувачення: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Первомайськ, Первомайського району, Харківської області, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з професійною-технічною освітою, непрацюючого, не одруженого, раніше судимого вироком Київського районного суду м. Харкова від 13.07.2021 за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,- за участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 обвинуваченого - ОСОБА_3 захисника - ОСОБА_5 , В С Т А Н О В И В : 24 лютого 2022 року у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України No 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому Указом Президента України від 14 березня 2022 року N 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, та в подальшому Указом Президента України від 18 квітня 2022 року No 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 квітня 2022 року строком на 30 діб. Так, 05 травня 2022 року близько 20 години 45 хвилин, ОСОБА_3 , зайшовши у приміщення АДРЕСА_3 діючи з прямим умислом - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистої наживи та збагачення за рахунок викраденого чужого майна, діючи повторно, таємно заволодів зарядним пристроєм білого кольору з маркуванням 33 W «Xiomi Communications, Co Designed by Xiomi, який знаходився у розетці, у фойє на першому поверсі будівлі ЗОШ №7, та мобільним телефоном марки «Samsung SM-J710FN» ринкова вартість якого згідно висновку експерта №CE-19/107-22/3845-ТВ від 12.05.2022 становить 1967, 00 грн (одна тисяча дев?ятсот шістдесят сім гривень 00 коп.), чохлом до мобільного телефону, червоного кольору, ринкова вартість якого згідно висновку експерта №CE-19/107-22/3845-ТВ від 12.05.2022 становить 64,00 грн. (шістдесят чотири гривні 00 коп), які знаходилися на столі у фойє на першому поверсі будівлі ЗОШ №7, і на праві власності належить потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, під час вчинення ОСОБА_3 злочинних дій, останній, був помічений власником майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які намагалися його зупинити. Проте, ОСОБА_3 усвідомлюючи, що його злочинні дії були помічені, бажаючи досягти свого злочинного наміру, діючи умисно, відкрито, тримаючи в руках викрадений мобільний телефон марки «Samsung SM-J710FN», та зарядний пристрій білого кольору з маркуванням 33 W «Xiomi Communications, Co Designed by Xiomi», покинув місце вчинення кримінального правопорушення та в подальшому був затриманий неподалік ЗОШ №7. За таких обставин ОСОБА_3 обвинувачується y вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто відкритому викраденні чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану. Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому правопорушенні не визнав, посилаючись на те, що не мав наміру викрадати телефон, а взяв його до рук щоб перевірити яка година, оскільки його телефон був розряджений. Коли його помітив охоронець, він розгубився і почав тікати. Телефон у нього одразу забрав охоронець. В судових дебатах прокурор просив визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років. На підставі ст.71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за ч.3 ст.185 КК України та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років і 6 місяців. Захисник в судовому засіданні просила виправдати ОСОБА_3 посилаючись на те, що обвинувачений не мав умислу на викрадення чужого майна, а як сам зазначив хотів лише подивитися котра година. При цьому будучи поміченим охоронцем, враховуючи душевний стан, позаяк є внутрушньопереміщеною особою, втратив житло, обвинувачений розгубився та почав тікати. Вважає неправильною кваліфікацію дій обвинуваченого, оскільки ст.186 КК України передбачає відповідальність за грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, тоді як із показів самого обвинуваченого встановлено, що останній не усвідомлював, що за ним хтось спостерігає, оскільки охоронець сидів у окремому приміщенні та не бачив його. Крім того, вказаний злочин вважається закінченим з моменту коли особа могла розпорядитися викраденим майном, тоді як в даному випадку дії обвинуваченого були припинені одразу після їх виявлення. При затриманні ОСОБА_3 у нього не було вилучено жодних із викрадених речей. Також просить визнати недопустимими доказами протоколи слідчих експериментів, оскільки такі проводились без участі захисника та із залучення оперативних працівників як понятих. Просить суд критично оцінити покази потерпілої ОСОБА_6 надані під час її допиту, оскільки такі суперечать іншим матеріалам справи, зокрема слідчому експерименту, який проводився з її участю. Крім того у судовому засіданні під час дослідження доказів захисник просила визнати недопустими доказами протоколи пред`явлення особи до впізнання за фотокартками, оскільки орган досудового розслідування мав можливість провести таке впізнання за участі самого обвинуваченого. Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим та доводи захисника винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, підтверджується сукупністю безпосередньо досліджених судом доказів, а саме: -показаннями допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_6 , яка повідомила, що після повномасштабного вторгнення російської федерації приїхала з Донецької області до Ужгорода, де тимчасово оселилася в школі №7. Того дня, наскільки пригадує, то був місяць травень, поставила свій телефон на зарядку в загальному коридорі, позаяк тільки там були вільні розетки. Почувши шум в коридорі вийшла з класу та побачила, що телефону на місці немає. Також побачила, що охоронець почав наздоганяти якогось чоловіка, ним виявився ОСОБА_3 . Згодом черговий пояснив, що ОСОБА_3 попросився в школу зарядити свій мобільний телефон. Побачив, що він взяв чужий телефон, який був на зарядці і почав тікати. Черговий почав наздоганяти ОСОБА_3 . Працівники поліції показали їй вилучену у ОСОБА_3 коробку в якій знаходилися різні телефони та зарядні пристрої. На скільки пам`ятає, то телефон їй віддав ОСОБА_7 ; -показаннями свідка ОСОБА_8 , учительки Ужгородської ЗОШ №7, яка повідомила, що злочин був вчинений в день її чергування в школі. Всі гаджети проживаючих заряджались в коридорі школи. Обвинувачений з дитиною зайшов у коридор та попросив дозволу у чергового зарядити свій телефон. Охоронець його відправив до розетки в кінці коридору, де заряджався і її гаджет. Прийшовши додому виявила відсутність зарядного пристрою. Подзвонила в школу і там їй повідомили, що прийшла поліція та про інцидент, який трапився у школі. Зазначає, що зникнення свого гаджета помітила не одразу, оскільки дитина, з якою вона в той день прийшла до школи, гралася з гаджетом та заряджала його в коридорі школи. Після затримання ОСОБА_3 працівниками поліції в нього вилучили зарядні пристрою, серед яких виявився також і її пристрій; -показаннями ОСОБА_7 , який на той час (05.05.2022) працював учителем у цій школі та був черговим. До нього підійшов обвинувачений з дитиною і попросив дозволу зарядити телефон. Трохи далі була вільна розетка по коридору і він дозволив ОСОБА_3 зарядити свій телефон. Кілька разів зробив обвинуваченому зауваження, щоб він чим швидше покинув приміщення. Коли ОСОБА_3 виходив, то прихопив з собою телефон однієї з поселенців школи. Він почав кричати, щоб той зупинився. ОСОБА_3 наздогнали і забрали у нього телефон. Крім того, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, підтверджується письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом, а саме: -даними протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 05.05.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_6 повідомила Ужгородське РУП ГУ НП у Закарпатській області про те, що 05.05.2022 року, за адресою: м.Ужгород, вул.Дворжака, 41 в приміщенні фойє ЗОШ №7 невідома особа викрала у неї мобільний телефон марки «Самсунг» сірого кольору з чохлом червоного кольору; - протоколом огляду місця події від 05.05.2022 під час якого виявлено особу чоловічої статі який представився ОСОБА_3 ; - заявою ОСОБА_7 , якою він повернув слідчому Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області відібраний у ОСОБА_3 мобільний телефон, який викрали у ОСОБА_6 ; - протоколом огляду мобільного телефону «Самсунг» сірого кольору з чохлом червоно кольору від 05.05.2022 на якому виявлено папілярні сліди рук та вилучено вказані сліди на два відрізки клейкої стрічки «Скотч» №№1,2 ; - висновком експерта №СЕ-19/107-22/3756-Д від 11.05.2022 з якого встановлено, що сліди папілярних ліній на відрізках клейкої стрічки «Скотч» №№1, 2 виявлені та вилучені в ході огляду місця події від 05.05.2022 за адресою: АДРЕСА_4 - залишені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - висновком експерта №СЕ-19/107-22/3845-ТВ від 12.05.2022 з якого встановлено, що вартість викраденого телефона «Samsung SM-J710FN», з урахуванням ознак зносу, станом цін на 05.05.2022 становить 1967грн., а ринкова вартість чохла - 64грн.; - протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06.05.2022 з якого встановлено, що під час затримання ОСОБА_3 останній повідомив, що телефон зняв із зарядки та відразу видав охоронцю. Крім того, під час проведення обшуку у ОСОБА_3 вилучено мобільний телефон «Леново» сріблястого кольору, мобільний телефон марки «Орро», синього кольору, три блоки живлення для зарядних пристроїв; павербанк марки «Алтра Повер» та два юсб- кабелі; - протоколами пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 05.05.2022, відповідно до якого ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 впізнали ОСОБА_3 на фотокартці; - протоколом слідчого експерименту від 25.05.2022 за участю ОСОБА_3 , з якого встановлено, що останній добровільно відтворив події, які мали місце 05.05.2022 в АДРЕСА_4 та показав, де саме заряджав свій телефон. Показав, де заряджався телефон потерпілої, де сидів охоронець, який помітивши в його руках телефон підійшов до нього та забрав; - протоколами слідчого експерименту від 25.05.2022 з участю ОСОБА_6 , від 26.05.2022 з участю ОСОБА_7 , з яких встановлено місце, час та при яких обставинах, було вчинено інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення; - протоколом пред`явлення речей для впізнання від 26.05.2022 з якого встановлено, що ОСОБА_8 впізнала свій зарядний пристрій, який був викрадений у неї 05.05.2022 у місті Ужгороді по вул.Дворжака у приміщенні ЗОШ №7. - протоколом огляду відеозапису з камер зовнішнього спостереження, які розміщені на ЗОШ №7, з якого встановлено, що на 01 хвилині 46 секунд відеозапису з приміщення ЗОШ №7 вибігає особа чоловічої статі, худорлява, одягнена в кофту фіолетового кольору з темними горизонтальними полосами, штани та взуття темного кольору. Слідом за ним направляються ще троє осіб чоловічої статі. Вказаною особою, як встановлено органом досудового розслідування, є ОСОБА_3 ; - постановою про уточнення місця вчинення кримінального правопорушення, з якої встановлено, що місцем вчинення правопорушення є АДРЕСА_4 . Аналізуючи досліджені в судовому засіданні покази потерпілої ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 суд вважає їх логічними, послідовними, та такими, що можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, при встановленні винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 . Окремі розбіжності у свідченнях свідків та потерпілої пояснюються значним проміжком часу, який сплинув з моменту події кримінального правопорушення. Зазначені покази не суперечать встановленим фактичним обставинам справи, зокрема, відповідно до показів свідка ОСОБА_7 . ОСОБА_3 виходив з приміщення ЗОШ №7, прихопивши з собою телефон, який заряджався в коридорі школи. Наздогнавши ОСОБА_3 вирвав у нього з рук телефон, який належав потерпілій ОСОБА_6 . У свою чергу потерпіла ОСОБА_6 підтвердила, що телефон, який охоронець повернув їй, це її телефон, який вона заряджала в коридорі школи. Також свідок ОСОБА_8 впізнала свій зарядний пристрій, який був викрадений у неї 05.05.2022 та який було вилучено у ОСОБА_3 під час його затримання. Як встановлено в ході розгляду кримінального провадження, потерпіла ОСОБА_6 та свідки раніше з обвинуваченим знайомі не були, підстав обмовляти його не мали, перед початком допиту судом відповідно до вимог ст. ст. 352, 353 КПК України приводилися до присяги, попереджалися про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Висновком експерта №СЕ-19/107-22/3756-Д від 11.05.2022, встановлено, що сліди папілярних ліній на відрізках клейкої стрічки «Скотч» №№1, 2, які у свою чергу були вилучені під час проведення огляду мобільного телефону «Самсунг», що належить ОСОБА_6 , залишені ОСОБА_3 . Перебування обвинуваченого в приміщенні школи підтверджується також дослідженим в судовому засіданні відеозаписом з камер зовнішнього відеоспостереження школи та не заперечується і самим обвинуваченим. Щодо тверджень сторони захисту стосовно неналежності та недопустимості окремих доказів, суд зазначає наступне. У статті 86 КПК закріплено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Законодавче закріплення положень щодо допустимості доказів та визнання їх недопустимими є гарантією забезпечення конституційних прав, свобод та законних інтересів кожного учасника кримінального провадження, їх захисту від неправомірних дій і зловживання владою особами, які здійснюють кримінальне провадження, дотримання належної процедури та ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення суду. Попри те, що кримінальний процесуальний закон не визначає критеріїв допустимості доказів у контексті реалізації приписів ст. 86 КПК, вони визначені в доктрині кримінального процесуального права: одержання фактичних даних із належного процесуального джерела; одержання фактичних даних належним суб`єктом; одержання фактичних даних у належному процесуальному порядку; належне оформлення джерела фактичних даних. Зазначені критерії підлягають застосуванню з урахуванням положень ч. 1 ст. 412 КПК. Щодо визнання недопустимими доказами протоколів пред`явлення до впізнання за фотознімками. Оцінюючи вказані доводи сторони захисту суд враховує, що у правозастосовній практиці Верховного Суду висловлено підхід, що жодних імперативних вимог стосовно пред`явлення для впізнання виключно безпосередньо самої особи, а не її фотознімків законодавством не передбачено, так само як і обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками (постанови Першої судової палати ККС від 06.02.2020 у справі № 442/6175/18, Другої судової палати ККС від 10.11.2022 у справі № 226/471/20, Третьої судової палати ККС від 02.02.2022 у справі № 754/2710/20 та інших). Згідно з положеннями ч. 6 ст. 228 КПК за необхідності провести впізнання за фотознімками з додержанням вимог, зазначених у частинах 1, 2 вказаної статті, проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість подальшого пред`явлення особи для впізнання. Законодавством не передбачено обов`язку пред`явлення для впізнання виключно безпосередньо самої особи, а не її фотознімків, так само як і обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками. Крім того, до початку впізнання ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на запитання слідчого чи зможуть вони впізнали ОСОБА_3 за фотокарткою повідомили за яких обставин бачили останнього та за якими ознаками зможуть його впізнати. Як хід процесуальної дії, так і її результати оформлено відповідно до приписів ст. 104 КПК з урахуванням особливостей, установлених у ст. 228 вказаного Кодексу. Таким чином, орган досудового розслідування дотримався вимог статей 223, 228 КПК. Щодо визнання недопустимими доказами протоколів слідчих експериментів без участі захисника та залучення оперативних працівників. Як установлено з дослідженого в судовому засіданні протоколу слідчого експерименту від 25.05.2022 за участю ОСОБА_3 та відеозапису проведення вказаної слідчої дії, слідча ОСОБА_12 на початку проведення слідчої дії оголосила в присутності обвинуваченого ОСОБА_3 та понятих про те, що захисника ОСОБА_5 повідомлено про час та місце проведення слідчої дії, однак остання повідомила, що не зможе з`явитись. У свою чергу обвинувачений ОСОБА_3 не наполягав на участі захисника на вказаній слідчій дії. Щодо залучення оперативних працівників до проведення слідчого експерименту, то це не суперечить вимогам КПК. На відміну від проведення обшуку, зазначення таких працівників у протоколі слідчого експерименту не вимагається. Крім того наявність таких працівників під час проведення слідчої дії з підозрюваним ОСОБА_3 обумовлена перебуванням останнього під вартою. Щодо неправильної кваліфікації дій обвинуваченого через відсутність умислу на відкрите заволодіння чужим майном. Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення. Розрізняючи крадіжку та грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. Таємність як спосіб вчинення крадіжки характеризується за допомогою двох критеріїв - об`єктивного та суб`єктивного. Перший стосується зовнішньої обстановки вчиненого - викрадення вважається таємним, коли заволодіння майном відбувається за відсутності будь-яких осіб (власників, очевидців, осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно) , у присутності інших осіб, але непомітно для них, або вони у зв`язку з фізичними чи психічними особливостями були нездатні дати належну правову оцінку заволодінню майном, при розрахунку на потурання від інших осіб , чи коли інші особи переконані у правомірності дій винного. Суб`єктивний критерій таємності як способу крадіжки означає прагнення винного діяти непоміченим з боку інших осіб, таким чином, щоб не зустріти будь-якого опору. Натомість, грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення. При грабежі винний діє відкрито, ігноруючи можливий опір з боку потерпілого та інших сторонніх осіб. При цьому не має значення, чи вживали вказані особи заходів до того, щоб покласти край викраденню. Останнє при грабежі вчинюється заздалегідь очевидно, помітно для інших осіб, і така відкритість підвищує (порівняно з крадіжкою) суспільну небезпеку викрадення. Відтак, розрізняючи крадіжку та грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий або інші особи характер вчинюваних винною особою дій. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж. В даному випадку, як підтверджується зокрема свідченнями свідка ОСОБА_7 , обвинувачений був у його полі зору з моменту як зайшов у школу, про що не міг не знати і сам обвинувачений, який не заперечував, що свідок зробив йому зауваження та просив покинути приміщення. Враховуючи наведене неспроможними є твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_3 не усвідомлював, що його дії були помічені іншими особами. Крім того, обвинувачений після того як був помічений охоронцем та криків потерпілої обернувся, однак продовжив свої дії та зник з місця події, в подальшому був затриманий неподалік школи. При затриманні ОСОБА_3 у нього виявлено телефони та зарядний пристрій, який належить ОСОБА_8 відтак не спроможними є і твердження про кваліфікацію дій ОСОБА_3 як замах. З огляду на викладене та враховуючи конкретні обставини суспільно небезпечного діяння, а саме способу вилучення ОСОБА_3 майна, відношення засудженого до вчиненого - спрямованості умислу та інші докази, досліджені під час судового розгляду і оцінені судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, достовірності, допустимості та достатності, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.4 ст. 186 КК України, виходячи з встановлених судом фактичних обставин справи, кваліфіковано правильно. Враховуючи наведене, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у відкритому викраденні чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України. При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії тяжких злочинів, ступінь здійснення кримінально-протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, конкретні обставини кримінального провадження, відношення обвинуваченого до скоєного, який шкодує про вчинене, фактично часткове визнання ОСОБА_13 своєї винуватості у скоєному. Також при призначенні покарання ОСОБА_3 судом враховуються дані про його особу, який будучи засудженим за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, в період відбуття покарання з іспитовим строком, вчинив новий злочин, є внутрішньо переміщеною особою, за зареєстрованою адресою не проживає, на облік, як раніше судимий та особа, яка перебуває під адміністративним наглядо м не став; на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, його вік та стан здоров`я, умови в яких вчинено кримінальне правопорушення - місце тимчасового перебування. Інші доводи наведені захисником не спростовують висновки суду про винуватість ОСОБА_3 в інкримінованому правопорушенні. Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено. До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить, вчинення злочину повторно та рецидив злочинів. При дослідженні особи обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статей 69, 69-1 КК України, не встановлено, як і підстав для призначення покарання в порядку ст. 75 КК України, тобто зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням. Приймаючи рішення про призначення покарання, суд також виходив з того, що ОСОБА_3 вироком Київського районного суду міста Харкова від 13.07.2021 року засуджений за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 3 роки; при цьому наведений за вказаним вироком злочин був учинений в період відбуття покарання з іспитовим строком, що виключає повторне застосування положень ст. 75 КК України. З урахуванням викладених обставин суд вважає, що відповідно до вимог ст. 50 КК України виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а саме: шляхом призначення ОСОБА_3 за ч.4 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 учинив новий злочин у період іспитового строку, суд враховуючи положення ст. 71 КК України, частково приєднує невідбуте покарання за вироком Київського районного суду міста Харкова від 13.07.2021 року за ч.3 ст.185 КК України року у виді позбавлення волі на 3 роки, остаточно призначає ОСОБА_3 покарання в виді позбавлення волі строком на 8 років і 6 місяців. Враховуючи, що обвинуваченому призначено покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, дані про його особу, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки та виконання вироку, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без змін. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Витрати, пов`язані з проведенням експертиз, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 . У зв`язку з тим, що потреба в подальшому застосуванні арешту майна, як захід забезпечення кримінального провадження, відпала, з урахуванням положень ст. 174 КПК України, підлягає скасуванню арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 14.06.2022 року. Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-371, 374 КПК України, суд У Х В А Л И В : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років. Відповідно до ст. 71 КК України, частково приєднати ОСОБА_3 невідбуте покарання за вироком Київського районного суду міста Харкова від 13.07.2021 року за ч.3 ст.185 КК України року у виді позбавлення волі на 3 роки, остаточно призначивши покарання в виді позбавлення волі строком на 8 років і 6 місяців. Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня його фактичного затримання - 05 травня 2022 року, зарахувавши час перебування під вартою з 05.05.2022 року по 11.12.2023 року в строк відбування покарання із розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі. Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз: судової дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/107-22/3756-Д від 11.05.2022, яку проведено Закарпатським НДЕКЦ при МВС України в сумі 858,10грн. та судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/107-22/3845-ТВ від 12.05.2022, яку проведено Закарпатським НДЕКЦ при МВС України в сумі 858,10грн Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 14.06.2022 року. Речові докази, а саме: - мобільний телефон марки «Samsung SM-J7110FN з чохлом червоного кольору - вважати повернутим потерпілій ОСОБА_6 ; - зарядний пристрій білого кольору 33 W Xiomi Communications, Co Desingned by Xiomi вважати повернутим ОСОБА_8 . - мобільний телефон марки «Lenovo», сріблястого кольору, який упаковано до спец. пакету ЕС №0040190 повернути обвинуваченому ОСОБА_3 ; - мобільний телефон марки «Oppo», синього кольору, який упаковано до спец. пакету ЕС №0040190 повернути обвинуваченому ОСОБА_3 ;; - два блоки живлення для зарядних пристроїв, які упаковано до паперового пакету НПУ ГСУ повернути обвинуваченому ОСОБА_3 ;; - павербенк марки «Altra Power», та два USB-кабеля які упаковані до паперового пакету НПУ ГСУ повернути обвинуваченому ОСОБА_3 ; - картка на особу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - повернути власнику ОСОБА_3 - DVD -диски із відеозаписами затримання обвинуваченого, слідчих експериментів, з камери відео спостереження зовнішнього відео спостереження ЗОШ №7 - зберігати при матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання, Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні. Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1