Справа № 755/6821/23

УХВАЛА 21 липня 2025 року місто Київ Справа № 755/6821/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/14390/2025 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Желепи О.В., вирішуючи заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Мельниковим Денисом Олександровичем, про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року (ухвалено у складі судді Коваленко І.В., повне рішення складено 16 травня 2025 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «Аграрний Фонд» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу ВСТАНОВИВ Дніпровський районний суд міста Києва рішенням від 08 травня 2025 року позов задовольнив, стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграрний фонд» завдану матеріальну шкоду у розмірі 762 700,78 грн, вирішив питання судових витрат. Не погодившись з таким рішенням, Мальников Д.О. в інтересах ОСОБА_1 14 липня 2025 року подав через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити, провадження у справі закрити. Київський апеляційний суд ухвалою від 17 липня 2025 року апеляційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, шляхом подачі суду доказів сплати судового збору. 18 липня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мельников Д.О. через систему «Електронний суд» подав заяву, у якій, посилаючись на важкий фінансовий стан, спричинений запровадженням в Україні воєнного стану, просив суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення, прийняти апеляційну скаргу до розгляду і розглянути її по суті. Розглянувши заяву приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Згідно з чч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Таким чином, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством розмірі. При цьому звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання. Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. У той же час, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору. За змістом практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях ЄСПЛ у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Подаючи заяву про відстрочення сплати судового збору заявник лише формально посилається на оціночну категорію «важкий фінансовий стан», не вказуючи при цьому конкретного розміру свого матеріального забезпечення, який би вказував на те, що сплата судового збору в установленому законом розмірі буде становити для нього надмірний тягар та невиправдано обмежуватиме його право на доступ до суду. Будь-яких доказів скрутного матеріального становища, як-то: документи про нарахування субсидії, соціальної допомоги малозабезпеченим, довідку за формою 1-ДФ про доходи (а саме про відсутність доходу за попередній рік) тощо, заявник не надав. Безпідставними є також посилання заявника як на обставину свого важкого фінансового стану «запровадження в Україні воєнного стану», оскільки вказана обставина сама по собі не свідчить, що в особи виникли фінансові труднощі. Окрім цього, у додатках до апеляційної скарги міститься додаткова угода до договору про правничу допомогу від 21 січня 2024 року, за умовами якого, зокрема, ОСОБА_1 та Мельников Д.О. погодили, що вартість надання правничої допомоги Адвокатом у цій справі в суді першої інстанції становить 30 000 грн, а за кожне судове засідання незалежно від їх тривалості ОСОБА_3 сплачує 10 000 грн. З огляду на викладене, неспроможними є доводи заявника про його «важкий фінансовий стан, спричинений запровадженням в Україні воєнного стану» як неможливість сплати судового збору в розмірі 13 728,61 грн. Таким чином, доводи заяви не підтвердженні доказами, не узгоджуються з положеннями законодавства, сталою судовою практикою та обставинами справи, що унеможливлює їх врахування судом. Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання до Київського апеляційного суду документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі, зазначеному в ухвалі Київського апеляційного суду від 17 липня 2025 року (13 728,61 грн). Керуючись статтею 127 ЦПК України, суд УХВАЛИВ У задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої представником - адвокатом Мельниковим Денисом Олександровичем, про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року - відмовити. Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Київського апеляційного суду міста Києва від 17 липня 2025 року, встановивши строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали. Недоліки необхідно усунути шляхом подачі апеляційному суду доказів сплати судового збору. Попередити заявника, якщо у визначений судом строк він не усуне недоліки своєї апеляційної скарги, апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Желепа О.В.