Справа № 533/891/24

Справа № 533/891/24 Провадження № 1-кп/533/9/26 УХВАЛА іменем України 20 липня 2026 року селище Козельщина Козельщинський районний суд Полтавської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представників потерпілого (Козельщинської селищної ради) ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 , захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання представників потерпілого про долучення документів до матеріалів кримінального провадження, УСТАНОВИВ: У провадженні суду перебувають матеріали кримінального провадження № 12024170520000588 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України. Судовий розгляд кримінального провадження перебуває на завершальній стадії стадії закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами. 09.07.2026 представники потерпілого Козельщинської селищної ради заявили клопотання про долучення до матеріалів справи звітів про експертну грошову оцінку земельних ділянок. Такі звіти виконані ретроспективно 02-06 липня 2026 року станом на 28.09.2023. 1. Обґрунтування клопотання Представники Козельщинської селищної ради у судовому засіданні пояснили, що необхідність у долученні таких звітів про експертну грошову оцінку земельних ділянок виникла з метою усунення сумнівів щодо розміру збитків, що завдані раді. Просили розцінювати такі звіти як документи. На стадії досудового розслідування таку оцінку не замовляли, бо уважали, що нормативної грошової оцінки буде достатньо. 2. Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні сторона захисту категорично та одностайно заперечувала проти долучення звітів до матеріалів справи, уважала це зловживанням процесуальними правами з боку потерпілого. За спільною позицією - такі звіти про оцінку не є експертними висновками у розмінні КПК України та суд не може посилатися на них як на докази при ухваленні вироку. Посилалися на правові висновки Верховного Суду у справах № 751/3448/23 (постанова від 08.05.2025); № 405/5813/16 (постанова від 405/5813/16); № 583/877/21 (постанова від 29.05.2023); № 753/13113/18 (постанова від 17.01.23), відповідно до яких (узагальнено) висновки спеціаліста не є джерелом доказів у кримінальному провадженні щодо злочинів та не можуть братися судом до уваги. Прокурор ОСОБА_3 підтримав Козельщинську селищну раду. Уважав, що надані представниками потерпілого звіти про експертну оцінку цілком відповідають ознакам документа, визначеного у КПК України. Такі документи здобуті у законний спосіб. Вони стосуються обставин кримінального провадження. Долучення таких документів дозволить суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. На те, що потерпілий має право надавати документи, що підтверджують розмір шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, прямо вказує п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України. 3. Релевантні норми права Конституція України Стаття 129. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 7) розумні строки розгляду справи судом. Кримінальний процесуальний кодекс України Стаття 2. Завдання кримінального провадження 1. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Стаття 3. Визначення основних термінів Кодексу 1. Терміни, що їх вжито в цьому Кодексі, якщо немає окремих вказівок, мають таке значення: 13) обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом; 19) сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники; 26) учасники судового провадження - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, представник персоналу органу пробації, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, а також інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження. Стаття 7. Загальні засади кримінального провадження 1. Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: 15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Стаття 22. Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості 1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. 2. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. 6. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Стаття 26. Диспозитивність 1. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. 3. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Стаття 56. Права потерпілого 1. Протягом кримінального провадження потерпілий має право: 3) подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду; 2. Під час досудового розслідування потерпілий має право: 3) подавати докази на підтвердження своєї заяви. Стаття 84. Докази 1. Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. 2. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Стаття 242. Підстави проведення експертизи 1. Експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права. 2. Слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо: 6) визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням. Стаття 317. Матеріали кримінального провадження (кримінальна справа) та право на ознайомлення з ними 1. Документи, інші матеріали, надані суду під час судового провадження його учасниками, судові рішення та інші документи і матеріали, що мають значення для цього кримінального провадження, долучаються до обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності і є матеріалами кримінального провадження (кримінальною справою). Стаття 337. Визначення меж судового розгляду 1. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. 2. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. Стаття 358. Дослідження документів 1. Протоколи слідчих (розшукових) дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників судового провадження та пред`явлені для ознайомлення учасникам судового провадження, а в разі необхідності - також іншим учасникам кримінального провадження. 4. Висновки та мотиви суду Суд за приписами ч. 3 ст. 26 КПК у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень кримінальним процесуальним законом. Змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів, доведення перед судом переконливості й обґрунтованості власних тверджень і доводів щодо висунутого обвинувачення є однією із засад кримінального провадження згідно з п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК . Важливим для вирішення питання про дотримання приписів кримінального процесуального закону є виклад стороною обвинувачення саме фактичних обставин кримінального правопорушення, адже їх відображення має суттєве значення для дослідження в суді обставин вчиненого кримінального правопорушення, належної реалізації права на захист, а також правильної кваліфікації кримінального правопорушення. Фактичні обставини визначають своїм змістом фабулу обвинувачення, яка віддзеркалює фактичну модель учиненого кримінального правопорушення, а формула кваліфікації та формулювання обвинувачення є правовою оцінкою кримінального правопорушення, фактичною вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. На підставі системного аналізу і тлумачення положень КПК щодо судового провадження, здійснюваного судом першої інстанції, завданням суду є оцінювання доказів, зібраних слідчим і викладених слідчим чи прокурором в обвинувальному акті, на підставі чого суд вирішує питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений, та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення За змістом п. 15 ч. 1 ст. 7, частин 1-2, 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження, що здійснюється на основі змагальності, передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Натомість суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків. Виходячи з наведених вище положень КПК України, потерпілий наділений можливістю активно реалізувати свої права, у тому числі надавати показання, документи, висновки експертів, наполягати на проведенні експертизи, за наявності обґрунтованих підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КПК матеріалами кримінального провадження є документи, інші матеріали, надані суду під час судового провадження його учасниками, судові рішення та інші документи і матеріали, що мають значення для цього кримінального провадження та долучаються до обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. Кримінально-процесуальний статус потерпілого, залежно від конкретної стадії кримінального провадження, відрізняється колом його прав та специфікою їх реалізації. Проте, потерпілий на будь-якій стадії кримінального провадження залишається самостійним учасником кримінального провадження, а зміна його процесуального статусу характеризується лише колом його прав, які визначені для різних стадіях кримінального провадження відповідно до ст. 56 КПК. Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК стороною кримінального провадження з боку обвинувачення є слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом. Отже, потерпілий є учасником кримінального та судового провадження, але до жодної із сторін кримінального провадження не належить. Лише у випадку, коли прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення в суді, а потерпілий погодився підтримувати обвинувачення в суді, то такий потерпілий користується усіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду (частини 2 та 4 ст. 340 КПК) (див. постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 756/10189/20). Потерпілий правами сторони обвинувачення не наділений та, відповідно, такими не користується, а перелік його прав та обов`язків передбачено у статтях 56-57 КПК. На підставі статей 3, 56 КПК потерпілий має право подавати суд докази. Крім того, за правилами ч. 2 ст. 84 вказаного Кодексу показання потерпілого є процесуальним джерелом доказу. Як визначено ст. 337 КПК, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. Прокурор у даному провадженні не змінював обвинувачення, не висував додаткове обвинувачення, не відмовлявся від підтримання державного обвинувачення. Тож винятки, про які йдеться у частині другій статті 337 КПК України, наразі відсутні. Відповідно, суд здійснює судовий розгляд справи лише стосовно двох обвинувачених, яким висунуте обвинувачення, і лише у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. За обвинувальним актом, затвердженим прокурором, обвинувачений ОСОБА_6 та обвинувачена ОСОБА_7 звинувачуються «у легалізації (відмиванні) майна, одержаного злочинним шляхом, за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі, несанкціонованій зміні інформації, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованій системі, вчиненні особою, яка має право доступу до неї, вчиненні повторно за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло значну шкоду, зловживанні повноваженнями особами, які надають публічні послуги, що спричинило тяжкі наслідки за попередньою змовою групою осіб, складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесені до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей за попередньою змовою групою осіб», тобто у вчиненні «складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України» за обставин, викладених в обвинувальному акті. Обвинувачення стосується дій обвинувачених, пов`язаних з реєстрацію речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами 5322084900:00:001:0987, 53822084900:00:001:0988, 5322084900:00:001:0989 та 5322084900:00:001:1164. На думку сторони обвинувачення, протиправними умисними діями обвинувачених Козельщинській територіальній громаді в особі Козельщинської селищної ради завдано шкоду на загальну суму 9722268,73 грн, що у розумінні примітки до ст. 364 КК України є тяжкими наслідками. Таку ж позицію протягом усього досудового розслідування та судового провадження підтримували представники Козельщинської селищної ради (потерпілого). На підтвердження розміру шкоди стороною обвинувачення суду надано: - лист виконавчого комітету Козельщинської селищної ради від 06.05.2024 на вимогу прокурора (т.с. 3 а.с. 235); - детальний обрахунок збитків, виконаний виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради, що є додатком до листа від 06.05.2024 № 02/03/953 (т.с. 3 а.с. 236-239), відповідно до якого станом на 06.05.2024 завдана Козельщинській селищній раді матеріальна шкода (збитки) на загальну суму 9722268,73 відшкодована у повному обсязі шляхом повернення земельної ділянки до комунальної власності територіальної громади. В обрахунку збитків зазначено, що державний реєстратор незаконно позбавив речового права комунальної власності Козельщинську селищну раду на земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 293,0000 га, розміщену у межах Козельщинської селищної територіальної громади. Арбітражний керуючий ОСОБА_6 та державний реєстратор ОСОБА_7 своїми умисними протиправними діями завдали матеріальної шкоди (збитків) Козельщинській селищній територіальній громаді, позбавивши права комунальної власності на земельні ділянки кадастровими номерами: 5320084900:00:001:0987, 5320084900:00:001:0988, 5320084900:00:001:0989 шляхом виключення та зміни відповідних відомостей в державному реєстрі. Внаслідок переходу права з комунальної форми власності в державну земельних ділянок з кадастровими номерами 5322084900:00:001:0987, 53822084900:00:001:0988, 5322084900:00:001:0989, всупереч норм частини 1 статті 83 Земельного кодексу України, абзацу 15 статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування», подальшою реєстрацією права постійного користування на земельні ділянки за Державною Галещинською біологічною фабрикою станом на квітень 2024 року Козельщинській селищній раді завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 9722268,73 грн. /.../ Станом на 06.05.2024 завдана Козельщинській селищній раді матеріальна шкода (збитки) на загальну суму 9722268,73 грн відшкодована у повному обсязі шляхом повернення земельної ділянки до комунальної власності територіальної громади; - висновок експерта № 449 за результатами проведення судової економічної експертизи по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023172010000045 від 08.11.2023 (т.с. 3 а.с. 225-233), відповідно до якого: 1) в межах компетенції експерта економіста, з урахуванням листа виконавчого комітету Козельщинській селищній раді від 06.05.2024 № 02-13/953 з додатками, встановлений спеціалістами внаслідок вибуття із комунальної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 293,0000 га, розмір завданих збитків Козельщинській селищній раді станом на квітень 2024 року у сумі 9722268,73 грн підтверджується арифметично; 2) з урахуванням відповіді на попереднє питання, встановлений відповідно до листа виконавчого комітету Козельщинської селищної ради від 06.05.2024 № 02-13/953 з додатками, розмір завданих збитків Козельщинській селищної ради станом на квітень 2024 року підтверджується арифметично в сумі 9722268,73 грн. Позиція потерпілого (Козельщинської селищної ради) у даному провадженні була незмінною та послідовною завдання їй шкоди у розмірі 9722268,73 грн, яка була фактично відшкодована ще на етапі досудового розслідування. Рівність сторін є одним з невід`ємних елементів справедливого судового розгляду. Вона вимагає, аби кожна сторона бачила, що їй надано розумні можливості представити свій інтерес у справі за умов, які не ставлять її у несприятливе становище, порівняно із опонентом. Вона вимагає забезпечення справедливої рівноваги між сторонами і застосовується як до цивільних, так і до кримінальних справ. Право на змагальне провадження означає у принципі можливість для сторін знати і коментувати всі складові наданої доказової бази й зауваження, які мають на меті вплинути на рішення суду. Представники потерпілого належним чином необхідність долучення до матеріалів кримінального провадження ретроспективних звітів про експертні грошові оцінки земельних ділянок з кадастровими номерами 5322084900:00:001:0987, 53822084900:00:001:0988, 5322084900:00:001:0989 не обґрунтували: -не повідомили суду про об`єктивні перешкоди, які заважали замовити такі оцінки на стадії досудового розслідування; -не пояснили, як звіти про оцінку, в яких ринкова вартість земельних ділянок для оцінювання збитків (131773,00 грн; 131773,00 грн; 17534037,00 грн) значно відрізняється від тих доказів, що потерпіла сторона надавала на стадії досудового розслідування та на стадії судового розгляду, доводить та підкріплює позицію потерпілого у даному кримінальному провадженні; -не пояснили, яке значення такі звіти мають для цього кримінального провадження та як підтверджують розмір збитків (9722268,73 грн), у завданні яких звинувачено обвинувачених; -не пояснили мету подання таких документів, зважаючи на не заявлення потерпілим цивільного позову у даному кримінальному провадженні та фактичне відшкодування збитків ще на стадії досудового розслідування. Така мета як «усунення сумнівів щодо розміру збитків» виглядає непереконливо, адже звіти про експертну оцінку не тільки не усувають такі сумніви, а ще більше їх породжують. Якщо потерпілий має сумнів у доказовій базі наявного у справі висновку експерта, то не позбавлений можливості заявити клопотання про призначення повторної експертизи. Хоча у КПК не передбачено загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, однак заборона зловживання такими є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права. Учасники кримінального провадження зобов`язані не допускати зловживань шляхом маніпулювання доказами чи даними. Кожен учасник провадження повинен діяти сумлінно. Суд досліджує лише ту доказову базу, яка була здобута стороною обвинувачення у межах строку досудового розслідування, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, на підставі чого ухвалює судове рішення у відповідному провадженні. Суд погоджується з думкою прокурора в тім, що потерпілий у кримінальному провадженні має право безпосередньо подавати суду докази, зокрема документи на підтвердження шкоди, йому завданої, а суд зобов`язаний прийняти такі документи та використовувати їх для з`ясування обставин, що входять до предмета доказування. Однак у даному випадку потерпілим надано документи не на доведення обставин, що входять до предмету доказування, адже такі документи не тільки не підтверджують позицію потерпілого, а навпаки, її спростовують. Крім того, долучення запізнілих, ретроспективних звітів про оцінку поставить сторону захисту у явно несприятливе та нерівне становище порівняно з опонентами, що однозначно може призвести до порушення принципу змагальності сторін. Суд повторює, що у даному провадженні прокурор не змінював обвинувачення, не висував додаткове обвинувачення, не відмовлявся від підтримання державного обвинувачення. Тож суд здійснює судовий розгляд справи лише у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, згідно з яким шкода завдана потерпілому становить 9722268,73 грн. Змагальність сторін у кримінальному провадженні виконує важливу гарантійну функцію правосуддя. Дотримання принципу змагальності сторін забезпечує безсторонність нейтральність суду та рівні процесуальні можливості сторін у доведенні перед судом переконливості своїх позицій, поданні доказів та у їх спростуванні звісно. Належна процедура змагальності сторін полягає у рівному доступі сторін до матеріалів, що є доказовою базою, реагуванні суду через процесуальне керування розглядом справи на асиметрію (нерівність) доступу сторін до доказів чи документів та на процесуальне зловживання учасниками судового процесу; окреслення меж доказової бази через призму законності способів та підстав отримання доказів, їх збереження; можливості своєчасної перевірки та надання стороні захисту можливості заперечити як спосіб, підстави отримання доказів, так і їх суть (зміст). Дотримання змагальності сторін на стадії судового розгляду полягає у безпосередньому дослідженні доказів, перехресному допиті, процесуальному керуванні судовим розглядом неупередженим судом. Рівність має бути у доступі до інформації, до часу та до процесуальних засобів впливу на докази. Суд не може у жодному випадку «підігрувати» стороні захисту чи обвинувачення, інакше справедливий баланс сил буде беззаперечно порушено. Висновки Верховного суду, що наведені стороною захисту, суд не застосовує при розгляді клопотання, адже представники потерпілого наполягали на тому, що надані ними звіти є документами, а не висновками спеціаліста. Вважати інакше у суду підстав немає. Щодо приписів п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України, на яку посилався прокурор, наполягаючи на тому, що потерпілий має право надавати документ, що підтверджує розмір такої шкоди, то суд зауважує, що наведена норма зобов`язує слідчого або прокурора забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди. Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 420/1667/18 (постанова від 25 листопада 2019 року) зробила висновок, відповідно до якого: "У кримінальному провадженні під матеріальними збитками у п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК треба розуміти грошову оцінку (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди (втрачених, додатково витрачених або недоотриманих майнових благ особою внаслідок порушення її прав та інтересів іншою особою), а відшкодування збитків є одним із способів відшкодування шкоди. Таким чином, обов`язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об`єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями (що є загальною підставою проведення експертизи в кримінальному провадженні, передбаченою ч. 1 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII); по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 цієї норми. Імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування". У даному ж провадженні, зважаючи на те, що потерпілий на етапі досудового розслідування повідомляв про одну суму збитків, а наразі намагається змінити розмір збитків, слід зробити очевидний висновок, що потерпілий не в змозі самостійно визначити розмір збитків, не може достовірно такий розмір встановити без спеціальних знань, за допомогою загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування. Наведене свідчить про те, що розмір збитків у даній справі підлягав встановленню експертним шляхом. Підсумовуючи все викладене вище, вирішуючи питання про можливість долучення до матеріалів даного кримінального провадження на даній стадії процесу звітів про оцінку майна за клопотання потерпілої особи через призму дотримання стандарту змагальності сторін, суд висновує, що задоволення клопотання потерпілого призведе до порушення принципу рівності сторін, тому у задоволенні клопотання відмовляє. При цьому суд уважає, що права потерпілого (Козельщинської селищної ради) жодним чином не порушуються внаслідок такої відмови, адже шкода потерпілому відшкодована ще на стадії досудового розслідування, а у разі, якщо потерпілий уважає, що надані ними на стадії досудового розслідування докази щодо розміру майнової шкоди є хибними чи помилковими, а висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи є необґрунтованим або викликає обґрунтовані сумніви в його правильності, то представники потерпілого не позбавлені процесуальної можливості ініціювати клопотання про призначення судової експертизи. Отже суд відмовляє у задоволенні клопотання представників Козельщинської селищної ради. Керуючись статтями 2, 3, 7, 22, 26, 56, 84, 242, 317, 337, 358, 369, 372, 376 КПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Відмовити у задоволенні клопотання представників потерпілого Козельщинської селищної ради про долученні доказів до матеріалів судової справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України. Повний текст ухвали складено та підписано суддею 21.07.2026. Повний текст не проголошувався у зв`язку з неявкою учасників на проголошення ухвали у призначений час. Суддя ОСОБА_1