Справа № 371/856/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №371/856/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/824/6728/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2 У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 15 липня 2026 року, щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Опішня, Зінківського району, Полтавської області, українця, громадянина України, не працюючого, солдата водія-сапера розмінування 4 відділення розмінування 3 взводу розмінування 3 роти розмінування військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, а саме: 30.04.2025 вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 382 КК України, за участю: прокурора ОСОБА_8 , підозрюваного ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_6 , в с т а н о в и л а: Ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 15 липня 2026 року задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_7 , підозрюваного у кримінальному провадженні №12026111220000015, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 січня 2026 року за ч. 1 ст. 382 КК України та застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Опішня, Зінківського району, Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, не працюючого, офіційно не одруженого, на утриманні дітей не маючого, солдата водія-сапера розмінування 4 відділення розмінування 3 взводу розмінування 3 роти розмінування військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого, а саме: 30.04.2025 вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів. Взято підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під варту, у залі суду негайно. Строк дії ухвали - до 24.00 години 12 вересня 2026 року. Визначено ОСОБА_7 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області UA768201720355259001000018661, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26268119. Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали. У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов`язки, визначені пунктами 1, 2, 3 частини п`ятої статті 194 КПК України: прибувати на виклик до слідчого Відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області з періодичністю не рідше одного разу на тиждень, повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання, не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживатиме на час внесення застави, без дозволу слідчого, прокурора, суду. У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави. Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначено до 12 вересня 2026 року. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави. Роз`яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що у разі невиконання покладених на нього згідно цієї ухвали обов`язків, а також, якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Для утримання підозрюваний ОСОБА_7 , підлягає направленню до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України. Ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 20 липня 2026 року виправлено описку, допущену в ухвалі Миронівського районного суду Київської області від 15.07.2026 по клопотанню слідчого відділення відділу поліції №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026111220000015 від 13.01.2026 щодо ОСОБА_7 , а саме: у резолютивній частині зазначити правильний розмір застави «20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень. Дана ухвала є невід`ємною частиною ухвали Миронівського районного суду Київської області від 15.07.2026 у справі № 371/856/26. Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 15 липня 2026 року, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить, скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Обрати підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту за адресою - АДРЕСА_2 . На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, постановленою з порушенням вимог КПК України та міжнародних стандартів захисту прав людини, а тому є такою, що підлягає скасуванню. Слідчий суддя не надав правову оцінку клопотанню захисту та постановив рішення, яке порушує права підзахисного ОСОБА_7 . Апелянт вказує на те, що будь - яких доказів, які підтвердили наявність вказаних у клопотанні ризиків, стороною обвинувачення надано не було. ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 382 КК України, та відповідно до ст. 12 КК України злочин є нетяжким. Відомості внесені 13.01.2026 і лише через півроку ОСОБА_7 повідомлено про підозру. Півроку ОСОБА_7 не ухилявся від слідства, та явився по першій вимозі слідчого, дав послідовні покази, вину визнав повністю та співпрацює зі слідством. Постановляючи ухвалу про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд прийняв сторону обвинувачення, не врахував доводи сторони захисту, не прийняв рішення як альтернативу - домашній арешт, не врахував характеризуючі дані ОСОБА_7 , його стан здоров`я, постійне лікування, міцні соціальні зв`язки, що він є військовослужбовцем ЗСУ, захворювання пов`язане з проходженням військової служби. Навпаки, суд за власною ініціативою, вказав що не працюючий та збільшив розмір застави з двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень та є явно завищеним. Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, в підтримку вимог поданої апеляційної скарги, які просили її задовольнити з наведених в ній підстав, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження та перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку, що вказана апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи встановлено, що СВ ВП № 2 Обухівського районного УП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111220000015 від 13.01.2026, за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. 15.07.2026 слідчий в кримінальному провадженні - слідчий СВ ВП № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_9 , за погодженням прокурором в кримінальному провадженні - прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Миронівського районного суду Київської області з клопотаннямпро застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_7 , підозрюваного у кримінальному провадженні №12026111220000015, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 січня 2026 року за ч. 1 ст. 382 КК України строком на 60 днів. На обґрунтування вимог даного клопотання слідчий зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05 липня 2025 року № 203 солдат ОСОБА_7 , призначений наказом начальника регіонального управління «Північ» (по особовому складу) від 02.07.2025 № 17-РС, зарахований на посаду водія-сапера розмінування 4 відділення розмінування 3 взводу розмінування 3 роти розмінування військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Окрім того, ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем, зобов`язаний додержуватися вимог ст. ст. 6, 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків. Згідно зі ст. ст. 41, 92 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Правовий режим власності визначається виключно законами України. Згідно з указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє до цього часу. Однак, всупереч вищенаведених нормативно-правових актів, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення проти правосуддя за наступних обставин. Так, 22.12.2025 Миронівським районним судом Київської області винесено постанову у справі ЄУН № 371/1603/25, якою ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років. Вказана постанова набрала законної сили 02.01.2026 та відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою до виконання всіма юридичними і фізичними особами на всій території України, з якою ОСОБА_7 ознайомлений. Однак, ОСОБА_7 , діючи умисно, ігноруючи вимоги вказаної постанови Миронівського районного суду Київської області в частині позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і бажаючи діяти саме таким чином, в порушення вимог п.п. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - Правил дорожнього руху України), згідно яких «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії», 13.01.2026 о 10 годині 00 хвилин, керував мотоциклом марки «SPARK» реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Центральній, що в с. Гулі Обухівського району Київської області, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», згідно якого «поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення» був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції ВП № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області. Діючи на підставі вимог п.п. «а» п. 2.4 Правил дорожнього руху України, згідно яких «на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи зазначені в пункті 2.1» було встановлено, що ОСОБА_7 , відповідно до постанови Миронівського районного суду Київської області від 22.12.2025 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та позбавлений права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років. Своїми протиправними діями, ОСОБА_7 умисно не виконав постанову Миронівського районного суду Київської області від 22.12.2025, що набрала законної сили у частині встановлених йому обмежень у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком 5 (п`ять) років. 14.07.2026, відносно ОСОБА_7 складено письмове повідомлення про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, яке цього ж дня, пред`явлено ОСОБА_7 . З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, приймаючи до уваги, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, беручи до уваги особу підозрюваного, обставини вчинення злочину, враховуючи суспільний резонанс вчиненого кримінального правопорушення та для дієвого виконання кримінального провадження слідчий вважав доцільним застосувати відносно підозрюваного запобіжних захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб. При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави рівний двадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та покласти обов`язки: прибувати до слідчого один раз на тиждень; не відлучатися із населеного пункту в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи. 15.07.2026 ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області задоволено вказане клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_7 , підозрюваного у кримінальному провадженні №12026111220000015, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 січня 2026 року за ч. 1 ст. 382 КК України та застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів. Взято підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під варту, у залі суду негайно. Строк дії ухвали - до 24.00 години 12 вересня 2026 року. Визначено ОСОБА_7 , з урахуванням ухвали слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 20 липня 2026 року, якою виправлено описку, допущену в ухвалі Миронівського районного суду Київської області від 15липня 2026 року визначено заставу у розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень. У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов`язки, визначені пунктами 1, 2, 3 частини п`ятої статті 194 КПК України: прибувати на виклик до слідчого Відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області з періодичністю не рідше одного разу на тиждень, повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання, не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживатиме на час внесення застави, без дозволу слідчого, прокурора, суду. У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави. Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначено до 12 вересня 2026 року. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК Українипідставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини. Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК Українита практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду встановлено, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею належно дотримані. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України. Під час апеляційного розгляду, всупереч твердженням апелянта, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства. Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу. Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд з`ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України. Слідчим суддею встановлено, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.1 та п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Також слідчим суддею встановлено, що підозра пред`явлена ОСОБА_7 обґрунтована доказами, зібраними під час досудового розслідування, які досліджені слідчим суддею під час розгляду клопотання, а саме: витягом з ЄРДР № 12026111220000015 від 13.01.2026, за ч. 1 ст. 382 КК України; рапортом про вчинення кримінального правопорушення; рапортом про вчинення кримінального правопорушення; протоколом огляду місця події від 13.01.2026, відповідно до якого оглянуто місце події, а саме відкриту ділянку місцевості по вул. Центральна, с. Гулі Обухівського району Київської області; протоколом зняття показань технічних приладів від 26.01.2024; протоколом огляду відеозаписів з цифрової нагрудної відеокамери поліцейського від 26.01.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 29.01.2026; Протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 29.01.2026; Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 02.06.2026; Протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 10.07.2026 та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності. Під час досудового розслідування, слідчим суддею встановлено наявність ризиків, передбачених у п.1 та п.5 ч.1 ст. 177 КПК України. Обґрунтування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та суду), полягає в тому, що існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років, і у разі визнання ОСОБА_7 , винуватим, дає підстави для висновку, що він може переховуватись від правоохоронних органів з метою уникнення кримінальної відповідальності. Щодо наявності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, то слідчий суддя взяв до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, востаннє засуджений 30.04.2025 вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць, характеристику особи ОСОБА_7 , а також слідчому судді не надано офіційної інформації щодо постійного місця проживання чи реєстрації останнього. Так, за матеріалами клопотання підозрюваний проживає у АДРЕСА_2 . Також останній офіційно не працює, проте є військовослужбовцем, як вказують матеріали клопотання, зловживає алкогольними напоями під впливом яких може вчинити правопорушення, що підтверджується матеріалами клопотання. Відповідно до норм чинного законодавства право на свободу та особисту недоторканність є одним із найбільш значущих прав людини. Згідно зі ст. 29 ч. 2 Конституції України та ст. 5 пункту 1 підпункту «с» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, а саме законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. З метою забезпечення дієвості цього кримінального провадження, у якому ОСОБА_7 підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів та за яке передбачено покарання у виді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років, наявні обставини, які свідчать про існування ризиків того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені обставини відповідно до пунктів 1 та 5 частини першої статті 177 КПК України свідчать про наявність ризиків, що є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Разом з цим, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину. Крім того, слідчим суддею враховано, що як вбачається з вимоги про судимість ОСОБА_7 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а також згідно службової характеристики командира третьої роти розмінуванння військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 за час виконання посадових обов`язків зарекомендував себе перед особовим складом як егоцентричний, лінивий, неуважний. Безініціативний, не вивчає військову справу, виконує свої службові обов`язки задовільно, погано засвоює все, чого навчають командири. З урахуванням зазначеного на думку суду, ніякі інші запобіжні заходи, крім взяття під варту, коли підозрюваний буде ізольований від суспільства, не зможуть запобігти ризику, зокрема, вчиняти інші злочини та не з`являтися на виклики слідчого, прокурора та суду. В судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Розглянувши клопотання, перевіривши матеріали справи, слідчий суддя вважав, що клопотання є обґрунтованим та є підстави для його задоволення, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, тому з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. Всупереч твердженням апелянта, колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтверджують недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам. Колегія суддів звертає увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Слідчим суддею під час розгляду клопотання, у відповідності до положень ст.ст. 176, 177, 178 КПК України враховано тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 а також враховано, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Таким чином, з огляду на викладене, твердження сторони захисту про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження існування визначених ст. 177 КПК України ризиків та їх необґрунтованість, є безпідставними. Враховуючи наявність обґрунтованої підозри, доведеність існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків, особу підозрюваного та конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 колегія суддів, вважає доведеним, що будь-який більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти встановленим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 а тому наявні підстави для задоволення клопотання слідчого та застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Отже, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п. п. 1-3, ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризиками є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи. З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного та суворість можливого покарання за інкримінований злочин не дають підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу. Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. Крім того ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Також, суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін. При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне. Слідчим суддею під час визначення застави, враховано обставини кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_7 та наявність ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, що на переконання слідчого судді, підозрюваному варто визначити розмір застави у межах передбаченого законом за підозрою у вчиненні нетяжкого злочину, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Внесення застави саме в такому розмірі, на думку слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Колегія суддів, приходить до висновку, що визначена підозрюваному ОСОБА_7 застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, як альтернатива запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час є співмірною з існуючими в кримінальному провадженні обставинами і ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Доводи сторони захисту, за змістом апеляційної скарги, про наявність підстав для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваної іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить. Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено. На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини були виправданими та необхідними елементами, що визначали потреби в застосуванні до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просив скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення. Посилання апелянта на те, що слідчий суддя за власною ініціативою, вказав що ОСОБА_7 не працюючий та збільшив розмір застави з двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень та є явно завищеною, не відповідає змісту оскаржуваної ухвали. Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено. Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду. Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з викладеними в них доводами, задоволенню не підлягають. Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, - постановила: Ухвалу слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 15 липня 2026 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення. Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: ______________ ________________ __________________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4