Справа № 644/9085/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа №644/9085/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1 Провадження № 11кп/818/1191/26 Доповідач: ОСОБА_2 Категорія: про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: -головуючого ОСОБА_2 , -суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , -при секретарі ОСОБА_5 , -за участю прокурора ОСОБА_6 , -захисника ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м.Харкова в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Індустріального районного суду м.Харкова від 30 березня 2026 року, - УСТАНОВИЛА: Цією ухвалою задоволено подання Індустріального районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області про скасування іспитового строку та направлення для відбування покарання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого: -09.10.2025 Індустріальним районним судом м.Харкова за ч.1 ст.382 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та покладенням на нього передбачених ст.76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу). Суд мотивував своє рішення тим, що порушення ОСОБА_8 обов`язку щодо працевлаштування є суттєвим та унеможливлює його подальше перебування у статусі особи, звільненої від відбування покарання з випробуванням. Водночас неявки ОСОБА_8 до органу пробації суд визнав незначним порушенням покладених на нього обов`язків. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 посилається на передчасне звернення органу пробації до суду, оскільки для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.78 КК України має бути встановлено саме небажання засудженого стати на шлях виправлення, що , на думку захисника, спростовується спробами ОСОБА_8 працевлаштуватися. Зауважила, що 16.02.2026 ОСОБА_8 звернувся до центру зайнятості, був взятий на облік як особа, що шукає роботу та отримав направлення на вакансії, що свідчить про початок процесу виконання обов`язку. При цьому несвоєчасне звернення до центру зайнятості були обґрунтовані ОСОБА_8 об`єктивними обставинами блекаутами та проблемами з транспортом. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що реєстрація ФОП не є працевлаштуванням, оскільки відповідно до ЗУ «Про зайнятість населення» самозайняті особи, зокрема ФОП, належать до зайнятого населення. Також наголосила, що направлення ОСОБА_8 до місць позбавлення волі унеможливить виконання ним конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни або сплати податків від підприємницької діяльності. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання Індустріального РВ філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, яка підтримала апеляційну скаргу, прокурора про залишення ухвали без змін, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Відповідно до ч.2 ст.78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання. Відповідно до роз`яснень п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7, згідно з ч.2 ст.78 КК України суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов`язків, визначених ст.76 КК України, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення. Згідно ч.1 ст.370 КПК України судове рішення, до якого згідно ч.2 ст.369 цього ж КПК відноситься ухвала, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно ч.ч.3, 4 ст.370 КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Відповідно до вимог, передбачених п.2 ч.1 ст.372 КПК України в мотивувальній частині ухвали повинні бути зазначені встановленні судом обставини з посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. За змістом цих норм закону суд має викласти у мотивувальній частині ухвали результати дослідження, аналізу та оцінки доказів, зазначити джерело доказу, фактичні данні, що стосуються доказуваної обставини, а також зазначити, які обставини даними доказами спростовуються або підтверджуються. Остаточну оцінку доказам суд дає з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності й достатності, а висновки суду щодо оцінки доказів повинні викладені в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви в їх достовірності. Цих вимог закону судом не виконано. Всупереч указаних вимог закону, суд першої інстанції під час вирішення питання про скасування звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням не надав належної оцінки поведінці засудженого після застосування письмового попередження, не навів достатніх мотивів, чому така поведінка свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, а також не перевірив дотримання органом пробації встановленої законом процедури звернення з відповідним поданням. Як убачається з матеріалів провадження, 22 грудня 2025 року ОСОБА_8 був ознайомлений із порядком та умовами відбування покарання з випробуванням, а також отримав направлення до Харківського міського центру зайнятості, про результати звернення до якого був зобов`язаний повідомити орган пробації до 01 січня 2026 року. Надалі ОСОБА_8 01 та 08 січня 2026 року не з`явився до органу пробації, а 15 січня 2026 року прибув до органу пробації, надав пояснення щодо причин неявки та невиконання обов`язку щодо звернення до центру зайнятості, після чого до нього було застосовано письмове попередження про можливе скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням. 05 лютого 2026 року ОСОБА_8 знову не з`явився до органу пробації, однак уже 06 лютого 2026 року прибув, надав пояснення щодо причин неявки та зобов`язався у десятиденний строк звернутися до Харківського міського центру зайнятості (а.о.с.52). При цьому колегія суддів звертає увагу, що факт неявок ОСОБА_8 до органу пробації суд першої інстанції визнав незначним порушенням покладених на нього обов`язків та зазначив, що саме по собі це порушення не свідчить про необхідність направлення засудженого для реального відбування покарання. Разом із тим подання органу пробації про скасування звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням було складене 13 лютого 2026 року, тобто до закінчення десятиденного строку, наданого самим органом пробації для виконання засудженим обов`язку щодо звернення до центру зайнятості. При цьому 16 лютого 2026 року, тобто в межах десятиденного строку, ОСОБА_8 звернувся до Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості, був взятий на облік як особа, яка шукає роботу, та йому були запропоновані вакансії. Отже, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що орган пробації звернувся з поданням до суду до спливу строку, який був наданий засудженому для виконання відповідного обов`язку, а також те, що в межах цього строку ОСОБА_8 вчинив дії, спрямовані на виконання покладеного на нього обов`язку щодо звернення до органу державної служби зайнятості. За таких обставин сам по собі факт попередніх порушень ОСОБА_8 порядку відбування покарання з випробуванням не звільняв суд першої інстанції від обов`язку перевірити, чи було звернення органу пробації з поданням своєчасним, чи свідчила поведінка засудженого після застосування письмового попередження про стійке небажання виконувати покладені на нього обов`язки, а також чи мав орган пробації достатні підстави для висновку про необхідність скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням саме на час складання подання. Зазначене свідчить про те, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою та невмотивованою. Ці порушення вимог кримінального процесуального закону, згідно ч.1 ст.412 КПК України, є істотними, оскільки перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і відповідно до п.3 ч.1 ст.409 того ж КПК - є підставами для скасування ухвали. Відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути зазначені порушення процесуального закону шляхом дослідження обставин провадження, оскільки істотні для правильного вирішення подання обставини не були належним чином перевірені та оцінені судом першої інстанції. З огляду на наведене, колегія суддів керується приписами ч.6 ст.9 КПК України, які визначають, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, тоді застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу. Тому, виходячи із передбаченої п.13 ч.1 ст.7 КПК України загальної засади кримінального провадження щодо забезпечення права на захист, постановлена ухвала підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. При новому судовому розгляді суду першої інстанції належить усунути вищевказані порушення, перевірити доводи апеляційної скарги захисника і постановити рішення, яке б відповідало вимогам кримінального процесуального закону. Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково. Ухвалу Індустріального районного суду м.Харкова від 30 березня 2026 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: