Справа № 905/426/26

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2026 року м. Харків Справа №905/426/26 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І., за участю секретаря судового засідання Ярош В.В., за участю представників: кредитор (ТОВ «Швейна фабрика «Воронін») Архіпов О.Ю. (адвокат), ордер серія АА№1743657 від 10.08.2026 року, свідоцтво №005697 від 17.03.2016 року; Єлисеєв Є.В. (адвокат), ордер серія АІ№22647557 від 22.07.2026 року, свідоцтво №7679/10 від 19.04.2019 року; боржника Мошенець Д.В. (адвокат), ордер серія ВІ№1419154 від 07.08.2026 року, свідоцтво №1842 від 08.08.2017 року; ПАТ «Украгро НПК» Васьківський Л.М. (вільний слухач); розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» (вх.№1474Д/1) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.07.2026 року у справі №905/426/26, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Воронін» (код ЄДРПОУ 00309252), до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» (код ЄДРПОУ 40111046), про відкриття провадження у справі про банкрутство,- ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.07.2026 року (суддя Зекунов Е.В.), зокрема, у задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» про визнання дій заявника зловживанням процесуальними правами та накладення штрафу відмовлено повністю. Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» з вказаною ухвалою суду першої інстанції у частині не погодилось та звернулось до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.07.2026 року скасувати в частині відмови у задоволенні клопотання та ухвалити нове судове рішення, яким: - визнати подання заяви ТОВ «Швейна фабрика «Воронін» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Євроенерготрейд» зловживанням процесуальними правами; - постановити ухвалу про накладення на ТОВ «Швейна фабрика «Воронін» штрафу в дохід державного бюджету України у розмірі десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що на момент подання заяви ТОВ «Швейна фабрика «Воронін» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Євроенерготрейд» та на момент її прийняття судом діяв спеціальний правовий режим захисту боржника у зв`язку з процедурою превентивної реструктуризації, який виключає можливість відкриття щодо нього провадження у справі про банкрутство. Зауважує, що на момент подання заяви ТОВ «Швейна фабрика «Воронін» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Євроенерготрейд» ще не було оприлюднено жодного документа про припинення заходів захисту ТОВ «Євроенерготрейд», що свідчить про недобросовісність та зловживання процесуальними правами з боку ТОВ «Швейна фабрика «Воронін». У самій заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство заявник посилається на процедуру превентивної реструктуризації боржника та на план превентивної реструктуризації від 21.03.2026 року у справі №905/39/26. Таким чином, ТОВ «Швейна фабрика «Воронін» було обізнано про існування відкритої процедури превентивної реструктуризації, про участь у ній, а також про дію заходів захисту боржника (заборона на відкриття справи про банкрутство). Незважаючи на це, заявник звернувся із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, що суперечить меті та змісту процедури превентивної реструктуризації. Скаржник вказує, що оскаржувана ухвала суду, якою було відмовлено повністю у задоволенні клопотання ТОВ «Євроенерготрейд» про визнання дій заявника зловживанням процесуальними правами та накладення штрафу не містить жодного обґрунтування такої відмови. Тобто, при прийняття оскаржуваної ухвали суд не з`ясував обставин, що мають значення для справи, а саме, не встановив наявність чи відсутність факту зловживання процесуальними правами ТОВ «ШФ «Воронін» при поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Євроенерготрейд» та порушив норми матеріального і процесуального права: ст. 33-13 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 43, 131, 132, 135 Господарського процесуального кодексу України). Ухвалою суду від 08.07.2026 року з урахуванням ухвали від 10.07.2026 року відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції. 17.07.2026 року матеріали оскарження ухвали №905/426/26 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.07.2026 року у справі №905/426/26. Встановлено учасникам справи строк протягом якого вони мають право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк протягом якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему Електронний суд. Вказана ухвала була направлена зареєстрованим учасникам справи до електронного кабінету користувача у системі Електронний суд і доставлена їм 23.07.2026 року. 24.07.2026 року від апелянта надійшло клопотання (вх.№8212), в якому просить викласти прохальну частину апеляційної скарги у наступній редакції: - скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.07.2026 року у справі №905/426/26 повністю; - ухвалити нове рішення, яким визнати подання заяви ТОВ «ШФ «Воронін» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Євроенерготрейд», зловживанням процесуальними правами; - постановити ухвалу про накладення на ТОВ «ШФ «Воронін» штрафу в дохід державного бюджету України у розмірі десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; - повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Воронін» заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Євроенерготрейд». 04.08.2026 року від апелянта надійшло клопотання (вх.№8582), в якому просить суд: - визнати подання клопотання ТОВ «ШФ «Воронін» про долучення доказів подання дисциплінарної скарги до справи №905/426/26 зловживанням процесуальними правами; - постановити ухвалу про накладення на ТОВ «ШФ «Воронін» штрафу в дохід державного бюджету України у розмірі десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; - постановити окрему ухвалу у справі №905/426/26 на підставі наявності у діях Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Воронін», ознак кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 376 Кримінального кодексу України; - надіслати окрему ухвалу у справі №905/426/26 на виконання прокурору або відповідному органу досудового розслідування. У клопотанні вказано, що 28.07.2026 року від представника ТОВ «Швейна фабрика «Воронін» адвоката Євгена Єлісеєва надійшло клопотання про долучення доказів подання скарги, в якому долучено копію дисциплінарної скарги від 28.07.2026 року до Вищої Ради Правосуддя щодо судді Хачатрян Вікторії Сергіївна, яка є головуючою суддею у даній справі №905/426/26. На переконання ТОВ «Євроенерготрейд», враховуючи те, що предметом дисциплінарної скарги ТОВ «ШФ «Воронін» є незгода з процесуальним рішенням суду, а скарга на суддю подана до закінчення судового розгляду справи судом апеляційної інстанції - поведінка ТОВ «ШФ «Воронін» свідчить про те, що останній перешкоджає виконанню суддею службових обов`язків та намагається здійснити тиск на суддю з метою прийняття неправосудного рішення. Отже відповідні дії містять ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 376 Кримінального кодексу України. Крім цього, вважає дії ТОВ «ШФ «Воронін» по поданню клопотання про долучення до даної справи №905/426/26 доказу направлення дисциплінарної скарги на суддю Хачатрян В.С. є зловживанням процесуальними правами. Кредитор ТОВ «Швейна фабрика «Воронін» надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№8837 від 11.08.2026 року), в якому просить: - визнати факт подання ТОВ «Євроенерготрейд» апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.07.2026 року у справі №905/426/26 зловживанням процесуальними правами; - закрити апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою ТОВ «Євроенерготрейд» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.07.2026 року у справі №905/426/26; - у разі, якщо клопотання про закриття апеляційного провадження задоволене не буде апеляційну скаргу ТОВ «Євроенерготрейд» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.07.2026 року у справі №905/426/26 залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Як вказує кредитор, скарга є завідомо безпідставною, адже процедура превентивної реструктуризації на момент подання кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство була закрита, про що боржнику добре відомо. При цьому скаргу було подано на ухвалу, яка не підлягає апеляційному оскарженню окремо. У судовому засіданні 17.08.2026 року представник боржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник кредитора проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві. У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Щодо клопотання апелянта від 24.07.2026 року (вх.№8212), в якому просить викласти прохальну частину апеляційної скарги у редакції за якою оскаржує ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.07.2026 року у справі не в частині, а в цілому, слід вказати таке. 01.07.2026 року Господарським судом Донецької області прийнято ухвалу про прийняття до розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Євроенерготрейд». В рамках вчинення відповідної процесуальної дії, судом першої інстанції було відмовлено у визнані дій заявника зловживанням процесуальними правами та накладення штрафу. Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Матеріалами справи підтверджується, що оскаржувану ухвалено прийнято 01.07.2026 року, у той же день підписано цифровим підписом судді та направлено у часникам справи до електронного кабінету користувача у підсистемі Електронний суд. Вказане свідчить, що строк на апеляційне оскарження документа ухвали суду в частині або в цілому починає свій відлік з 02.07.2026 року і добігає кінця 11.07.2026 року. Оскільки 11.07.2026 року це субота та вихідний день, то належною датою закінчення строку необхідно вважати перший робочий день, що слідує за вихідним 13.07.2026 року. Звертаючись до суду з клопотанням від 24.07.2026 року (вх.№8212), апелянт у мотивувальній частині вказав, що в резолютивній частині апеляційної скарги містяться описки, які вважає за необхідне усунути. Разом з тим описка - це випадкова механічна чи граматична помилка (орук, помилка у правописі, цифрах, прізвищах, назвах чи датах), яку допустила особа під час складання тексту документа. Наразі викладення за клопотанням резолютивної частини апеляційної скарги у результаті якої заявник оскаржує ухвалу суду першої інстанції в повному обсязі, а не в частині не є опискою, а є за своїм змістом доповненням раніше поданої апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У той час, клопотання за яким апелянт просить суд доповнити апеляційної скаргу подано поза межами строку на апеляційне оскарження. Так, боржник мав право подати апеляційну скаргу та доповнення до неї протягом 10 днів з 01.07.2026 року, однак останні були подані лише 24.07.2026 року, тобто з пропуском процесуального строку. При цьому, заявник не подавав і не заявляв будь-яких вимог про поновлення строку чи про визнання причин пропущення такого строку поважними. Згідно з ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення клопотання апелянта від 24.07.2026 року (вх.№8212) без розгляду. Щодо клопотання апелянта від 04.08.2026 року (вх.№8582) про визнання дій ТОВ «ШФ «Воронін» зловживанням процесуальними правами, накладення штрафу, постановлення окремої ухвали у зв`язку з наявністю ознак кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 376 Кримінального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне. Апелянт вказує, що дії ТОВ «ШФ «Воронін» по поданню клопотання про долучення до даної справи №905/426/26 доказу направлення дисциплінарної скарги на суддю Хачатрян В.С. є свідченням опосередкованого впливу на суддю та дає підстави вважати, що такі дії є зловживанням процесуальними правами і є підставою для винесення окремої ухвали, накладення штрафу та направлення відповідного повідомлення про наявність ознак кримінального правопорушення. Відповідно до статті 131 Конституції України та Закону України «Про Вищу раду правосуддя», здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів, оцінка наявності або відсутності в діях судді складу дисциплінарного проступку, а також перевірка обґрунтованості дисциплінарних скарг належить до виключної компетенції Вищої ради правосуддя. Суд, здійснюючи правосуддя у справі про банкрутство №905/426/26, діє виключно в межах повноважень, визначених Господарським процесуальним кодексом України та Кодексом України з процедур банкрутства. Вирішення питань, пов`язаних із дисциплінарною відповідальністю суддів та перевіркою звернень осіб до Вищої ради правосуддя, виходить за межі компетенції та процесуальних повноважень Господарського суду Донецької області під час розгляду справи №905/426/26. Суд апеляційної інстанції зазначає, що оцінка дій учасників справи щодо звернення до Вищої ради правосуддя та визначення наявності в їхніх діях ознак впливу на суддів суду апеляційної інстанції виходить за межі процесуальних повноважень суду при розгляді цієї справи. Необхідно також врахувати, що жоден учасник у справі не може бути обмежений у реалізації його права на звернення з дисциплінарною скаргою і реалізація такого права не може бути підставою вважати, що це є зловживанням процесуальними правами сторони у судовій справі. Відповідно до статей 131, 135 ГПК України заходи процесуального примусу (зокрема, штраф) застосовуються судом виключно за вчинення дій або допущення бездіяльності, що суперечать завданням господарського судочинства та перешкоджають розгляду конкретної справи безпосередньо у даному судовому процесі. Подання учасником справи письмових пояснень із долученням копій документів, що стосуються належних дій судді, безпосередньо не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, а отже, не є зловживанням процесуальними правами у розумінні статті 43 ГПК України. З огляду на те, що надання оцінки фактам звернення учасників справи до Вищої ради правосуддя перебуває поза межами компетенції суду, а в діях ТОВ «ШФ «Воронін» відсутній склад процесуального правопорушення у цій справі, у суду відсутні правові підстави як для застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, так і для постановлення окремої ухвали на підставі статті 246 ГПК України щодо наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 376 КК України. Щодо права апеляційного оскарження. Стаття 55 Конституції України гарантує кожному захист прав і свобод у судовому порядку, а стаття 129 - встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті). Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року №4-рн/2019) Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 року №5-р/2020). Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства. Відповідно до частини другої статті 254 ГПК учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. Частина перша статті 255 ГПК визначає перелік ухвал, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 року у справі №757/47946/19-ц, досліджуючи питання щодо апеляційного оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції, які не зазначені в переліку, викладеному в частині першій статті 255 ГПК України, погодилась зі сформованим при застосуванні норм процесуального права підходом щодо права на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції, в основу якого покладена ідея неодмінності дотримання конституційного права особи на судовий захист. У контексті наведеного Велика Палата Верховного Суду зазначила: « 24. Суть цього підходу полягає в такому: 1) ухвали, вказівка про можливість оскарження яких прямо зазначена в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), є самостійними об`єктами апеляційного оскарження; 2) заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України, статті 255 ГПК України); 3) ухвали суду, які залежно від їх змісту та стадії процесу не можуть бути оскаржені шляхом включення заперечень до рішення суду, можуть бути оскаржені окремо від рішення, якщо це зумовлено потребою судового захисту процесуальних прав та інтересів особи. 25. Тож ухвала суду, яка не зазначена у переліку ухвал, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), може бути оскаржена окремо від рішення суду, якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист. 26. Велика Палата Верховного Суду з такими висновками погоджується та констатує, що з урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору. 27. Наведене узгоджується з пунктом «d» статті 3 Рекомендації R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 07 лютого 1995 року на забезпечення того, щоб суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, держави мають відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі. 28. Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства. 29. Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України) перелік судових рішень не є вичерпним: Ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб). 30. Тлумачення частини другої статті 352 ЦПК України (статті 254 ГПК України), за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду лише в разі їх зазначення в переліку, наведеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), є звужувальним; таким, що не враховує випадки, за яких ухвали постановлені вже після ухвалення рішення суду по суті спору або особа з інших причин не має можливості відновити свої права без оскарження ухвали місцевого суду в апеляційному порядку». З огляду на вищевикладене, у контексті наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду необхідно враховувати ту обставину, що відповідна ухвала суду першої інстанції (в цьому випадку ухвала в частині відмови у задоволенні клопотання про визнання дій зловживанням процесуальними правами та накладення штрафу) не зазначена в переліку, визначеному частиною першою статті 255 ГПК, сама по собі ще не виключає можливості апеляційного оскарження такої ухвали у певному порядку (пункт 24 від 13.11.2024 року у справі №757/47946/19-ц). Для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КУзПБ в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом. Пункт 16 ст. 255 ГПК України передбачає можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу. Стаття 135 ГПК України також містить вказівку про можливість апеляційного оскарження. Колегія суддів вважає, що особливістю судового рішення щодо визнання дії як зловживання процесуальними правами, а отже і накладення штрафу, є те, що воно ухвалюється на будь-якій стадії судового процесу і оскаржити його одночасно з рішенням суду неможливо. При цьому, можливість оскарження тільки ухвали про накладення штрафу без можливості оскарження ухвали, якою відмовлено у вчинені такої процесуальної дії призводить на переконання суду до обмеження правомочностей учасників справи у реалізації основного судового принципу як доступ до правосуддя. У зв`язку з цим, на переконання колегії суддів, ухвала суду як про визнання дій зловживанням процесуальними правами і накладення штрафу так і про відмову може бути оскаржена в апеляційному порядку. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання кредитора на необхідності закриття апеляційного провадження. Щодо суті оскаржуваної ухвали в частині за вимогами апеляційної скарги. Як зловживання процесуальними правами і накладення у зв`язку з цим штрафу апелянт визначає - подання ТОВ «ШФ «Воронін» заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності чинної процедури превентивної реструктуризації та застосованих судом заходів захисту боржника. Зловживання процесуальними правами - це недобросовісне використання учасниками судового процесу своїх прав у формально законний спосіб, але з метою затягування розгляду справи, перешкоджання правосуддю чи заподіяння шкоди іншим людям. Стаття 43 ГПК України встановлює, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Згідно ст. 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству. У той час, ст. 4 ГПК України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Як вже зазначалось, ст. 55 Конституції України гарантує кожному захист прав і свобод у судовому порядку. При цьому, ч.2 ст. 64 Конституції говорить, що право на судовий захист не можна обмежувати. Звернення до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за своїм змістом є реалізацією права кредитора на судовий захист. Незгода боржника з тим, що кредитор звернувся до суду з відповідною заявою, тобто реалізує надане та гарантоване йому право на таке звернення, неможна вважати як зловживання процесуальними правами. Необхідно врахувати, що надаючи до суду заперечення на заяву про відкриття провадження у справі, як і звертаючись з апеляційною скаргою, заявник не довів та не обґрунтував наявність визначених ст. 43 ГПК України обставин для визнання дій кредитора ТОВ «ШФ «Воронін» як зловживання процесуальними правами. Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу у відповідній частині вказав на розмежуванні процесуальних стадій у процедурі банкрутства. Так, норми статті 33-11 Кодексу України з процедур банкрутства встановлюють, що з моменту відкриття процедури превентивної реструктуризації боржника застосовуються основні заходи захисту боржника, зокрема: стосовно боржника не може бути відкрито провадження у справі про банкрутство. Тобто саме щодо відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно боржника, який перебуває в процедурі превентивної реструктуризації. Натомість, стадія на якій перебувала заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Воронін» станом на момент прийняття оскаржуваної ухвали, регулюється ст. 35 Кодексу України з процедур банкрутства, в якій суд вирішує виключно питання щодо прийняття заяви до розгляду та перевіряє її відповідність формальним вимогам закону. Прийняття заяви до розгляду не є тотожним відкриттю провадження у справі про банкрутство, а є лише процесуальним кроком для призначення підготовчого засідання. Питання щодо наявності чи відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (в контексті дії заходів захисту за статтею 33-11 КУзПБ) підлягає досліджено судом безпосередньо у підготовчому засіданні, де сторони матимуть змогу надати актуальні докази щодо стану справи №905/39/26. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції реалізуючи надані йому дискреційні повноваження дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання дій заявника-кредитора зловживанням процесуальними правами та накладення штрафу. Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі. Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносин і норм права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала Господарського суду Донецької області від 01.07.2026 року у справі №905/426/26 має бути залишена без змін. Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 13, 42, 43, 86, 129, 135, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,- ПОСТАНОВИВ: Відмовити в задоволенні клопотання боржника (вх.№8582 від 04.08.2026 року) про визнати подання клопотання ТОВ «ШФ «Воронін» про долучення доказів подання дисциплінарної скарги до справи №905/426/26 зловживанням процесуальними правами; постановлення ухвали про накладення на ТОВ «ШФ «Воронін» штрафу в дохід державного бюджету України у розмірі десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; постановлення окремої ухвали у справі №905/426/26 на підставі наявності у діях Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Воронін», ознак кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 376 Кримінального кодексу України; надіслання окремої ухвали у справі №905/426/26 на виконання прокурору або відповідному органу досудового розслідування. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.07.2026 року у справі №905/426/26 залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 27.08.2026 року. Головуючий суддя В.С. Хачатрян Суддя В.В. Россолов Суддя О.І. Склярук