Справа № 923/333/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2019 року м. Одеса Справа № 923/333/16 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Діброви Г.І., Поліщук Л.В. при секретарі - Лук`ященко В.Ю. за участю арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. адвоката Берьозка Ю.В. адвоката Риженко Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ", арбітражного керуючого Дудкіна Романа Анатолійовича на ухвалу господарського суду Херсонської області від 01.07.2019, суддя в І інстанції Пінтеліна Т.Г, повний текст якої складено 02.07.2019 в м. Херсоні, постановлену за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 923/333/16 за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ" арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - гр. ОСОБА_3 , про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та повернення нерухомого майна у власність банкрута в межах справи №923/333/16 за заявою ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.04.2014 у справі № 923/1097/13 задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ" (далі - ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ", боржник), стягнуто з боржника 1 103 120 грн. Це судове рішення набрало законної сили на підставі постанови Вищого господарського суду України від 20.08.2014, однак не було виконано боржником через відсутність активів, що стало підставою для порушення цієї справи про банкрутство. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.04.2016 року за заявою ОСОБА_4 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ". Постановою господарського суду Херсонської області від 09.06.2016 введено процедуру ліквідації ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ", ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. 27.03.2018 року ліквідатор ТОВ Медичний центр "Мед-СИТИ" арбітражний керуючий Дудкін Р.А. звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою, в якій просив розірвати договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 22.08.2014 між ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" та ОСОБА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В.Г. 22.08.2014 за реєстровим № 3682, та повернути у власність ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" об`єкти нерухомого майна, що є предметом цього договору. Відповідачами у справі визначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який відповідно до п. 1.6. договору купівлі-продажу є набувачем нерухомого майна ТОВ «Медичний центр «Мед-СИТИ» у спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . В обґрунтування пред`явлених вимог ліквідатор ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" арбітражний керуючий Дудкін Р.А. посилався на істотне порушення ОСОБА_2 умов укладеного з ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" договору, яке полягає в невиконанні покупцем зобов`язання щодо оплати вартості придбаного майна у повному обсязі. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 26.10.2018 позов задоволено повністю; розірвано договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 22.08.2014 між ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" та громадянкою ОСОБА_2 ; зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повернути ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" нерухоме майно: вбудоване приміщення аптеки літ. "А", загальною площею 455, 8 кв. м, стіни цегляні, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; вбудоване приміщення аптеки-офіс літ. "А", загальною площею 171,0 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2; вбудоване приміщення стоматологічного медичного центру літ. "А", загальною площею 244,0 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4; нежитлову будівлю, аптеки літ. "А", загальною площею 46,7 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_5, розташовану на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 0,0054 га, кадастровий номер земельної ділянки: 6525080500:02:039:0010. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що оскільки фактом продажу усього майна боржника станом на час укладання спірного договору купівлі-продажу господарська діяльність підприємства-боржника була припинена, суд дійшов висновку, що документи, які складено заінтересованими особами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо оформлення купівлі-продажу майнових активів, а також щодо, ніби-то, наявного руху коштів, створені лише «про людське око», без відповідного руху грошових коштів. Суд встановив, що твердження ОСОБА_3 про те, що грошові кошти, які, нібито, передані йому покупцем ОСОБА_2 , вилучені ним із каси для задоволення, нібито, наявних зобов`язань підприємства перед ним, що не підтверджені будь-якими доказами, в контексті загальних обставин справи, що встановлені судом, є лише доказом нездійснення розрахунків. Відповідачами у справі не вчинялися відповідні дії щодо сплати коштів за придбане ними майно за договором, зокрема грошова сума у розмірі 1 230 000 грн не сплачена, що відповідно до частини 2 статті 651 та частини 2 ст. 653 ЦК України є підставою для розірвання цього договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов`язанні відповідачів повернути позивачеві нерухоме майно, що є предметом спірного договору. Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу господарського суду Херсонської області від 26.10.2018 у справі скасовано. Арбітражному керуючому Дудкіну Р.А. у задоволенні заяви про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та повернення нерухомого майна у власність банкрута відмовлено. Постановою Верховного Суду від 09.04.2019 року касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. задоволено. Постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 923/333/16 скасовано, ухвалу господарського суду Херсонської області від 26.10.2018 залишено в силі. При цьому, судом касаційної інстанції зазначено, що судом першої інстанції під час провадження у справі про банкрутство доведено обставини заінтересованості стосовно боржника громадян: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , а також юридичних осіб: ДП «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто»; ТОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів»; ПП «Медичний центр "Мед-СИТИ». Зроблено висновок, що єдиною метою здійснених майнових дій від імені боржника є введення в оману кредиторів шляхом виведення активів боржника з метою їх збереження за заінтересованими особами від звернення стягнення за наявними грошовими зобов`язаннями боржника перед кредиторами, створення видимості належної юридичної форми відчуження майна, яке відбулося «про око». 15.05.2019 року на виконання ухвали господарського суду Херсонської області від 26.10.2018, яка набрала законної сили 09.04.2019, господарським судом Херсонської області було виданий відповідний наказ, в якому зазначено: Вилучити у боржників ОСОБА_2 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) та передати стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ", ідентифікаційний код 34395918, вул. Луки Балашова, 11, м. Олешки Херсонської області, наступне нерухоме майно: - вбудоване приміщення аптеки літ. "А", загальною площею 455, 8 кв. м, стіни цегляні, розташоване за адресою: АДРЕСА_1; - вбудоване приміщення аптеки-офіс літ. "А", загальною площею 171, 0 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2; - вбудоване приміщення стоматологічного медичного центру літ. "А", загальною площею 244, 0 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4; - нежитлова будівля, аптека літ. "А", загальною площею 46, 7 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_5, розташована на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 0,0054 га, кадастровий номер земельної ділянки: 6525080500:02:039:0010. 20.05.2019 ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Херсонської області з заявою про визнання зазначеного наказу таким, що не підлягає виконанню. Заява обґрунтовувалася тим, що виданий судом наказ від 15.05.2019 на підставі зазначеної ухвали господарського суду Херсонської області від 26 жовтня 2018 року, не відповідає змісту ухвали, оскільки в ньому зазначено: Вилучити у боржників ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , та передати стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ", ідентифікаційний код 34395918, вул. Луки Балашова, 11, м. Олешки Херсонської області, перелічене у судовому рішенні нерухоме майно. Заявник вважав наказ виданий господарським судом 15.05.2019 таким, що не підлягає виконанню виходячи з того, що він не відповідає резолютивній частині ухвали на підставі якої його було видано. У зв`язку з цим ОСОБА_2 вважала, що наказ господарського суду Херсонської області від 15.05.2019 у справі № 923/333/16 має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню з інших причин, а саме: невідповідність виданого судом наказу резолютивній частині рішення суду від 26.10.2018 року, яке набрало чинності 09.04.2019 року. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 07.06.2019 (суддя Пригуза П.Д.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції керувався приписами ст. ст. 5, 18, 327, 328 ГПК України, ст. ст. 1, 2, 4, 10 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі встановлених обставин даної справи дійшов висновку про відсутність підстав для визнання наказу таким що не підлягає виконанню, з огляду на те, що станом на час розгляду цієї заяви: - судове рішення про передачу майна боржником добровільно не виконано; - судовий наказ виданий не помилково, а для примусового виконання судового рішення, що набрало законної сили; - обов`язок боржника виконати судове рішення не припинився; - інші причини для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - відсутні. 12.06.2019 ОСОБА_1 також звернувся до господарського суду Херсонської області з заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу, виданого 15.05.2019 у справі № 923/333/16 господарським судом Херсонської області на виконання ухвали господарського суду Херсонської області від 26.10.2018, яка набрала законної сили 09.04.2019 року, яка за своїм змістом ідентична заяві, яку 20.05.2019 ОСОБА_2 вже подавала до господарського суду. Так, заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що виданий судом наказ від 15.05.2019 на підставі зазначеної ухвали господарського суду Херсонської області від 26 жовтня 2018 року, не відповідає змісту ухвали, оскільки в ньому зазначено: Вилучити у боржників ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , та передати стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ", ідентифікаційний код 34395918, вул. Луки Балашова, 11, м. Олешки Херсонської області, перелічене у судовому рішенні нерухоме майно. Заявник вважав, що оскільки виданий господарським судом 15.05.2019 наказ не відповідає резолютивній частині ухвали на підставі якої його було видано, то він підлягає визнанню судом таким, що не підлягає виконанню. У зв`язку з перебуванням судді Пригузи П.Д. у відпустці та надходженням цієї заяви, за результатами повторного автоматизованого розподілу, справа № 923/333/16 була передана на розгляд судді Пінтеліній Т.Г. Ухвалою господарського суду Херсонської області від 01.07.2019 (суддя Пінтеліна Т.Г.) визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ, виданий 15 травня 2019 року господарським судом Херсонської області у справі № 923/333/16 на підставі ухвали Господарського суду Херсонської області від 26 жовтня 2018 року, яка набрала законної сили 09 квітня 2019 року про наступне: Вилучити у боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та передати стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ", ідентифікаційний код 34395918, вул. Луки Балашова, 11, м. Олешки Херсонської області, наступне нерухоме майно: - вбудоване приміщення аптеки літ. "А", загальною площею 455, 8 кв. м, стіни цегляні, розташоване за адресою: АДРЕСА_1; - вбудоване приміщення аптеки-офіс літ. "А", загальною площею 171, 0 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2; - вбудоване приміщення стоматологічного медичного центру літ. "А", загальною площею 244, 0 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4; - нежитлова будівля, аптека літ. "А", загальною площею 46, 7 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_5, розташована на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 0,0054 га, кадастровий номер земельної ділянки: 6525080500:02:039:0010. Ухвала з посиланням на ст. ст. 327, 328 ГПК України, ст. ст. 4, 60, 63 Закону України "Про виконавче провадження" мотивована тим, що оскільки виданий господарським судом Херсонської області 15.05.2019 року наказ по справі № 923/333/16 про вилучення у боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та передати стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ", ідентифікаційний код 34395918, вул. Луки Балашова, 11, м. Олешки Херсонської області, наступного нерухомого майна: вбудоване приміщення аптеки літ. "А", загальною площею 455, 8 кв. м, стіни цегляні, розташоване за адресою: АДРЕСА_1; вбудоване приміщення аптеки-офіс літ. "А", загальною площею 171, 0 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2; вбудоване приміщення стоматологічного медичного центру літ. "А", загальною площею 244, 0 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4; нежитлова будівля, аптека літ. "А", загальною площею 46, 7 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_5, розташована на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 0,0054 га, кадастровий номер земельної ділянки: 6525080500:02:039:0010, повністю не відповідає резолютивній частині ухвали господарського суду Херсонської області від 26.10.2018 року у справі № 923/333/16, підлягає визнанню судом таким, що не підлягає виконанню. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ліквідатор ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ", арбітражний керуючий Дудкін Р.А. звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права просить її скасувати та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу, виданого 15.05.2019 господарським судом Херсонської області по справі № 923/333/16 на виконання ухвали господарського суду Херсонської області від 26.10.2018 року, яка набрала законної сили 09.04.2019 року. Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою скаржник вказує те, що питання визнання спірного наказу таким, що не підлягає виконанню вже було вирішено судом. Так, господарським судом Херсонської області було розглянуто заяву відповідача-1 ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає виконанню зазначеного наказу та ухвалою господарського суду Херсонської області від 07.06.2019р. у задоволені цієї заяви відмовлено у повному обсязі. Заява відповідача-1 ОСОБА_2 була мотивована тим, що зміст наказу не відповідає резолютивній частині ухвали суду, у наказі зазначено інший спосіб захисту ніж встановлений в ухвалі суду. Заява відповідача-2 ОСОБА_1 містить абсолютно аналогічні підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, що заявлялися іншим відповідачем ОСОБА_2 . Зміст заяви ОСОБА_1 практично повністю відповідає змісту заяви ОСОБА_2 . Розгляд питання про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу відбувався за участю відповідача-2 ОСОБА_1, який був присутній у судовому засіданні під час судового розгляду. Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення, (див. рішення у справі «Рябих проти Росії», заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ЕСНR 2003-Х). Таким чином, подаючи аналогічну заяву, що вже була предметом розгляду господарським судом, з аналогічних підстав та з аналогічними вимогами, за умов присутності в судовому засіданні під час судового розгляду та висловлення своєї правової позиції із зазначеного питання, є очевидним факт зловживання відповідачем-2 ОСОБА_1 процесуальними правами у справі. Таким чином, при постановлені оскаржуваної ухвали судом було порушено статті 43, 235 ГПК України, статтю 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Також скаржник зазначає, що відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. ст. 326, 327 ГПК України рішення у господарській справі, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, звертається до виконання на підставі наказу як виконавчого документу, а виконання за виконавчим документом може бути припинено виключно з підстав, передбачених законодавством. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містить, зокрема, глава 50 ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок виконання проведеного належним чином, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, смертю фізичної особи або ліквідацією юридичної особи, тощо. Пленум Вищого господарського суду України в п.3.3 постанови № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» та у постановах по справах висловив правову позицію, де зазначив, що частина 4 статті 117 ГПК України встановлює вичерпний перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, а саме: у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин - господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Іншими причинами є, зокрема, скасування чи зміна в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково. Тому, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню може стосуватись виключно випадків припинення обов`язку боржника який підлягає виконанню, а іншими причинами є як то, - в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, внаслідок чого виконавчий документ не підлягає виконанню. Таким чином, застосування ч.2 статті 328 ГПК України можливе лише у випадках, які вказують на відсутність обов`язку боржника або помилковість видання наказу як такого. За наявності, на думку ОСОБА_1 , невідповідності наказу суду резолютивній частині рішення суду, та за умов невиконаного рішення суду, він мав би звертатись не із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, а із заявою про виправлення у наказі помилок, допущених при його оформленні. Натомість, не виконуючи рішення суду, ОСОБА_1 зловживає своїми процесуальними правами, намагаючись по суті довести справу до того, щоб процесуально унеможливити подальше виконання рішення суду, яке ухвалене на користь банкрута, оскільки процесуально не врегульовано можливості видавати повторно наказ після того, як його було визнано таким, що не підлягає виконанню. Крім того, скаржник стверджує, що не можна було визнавати наказ таким, що видано помилково за умов чинності у даній справі ухвали господарського суду Херсонської області від 26.10.2018р., постанови Верховного Суду від 09.04.2019р. та за умов не виконання зазначених рішень боржниками ні добровільно, ані примусово. Наказ було видано на примусове виконання рішення, що набрало законної сили, обов`язок боржників виконати це рішення не припинився, а відтак задовольняти заяву ОСОБА_1 не було жодних правових підстав. Взагалі, з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали вбачається, що обґрунтовуючи прийняте рішення, суд обмежився лише дублюванням змісту заяви ОСОБА_1 , що не може свідчити про законність такого рішення. Суд взагалі не проаналізував та не надав правової оцінки тому факту, що ухвалою господарського суду Херсонської області від 07.06.2019 питання про визнання виданого 15.05.2019 наказу таким, що не підлягає виконанню, вже було розглянуто у даній справі. Однак, ухвалу господарського суду Херсонської області від 01.07.2019р., якою було задоволено заяву ОСОБА_1 взагалі не можна назвати мотивованою та такою, що містить правове обґрунтування відхилення доводів та заперечень кредиторів та ліквідатора щодо факту вже вирішення судом питання визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, що є прямим порушенням права сторін на справедливий суд. Тому, при постановлені ухвали від 01.07.2019 судом було порушено статтю 129 Конституції України, статті 2, 11, 43, 235, 317, 326, 327, 328 ГПК України, статтю 10 Закону України «Про виконавче провадження», практику Європейського суду з прав людини. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану ухвалу місцевого суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою. ОСОБА_1 , зокрема, вказує те, що в наказі про примусове виконання судового рішення зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання, а не заходи примусового виконання рішень, які передбачені ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», про що зазначає скаржник. Суд самовільно змінив резолютивну частину рішення, при цьому обрав за заявника інший спосіб захисту права ніж той, що був зазначений ним в заяві при зверненні до суду, та в подальшому викладений в рішенні суду від 26.10.2018, що є неприпустимим. Саме це - невідповідність судового рішення резолютивній частині рішення - у розумінні вимог ст. 328 ГПК України відноситься до іншої причини визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Предметом апеляційного перегляду є з`ясування наявності або відсутності підстав для визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню. Судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що ухвалою господарського суду Херсонської області від 26.10.2018 позов задоволено повністю; розірвано договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 22.08.2014 між ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" та громадянкою ОСОБА_2 ; зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повернути ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" нерухоме майно: вбудоване приміщення аптеки літ. "А", загальною площею 455, 8 кв. м, стіни цегляні, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; вбудоване приміщення аптеки-офіс літ. "А", загальною площею 171,0 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2; вбудоване приміщення стоматологічного медичного центру літ. "А", загальною площею 244,0 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4; нежитлову будівлю, аптеки літ. "А", загальною площею 46,7 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_5, розташовану на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 0,0054 га, кадастровий номер земельної ділянки: 6525080500:02:039:0010. Вказану ухвалу залишено в силі постановою Верховного Суду від 09.04.2019. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Згідно зі статтею 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Ухвала господарського суду Херсонської області від 26.10.2018 у даній справі, на підставі якої було видано спірний наказ, набрала законної сили. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012). Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, і згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997). Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" ( Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003). У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. 15.05.2019 року на виконання ухвали господарського суду Херсонської області від 26.10.2018, яка набрала законної сили 09.04.2019, господарським судом Херсонської області було виданий відповідний наказ, в якому зазначено: Вилучити у боржників ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 та передати стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ" наступне нерухоме майно: - вбудоване приміщення аптеки літ. "А", загальною площею 455, 8 кв. м, стіни цегляні, розташоване за адресою: АДРЕСА_1; - вбудоване приміщення аптеки-офіс літ. "А", загальною площею 171, 0 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2; - вбудоване приміщення стоматологічного медичного центру літ. "А", загальною площею 244, 0 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4; - нежитлова будівля, аптека літ. "А", загальною площею 46, 7 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_5, розташована на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 0,0054 га, кадастровий номер земельної ділянки: 6525080500:02:039:0010. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду - є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ч. 3 ст. 327 ГПК України). Вимоги до виконавчого документу закріплено в Законі України «Про виконавче провадження», а саме в ст. 4 вказаного закону, згідно з ч. 1 якої у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. Як вбачається з приписів наведеної норми, у наказі господарського суду, як виконавчому документі, зокрема, зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішення. Тобто, суд першої інстанції, видаючи наказ на примусове виконання судового рішення, відображає резолютивну частину рішення саме в такому вигляді (редакції), яка викладена в такому рішенні. Водночас, у даному випадку виданий господарським судом наказ від 15.05.2019 не відповідає резолютивній частині ухвали господарського суду Херсонської області від 26.10.2018, що суперечить приписам п. 5 ч. 1 ст. 4 Законі України «Про виконавче провадження». Обґрунтовуючи подану заяву ОСОБА_1 посилався те, що оскільки виданий господарським судом 15.05.2019 наказ про вилучення у боржників ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , та передачу стягувачу ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" переліченого у судовому рішенні нерухомого майна не відповідає резолютивній частині ухвали на підставі якої його було видано, то він підлягає визнанню судом таким, що не підлягає виконанню. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції з посиланням на ст. ст. 327, 328 ГПК України, ст. ст. 4, 60, 63 Закону України "Про виконавче провадження" зазначив про те, що оскільки виданий господарським судом Херсонської області 15.05.2019 року наказ по справі № 923/333/16 про вилучення у боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та передати стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ", ідентифікаційний код 34395918, вул. Луки Балашова, 11, м. Олешки Херсонської області, наступного нерухомого майна: вбудоване приміщення аптеки літ. "А", загальною площею 455, 8 кв. м, стіни цегляні, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; вбудоване приміщення аптеки-офіс літ. "А", загальною площею 171, 0 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2; вбудоване приміщення стоматологічного медичного центру літ. "А", загальною площею 244, 0 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4; нежитлова будівля, аптека літ. "А", загальною площею 46, 7 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_5, розташована на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 0,0054 га, кадастровий номер земельної ділянки: 6525080500:02:039:0010, повністю не відповідає резолютивній частині ухвали господарського суду Херсонської області від 26.10.2018 року у справі № 923/333/16, підлягає визнанню судом таким, що не підлягає виконанню. З огляду на викладене, заява ОСОБА_1 про визнання наказу від 15.05.2019 таким, що не підлягає виконанню, підлягає задоволенню, оскільки наказ від 15.05.2019 не відповідає резолютивній частині судового рішення від 26.10.2018, тобто видано помилково. Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком місцевого суду, оскілки він зроблений без аналізу та врахування всіх даних, що містяться в матеріалах даної справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ", та вимог закону, що регулює визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Отже, частина друга статті 328 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: - якщо його видано помилково; - якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково). З наведеного випливає, що підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред`явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього наказу до виконання. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 755/15479/15-ц, від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17. Тобто, в межах розгляду саме заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте, не здійснюється перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків. Такий перегляд судового рішення по суті можливий лише в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, а не в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. В свою чергу, саме результати такого перегляду в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами з прийняттям відповідного судового рішення можуть стати підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Разом з тим, судом установлено, і це не заперечується учасниками справи, що спірний наказ було видано на виконання чинного судового рішення, яке набрало законної сили, що виключає помилковість його видачі. Судове рішення про повернення стягувачу ТОВ "Медичний центр "Мед-СИТИ" нерухомого майна боржниками чи іншою особою добровільно не виконано. Обов`язок боржників виконати судове рішення не припинився. Інших причин для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, заявником не вказано і з матеріалів справи не убачається. Слід зазначити, що місцевий господарський суд фактично ухилився від правової оцінки вказаних обставин, які мають істотне значення для справи, що призвело до безпідставного задоволення заяви ОСОБА_1 щодо визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження". Наслідком визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" є закінчення виконавчого провадження. Можливості видавати повторно наказ після того, як його було визнано таким, що не підлягає виконанню, чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено. Отже визнання спірного наказу таким, що не підлягає виконанню, унеможливить примусове виконання чинного судового рішення, що набрало законної сили. Апеляційний господарський суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини. Водночас, поза увагою місцевого суду залишилося те, що господарським судом Херсонської області вже було розглянуто заяву відповідача-1 ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає виконанню зазначеного наказу та ухвалою господарського суду Херсонської області від 07.06.2019р. у задоволені цієї заяви відмовлено у повному обсязі, а відповідачем-2 ОСОБА_1 подано аналогічну за змістом заяву, що вже була предметом розгляду господарським судом, з аналогічних підстав та з аналогічними вимогами. Статтею 235 ГПК України унормовано, що ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвали прийняті господарським судом у справі про банкрутство набирають законної сили з моменту їх прийняття. Таким чином, при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим судом було порушено приписи вказаних правових норм. У даному випадку доводи заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню зводяться лише до невідповідності виданого судом наказу резолютивній частині рішення суду від 26.10.2018 року, яке набрало чинності 09.04.2019. З огляду на встановлені апеляційним судом обставини даної справи, колегія суддів зазначає, що за наявності невідповідності наказу суду резолютивній частині рішення суду, та за умов невиконаного рішення суду, ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до суду з заявою в порядку ч. 1 ст. 328 ГПК України про виправлення у наказі помилки, допущеної при його оформленні. Таким чином, враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство, беручи до уваги мету Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», колегія суддів з огляду на встановлені обставини справи стосовно невиконання добровільно боржниками судового рішення від 26.10.2018 року у даній справі, яке набрало чинності 09.04.2019, вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного та безпідставного висновку про наявність підстав для визнання спірного наказу таким, що не підлягає виконанню. Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що доводи скаржника про порушення норм матеріального та процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали знайшли своє підтвердження. Судом першої інстанції невірно застосовано норми права, що виразилося в незастосуванні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання наказу виданого 15.05.2019 господарським судом Херсонської області у даній справі на виконання ухвали господарського суду Херсонської області від 26.10.2018, що набрала законної сили 09.04.2019, таким, що не підлягає виконанню, слід відмовити. Керуючись статтями 253, 269, 270, 275, 277, 281-284, 328 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ" арбітражного керуючого Дудкіна Романа Анатолійовича задовольнити. Ухвалу господарського суду Херсонської області від 01.07.2019 у справі № 923/333/16 скасувати. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу виданого 15.05.2019 господарським судом Херсонської області у справі № 923/333/16 на виконання ухвали господарського суду Херсонської області від 26.10.2018, яка набрала законної сили 09.04.2019, відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 13.12.2019р. Головуючий суддя: Бєляновський В.В. Судді: Діброва Г.І. Поліщук Л.В.