Справа № 923/333/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ У Х В А Л А 11 грудня 2019 року м. Одеса Справа № 923/333/16 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М. розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Риженко Д.О. про відвід суддів Бєляновського В.В., Діброви Г.І., Принцевської Н.М. від розгляду справи № 923/333/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ" ВСТАНОВИВ: Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 року у складі колегії суддів: головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Херсонської області від 26.10.2018 у справі № 923/333/16, призначено справу до розгляду, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 31.10.2019, роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 31.10.2019 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні апеляційного суду від 11.12.2019 року представником скаржника адвокатом Риженко Д.О. в усній формі заявлено про відвід суддів Бєляновського В.В., Діброви Г.І., Принцевської Н.М. від розгляду справи № 923/333/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ" з посиланням на те, що у нього виникли сумніви у неупередженості та об`єктивності суддів у зв`язку з відмовою у задоволенні його клопотань про залучення до матеріалів справи додаткових пояснень до апеляційної скарги, а також викликати та допитати в якості свідка третю особу у справі - ОСОБА_3 Ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий Дудкін Р.А. та представник кредитора ОСОБА_2 адвокат Берьозка Ю.В. заперечували проти задоволення вказаної заяви. Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, згідно з ч. 1 якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Водночас, у даній правовій ситуації такі підстави відсутні, оскільки частиною 4 ст. 35 ГПК України імперативно встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Відповідно до частини 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Згідно з ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У даному випадку представником скаржника адвокатом Риженко Д.О. заявлено про відвід суддів Бєляновського В.В., Діброви Г.І., Принцевської Н.М. з порушенням строків, зазначених у положеннях частини 3 ст. 38 ГПК України. Водночас, із матеріалів справи не вбачається виняткових випадків, за яких про підстави відводу заявнику не могло б бути відомо до спливу вказаного строку. З урахуванням викладеного заява представника скаржника адвоката Риженко Д.О. про відвід суддів Бєляновського В.В., Діброви Г.І., Принцевської Н.М. не підлягає розгляду через порушення заявником порядку і строків подання відповідної заяви, встановлених статтею 38 ГПК України, а також з огляду на те, що ця заява про відвід не містить будь-якого обґрунтування наявності виняткових випадків, передбачених чинним законодавством, за яких про підстави відводу заявнику не могло б бути відомо до спливу десяти днів з дня отримання скаржником ухвали про відкриття провадження у справі. Разом з тим, в контексті заявленого адвокатом Риженко Д.О. відводу усьому складу колегії суддів, апеляційний суд вважає за необхідне вказати таке. Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17) За приписами пункту 1 частини другої цієї ж статті Кодексу залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення у розумні строки законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. Процесуальним законом вимагається та забезпечується належна поведінка сторони в господарському суді, що також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду. Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам господарського судочинства, тобто зловживає ним. Заявлення адвокатом Риженко Д.О. відводу усьому складу колегії суддів під час проведення судового засідання мотивовано незгодою з відмовою у задоволенні його клопотань про залучення до матеріалів справи додаткових пояснень до апеляційної скарги, а також допитати в якості свідка третю особу у справі, що враховуючи наведені вище обставини та імперативні приписи ч. 4 ст. 35 ГПК України не є таким, що викликає сумнів у неупередженості та об`єктивності судді та є або може бути підставою для відводу судді, та вочевидь, є нічим іншим як спробою затягнути розгляд судової справи, внаслідок чого будуть порушені завдання та основні засади господарського судочинства. Дії заявника із подання завідомо безпідставного відводу колегії суддів призводять до затягуванню розгляду справи. Тобто заявляючи відвід суддям заявник свідомо сприяє подальшому збільшенню такого строку. У своїх рішеннях, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігали неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (рішення Суду у справі Мусієнко проти України, № 26976/06, від 20.01.2011). За приписами частин третьої та четвертої статті 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. Наведеними правовими нормами передбачено право суду на будь-якій стадії судового процесу визнати дії заявника як зловживання процесуальними правами. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" зробив висновок про те, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження. Хоча державні органи влади не можуть бути відповідальними за поведінку відповідача, дії однієї із сторін, що спрямовані на відтермінування, не звільняють органи влади від їх обов`язку забезпечувати розгляд провадження упродовж розумного строку (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мінчєва проти Болгарії" № 21558/03, від 02.09.2010). У справі "Сілін проти України" Європейський суд з прав людини з огляду на затримки, що мали місце під час провадження у суді першої інстанції, та обставини справи в цілому, вважав, що тривалість цієї справи була надмірною та порушувала вимогу "розумного строку", а отже, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Разом з тим Європейський суд з прав людини наголосив також на тому, що відповідно до українського законодавства суди мали повноваження застосувати до сторін, які сприяють безпідставному затягуванню провадження, адміністративні та кримінальні санкції. Таким чином, дії представника скаржника ставлять під сумнів його бажання розглядати подану у даній справі апеляційну скаргу впродовж розумного строку, оскільки останні фактично спрямовані на свідоме невиправдане затягування судового процесу, відтак є зловживанням учасником справи своїми процесуальним правами, що є самостійною підставою для залишення заявленого в усній формі відводу без розгляду відповідно до частини третьої статті 43 ГПК України. Керуючись ст.ст. 13, 38, 118, 234, 235 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд УХВАЛИВ: Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Риженко Д.О. про відвід суддів Бєляновського В.В., Діброви Г.І., Принцевської Н.М. від розгляду справи № 923/333/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Мед-СИТИ" залишити без розгляду. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: Бєляновський В.В. Судді: Діброва Г.І. Принцевська Н.М.