Справа № 914/2618/16

06 липня 2022 року м. Київ Справа № 914/2618/16 Провадження № 12-25гс21 ОКРЕМА ДУМКА суддів Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16. Відповідно до частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, про наявність якої повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення. Короткий виклад вимог позовної заяви та судових рішень 1. 23.10.2019 у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Протеїн-Продакшн» (далі - ТОВ «Протеїн-Продакшн», боржник) Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - банк) звернулось з позовом до арбітражного керуючого ОСОБА_3 (далі - арбітражний керуючий, ліквідатор), Української Універсальної біржі «Капітал» (далі -УУБ «Капітал», біржа), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалькон Агро Груп» (далі - ТОВ «Фалькон Агро Груп», переможець аукціону) та ТОВ «Протеїн-Продакшн», в якому просило: - визнати недійсними результати аукціону з продажу майна боржника, проведеного 27.09.2019, оголошення та/або інформація про який була оприлюднена на офіційних вебсайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України за № 62069 за лотом № 1 (нерухоме та рухоме майно) (далі - аукціон); - визнати недійсним договір купівлі-продажу майна ТОВ «Протеїн-Продакшн», укладений між ним та ТОВ «Фалькон Агро Груп», посвідчений 01.11.2019 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 (далі - нотаріус) та зареєстрований у реєстрі за № 904 (далі - договір); - визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, видане 02.11.2019 нотаріусом та зареєстроване у реєстрі за № 923 (далі - свідоцтво); - скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 02.11.2019 № 33973868 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Фалькон Агро Груп» на об`єкт нерухомого майна (далі - запис); - зобов`язати ТОВ «Фалькон Агро Груп» передати (повернути) ТОВ «Протеїн-Продакшн» майно, що було реалізоване на аукціоні за лотом № 1, результати якого оформлені договором. 2. Позов мотивовано, зокрема, порушеннями визначеної законодавством про банкрутство процедури при проведенні 27.09.2019 аукціону, оскільки 26.09.2019 Західний апеляційний господарський суд своїми ухвалами зупинив дію ухвали Господарського суду Львівської області від 08.08.2019, якою ліквідатору надано згоду на продаж заставного майна боржника, та вжив заходи забезпечення шляхом заборони у будь-який спосіб здійснювати заходи з відчуження зазначеного майна. Аукціон проведений без згоди банку, який є забезпеченим кредитором (іпотеко-/заставодержателем спірного майна), та згоди суду (абзац другий частини четвертої статті 42 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство; тут і далі у редакції, чинній на час учинення спірного правочину)), у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, а також з обмеженням кола потенційних покупців унаслідок установлення необґрунтовано короткого строку на подання заявок для участі в аукціоні та відчуженням майна, виходячи з експертної оцінки, проведеної необґрунтовано та без відома кредитора-заставодержателя у процедурі банкрутства. 3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.06.2020 позов банку задоволено. 4. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, тим, що аукціон за лотом № 1 проведено 27.09.2019 у період дії ухвал Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 914/2618/16, які були вручені ліквідатору як замовнику аукціону, що не відповідає вимогам абзацу другого частини четвертої статті 42 Закону про банкрутство та статті 18 ГПК України, майно боржника продано з порушенням процедури у справі про банкрутство, а відтак позовна вимога про визнання недійсними результатів аукціону є обґрунтованою, вона підлягає задоволенню; твердження банку про те, що термін для подання заявок на аукціон (чотири дні) був невиправдано коротким і це мало вплив на його проведення відхилено за недоведеністю. 5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 задоволено апеляційні скарги арбітражного керуючого ОСОБА_3 і ТОВ «Фалькон Агро Груп»; скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 11.06.2020; ухвалено нове рішення, яким відмовлено банку у задоволенні вимог про визнання недійсними результатів аукціону, договору, свідоцтва та скасування запису. 6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, тим, що норми чинного на час проведення оспорюваного аукціону законодавства не передбачали можливості його скасування організатором саме у день проведення, а також визнання його таким, що не відбувся, з інших правових підстав, ніж ті, що передбачені статтею 55 Закону про банкрутство; біржа до та під час проведення аукціону не отримувала жодних листів або повідомлень про заборону ухвалою апеляційного суду від 26.09.2019 проведення аукціонів з продажу майна боржника або зупинення дії ухвали Господарського суду Львівської області від 08.08.2019, якою місцевим судом надано згоду на продаж предметів застави (іпотеки). При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині необхідності відхилення тверджень банку щодо недотримання терміну для подання заявок для участі в аукціоні, що мало негативний вплив на його проведення. 7. Велика Палата Верховного Суду постановою від 06.07.2022 касаційну скаргу банку задовольнила частково, змінила постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 у справі № 914/2618/16, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови; в іншій частині постанову залишила без змін. 8. Ухвалюючи цю постанову, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками апеляційного суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, однак з інших мотивів, а саме через неефективність обраних банком способів захисту, оскільки дійшла висновку, що ефективнимспособом захисту його прав та інтересів у спірних правовідносинах є вимога про витребування на користь боржника рухомого і нерухомого майна як набутого покупцем без достатньої правової підстави. 9. Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги твердження банку про те, що за його рахунок як іпотекодержателя та заставодержателя переможець аукціону (покупець) набув право власності на заставне майно, яке не міг набути, а також урахувала, що банк не отримав належного задоволення своїх вимог за забезпечувальними договорами, у зв`язку з чим указала, що позивач може обґрунтовувати тим, що вчинені правочини, зокрема підписаний ліквідатором боржника із переможцем аукціону (покупцем) договір, не могли бути достатньою правовою підставою для набуття заставного майна таким переможцем. А тому позивач, ураховуючи вимоги частин другої і третьої статті 264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у цих спірних правовідносинах вправі витребувати в інтересах боржника заставне майно у переможця аукціону на підставі статті 1212 ЦК України (у разі, якщо це майно буде відчужене третій особі, - витребувати його від неї на підставі статей 387, 388 ЦК України). Для цього немає потреби окремо оскаржувати результати аукціону та договір, яким оформлений продаж заставного майна на аукціоні. 10. Виснувавши про ефективність у спірних правовідносинах вимоги про витребування заставного майна на користь боржника, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що за змістом ця вимога не тотожна вимозі про зобов`язання переможця аукціону повернути заставне майно боржникові. У разі задоволення позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача (у цьому випадку - боржника), а не зобов`язує відповідача (у цій справі - переможця аукціону) повернути відповідне майно власникові. Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимога зобов`язати переможця аукціону (покупця) повернути заставне майно боржникові теж не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах. 11. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що аргументи позивача, а також пов`язані з ними аргументи арбітражного керуючого, переможця аукціону, боржника, інших кредиторів останнього, які стосуються оцінки добросовісності сторін спірного правочину, суд має зважити не у межах цього провадження, а за належною позовною вимогою, оцінюючи добросовісність поведінки продавця та покупця. Зокрема, те, (а) чи був розумним для досягнення мети аукціону встановлений в оголошенні для подання заявок потенційними покупцями строк; (б) чи знав або міг знати переможець аукціону про судову заборону відчужувати заставне майно, зупинення дії ухвали суду про надання згоди на продаж цього майна, а також про порушення процедури підготовки та проведення аукціону, які підривають засади конкурентного продажу. 12. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що арбітражний керуючий має спеціальний статус, за яким прирівнюється до службової особи підприємства-боржника, та не набуває статусу відповідача у разі оскарження його дій (бездіяльності) як ліквідатора. Арбітражний керуючий може бути відповідачем за похідним позовом власника (учасника, акціонера) боржника про відшкодування збитків, завданих боржникові арбітражним керуючим (пункт 12 частини першої статті 20, стаття 54 ГПК України). Проте позивач звернувся до суду з іншими вимогами. За жодною з них арбітражний керуючий не є належним відповідачем. Тому апеляційний суд мав відмовити у задоволенні вимог до цього відповідача з наведених мотивів. Суть окремої думки суддів Великої Палати Верховного Суду 13. Не погоджуючись з висновками постанови касаційного суду про обрання позивачем (заставним кредитором) неналежного і неефективного способу захисту своїх прав та інтересів усправі № 914/2618/16 про банкрутство ТОВ «Протеїн-Продакшн», звертаємо увагу на таке. 14. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина перша статті 12 та частина друга статті 15 ЦК України). Отже, право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів є диспозитивним, воно формується нею на основі вільного волевиявлення шляхом формулювання єдиної вимоги або сукупності взаємопов`язаних вимог, які дозволяють досягнути належного захисту прав (інтересів) цій особі. 15. Визначені цивільним законодавством способи захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпними, вони можуть також доповнюватися іншими способами, встановленими законом чи судом у визначених законом випадках (статті 15, 16 ЦК України). 16. Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), прийнятий Законом України від 18.10.2018 № 2597-VIII та введений в дію 21.10.2019, є спеціальним нормативним актом, у якому поєднуються норми матеріального та процесуального права, що регулюють неплатоспроможність, а за відсутності відповідного регулювання за цим Кодексом застосовуються загальні приписи ГПК України, ЦК України, Господарського кодексу України та інших нормативних актів (частина шоста статті 12 ГПК України). 17. Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено юрисдикційність господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник; спорів з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спорів про визнання недійсними результатів аукціону; спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спорів про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спорів про стягнення заробітної плати; спорів про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спорів щодо інших вимог до боржника. 18. Особливістю провадження у справі про банкрутство є велика кількість учасників провадження, на відміну від позовного провадження, що з огляду на застосування принципу рівності у господарському судочинстві не заперечує рівності їхніх прав на захист власних інтересів у процедурах банкрутства відповідно до способів захисту, визначених цим законом та ЦК України (стаття 7, частина п`ята статті 41 ГПК України). Так, абзацами двадцять другим і двадцять четвертим частини першої статті 1 КУзПБ до учасників у справі про банкрутство віднесено сторін (конкурсних кредиторів (представника комітету кредиторів), забезпечених кредиторів, боржника (банкрута)), а також арбітражного керуючого, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представника органу місцевого самоврядування, представника працівників боржника, уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інших учасників справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. 19. Законодавством про банкрутство (стаття 20 Закону про банкрутство, частина перша статті 42 КУзПБ) кредитор у справі про банкрутство наділений повноваженнями на звернення до суду у справу про банкрутство з вимогою про визнання недійсними окремих угод боржника, вчинених у підозрілий період(за три роки до моменту відкриття провадження у справі та під час процедури банкрутства). У такому випадку кредитор діє на захист прав боржника, маючи похідний інтерес щодо задоволення грошових вимог у справі про банкрутство за рахунок активів боржника (якщо за наслідком учинення оспорюваного правочину відчужено майно (майнові права) боржника, яке було включено до складу ліквідаційної маси, а кошти від його реалізації мали були спрямовані на задоволення вимог кредиторів боржника) (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 78)). Отже, законодавством про банкрутство розширено способи захисту прав та інтересів учасників провадження у справі про банкрутство задля досягнення процесуальної економії розгляду всіх спорів щодо активів боржника у межах єдиного провадження - провадження у справі про банкрутство, прискорення самого провадження у справі про банкрутство, гарантування прав учасників на розгляд справи за їх участю до ліквідації боржника та виключення його з ЄДРПУО, за наслідком чого всі вимоги до боржника припиняються (погашаються). 20. Боржник і кредитор у справі про банкрутство зазвичай виступають як протилежні сторони процесу. Однак у випадку, якщо кредитор звертається до суду з вимогою про визнання недійсними підозрілих правочинів боржника, аргументуючи, що його органи управління вчинили дії на шкоду боржнику та його кредиторам, він фактично діє в інтересах боржника, оскільки орган управління боржника вчинив дії з відчуження активів боржника на шкоду кредиторам неплатоспроможного боржника, діючи недобросовісно (частина перша статті 42 КУзПБ). Такий позов є подібним до інституту похідного позову, характерного для позовного провадження (стаття 54 ГПК України) і можливість такого звернення визначена законом (кодексом) про банкрутство. 21. Так, Законом про банкрутство, чинним на час учинення оспорюваного правочину з продажу майна з аукціону 27.09.2019, передбачалося як спосіб захисту інтересів кредитора його звернення з позовом про визнання недійсним правочину з відчуження майна боржника у межах провадження у справі про банкрутство з подальшим поверненням майна до ліквідаційної маси боржника (частини перша, друга статті 20 цього Закону). Визнання недійсним правочину у цьому випадку за заявою боржника або кредитора визначало спеціальні правові наслідки: кредитор за недійсним правочином зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії (частина друга статті 20 Закону про банкрутство). 22. Також цим Законом визначався порядок продажу майна боржника у справі про банкрутство з аукціону, а порушення цього порядку мало наслідком право суду визнати недійсним правочин з відчуження майна боржника (Розділ ІV Закону про банкрутство). Зокрема, частиною третьою статті 55 Закону про банкрутство було передбачено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними; визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо процедури та можливості визнання недійсним у межах провадження у справі про банкрутство правочину з відчуження майна боржника за заявою його кредитора законодавець передбачив у Кодексі України з процедур банкрутства, який діяв на час розгляду спору судами (частина друга статті 7, частини перша і третя статті 42, стаття 73 КУзПБ). Отже, дотримання передбаченої законодавцем процедури при продажі майна боржника має істотне значення для оцінки обставин дійсності укладеного правочину з відчуження майна боржника у справі про банкрутство. 23. Зазначаємо, що інститут визнання недійсними сумнівних правочинів у процедурі банкрутства та застосування саме таких наслідків їх недійсності (повернення майна боржника до ліквідаційної маси) є важливим та ефективним механізмом захисту прав учасників справи про банкрутство, який дозволяє невідкладне застосування заходів із повернення незаконно відчуженого активу боржника до його ліквідаційної маси для досягнення головної мети процедури банкрутства - справедливого задоволення визнаних у цій процедурі вимог кредиторів за рахунок активів боржника. 24. Концентруючи розгляд майнових спорів щодо активів боржника у межах єдиної процедури банкрутства задля прискорення розгляду справи про неплатоспроможність особи, законодавець з метою забезпечення належного захисту майнових інтересів кредиторів такої особи надав їм право на звернення до суду з вимогою про визнання недійсними сумнівних правочинів і правочинів, укладених із порушенням процедури продажу майна у справі про банкрутство, визначивши спеціальним наслідком такої недійсності - повернення майна боржника до ліквідаційної маси, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії кредитором, що набув майно. 25. Такий спосіб захисту інтересів кредитора у процедурі банкрутства за своєю правовою природою поєднує дві взаємопов`язані дії, він є характерним саме для процедур банкрутства, його не можна розділяти на два окремі способи захисту, визначені ЦК України щодо осіб, які не перебувають у процедурі банкрутства. 26. У порядку субсидіарної відповідальності новий ліквідатор також міг звернутися до суду про стягнення завданих боржнику збитків діями з організації незаконного продажу майна боржника, внаслідок чого інтереси кредиторів щодо задоволення їх вимог за рахунок ліквідаційної маси боржника було порушено (частина п`ята статті 41 Закону про банкрутство, частина друга статті 61 КУзПБ). Однак у такому випадку кредитори не наділені правом на звернення до суду про стягнення збитків, а заміна ними недобросовісного ліквідатора у судовому порядку на іншу особу означала б затягування розгляду справи про повернення активу до ліквідаційної маси та була б менш ефективною у порівнянні зі способом захисту про визнання незаконними публічних торгів та повернення майна боржника до ліквідаційної маси, який було обрано заставним кредитором у цій справі. 27. Відтак обрання способу захисту своїх прав у процедурі банкрутства є прерогативою кредитора та не може свідчити про неефективність обраного ним способу захисту майнового інтересу у цій справі з огляду на наявність особливостей щодо способів захисту інтересів кредитора у справах про банкрутство. 28. Звертаємо увагу, що як на час проведення оспорюваного аукціону (27.09.2019), так на час його оформлення відповідним договором (01.11.2019) законодавством про банкрутство визначався певний особливий спосіб захисту інтересів кредиторів боржника, який мав застосовуватися переважно щодо загальних цивільно-правових способів захисту у процедурах банкрутства, виходячи з принципу переважного застосування спеціальних норм права над загальними нормами. 29. Зокрема, такий спосіб захисту передбачав можливість звернення кредитора з двома взаємопов`язаними вимогами: вимогою про визнання недійсним правочину з відчуження майна боржника та вимогою про застосування наслідку недійсності цих вимог - зобов`язання кредитора за недійсним правочином повернути (передати) майно боржника до ліквідаційної маси незалежно від того, який уповноважений законом учасник провадження у справі про банкрутство (ліквідатор чи кредитор) ініціював розгляд позовних вимог про визнання недійсним правочину. Обрання конкурсним кредитором боржника такого способу захисту дозволяло у повній мірі задовольнити інтерес кредитора у поверненні незаконно відчуженого майна до ліквідаційної маси боржника для його справедливої реалізації у процедурі банкрутства. 30. З огляду на зазначене вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду дійшла необґрунтованого висновку про поділ взаємопов`язаних у силу спеціального закону позовних вимог та визнання неефективними кожної із них як окремої частини позову. Позивач визначив їх в єдиній послідовності у позовній заяві у межах провадження у справі про банкрутство як єдиний спосіб захисту своїх інтересів. Такий спосіб захисту інтересу кредитора був передбачений спеціальним законом, що надавало позивачу законні сподівання на захист його інтересу у судовому порядку. 31. Також вважаємо, що у цьому випадку мають переважно застосовуватися способи захисту прав та інтересів кредитора-заставодержателя, визначені Законом про банкрутство, позаяк підставами позову ним зазначено обставини порушення процедури продажу майна боржника з аукціону у справі про банкрутство, що відповідало приписам частини третьої статті 55 і частин першої, другої статті 20 Закону про банкрутство у редакції, чинній на час учинення правочину. За такою вимогою про визнання недійсним договору (правочину) та зобов`язання набувача повернути (передати) майно до ліквідаційної маси кредитор мав можливість ефективно захистити свій майновий інтерес на позачергове задоволення грошових вимог за рахунок спірних активів боржника у випадку їх повернення до ліквідаційної маси та продажу з дотриманням конкурсних умов, визначених процедурою банкрутства. 32. Вважаємо, що апеляційним судом не прийнято до уваги ряду своїх попередніх рішень у цій справі. Процедура банкрутства здійснюється ліквідатором під наглядом суду. Ухвали суду, які зобов`язують ліквідатора до вчинення певних дій або забороняють їх вчинення, є обов`язковими та набирають законної сили з моменту їх прийняття. Вважаємо, що попередньо встановлені апеляційним судом обмеження щодо відчуження майна та дії згоди на продаж заставного майна є процедурними обмеженнями, які не могли бути проігнорованими апеляційним судом, оскільки на час розгляду спору про визнання недійсним правочину вони діяли та не були скасовані. Зазначене дозволяє стверджувати про недійсність оспорюваного правочину як такого, що не відповідає вимогам до його вчинення у процедурі банкрутства, яка здійснюється під наглядом суду та щодо порядку проведення якої суд надає ліквідатору певні вказівки шляхом винесення ухвал. 33. Суди встановили, що виставлення ліквідатором на аукціон предметів застави та іпотеки відбулося у той час, коли апеляційний суд ухвалою від 26.09.2019 зупинив дію ухвали місцевого суду від 08.08.2019 про надання згоди суду на відчуження заставного майна. Відповідно до приписів абзацу другого частини четвертої статті 42 Закону про банкрутство продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора за зобов`язаннями, які воно забезпечує. Місцевий суд установив, що ухвала апеляційного суду від 26.09.2019 була вручена ліквідатору нарочно представниками банку та оскаржувалася ліквідатором 26.09.2019 разом з ухвалою про вжиття заходів на забезпечення вимог кредиторів. Ухвали суду у справі про банкрутство набирають законної сили з моменту їх прийняття, але можуть оскаржуватися з урахуванням особливостей Закону про банкрутство та ГПК України (частини друга, четверта статті 8 Закону про банкрутство). Відтак висновки суду першої інстанції про порушення процедури продажу майна боржника ліквідатором під час виконання покладених на нього судом повноважень та застосованих обмежувальних заходів у справі про банкрутство є правильними. 34. Ліквідатор у справі про банкрутство, з одного боку, є керівником боржника (частина друга статті 38, частина третя статті 41 Закону про банкрутство), а з іншого боку, він є уповноваженою судом особою, яка здійснює задоволення вимог кредиторів цього боржника відповідно до черговості, визначеної законом та затвердженої судом (частини перша, восьма статті 41 цього Закону). Отже, ліквідатор виконує ряд публічно-правових функцій, зокрема з моменту відкриття ліквідаційної процедури виконавчі провадження закінчуються, а виконавчі документи надсилаються до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, для їх виконання ліквідатором (пункт 8 частини першої, частина п`ята статті 39 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час учинення оспорюваного правочину). 35. Відтак законодавець покладає на ліквідатора обов`язки з виконання судових рішень у процедурі банкрутства особи, щодо якої ним здійснюються ці повноваження. Отже, ліквідатор є уповноваженим державою органом (особою), який зобов`язаний відповідно до частини другої статті 144 ГПК України виконати ухвалу суду про забезпечення вимог кредиторів та ухвалу про зупинення дії рішення місцевого суду про надання згоди на продаж предметів застави (іпотеки) до розгляду в апеляційному порядку цього спору в межах провадження у справі про банкрутство. Відтак, отримавши 26.09.2019 ухвали апеляційного суду про вжиття заходів забезпечення шляхом заборони проведення торгів і про зупинення дії ухвали місцевого суду про надання згоди на продаж заставного майна, ліквідатор як особа, на яку в ліквідаційній процедурі покладається виконання судових рішень щодо боржника, був зобов`язаний негайно зупинити торги та зняти спірний лот із продажу на аукціоні 27.09.2019 на виконання зазначених судових рішень. 36. Проігнорувавши судові рішення про зупинення дії згоди на продаж майна та застосування заходів забезпечення шляхом заборони проведення аукціону, прийняті у межах провадження у справі про банкрутство, ліквідатор тим самим грубо порушив саму процедуру проведення аукціону у банкрутстві, що відповідно до частини третьої статті 55 Закону про банкрутство може бути підставою для визнання недійсним правочину (договору) з продажу майна боржника з аукціону у ліквідаційній процедурі. Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, що ставить під сумнів обґрунтованість його рішення. 37. Апеляційний суд також неправильно застосував положення чинного на час проведення оспорюваного аукціону законодавства про банкрутство у контексті застосування норм, які визначають процедуру виставлення майна боржника на продаж та організації публічних торгів. 38. Зокрема, Кодексом України з процедур банкрутства, прийнятим Законом України від 18.10.2018 № 2597-VIII, було визначено, що цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом; положення, що визначають створення електронної торгової системи та авторизації електронних майданчиків, вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Кодексом (пункт 1 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ). КУзПБ опубліковано вперше у газеті «Голос України» 20.04.2019. Отже, положення щодо створення електронної торгової системи та авторизації електронних майданчиків набрали чинності з 21.07.2019. Відтак ці положення діяли на час організації ліквідатором оспорюваного аукціону, який відбувся 27.09.2019. Також пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Реалізація майна боржника здійснюється відповідно до вимог КУзПБ, крім майна боржника, оголошення про продаж якого опубліковане до дня введення в дію цього Кодексу. У разі непродажу такого майна його подальша реалізація здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу. 39. Місцевим судом установлено, що вперше майно боржника виставлялося на аукціон у складі цілісного майнового комплексу відповідно до частини п`ятої статті 44 Закону про банкрутство відповідно до публікації на вебсайті Вищого господарського суду України від 16.08.2019 за № 61851; аукціон призначено на 18.09.2019; відповідно до протоколу № 288 засідання біржового комітету УУБ «Капітал» від 23.08.2019 зазначений аукціон визнано таким, що не відбувся, у зв`язку з відсутністю заяв на участь в аукціоні. Отже, з огляду на введення в дію положень щодо створення електронної торгової системи та авторизації електронних майданчиків наступні аукціони мали організовуватися на електронних торгових майданчиках шляхом проведення електронного аукціону відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ. 40. Відповідно до частини першої статті 68 КУзПБ продаж майна боржника на аукціоні відбувається в електронній торговій системі. Електронна торгова система повинна бути загальнодоступною, недискримінаційною та гарантувати рівні права та доступ до інформації всім бажаючим, а при обміні і збереженні інформації та документів має забезпечуватися непорушність даних про учасників під час проведення аукціону та їх конфіденційність до моменту завершення аукціону. Електронна торгова система повинна забезпечувати: 1) створення, зберігання та оприлюднення всієї інформації про аукціон; 2) автоматичний обмін інформацією і документами з авторизованими електронними майданчиками; 3) можливість здійснення обміну інформацією з використанням Інтернету; 4) наявність загальнодоступних засобів телекомунікації, що не обмежують участі в аукціоні; 5) наявність системи електронного обміну документами з використанням методів ідентифікації; 6) здійснення ідентифікації учасників аукціону, за умови відсутності доступу до таких даних будь-яких осіб до завершення аукціону; 7) точне визначення часу і дати внесення учасником аукціону пропозицій щодо ціни; 8) захист інформації, отриманої від замовника та учасників аукціону; 9) безперебійну роботу з проведення аукціону; 10) збереження даних та документів, наданих замовниками та учасниками аукціону протягом семи років, автоматичне резервування та відновлення цих даних; 11) забезпечення безперервності проведення аукціону; 12) надсилання повідомлень учасникам аукціону в особистий кабінет та на електронну пошту (частини друга, третя статті 69 КУзПБ). 41. Продаж ліквідатором майна боржника після 21.07.2019 поза межами електронної торгової системи не відповідає процедурі продажу, визначеній законом, з огляду на чинність положень про створення електронної торгової системи для реалізації майна боржника у процедурі банкрутства, що також може бути підставою для визнання недійсним оспорюваного правочину та застосування спеціальних наслідків недійсності договору згідно із законодавством про банкрутство. 42. Місцевий суд установив, що наступний продаж майна боржника окремими лотами було організовано УУБ «Капітал», місцезнаходження якої у місті Києві, аукціон проводився очно (не в електронній формі) за місцезнаходженням заставного майна в місті Кропивницькому, у той час як провадження у справі про банкрутство здійснювалося Господарським судом Львівської області. При цьому оголошення про продаж майна окремими лотами було здійснено 29.08.2019 на сайті Міністерства юстиції України та Вищого господарського суду України (після набрання чинності нормами КУзПБ про продаж майна боржника з електронних торгів).Проведення аукціону призначено на 27.09.2019 об 11:00 за адресою: м. Кропивницький, смт Нове, вулиця Ливарна, буд. 10. На аукціон було виставлено лот № 1 (зокрема: «Майновий комплекс, що перебуває в заставі (іпотеці) AT «Укрексімбанк», який складається з: 1.1. нерухомого майна: комплекс будівель та споруд, що розташований за адресою: м. Кропивницький, смт Нове, вулиця Ливарна, буд. 10; 1.2. рухомого майна (обладнання), що перебуває в заставі AT «Укрексімбанк»; 1.3. інше рухоме майно, що перебуває в заставі AT «Укрексімбанк»». Початкова вартість лота № 1, який є предметом спору у цій справі, складає 47 786 370 грн без ПДВ. Також у складі лота № 2 продавалося інше рухоме майно, не забезпечене заставою, за початковою вартістю 3 129 792 грн без ПДВ, яке не було предметом спору у цій справі. Кінцевий термін прийому заяв відповідно до оголошення було визначено до 04.09.2019 включно. 43. Місцевий суд прийняв до уваги, що позивач надав судам оцінку належного йому спірного заставного майна (комплексу із переробки сої) на суму понад 1 мільярд гривень, заперечуючи ту експертну оцінку, яка була проведена ліквідатором, унаслідок чого позивачем оскаржувалася в апеляційному порядку ухвала місцевого суду від 08.08.2019 про надання згоди на продаж предметів іпотеки та застави рухомого майна боржника окремими лотами відповідно до експертної оцінки ліквідатора, дія якої була зупинена ухвалою апеляційного суду від 26.09.2019. Також місцевий суд прийняв до уваги, що апеляційним судом на забезпечення вимог кредитора у цій справі заборонено ліквідатору та будь-яким іншим особам вживати заходів до відчуження спірного майна, про що належно повідомлено ліквідатора, який у той же день (26.09.2019) оскаржив цю ухвалу до апеляційного суду. 44. Отже, місцевий суд дійшов правильних висновків про те, що проігнорувавши ухвали апеляційного суду від 26.09.2019 про зупинення дії ухвали щодо згоди суду на продаж предметів застави та заборону суду щодо відчуження спірного майна боржника на час розгляду спору в апеляційному суді щодо можливості реалізації заставного та іпотечного майна як окремого лота за стартовою ціною 47 786 370 грн, у той час як іншими експертами ринкова вартість предметів застави (комплексу із переробки сої) була оцінена більш як в 1 мільярд гривень, ліквідатор діяв з недотриманням визначеної законодавством процедури розгляду спорів між боржником та кредиторами у справі про банкрутство, порушуючи конституційні принципи обов`язковості виконання судових рішень та істотно порушивши процедуру продажу майна боржника у справі про банкрутство. 45. Вважаємо, що апеляційний суд необґрунтовано скасував рішення місцевого суду, зазначивши, що ухвала суду, яка зупинила дію судового рішення, та ухвала на забезпечення вимог кредитора не підтверджували істотного порушення процедури проведення спірного аукціону, оскільки в подальшому за наслідком перегляду цього спору про дійсність аукціону апеляційний суд скасував ужиті ним заходи на забезпечення вимог кредитора у справі про банкрутство та скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення дії ухвали місцевого суду від 08.08.2019 про надання згоди на продаж заставного майна. 46. Вважаємо, що ці заходи були чинними на час проведення спірного аукціону 27.09.2019, вони обмежували на той час повноваження ліквідатора та біржі (організатора торгів) продавати заставне (іпотечне) майно без згоди кредитора-заставодержателя або до завершення розгляду в апеляційному порядку апеляційної скарги цього кредитора на ухвалу місцевого суду від 08.08.2019 про надання судом згоди на продаж заставного майна. Скасування цих ухвал як забезпечувальних заходів є наслідком відмови апеляційного суду у задоволенні позову про визнання недійсним правочину з продажу спірного майна, який був предметом перегляду у постанові апеляційного суду за цією касаційною скаргою. Апеляційним судом не спростовано законності вжитих ним заходів забезпечення та зупинення дії згоди на продаж предметів застави (іпотеки) на час проведення аукціону 27.09.2019. Відтак апеляційний суд дійшов у цілому помилкового висновку про дотримання процедури продажу заставного майна у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство та необґрунтовано скасував рішення місцевого суду. 47. Також апеляційний суд не застосував положення статей 68, 69 і пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ щодо того, що з часу запровадження електронних торгових майданчиків продаж майна боржника має здійснюватися шляхом проведення електронних торгів, а відтак проведена організатором торгів процедура очного (не електронного) аукціону не відповідала у цілому порядку продажу майна боржника, який мав до нього застосовуватися. 48. Надаючи правову оцінку обґрунтованості фактичного строку на подання заявок на участь в аукціоні потенційними покупцями у порівнянні із двадцятиденним строком, передбаченим при проведенні електронного аукціону для інформування бажаючих взяти участь у торгах, вважаємо, що чотириденний строк, який надавався потенційним покупцям у цій справі, є занадто коротким, дискримінуючим у порівнянні із тими можливостями, які надавалися законодавцем потенційним покупцям з електронного аукціону (стаття 70 КУзПБ). 49. Також з огляду на місцезнаходження майнового комплексу боржника за адресою: м. Кропивницький, смт Нове Кіровоградської області, організатора торгів (біржі) у місті Києві, а матеріалів справи - у місті Львові (справа № 914/2618/16 перебувала у провадженні Господарського суду Львівської області), вважаємо, що ліквідатором та організатором аукціону було визначено недостатній строк у чотири робочих дні для подання потенційним покупцем заявки на участь у торгах. Для прийняття такого рішення потенційний покупець повинен був поїхати за місцезнаходженням заставного майна в одну область, далі при потребі ознайомитися із матеріалами справи про банкрутство та відповідною експертною оцінкою такого майна за місцезнаходженням судової справи, пізніше сформувати за своїм місцезнаходженням необхідний для подання заявки пакет документів, сплативши гарантійний внесок, який є значним, виходячи із визначеної стартової ціни лота у понад 47 млн грн, і доставити заявку за місцем, визначеним біржею для прийняття заявок. Отже, здійснення такого обсягу різнопланових дій вимагало від добросовісного ліквідатора визначення більш тривалого строку для подання заявок на участь в аукціоні із придбання такого дороговартісного та конкурентно-привабливого об`єкта, яким є комплекс із переробки сої. 50. Відповідно до частини третьої статті 12 КУзПБ та частини третьої статті 98 Закону про банкрутство (у редакції на час проведення торгів) під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено). 51. 19.10.2021 позивач подав пояснення до касаційного суду (том 34-16А, а. с. 201-204 (подані особисто); а. с. 206-208 (надіслані електронною поштою)), які мотивував так. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником та єдиним учасником переможця аукціону - ТОВ «Фалькон Агро Груп» - є ТОВ «Фалькон Агро», яке під час провадження у справі про банкрутство ТОВ «Протеїн-Продакшн» здійснювало господарську діяльність і використовувало потужності заводу боржника із переробки давальницької сировини. Датою створення юридичної особи-переможця аукціону є 08.08.2019, що також є датою постановлення ухвали суду першої інстанції про надання згоди на продаж заставного майна боржника. Керівником переможця аукціону зазначений колишній директор боржника - ОСОБА_5 52. Вважаємо, що процедура продажу спірного майна, визначена ліквідатором та організатором торгів, була організована недобросовісно, на користь одного покупця, якого очолив колишній директор боржника. Така процедура у цілому не відповідала законодавчим вимогам щодо проведення електронного аукціону з продажу майна банкрута, була непрозорою щодо визначення ціни лотів та ускладнювала потенційним покупцям можливість подати заявки на участь у торгах та ознайомитися із заставним майном за його місцезнаходженням в місті Кропивницькому, смт Нове, сплативши попередньо гарантійні внески за місцезнаходженням учасника аукціону упродовж визначених в оголошенні чотирьох днів, тоді як законодавцем передбачено строк для публікації оголошення про продаж майна банкрута не менше двадцяти днів при проведенні електронного аукціону. Діючи добросовісно з метою якнайширшого залучення потенційних покупців до участі в аукціоні, ліквідатор мав обрати більш тривалий строк для подання заяв потенційними покупцями. 53. Вважаємо, що виявлення ознак недобросовісних і таких, що порушують приписи законодавства, дій ліквідатора з продажу заставного майна з огляду на встановлені судами обставини фактичного продажу майна, щодо якого судом у справі про банкрутство були застосовані обмеження на його відчуження, та встановлення інших порушень чинного законодавства щодо дотримання форми аукціону і строку на подання заявок на участь в аукціоні потенційними покупцями, не перешкоджало касаційному суду застосувати відповідні норми законодавства про банкрутство щодо можливості визнання недійсними результатів аукціону та в цілому визнання недійсним правочину з продажу заставного майна в ліквідаційній процедурі з підстав порушення вимог щодо дотримання процедури, визначеної законодавством про банкрутство. Частина третя статті 55 Закону про банкрутство та стаття 73 КУзПБ надають кредитору боржника можливість такого судового захисту своїх інтересів у сукупності із приписами про надання кредитору права заявити вимогу про визнання недійсним сумнівного правочину та застосування наслідків такого визнання судом. 54. З огляду на зазначене постанову апеляційного суду належало скасувати та залишити в силі резолютивну частину рішення місцевого суду, доповнивши мотивувальну частину рішення місцевого суду зазначеними у цій окремій думці висновками про наявність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину з підстав його укладення за наслідком порушення процедури продажу майна боржника з аукціону у справі про банкрутство. Судді Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 ОСОБА_2