Справа № 522/18333/19

Номер провадження: 22-ц/813/4860/23 Справа № 522/18333/19 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.09.2023 року ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П., суддів: Карташова О.Ю., Коновалової В.А., за участю секретаря судового засідання Гуденка Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Аббасалієв Рустам Рамізович, та ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сватаненко Олена Вікторівна, ОСОБА_3 , про визнання добросовісним набувачем, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Обслуговуючого кооперативу «Граніт», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сватаненко Олена Вікторівна, про визнання недійними договорів, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності, встановив: У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним вище позовом, який згодом уточнила та остаточно просила визнати протиправними дії ОСОБА_1 та виселити його з квартири, загальною площею 55,9 кв.м, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язавши його не чинити їй перешкод у вільному володінні, користуванні, розпорядженні цієї квартирою; визнати її добросовісним набувачем права власності на квартиру, загальною площею 55,9 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Позов обгрунтовано тим, що 14 листопада 2018 року позивачка, її чоловік та син прибули до нотаріальної контори по АДРЕСА_2 , де зустріли ОСОБА_3 продавця квартири, після відповідної перевірки приватний нотаріус Сватаненко О.В. повідомила, що квартира вільна, обтяжень не має, власником квартири є ОСОБА_3 , інших власників не має, надала в електронному вигляді витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. В присутності нотаріуса, між позивачкою та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, вартістю еквівалентній 877 700 грн. У подальшому позивачка змінила дверні на броньовані, замінила замки, завезла у квартиру власне майно. Через декілька днів після придбання квартири, її сину зателефонував раніше їм незнайомий ОСОБА_1 , який у грубій формі заявив, що є власником квартири, погрожував та вимагав віддати ключі. З приводу вказаних протиправних дій, позивачка була змушена поставити квартиру під охорону та звернулася із відповідною заявою до поліції. 16 жовтня 2019 року їй зателефонували з охоронної організації та повідомили, що в її квартиру проникла невідома особа та їх група виїхала для з`ясування обставин. Її син приїхав на місце та з`ясувалося, що у квартиру проник ОСОБА_1 , змінив замки та пошкодив роботу охоронної сигналізації, в грубій формі заявив, що є власником квартири, погрожуючи сказав, що до квартири не пустить. Не зважаючи на їх спроби, вона не може потрапити у свою квартиру, відповідачем здійснюються перешкоди у вільному володінні, використанні, розпорядженні її власністю. Позивачка наполягає, що є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки при укладенні договору купівлі-продажу квартири жодним чином не порушувала чинного законодавство. 27 грудня 2019 року надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 , вимоги якої заявою від 13 березня 2020 року збільшено, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сватаненко Олена Вікторівна, у якій ОСОБА_1 просив: - визнати недійсним договір про порядок викупу паю від 12.01.2017 р. №317, укладений між Обслуговуючим кооперативом «Граніт» і ОСОБА_4 ; - визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , проведену державним реєстратором Комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Вальковим Д.Г. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 28100114; - визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05.11.2018 р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук Ольгою Сергіївною та зареєстрований у реєстрі за №2077 із застосуванням ст. 1212 ЦК України щодо наслідків недійсності правочину; - визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , проведену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С. 05.11.2018 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 28751484; - визнати недійним договір купівлі-продажу від 14.11.2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сватаненко О.В., зареєстрований у реєстрі за №1769; - визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , проведену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сватаненко О.В. 14.11.2018 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 28913552. В обґрунтування зустрічного позову вказав, що під час укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу, нотаріусом за допомогою відповідних державних реєстрів не було проведено належної перевірки заявлених та вже зареєстрованих речових прав на квартиру АДРЕСА_3 , а також не перевірено зареєстровані обтяження речових прав на цю квартиру, внаслідок чого було допущено укладення спірного договору. Посвідчення договору не могло бути здійснено у зв`язку з наявністю застави (іпотеки), оскільки ним сплата вартості квартири здійснено, в тому числі за рахунок коштів, отриманих за кредитним договором, так 31 січня 2006 року ним з АППБ «Аваль» укладено договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г., вказаний вид забезпечення виконання зобов`язань (іпотека) досі є чинною. З 30 серпня 2017 року іпотекодержателем є ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінансгруп». Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сватаненко О.В., ОСОБА_3 , про визнання добросовісним набувачем відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,, Обслуговуючого кооперативу «Граніт», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сватаненко О.В,, про визнання недійними договорів, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник-адвокат Аббасалієв Р.Р. звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1 . За доводами апеляційної скарги, мотивувальна та резолютивна частина рішення суперечить одна одної, так суд фактично та юридично встановив факти протиправності правовстановлюючих документів відповідачів на спірну квартиру, а також неможливості їх реального укладення, але не скасував відповідні документи у резолютивній частині свого рішення. ОСОБА_1 наполягає, що позовні вимоги зустрічного позову ефективно захистять право власності апелянта, які полягають у тому, щоб у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно законним власником залишився виключно ОСОБА_1 , а право власності за ОСОБА_2 утворює протиправну подвійну реєстрацію цього права, що суперечить ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та сталій практиці Верховного суду. Скаржник також зазначив, що оскаржуване рішення не вирішило проблему права власності на нерухоме майно апелянта, а утворило для нього стан правової невизначеності з огляду на мотивувальну та резолютивну частину рішення, тобто суд першої інстанції вирішуючи відповідний спір утворив нову юридичну проблему стосовно права власності на квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею 55,9 кв.м., житловою площею 27,9 кв.м.. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись допущення судом передбачених ч.1 ст. 376 ЦПК України порушень, просила рішення скасувати у частині відмови у задоволенні її позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про їх задоволення. За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції у порушення вимог ЦПК України розглянув справу за відсутності відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не сповіщених належним чином. Скаржниця також зауважила, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , суд не обґрунтував жодним чином порушення нею чинного законодавства при придбані квартири і укладенні договору купівлі-продажу, а відтак не спростував добросовісності ОСОБА_2 , як набувача. Окрім того, за посиланнями ОСОБА_2 суд першої інстанції залишив поза увагою допущені реєстратором ОСОБА_5 порушення під час реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 , як і те, що реєстрація права власності за ОСОБА_1 була неможлива без скасування права власності на таке майно за ОСОБА_3 ОСОБА_2 також зазначила про те, що реєстратор Іскров О.В. є відповідачем в чисельних цивільних справах про скасування незаконної реєстрації різних об`єкті, а також відносно нього було відкрито декілька кримінальних проваджень. За доводами скаржниці, судом першої інстанції також залишено поза увагою тривалу бездіяльність ОСОБА_1 з проведення реєстрації права власності на спірну квартиру після введення будинку в експлуатацію у 2016 році, майновими правами на яку, за його твердженнями, він володів. Правом на відзив сторони не скористались. Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Аббасалієва Р.Р. за доводами апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає в повній мірі. Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, суд виходив з того, що договір про порядок викупу паю від 12 січня 2017 року між ОК «Граніт» та ОСОБА_4 не укладався, отже відсутні підстави для визнання ОСОБА_2 добросовісним набувачем. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд виходив з того, що обраний позивачем ОСОБА_6 спосіб захисту у вигляді визнання недійсними послідовно всіх правочинів не є ефективним способом захисту його прав, так належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Як встановлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, наявні два записи про право власності на квартиру, загальною площею 55,9 кв.м, житловою площею 27,9 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 17014399851101, запис про право власності 29060869, 07.11.2018 р. зареєстровано за ОСОБА_1 , та реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1653171151101, запис про право власності 28913552, 14 листопада 2018 року зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с. 47-48 том 2). Отже на одну й ту саму квартиру зареєстровано за різними підставами два власника: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_1 (07 листопада 2018 року). Так, 12 січня 2006 року між ПАТ «Берег-Стройгруп» та ОСОБА_1 укладено договір №2362 про дольову участь будівництві житла, за п. 2.1 якого пайовик зобов`язується прийняти дольову участь у будівництві житлового будинку, а підприємство здійснити будівництво 2 кімнатної квартири в житловому будинку, розташованому в АДРЕСА_5 , секції Ж, квартири АДРЕСА_3 , яка після здачі будинку в експлуатацію передає пайовику згідно акту приймання-передачі, вартість якої пропорційна сумі дольової участі пайовика в будівництві житлового будинку (а.с. 44-47 том 1). 31 січня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір застави майнових прав за договором №2362 від 12 січня 2006 року, предметом якого є будівництво квартири АДРЕСА_6 , секції Ж, яка має бути збудована ПАТ «Берег-Стройгруп» та перейде у власність заставодавця після вводу в експлуатацію, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г., зареєстрований у реєстрі за №148 (а.с. 78-80, 225-227 том 1). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №122648164 від 03 травня 2018 року, 03 лютого 2006 року внесено запис про іпотеку 22181139 за адресою: АДРЕСА_7 ; майнове право на квартиру, що будується загальною площею 55.52 кв.м, іпотекодавець ОСОБА_1 , іпотекодержатель ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» (а.с. 80 том 1) без присвоєння об`єкту реєстр. номеру. За актом №317 приймання-передачі квартири №317 від 20 квітня 2016 р. складеним між ТОВ «Берег-Стройгруп» та ОСОБА_1 , забудовник передає ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_8 (а.с. 59 том 1). Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №146491652 від 22 листопада 2018 року, право власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1701439951101, квартира, загальною площею 55,9 кв.м, житловою площею 27,9 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 07 листопада 2018 р. за ОСОБА_1 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна серія та номер б/н від 20 квітня 2016 р., видавник ТОВ «Берег-Будгруп» та ОСОБА_1 ; договір про пайову участь будівництва житла, серія та номер: 2362, виданий 12 січня 2006 р., видавник ТОВ «Берег-Будгруп» та ОСОБА_1 технічний паспорт серія та номер б/н, виданий 07 листопада 2018 року, видавник ФОП ОСОБА_7 , виписка серія та номер 20/04/16-1, виданий 20 квітня 2016 року, видавник ТОВ «Берег-Будгруп», ТОВ «Берег-Будгруп» та ОСОБА_1 , серія та номер 1, виданий 18 серпня 2014 року, видавник додаткова угода, (а.с. 60 том 1). З матеріалів реєстраційної справи №01.02-1 №1701439951101 (а.с. 127-158 том 2, а.с. 226-283 том 2) на об`єкт нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 вбачається наступне, а саме: ОСОБА_1 подано державному реєстратору ОСОБА_5 КП «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради заяву від 07 листопада 2018 року №31048697 (а.с. 129 том 2) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 07 листопада 2018 року о 17:26:37 год. З матеріалів реєстраційної справи №01.02-1 №1653171151101 (а.с. 87-126 том 2; а.с. 159-225) на об`єкт нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 встановлено наступне, а саме: 17 вересня 2018 року ОСОБА_4 подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Матеріали реєстраційної справи містять довідку №305 від 12 січня 2017 року видану ОК «Граніт», акт №317 від 23 березня 2017 року приймання-передачі квартири, довідку №305 від 14 вересня 2017 року ОК «Граніт», договір №317 від 12 січня 2017 року про порядок викупу паю, технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4 , складений 18 вересеня 2018 року. 17 вересня 2018 року державним реєстратором КП «Департамент державної реєстрації» Вальваковим Д.Г. зареєстровано право власності за ОСОБА_4 , номер запису про право власності 28100114; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1653171151101, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №139186309. Тобто, хоча майнові права на квартиру у ОСОБА_1 виникли раніше (12 січня 2006 року) ніж у ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), але останнім зареєстровано своє право власності на спірну квартиру раніше 17 вересня 2018 року. 10 листопада 2018 року ОСОБА_3 подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 05 листопада 2018 року державним реєстратором приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С. зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомості за ОСОБА_2 , що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №145319749 від 14 листопада 2018 року. 14 листопада 2018 року державним реєстратором приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сватаненко О.В. зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомості за ОСОБА_2 , що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №145329316 від 14 листопада 2018 року. Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо не спростування судом першої інстанції дотримання нею чинного законодавства при придбані квартири і укладенні договору купівлі-продажу, а відтак не спростування добросовісності ОСОБА_2 , як набувача, апеляційний суд погоджуючись із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання ОСОБА_2 добросовісним набувачем, виходить з такого. Як встановлено судом першої інстанції, у новоствореному будинку АДРЕСА_5 , після завершення будівництва, була привласнена юридична адреса: АДРЕСА_9 . з наступною нумерацію квартир (по секціям): секція В, поверховість 1-19, квартири АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 ; секція Г, поверховість 1-15, квартири АДРЕСА_12 (н.пр), АДРЕСА_13 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 ; секція Д, поверховість 1-14, квартири з 20/2 (н.пр.), 8 (н.пр.), 9 (н.пр.), 7/2, 9а, +б, 20/1, 20/2, АДРЕСА_16 , 3/140; секція Е, поверховість з 1-16, квартири АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 . 210-274 а, 4/150; АДРЕСА_19 (а.с. 34-35 том 2). На підставі договору «Про будівництво житлового будинку, укладеного 20 лютого 2012 року між ОК «Граніт» та ТОВ «Берег-Будгруп» ОК «Граніт» набув права забудовника ЖК «Акапулько-2», розташованого по АДРЕСА_20 . Згідно додатку №3 до Договору ОК «Граніт» згідно договору на будівництво житлового комплексу з вбудовано-добудованими приміщеннями інституту стоматології за адресою: АДРЕСА_5 (друга черга) передано, зокрема, у секції Ж квартири з будівельними номерами 280, АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 (а.с. 44-45 том 2). Таким чином, квартира АДРЕСА_6 , не входила до переліку квартир та нежитлових приміщень майнові права на які передані ТОВ «Берег-Будгруп» ОК «Граніт». Відтак, ОК «Граніт» не отримував в розпорядження майнових прав на спірну квартиру, що свідчить і про відсутність підстав для їх набуття ОСОБА_4 , а у подальшому і ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Отже як встановлено судом та не заперечується скаржницею, придбання ОСОБА_2 спірної квартири є наслідком протиправної реєстрації права власності на таке нерухоме майно за ОСОБА_4 та його подальшого відчуження ОСОБА_3 . За ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Добросовісний набувач це набувач, який не знав і не міг знати, що він придбав майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати. Власник визнається добросовісним, якщо, здобуваючи річ, він не знав і не повинний був знати про те, що відчужуватель речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо власник речі знав, чи принаймні, повинний був знати, що здобуває річ в особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Вимога власника про вилучення майна у недобросовісного незаконного власника підлягає задоволенню у всіх випадках. У добросовісного власника майно може бути витребуване не завжди. Витребування майна від добросовісного набувача залежить від умов, при яких річ вибула з володіння власника чи особи, якій він передав майно за договором та оплатності (безплатності) придбання. У випадку, якщо добросовісний власник придбав річ безоплатно у особи, що не мала права її відчужувати, то віндикаційний позов власника підлягає задоволенню у всіх випадках, незалежно від того, як вибула річ з володіння власника (з його волі чи не з його волі) (ст. 338 ЦК України). Тобто, коли майно належить тій чи іншій особі на незаконних підставах, така особа є незаконним недобросовісним набувачем, тому що знає, що володіє річчю на незаконних підставах та не має права відчужувати цю річ, хоча фактично може вчинити такі дії. В такому разі, особа, що придбала таку річ стає незаконним (оскільки річ була придбаною в особи, що не мала права її відчужувати), але добросовісним володільцем (якщо не знала і не могла знати, що купує річ не у власника чи іншої правомочної особи). Стаття 330 ЦК України встановлює загальні умови виникнення права власності у незаконного добросовісного володільця, але тільки в тих випадках, якщо відповідно до статті 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього. Стаття 388 ЦК України встановлює, що в тих випадках, коли такий набувач набув майно за відплатним договором, власник може витребувати таке майно тільки якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У всіх інших випадках власник не має право витребувати таке набуте майно і на підставі статті, що коментується, у добросовісного набувача виникає право власності на таке майно. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18, пункти 146-147. Тож,~ апеляційний суд вважає, що оскільки спірна квартира вибула з власності ОСОБА_1 ~поза його~волею та~подальше її~відчуження за~відплатними договорами~не позбавляє~його права~на витребування~належного йому~майна ~від особи,~яка є~останнім його~набувачем,визнання ОСОБА_2 добросовісним набувачем за обставинами цієї справи та спірних правовідносин позбавлено правової мети остаточного вирішення спору по суті та захищення порушеного права. Зауваження ж скаржниці про розгляд судом першої інстанції справи за відсутності відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки, відповідно до змісту п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України, розгляд судом справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Проте, як убачається з матеріалів справи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із апеляційними скаргами на рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2022 року не звертались. Як безпідставні апеляційний суд відхиляє також посилання скаржниці на участь реєстратора Іскрова О.В., як відповідача у інших справах про визнання реєстраційних дій незаконними, як такі не стосуються предмету доказування у цій справі. Щодо зауважень скаржниці про залишення судом поза увагою тривалої нереєстрації ОСОБА_1 права власності на квартиру після введення будинку в експлуатацію у 2016 році, апеляційний суд звертає увагу, що чинне законодавство не містить жодних вимог щодо термінів реєстрації особою, яка володіє майновими правами на нерухоме майно, права власності на нього. Апеляційний суд відхиляє, як без підставні доводи ОСОБА_1 про те, що мотивувальна та резолютивна частини рішення суперечить одна одної, оскільки суд фактично встановивши факти протиправності правовстановлюючих документів відповідачів на спірну квартиру, не скасував відповідні документи у резолютивній частині свого рішення, як безпідставні виходячи з такого. Дійсно, з мотивувальної частини оскаржуваного рішення убачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про законність реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 та відсутності підстав для набуття права власності та його реєстрації на спірне нерухоме майно за ОСОБА_8 , а у подальшому і за ОСОБА_3 та ОСОБА_9 . Разом з тим, як слушно зазначено судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18) та інших звернуто увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Так Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 у справі № 488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі № 183/1617/16). Так, ОСОБА_1 звертаючись до суду із вказаним вище зустрічним позовом, заявив вимоги про скасування договорів купівлі-продажу, порядку викупу паю та визнання незаконною та скасування державної реєстрації, не заявляючи при цьому віндикаційних вимог щодо спірного об`єкту нерухомості. Апеляційний суд~також звертає~увагу скаржника~на те,~що суб`єкт,~за яким~зареєстроване право~власності,~визнається фактичним~володільцем нерухомого~майна.~При цьому~державна реєстрація~права власності~на нерухоме~майно створює~спростовувану презумпцію~наявності в~суб`єкта і~права володіння~цим майном~(як~складової права~власності)~(пункт~62~постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21). Ураховуючи викладене, положення діючого національного законодавства та роз`яснення Верховного Суду, апеляційний суд вважає хибною позицію ОСОБА_1 про те, що саме лише скасування ланцюга реєстраційних дій стосовно спірного об`єкта нерухомого майна призведе до поновлення його прав та остаточного вирішення спірних правовідносин, водночас доводи апеляційної скарги останнього щодо ефективності обраного ним способу захисту зводяться до суб`єктивного тлумачення норм права та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Апеляційним судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" N 2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2). Переглядаючи справу колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (N 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) N 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші доводи вказаних апеляційних скарг, зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржниками норм права, та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи. Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими зазначені вище висновки суду з якими не погоджується позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 . Доказів які б спростували висновки суду першої інстанції скаржниками не надано. Доводи апеляційних скарг не спростовують правильних висновків суду. Порушень судом норм процесуального права, колегією суддів не встановлено. Ураховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вказаних вище вимог, підстав для його скасування з мотивів, наведених у скаргах не має. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374,375, 381-384 ЦПК України постановив: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Аббасалієв Рустам Рамізович, та ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Повний текст постанови складено 02 жовтня 2023 року. Головуючий ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~Ю.П. Лозко Судді: ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~О.Ю. Карташов ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~В.А. Коновалова