Справа № 527/1529/20

УХВАЛА 09 червня 2025 року м. Київ справа № 527/1529/20 провадження № 61-6439ск25 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року в справі за позовом Приватного виробничого підприємства «Будівельні матеріали» до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Градизької селищної територіальної громади в особі Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, треті особи: Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, Державної служби геології та надр України, Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Крупської, про захист прав користувача надр, ВСТАНОВИВ: 14 травня 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року. Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки надіслана заявниками до суду касаційної інстанції після закінчення строку на касаційне оскарження. Заявники зазначають, що у січні 2024 року зверталися з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року. Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2024 року касаційну скаргу було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги. Вказана ухвала була отримана представником заявників, проте він не повідомив ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про її вимоги. ОСОБА_3 дізнався про існування судових рішень 05 травня 2025 року з листа ОСОБА_4 . Оцінюючи наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, Верховний Суд виходить із такого. Порядок і строки подання касаційної скарги визначено положеннями частин першої-третьої статті 390 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно з частиною другою статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. За даними ЄДРСР оскаржувана постанова Полтавського апеляційного суду прийнята 14 грудня 2023 року, повний текст постанови складено - 18 грудня 2023 року, зареєстрована у ЄДРСР - 20 грудня 2023 року, забезпечено надання загального доступу - 21 грудня 2023 року. Як відомо із автоматизованої системи документообігу суду, представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , 17 січня 2024 року вже зверталися з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року. Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2024 року касаційну скаргу було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги. Вказана ухвалу отримав представник заявників 21 лютого 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У попередній касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначила свою адресу: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 зазначив свою адресу: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 зазначила свою адресу: АДРЕСА_3 . На вказані адреси Верховний Суд направляв копію ухвали від 06 лютого 2024 року. Проте, судова кореспонденція поверталась до Верховного Суду. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 272 ЦПК України). Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_5, на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року визнано неподаною та повернуто заявникам. У постанові від 04 листопада 2024 року у справі № 405/4689/19 (провадження № 61-1979сво24) Об`єднана Палата Верховного Суду зробила висновки, що відсутність в рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення суду першої інстанції до Єдиного державного реєстру судових рішень, за умови, що учасник справи (зокрема, котрий ініціював позов - позивач), який подає апеляційну скаргу, знав про розгляд справи, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд. Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу. Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України. Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини. Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація цього права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями процесуального закону. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що касаційна скарга відповідно до положень частини третьої статті 393 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням заявникам строку для подання нового клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення із наведенням підстав для його поновлення, обґрунтування наявності об`єктивних та непереборних обставин для подання касаційної скарги. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення вказаного недоліку. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року залишити без руху. Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Коротун