Текст рішення
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 594/1241/25 Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/266/26 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.2 ст.113, ч.1 ст.14, ч. 1 ст. 258 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2026 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду
в складі: головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Борщівського районного суду Тернопільської області від 17 червня 2026 року ,-
ВСТАНОВИЛА:
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід.
Задоволено клопотання прокурора і продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк шістдесят днів, до 15 серпня 2026 року включно, без можливості внесення застави.
Своє рішення суд мотивував тим, що тримання під вартою обумовлена складністю кримінального провадження та необхідністю забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Суд врахував характер інкримінованого особливо тяжкого злочину і тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, відсутність у нього постійного місця роботи та джерел доходу, та прийшов до висновку, що він може переховуватися від суду, впливати на свідків або вчинити інше правопорушення, а тому застосування менш суворих запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу Борщівського районного суду від 17 червня 2026 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та постановити нову ухвалу якою обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Свої вимоги сторона захисту мотивує тим, що:
- суд першої інстанції не врахував особу обвинуваченого ОСОБА_7 та те, що обвинувачений повністю відшкодував завдані збитки в розмірі 302 951 грн., що підтверджується доданою від захисника квитанцією;
- ризики передбаченні ст. 177 КПК України не доведені та обґрунтовані лише тяжкістю покарання, яке загрожує обвинуваченому;
- ОСОБА_7 хворіє на діабет 1 типу та має інвалідність 2 групи, а умови тримання в СІЗО не дозволяють забезпечити йому належне лікування та спеціальну дієту, що загрожує його життю ;
- суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків не призначивши альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції з`ясував наступне.
На розгляді Борщівського районного суду перебуває обвинувальний акт, згідно якого ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.113 та ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 258 КК України, одне з яких є особливо тяжким злочином відповідно до ст.12 КК України та за яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.
В цьому кримінальному провадженні до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Однак, до спливу його строку судовий розгляд не вдалося завершити.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Як видно зі змісту ухвали суду при розгляді клопотання прокурора про продовження строку діх запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд першої інстанції правильно встановив наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися, незаконно впливати на свідків допит яких у суді ще не завершено та вчинити інші правопорушення. З огляду на конкретні обставини вчинення інкримінованого злочину та відомості про особу обвинуваченого дані ризики є реальними та на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Доводи захисника про те, що суд першої інстанції не врахував особу обвинуваченого ОСОБА_7 та те, що обвинувачений повністю відшкодував завдані збитки, то цей факт сам по собі не є достатньою гарантією належної процесуальної поведінки. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці обставини не спростовують високого ступеня суспільної небезпечності особи у контексті інкримінованих злочинів проти національної безпеки.
Що стосується доводів захисника про критичний стан здоров`я обвинуваченого (цукровий діабет 1 типу, інвалідність II групи), то вони були предметом перевірки в суді першої інстанції, який правильно зазначив, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_7 не може отримувати адекватну медичну допомогу в умовах Державної установи Чортківська установа виконання покарань №26 або що його стан є несумісним із триманням під вартою.
Доводи захисника про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, не визначивши альтернативний запобіжний захід у вигляді застави та не врахувавши особу обвинуваченого ОСОБА_7 , є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, належним чином дослідив відомості про особу обвинуваченого, врахував його вік, сімейний стан, соціальні зв`язки, інші дані, що його характеризують, а також вимоги статей 177, 178, 183, 194 та 331 КПК України.
Разом із тим суд дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені обставини не спростовують наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та не свідчать про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Також суд з урахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України правомірно не визначив обвинуваченому альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.113; ч. 1 ст.14, ч. 1 ст.258 КК України.
Крім того, відсутність визначення застави не свідчить про незаконність судового рішення. Відповідно до положень частини четвертої статті 183 КПК України суд у визначених законом випадках має право не визначати розмір застави під час застосування або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Отже, питання визначення застави вирішується судом з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, характеру та тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого та встановлених ризиків.
Порушень вимог КПК України, які б могли стати підставою для скасування ухвали суду, по справі не встановлено.
Аналізуючи всі викладені вище обставини в своїй сукупності, враховуючи наявність в зазначеному кримінальному провадженні доведених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також відомості про особу обвинуваченого суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, а ухвала суду є законною, вмотивованою і обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Борщівського районного суду Тернопільської області від 17 червня 2026 року, відносно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді