Справа № 991/3470/23

Справа № 991/3470/23 Провадження №11-кп/991/43/26 Головуючий-суддя 1 інст. ОСОБА_1 У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 серпня 2026 року місто Київ Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого-судді ОСОБА_2 , суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 , прокурорів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , та його захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_9 , обвинуваченого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_10 та його захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_12 та його захисників: (у режимі відеоконференції) ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , представника третьої особи ОСОБА_15 адвоката (у режимі відеоконференції) ОСОБА_16 , захисник обвинуваченого ОСОБА_12 та представник третьої особи ОСОБА_17 адвокат ОСОБА_18 , треті особи: ОСОБА_15 та ОСОБА_17 не з`явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги: захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_19 , обвинуваченого ОСОБА_10 , захисника обвинуваченого ОСОБА_12 та представника третьої особи ОСОБА_17 - ОСОБА_18 , третьої особи ОСОБА_15 на вирок Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2025 року в кримінальному провадженні №52022000000000196 від 28 липня 2022 року за обвинуваченням: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Карлівка Карлівського району Полтавської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, адвоката, одруженого, освіта вища, у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369, ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Ковалівка Полтавського району Полтавської області, зареєстрованого в АДРЕСА_3 , жителя АДРЕСА_4 , громадянина України, освіта вища, у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369, ч.4 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Лесківка Богодухівського району Харківської області, жителя АДРЕСА_5 , громадянина України, адвоката, пенсіонера, розлученого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України, в с т а н о в и л а : І. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Вироком Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2025 року ОСОБА_12 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369, ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України; йому призначено покарання: за ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна (крім об`єктів нерухомого майна, які є єдиним місцем для його проживання) та за ч.4 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки 8 місяців з конфіскацією грошових коштів у сумі 7 200 дол. США і 1/2 частини належного йому майна (крім об`єктів нерухомого майна, які є єдиним місцем для його проживання); на підставі ч.1 ст.70 КК України йому призначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 4 роки 8 місяців з конфіскацією грошових коштів у сумі 7 200 дол. США і 1/2 частини майна, яке є в його власності (крім об`єктів нерухомого майна, які є єдиним місцем для його проживання); ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369, ч.4 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України; йому призначено покарання за ч.4 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна (крім об`єктів нерухомого майна, які є єдиним місцем для його проживання) та за ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки 8 місяців з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна (крім об`єктів нерухомого майна, які є єдиним місцем для його проживання) і позбавленням права займатись адвокатською діяльністю строком на 3 роки; на підставі ч.1 ст.70 КК України йому призначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 4 роки 8 місяців з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є в його власності (крім об`єктів нерухомого майна, які є єдиним місцем для його проживання) з позбавленням права займатись адвокатською діяльністю строком на 3 роки; ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України; йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців з конфіскацією вилучених під час обшуків грошових коштів: 117 700 дол. США, 6750 євро, 12 750 дол. США з позбавленням права займатись адвокатською діяльністю строком на 3 роки. До набрання вироком законної сили вирішено питання запобіжних заходів стосовно обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 ; заходів забезпечення; долю речових доказів і документів, а також початок строку відбуття ними покарання. За вироком суду: «За обставин, викладених у розділі ІІІ цього вироку: 1.1. ОСОБА_8 протягом червня-вересня 2022 року вчинив пособництво у закінченому замаху на надання неправомірної вигоди судді ІНФОРМАЦІЯ_4 за прийняття рішення про не притягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України. Крім того, ОСОБА_8 протягом вересня-листопада 2022 року підбурив ОСОБА_20 до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди судді ІНФОРМАЦІЯ_5 за скасування постанови від 08.09.2022 у справі №552/2083/22, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України. 1.2. ОСОБА_12 протягом червня-вересня 2022 року вчинив підбурювання ОСОБА_20 до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди судді ІНФОРМАЦІЯ_4 за прийняття рішення про не притягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України. Крім того, ОСОБА_12 протягом вересня-листопада 2022 року вчинив пособництво у закінченому замаху на надання неправомірної вигоди судді ІНФОРМАЦІЯ_5 за скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08.09.2022 у справі №552/2083/22, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України. 1.3. ОСОБА_10 протягом вересня-листопада 2022 року вчинив пособництво у закінченому замаху на надання неправомірної вигоди судді ІНФОРМАЦІЯ_5 за скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08.09.2022 у справі №552/2083/22, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України." Згідно вироку суду, судом першої інстанції встановлено доведеними такі фактичні обставини: - зупинення 19 травня 2022 року ОСОБА_20 інспектором ОСОБА_21 і складення щодо нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП; надання контакту ОСОБА_12 для вирішення питання про не притягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності; - активну комунікацію між ОСОБА_12 , а з 23 серпня 2022 року - ОСОБА_8 і ОСОБА_20 щодо питань, пов`язаних з притягненням ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності, що мала місце в період після складення протоколу до винесення судом першої інстанції рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності. При чому характер цієї комунікації однозначно свідчить про те, що надання неправомірної вигоди судді, в провадженні якого перебуває справа, є єдиним способом щодо отримання позитивного для ОСОБА_20 рішення; - отримання ОСОБА_12 від ОСОБА_20 грошових коштів у сумі 8 000 грн в якості оплати фактично виконаних робіт до звернення із заявою про вчинення кримінального правопорушення; - активну комунікацію між ОСОБА_8 і ОСОБА_20 щодо питань, пов`язаних з оскарженням постанови суду першої інстанції і її скасуванням. Зміст цієї комунікації як і тієї, що відбувалася напередодні, свідчить, що рішення може бути скасоване за надання неправомірної вигоди; - укладення договору про надання правничої допомоги, датованого 14 червня 2022 року, з умовами, які полягали у легалізації передачі 1800 дол. США в якості гонорару успіху; - активну комунікацію між ОСОБА_12 і ОСОБА_8 в період описаних подій щодо вирішення питання про не притягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності. Характер їх спілкування свідчить про узгодженість і спільність їх дій, обурення затягуванням передачі грошових коштів, звичність використання такої практики у професійній діяльності; - відсутність у ОСОБА_12 і ОСОБА_8 прямих контактів для передачі неправомірної вигоди судді, що обумовило залучення в цей процес інших осіб; - надання ОСОБА_20 ОСОБА_8 07 вересня 2022 року грошових коштів у сумі 1800 дол. США для подальшої їх передачі за постановлення необхідного судового рішення; - залучення Особа-1 після надання ОСОБА_20 ОСОБА_8 грошових коштів, яка мала здійснити подальшу передачу неправомірної вигоди за постановлення необхідного рішення; передачі їй 07 вересня 2022 року ОСОБА_8 грошових коштів і їх повернення цього ж дня у зв`язку з хвилюваннями в суді, обумовленими затриманням судді іншого суду; - постановлення суддею ІНФОРМАЦІЯ_4 08 вересня 2022 року рішення, яким ОСОБА_20 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП; - залучення ОСОБА_12 ОСОБА_10 для вирішення питання про скасування постанови суду першої інстанції в апеляційному суді за неправомірну вигоду; - перемовини ОСОБА_10 з суддею апеляційного суду, в провадженні якого перебувала справа ОСОБА_20 , з приводу позитивного вирішення справи; - наявність підозр обвинувачених і вжиття заходів щодо перевірки особи ОСОБА_20 ; - надання ОСОБА_20 грошових коштів у сумі 1800 дол. США (двома «траншами» - 26 жовтня 2022 року - 300 дол. США, 10 листопада 2022 року - 1500 дол. США) ОСОБА_8 для подальшої передачі їх в якості неправомірної вигоди за скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08 вересня 2022 року в ІНФОРМАЦІЯ_7 ; - передачі ОСОБА_12 11 листопада 2022 року грошових коштів, отриманих від ОСОБА_20 , ОСОБА_10 ; - застосування обвинуваченими заходів конспірації під час комунікації з приводу справи ОСОБА_20 шляхом визначення його як «ОСОБА_64», «ОСОБА_66», «воно лазе по землі, таке маленьке», «ОСОБА_67», «повзаючий друг», «медленний пан», «уліточка», «ОСОБА_68», «рагулька», «дружбан», «наш гражданин»; - залишення грошових коштів у ОСОБА_10 після зустрічі 11 листопада 2022 року з суддею, у провадженні якого перебувала справа в апеляційному суді, відповідно, неправомірна вигода не була передана; - постановлення 15 листопада 2022 року суддею ІНФОРМАЦІЯ_5 рішення, яким скасовано постанову суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності із закриттям провадження щодо нього; - виявлення частини грошових коштів, переданих ОСОБА_20 в якості неправомірної вигоди, у ОСОБА_10 , ОСОБА_12 і судді апеляційного суду; - усвідомлення обвинуваченими ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 протиправності своїх дій, спрямованих на вирішення справи ОСОБА_20 про адміністративне правопорушення незаконним шляхом. ІІ. Короткий зміст вимог апеляційних скарг учасників судового провадження та заперечень прокурора 24 червня 2025 року третя особа ОСОБА_15 , через підсистему «Електронний суд», подала апеляційну скаргу, в якій просила змінити вирок ІНФОРМАЦІЯ_8 від 28 травня 2025 року шляхом виключення з переліку майна, що підлягає конфіскації у ОСОБА_10 , грошових коштів у сумі 100 450 дол. США та 6 750 Євро. Вважає, що судове рішення у цій частині є незаконним, оскільки має місце невідповідність висновків, викладених у судовому рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, внаслідок чого неправильно застосовано норми матеріального права. Суд не надав правової оцінки статусу майна, конфіскованого у ОСОБА_10 , та застосував конфіскацію грошових коштів, які належать їй на праві особистої приватної власності. Так, 05 березня 2003 року ІНФОРМАЦІЯ_9 було укладено шлюб між нею - ОСОБА_15 та ОСОБА_10 , про що зроблено актовий запис №233. Від шлюбу вони мають двоє дітей, одна з яких - неповнолітня. За час перебування у шлюбі нею придбано майно за власні кошти, які з точки зору закону є її особистою приватною власністю. Окрім того, за час перебування у шлюбі вона мала з ОСОБА_10 заощадження, які знаходилися на збереженні у нього. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 14 грудня 2022 року накладено арешт на майно, яке належить їй на праві особистої приватної власності, зокрема на вироби з дорогоцінних металів та грошові кошти. Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно не було враховано, що у банківській комірці ОСОБА_10 , яка знаходиться в АТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », перебували речі особистого користування, а тому речі (майно), які знаходилися у вказаній комірці, є спільною сумісною власністю. У листопаді 2022 року між нею та ОСОБА_10 припинилися шлюбні відносини та згідно рішення ІНФОРМАЦІЯ_11 від 19 березня 2024 року їх шлюб розірвано. Згідно рішення ІНФОРМАЦІЯ_12 від 21 січня 2025 року вирішено питання щодо поділу майна подружжя:визнано об`єктом їх спільної сумісної власності грошові кошти у сумі 130 450 дол. США та 6 750 Євро; здійснено його поділ, зокрема визнано за нею право власності на 100 450 дол. США та 6 750 Євро. Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_10 вид покарання в частині конфіскації грошових коштів, володіючи інформацією щодо поділу майна подружжя, у якому визначено її частку та частку, яка належить ОСОБА_10 , не з`ясував їх походження та правовий режим, у результаті чого її право власності було порушено. За обставин даного кримінального провадження арешт мав бути накладений виключно на 1/2 частину майна, яке належить ОСОБА_10 . Проте суд не врахував положення спільної сумісної власності та визначив, що конфіскації підлягає, у тому числі майно, що належить їй. Також просить врахувати, що з нею проживає їх спільна з ОСОБА_10 дитина, яка буде вступати до вищого навчального закладу за межами України, що черговий раз доводить необхідність повернення майна. Дані обставини є порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому вирок суду у частині конфіскації майна, що їй належить, підлягає зміні. 11 липня 2025 року захисник обвинуваченого ОСОБА_12 - ОСОБА_18 подав апеляційну скаргу, в якій просив (у випадку якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про порушення правил підсудності під час розгляду кримінального провадження) скасувати вирок Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2025 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції; у випадку, якщо дійде висновку про наявність обставин, передбачених п.1 або 2 ч.1 ст.284 КПК України (відсутність події кримінального правопорушення або відсутність у діянні складу кримінального правопорушення), - скасувати вирок та закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_12 . На його думку, судове рішення є незаконним, оскільки окремі твердження суду є хибними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Так, у п.3.1. вироку невірно трактовано, що ОСОБА_12 має певні «робочі» стосунки з працівником поліції ОСОБА_21 , хоча фактично мала місце рекомендація ОСОБА_21 звернутись за захистом через ОСОБА_12 як помічника адвоката до захисника ОСОБА_22 . Висновки суду, що ОСОБА_12 довів до відома ОСОБА_20 інформацію щодо необхідності передачі неправомірної вигоди для впливу на суддів з метою ухвалення позитивного для нього судового рішення, не ґрунтуються на фактичних обставинах, які встановлені під час судового розгляду. Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 зазначив, що вперше дізнався, що частина грошових коштів нібито має бути використана для впливу на суд, від ОСОБА_8 , а не від ОСОБА_12 . Доказів, які б підтверджували, що така інформація надходила до нього безпосередньо від ОСОБА_12 , суду не було надано. За показаннями ОСОБА_20 адвокати повідомили, що у випадку вирішення справи виключно правовим шляхом, рішення буде не на його користь, тому до інших адвокатів він не звертався. У свою чергу, виходячи зі змісту протоколів НСРД, ОСОБА_20 повідомляв адвокату, що спілкувався з іншими адвокатами з приводу своєї справи та йому обіцяли вирішити питання за 1000 - 1500 дол. США. Висновки суду (п.3.11), що під час зустрічей ОСОБА_20 та ОСОБА_8 23 серпня 2022 року, ОСОБА_8 наголосив про неможливість вирішити питання правовим шляхом, не відповідає дійсності, оскільки зафіксована у матеріалах справи, під час проведення НСРД, зустріч 23 серпня 2022 року ОСОБА_20 та ОСОБА_8 була побудована на провокативних розмовах ОСОБА_20 , який наполягав на вирішенні його питання у поза процесуальний спосіб. Однак, ОСОБА_8 на вказані провокативні твердження та запитання своєї згоди не надавав. Вирок суду не містить визначення та обґрунтування, які обставини стали на заваді завершенню інкримінованого злочину. Тому висновок про наявність незакінченого злочину у формі замаху є передчасним, ґрунтується на припущеннях та не обґрунтований належними доказами в частині наявності реального впливу на суддю; фактичної передачі чи спроби передачі неправомірної вигоди; встановлення причин, з яких нібито не вдалося довести злочин до кінця. Окрім того, на його думку, ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 листопада 2022 року (т.7, а.с.182-186) та протокол обшуку від 17 листопада 2022 року (т.7, а.с.187-194) є недопустимими доказами, оскільки судове рішення ухвалено без належного та всебічного аналізу підстав для проникнення до житла (постанови Верховного Суду: від 24 березня 2020 року у справі №755/5825/18, від 22 червня 2023 року у справі №170/607/18, від 10 жовтня 2023 року у справі №161/12522/18). Також, судом безпідставно визнано допустимими докази - протоколи НСРД: від 04 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_20 (т.8, а.с.194 - 205); від 16 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_12 (т.8, а.с.206-237); від 27 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_12 (т.9, а.с.1-24); від 04 жовтня 2022 року відносно ОСОБА_12 (т.9, а.с.31-50); від 16 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_8 (т.9, а.с.57 - 84); від 27 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_8 (т.9, а.с.85 - 123); від 31 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_8 (т.9, а.с.124-150); від 18 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_8 (т.10, а.с.25-51); від 08 грудня 2022 року стосовно ОСОБА_8 (т.10, а.с.52-134); протокол за результатами проведення НСРД від 25 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_12 (т.10, а.с.171-195); від 11 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_12 (т.10, а.с.196 - НОМЕР_8); від 18 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_12 (т.10, а.с.215-237); від 08 грудня 2022 року відносно ОСОБА_12 ; від 25 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_10 (т.11, а.с.69-74); від 08 грудня 2022 року стосовно ОСОБА_10 (т.11, а.с.75-88); від 25 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_20 (т.11, а.с.125-128); від 17 лютого 2023 року стосовно ОСОБА_20 (т.11, а.с.129-139); від 18 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_10 (т.11, а.с.65 - 168); від 18 грудня 2022 року стосовно ОСОБА_10 (т.11, а.с.169-172); від 18 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_23 (т.11, а.с.190 - 196), оскільки їх зміст не дає можливості встановити, ким проведено відповідну слідчу дію. У порушення вимог КПК України та положень Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оперативні співробітники ІНФОРМАЦІЯ_13 не складали протоколи за результатами проведених НСРД. Також детективами НАБУ у дорученні не було вказано вимоги щодо необхідності складання таких протоколів. Протоколи про результати проведення НСРД мали направлятися прокурору, а не до НАБУ, у зв`язку з чим докази отримані з порушенням встановленої процедури. Крім того, вирок суду, на його думку, підлягає скасуванню з підстави - порушення правил підсудності, що є істотним порушенням вимог КПК України. Так, згідно з приміткою до ст.45 КК України ст.369 КК України належить до корупційних злочинів, проте у даній справі відсутні умови, передбачені п.п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України, зокрема: ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 не належать до категорії осіб, визначених п.1 ч.5 ст.216 КПК України; предмет злочину, передбаченого ст.369 КК України, становить 1 800 дол. США (станом на 08 вересня 2022 року - 65 823, 48 грн), що не перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Також відсутня умова, передбачена п.3 ч.5 ст.216 КПК України, оскільки необхідним є доведення факту наявності спеціального статусу суб`єкта, щодо якого вчинено злочин, а саме - судді. Проте таких обставин у даному кримінальному провадженні встановлено не було, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , а також постановою від 01 березня 2023 року про закриття кримінального провадження №52022000000000196 від 28 липня 2022 року, згідно з якою встановлено відсутність у матеріалах кримінального провадження даних про винуватість голови ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_23 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Матеріали кримінального провадження не містять і доказів, які б підтверджували факт висловлення пропозиції чи надання обіцянки неправомірної вигоди судді ОСОБА_23 в інтересах ОСОБА_25 . Також, на його думку, вирок підлягає скасуванню відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України, оскільки має місце неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність. Так, згідно з установленими обставинами, свідок ОСОБА_20 , до моменту початку взаємодії із ОСОБА_12 , вже виявив рішучість до надання неправомірної вигоди службовим особам, що виключає можливість його схилення до вчинення злочину під впливом третьої особи. 19 травня 2022 року, під час складання інспектором ОСОБА_21 протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ОСОБА_20 неодноразово пропонував інспектору поліції вирішити ситуацію поза межами закону, зокрема шляхом надання неправомірної вигоди. Підбурювання як форма співучасті передбачає наявність активних дій, спрямованих на формування у виконавця умислу на вчинення злочину. Якщо виконавець був схильний до вчинення злочину або мав сформований намір - склад підбурювання відсутній (постанова Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі №711/10401/16-к). Досліджені судом докази не вказують на вчинення ОСОБА_12 будь- яких дій, що підпадали б під ознаки підбурювання, зокрема: умовляння, підкуп, погрози, примус або іншим чином схиляння ОСОБА_20 до надання неправомірної вигоди. Формулювання обвинувачення та встановлені судом першої інстанції фактичні обставини не містить даних та не підтверджують способу схиляння ОСОБА_26 до вчинення злочину ОСОБА_12 ОСОБА_26 звернувся до ОСОБА_12 виключно з метою отримання правової допомоги. У подальшому ОСОБА_12 , не маючи статусу адвоката, порекомендував залучити свого знайомого - адвоката ОСОБА_8 , і 14 червня 2022 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_20 було укладено договір про надання правової допомоги. Згідно з умовами договору загальна сума правових послуг становила 80 000 грн, з яких 8 000 грн - авансовий платіж, а 72 000 грн - гонорар успіху, що підлягає поверненню у разі невиконання умов договору. Укладення та підписання договору про надання правової допомоги не може свідчити про вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України. Висновок суду першої інстанції про доведеність того, що ОСОБА_12 повідомив про визначення розміру неправомірної вигоди безпосередньо суддею, у провадженні якого перебувала справа, а також про необхідність надання такої вигоди в іноземній валюті у заздалегідь обумовленому розмірі, який нібито не залежав від сторін, є безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях суду, без належного підтвердження допустимими та достатніми доказами. Так, фраза ОСОБА_12 «у нас уже просять у валюті там» сама по собі не може свідчити про висловлення вимоги щодо надання неправомірної вигоди судді, оскільки її зміст є неоднозначним та допускає інше тлумачення. Зокрема, вказане висловлювання може стосуватися вимоги адвоката щодо сплати гонорару в іноземній валюті, тоді як під словом «нас» ОСОБА_12 міг мати на увазі себе та свого клієнта - ОСОБА_20 . Наведена фраза не є беззаперечним доказом існування домовленості про надання неправомірної вигоди судді та не може бути покладена в основу обвинувальних висновків без належного підтвердження іншими допустимими й достовірними доказами. Висловлювання, на які посилається суд першої інстанції, вказують не на наявність корупційної домовленості з суддею, а на небажання адвоката зменшувати суму гонорару в умовах постійного затягування клієнтом строків оплати наданих правових послуг. Висловлювання ОСОБА_12 : «Ми ж, я вам казав, не перший раз працюємо. У нас якщо так, то так. Якщо взяли і нічого не вийшло я вас набрав, привіз, бо мені тут ще жити і в місті заробляти» свідчать про те, що, у разі недосягнення попередньо узгодженого з клієнтом результату, гонорар повертається на умовах, передбачених договором. Це узгоджується з поширеною в юридичній практиці умовою «гонорару успіху» та підкріплює позицію, що йдеться виключно про професійні відносини між адвокатом і клієнтом, а не про надання неправомірної вигоди. Просить врахувати, що у передачі 07 вересня 2022 року ОСОБА_20 адвокату ОСОБА_8 гонорару за надання правничої допомоги, ОСОБА_12 участі не брав. Його обізнаність про факт передачі коштів об`єктивно пояснюється тим, що саме ОСОБА_12 порекомендував ОСОБА_20 як клієнта. Жоден з протоколів НСРД не зафіксував фактів схиляння ОСОБА_20 до вчинення злочину та наміру передачі грошових коштів судді як неправомірної вигоди. Тому висновки суду про нібито підбурювання ОСОБА_12 ОСОБА_20 до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди є необґрунтованими. Крім того, суд першої інстанції безпідставно визнав доведеним формулювання обвинувачення, що ОСОБА_12 протягом вересня-листопада 2022 року вчинив пособництво у закінченому замаху на надання неправомірної вигоди судді ІНФОРМАЦІЯ_5 за скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08 вересня 2022 року у справі №552/2083/22 (ч.5 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України). Мотиви суду з посиланням на протокол за результатами проведення НСРД від 27 вересня 2022 року є необґрунтованими, оскільки з аналізу змісту розмов убачається, що обговорення стосується планування подачі апеляційної скарги з огляду на ухвалення постанови про притягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності. Зафіксовані формулювання «за ці ж самі» та «гроші залишимо ті ж самі» стосується раніше погодженого адвокатського гонорару, а не неправомірної вигоди. Погодження написання апеляційної скарги між ОСОБА_20 та ОСОБА_8 , а також повернення «гонорару успіху», у зв`язку з ухваленням постанови ІНФОРМАЦІЯ_14 про притягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності, відбувалися за відсутності ОСОБА_12 . Інформування ОСОБА_8 ОСОБА_12 щодо погодження ОСОБА_20 подачі апеляційної скарги та вартості її складання, що зафіксоване у протоколі від 27 вересня 2022 року, обумовлено тим, що ОСОБА_12 був фактично залучений до технічної роботи, яка пов`язана із підготовкою процесуального документа. Участь ОСОБА_12 у складанні апеляційної скарги та забезпеченні її подання до суду не може кваліфікуватися як сприяння у вчиненні злочину, оскільки такі дії перебувають у межах законної правничої допомоги, що підтверджується висновками, які зазначено у постановах ІНФОРМАЦІЯ_15 від 23 березня 2021 року (справа №761/22786/17), від 24 січня 2023 року (справа №640/12084/17). Зафіксовані фрагменти комунікації між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 не містять жодних ознак протиправних домовленостей, не підтверджують наявності контактів з суддями, а також не доводять обізнаність з будь-якими незаконними намірами. Таким чином, вказані дії не можуть кваліфікуватися як пособництво у вчиненні злочину, оскільки відсутні будь-які ознаки умислу, попередньої змови або надання конкретної допомоги в реалізації злочинного плану. Вказаний підхід узгоджується з позицією ІНФОРМАЦІЯ_15 від 22 грудня 2022 року у справі №711/1184/20; від 11 серпня 2021 року у справі №569/7131/20. Фактично між ОСОБА_12 та ОСОБА_20 мали місце правовідносини, спрямовані на надання правової допомоги у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, у межах чинного законодавства. Дії ОСОБА_12 не виходили за межі закону, не містили ознак незаконного впливу на службових осіб або втручання у здійснення правосуддя. Дії обвинувачених кваліфіковані як закінчений замах на вчинення кримінального правопорушення, разом з тим, суд мав би встановити: які саме дії вчинили обвинувачені та в чому саме полягало їх переконання, що цих дій достатньо для доведення злочину до кінця; які об`єктивні причини, що не залежали від їх волі, перешкодили завершенню кримінального правопорушення. Проте, в матеріалах справи не встановлено і не доведено таких обставин. Передача ОСОБА_27 грошових коштів ОСОБА_12 , отриманих від ОСОБА_20 , пояснюється попередньою домовленістю про спільність виконання ними надання правової допомоги. Між ОСОБА_10 та суддею ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_23 існували дружні стосунки та у ОСОБА_10 була об`єктивна можливість передати грошові кошти, однак він указаних дій не вчинив, що свідчить про відсутність умислу на вчинення корупційного правопорушення. Фактична поведінка ОСОБА_10 підтверджує відсутність злочинного наміру, незважаючи на наявні контакти із суддею, що є важливим елементом у відмежуванні законної комунікації від кримінально караної діяльності. За відсутності об`єктивної та суб`єктивної сторін складу кримінального правопорушення у діях ОСОБА_12 , інкриміноване йому пособництво у закінченому замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі є необґрунтованим. Також, на його думку, у даному кримінальному провадженні має місце провокація, оскільки оперуповноваженими УСР в Полтавській області ДСР НП України, за попередньою змовою із ОСОБА_20 , було реалізовано заздалегідь спланований сценарій щодо інсценування ознак складу злочину. Так, під час спілкування з ОСОБА_12 ОСОБА_20 удавався до маніпулятивних висловлювань, формуючи враження, що грошові кошти, які насправді призначалися за надання правових послуг, мають іншу цільову направленість, нібито передаються з метою впливу на судове рішення або судову особу. Просить врахувати інформацію про з`єднання мобільного терміналу між ОСОБА_20 та працівником поліції ОСОБА_28 , які відбувалися у період з 01 червня 2022 року до 27 липня 2022 року. ОСОБА_20 звернувся нібито із заявою про скоєння злочину до НАБУ через 2 місяці і 10 днів після двох телефонних розмов та через 1 місяць і 20 днів після зустрічі з ОСОБА_12 . При цьому, детективом НАБУ складено протокол про прийняття заяви про вчинення злочину від 28 липня 2022 року з 19 год 00 хв до 20 год 00 хв, із застосуванням термінології «неправомірна вигода», «прийняття рішення на мою користь», «існуюча домовленість», «вчинення мною адміністративного правопорушення», якою ОСОБА_20 явно не володіє. Відповідно до показань свідка ОСОБА_20 від 01 та 08 липня 2024 року, він нібито познайомився з ОСОБА_28 під час написання заяви про злочин та спілкувався з ним під час її написання. При цьому не зміг пригадати, яким чином він зв`язувався з детективом НАБУ; стверджував, що з ОСОБА_28 до 28 липня 2022 року нібито не консультувався (не був знайомий); не зміг пригадати, хто такий ОСОБА_29 , хоча прямо вказував на нього у своїй заяві про вчинення злочину як на співучасника. 26 червня 2025 року представник третьої особи ОСОБА_17 - адвокат ОСОБА_18 , через підсистему «Електронний суд», подав апеляційну скаргу та 14 липня 2025 року засобами поштового зв`язку направив уточнену апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок у частині конфіскації грошових коштів у сумі 6 500 дол. США, які належать ОСОБА_17 , та ухвалити в цій частині новий вирок, яким арешт, що накладений згідно ухвал Вищого антикорупційного суду від 23 листопада 2022 року та від 21 грудня 2022 року, скасувати, а кошти в сумі 6 500 дол. США повернути їх власнику - ОСОБА_17 . На його думку, судове рішення є незаконним, оскільки має місце неповнота судового розгляду.Так, домогосподарство у АДРЕСА_4 , належить на праві приватної власності ОСОБА_17 . Окрім обвинуваченого ОСОБА_12 , за вказаною адресою проживає його мати - власниця домогосподарства ОСОБА_17 та сестра - ОСОБА_30 . Під час проведення обшуку ОСОБА_17 , яка була учасником слідчої дії, добровільно видала детективами НАБУ, зазначене в ухвалі майно, у тому числі грошові кошти у сумі 8 500 дол. США, та зазначила, що вони є її власними заощадженнями, що підтверджується зауваженнями до протоколу. Також, під час проведення обшуку, у кімнаті, якою користується ОСОБА_12 , було виявлено 700 дол. США. 02 грудня 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_16 направлено клопотання про повернення грошових коштів у сумі 8 500 дол. США, власником яких є ОСОБА_17 , що були вилучені під час обшуку 17 листопада 2022 року. До вказаного клопотання долучено документи, що підтверджують законність їх походження. Проте, незважаючи на вказане клопотання, а також всупереч позиції суду, висловленій в ухвалі від 23 листопада 2022 року про накладення арешту на 9 200 дол. США, станом на 13 грудня 2022 року грошові кошти власнику не повернуті. Зважаючи на викладене, до ІНФОРМАЦІЯ_8 подано клопотання про скасування арешту майна, зокрема грошових коштів у сумі 8 500 дол. США, які належать ОСОБА_17 . Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 21 грудня 2022 року клопотання задоволено частково та скасовано арешт із грошових коштів у сумі 2 000 дол. США, які повернуто власнику. З іншої частини грошових коштів, що належать ОСОБА_17 у сумі 6 500 дол. США, арешт знято не було. Проте, у подальшому, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 21 грудня 2022 року повторно накладено арешт на грошові кошти у сумі 7 200 дол. США, що вилучені за місцем проживання родини ОСОБА_31 . Просить врахувати, що мати обвинуваченого ОСОБА_12 - ОСОБА_17 збирала свої заощадження за рахунок отримання 300% надбавки до заробітної плати за лікування хворих на COVID-19 протягом 2020 - 2022 років. Обмін коштів на іноземну валюту, зазвичай, здійснював, на її проханням син - ОСОБА_12 , оскільки ОСОБА_17 майже постійно перебувала на роботі; іноді обмін вона здійснювала самостійно або, на її прохання, її дочка - ОСОБА_30 . Власник майна - ОСОБА_17 , не маючи будь-яких розмов з сином, самостійно та добровільно на вимогу детектива НАБУ надала грошові кошти з місця їх зберігання, зазначила приблизну їх суму. Отже, повторне накладення арешту на грошові кошти у сумі 6 500 дол. США, з підстав можливої їх спеціальної конфіскації, є незаконним, порушує право власності власника майна ОСОБА_17 , є непропорційним втручанням у її право володіння та користування ними. Просить врахувати, що стороною обвинувачення не надано доказів належності грошових коштів - 6 500 дол. США обвинуваченому ОСОБА_12 . Виклад фактичних обставин підтверджує, що докази, які містяться у матеріалах справи, не доводять поза розумним сумнівом, що грошові кошти, до яких було застосовано спеціальну конфіскацію, не є власністю ОСОБА_17 або що вона знала про їх незаконне походження та/або використання. 26 червня 2025 року захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_19 , через підсистему «Електронний суд», подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок та постановити ухвалу, якою закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України та ч.5 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України. Вважає, що судом першої інстанції допущено: істотні порушення вимог КПК України; має місце неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та неповнота судового розгляду. Крім того, має місце невідповідність висновків, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, у зв`язку з чим вирок суду підлягає скасуванню. Так, суд першої інстанції, за власною ініціативою, змінив обвинувачення ОСОБА_8 та сформулював його за особистим переконанням. Разом з тим, його підзахисний, під час судового розгляду справи, не захищався від обвинувачення, визнаного судом доведеним. Згідно обвинувального акта ОСОБА_8 обвинувачувався у підбуренні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди судді ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_24 та у пособництві закінченого замаху на надання неправомірної вигоди судді ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_23 . Разом з тим, суд першої інстанції, у порушення вимог ст.337, 338, 374 КПК України, самостійно змінив обвинувачення, про що свідчить зміст оскаржуваного судового рішення. При цьому судом здійснено взаємо суперечливі висновки, що підтверджується п.1.1., п.4.13.3, п.7.3.3. вироку та резолютивною його частиною. Указані формулювання мають принципові відмінності, оскільки під час судового розгляду ОСОБА_8 доводив відсутність факту підбурювання за першим епізодом та пособництва - за другим. Таким чином, суд першої інстанції вийшов за межі висунутого обвинувачення, сформулював обвинувачення, яке не висувалось під час судового розгляду. При цьому, відповідно до норми ч.4 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції. Також у вироку не наведено доказів наявності попередньої змови групи осіб на вчинення злочинів, дана кваліфікуюча ознака відсутня, у тому числі у пред`явленому обвинуваченні. Водночас, під час призначення покарання (п.п.7.2.3, 7.3.3., 7.4.3. вироку) судом враховано як обтяжуючу обставинну «вчинення кримінального правопорушення за попередньої змовою групою осіб». При цьому, диспозиція норми ч.3 ст.369 КК України уже містить зазначену кваліфікуючу ознаку, а тому вона не мала б враховуватися під час призначення покарання. Стороною обвинувачення не було доведено наявність у діях ОСОБА_8 підбурювання щодонадання ОСОБА_20 неправомірної вигоди. Відсутність в обвинувальному акті та вироку опису конкретних дій, які складають об`єктивну сторону складузлочину, передбаченого ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України, позбавило сторону захисту можливості їх спростування під час судового розгляду, що є істотним порушенням вимог КПК України (постанови Верховного Суду: від 31 липня 2018 року у справі №712/1153/16-к; від 18 січня 2021 року у справі №138/3717/16-к; від 16 лютого 2022 року у справі №161/5626/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №161/14431/20). Недоведено нею і наявність суб`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, оскільки матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів звернення будь-кого з трьох обвинувачених або інших осіб із пропозицією чи обіцянкою надати неправомірну вигоду судді. Так само відсутні докази безпосереднього звернення до судді з питань, пов`язаних із розглядом справи ОСОБА_20 . При цьому, незважаючи на проведення комплексу негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема стеження за суддею як поза межами суду, так і в приміщенні суду, а також прослуховування його телефонних розмов, органом досудового розслідування не зафіксовано жодних фактів, які б свідчили про наявність прямого умислу обвинувачених на надання неправомірної вигоди чи досягнення відповідної протиправної домовленості. Так, згідно матеріалів НСРД ОСОБА_10 , з коштами, отриманими від ОСОБА_12 , 11 та 14 листопада 2022 року перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 та, перебуваючи під аудіо-, відео контролем, спілкувався з суддею ОСОБА_23 , однак коштів так і не передав (протоколи НСРД від 08 грудня 2022 року, 30 листопада 2022 року, 11 листопада 2022 року (т.11, а.с.94-124, 196-НОМЕР_8, т.13 а.с.112-129)). Указане об`єктивно свідчить про відсутність умислу осіб на передачу коштів суддям чи намагання їх підкупу. Просить врахувати, що під час спілкування з ОСОБА_20 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 не говорили про необхідність передачі коштів суддям, що свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст.369 КК України. Суд дійшов висновку про доведеність фактів підбурювання ОСОБА_20 до надання неправомірної вигоди з боку ОСОБА_12 у першому епізоді та - ОСОБА_8 у другому, однак такий висновок не ґрунтується на належних та допустимих доказах, досліджених у судовому засіданні, судом не конкретизовано, які з них підтверджують наявність умисних дій, спрямованих на схиляння заявника до вчинення злочину. Водночас протоколи НСРД не містять фактів підбурювання заявника до надання неправомірної вигоди, а відтак висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_12 та ОСОБА_8 ознак підбурювання є припущеннями. Показання свідка ОСОБА_20 , у сукупності з фактом його активного спілкування з оперативним працівником УСР ОСОБА_28 , упродовж майже двох місяців до внесення відомостей до ЄРДР, свідчать, що необхідності у схилянні його до скоєння злочину з боку інших осіб не було. Крім того, судом першої інстанції у вироку не відображені та не надано правової оцінки показанням свідка ОСОБА_20 , які надані 08 липня 2024 року, у тому числі критично оцінено показання ОСОБА_28 , які надані 16 жовтня 2024 року. Висновок суду про встановлені фактичні обставини в частині намірів обвинувачених передати кошти суддям є таким, що ґрунтується на припущеннях та неналежних доказах. Усі свідки, допитані у справі, окрім ОСОБА_20 , повідомили про відсутність будь-яких домовленостей чи намірів з боку ОСОБА_12 , ОСОБА_8 чи ОСОБА_10 передавати кошти іншим особам, у тому числі суддям. Також дані протоколів НСРД не містять таких відомостей, тобто відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторони складу злочину, передбаченого ст.369 КК України. Суд першої інстанції наводить фрази з протоколів НСРД, однак не зазначив будь-яких висловлювань, зокрема ОСОБА_8 , що кошти, які були ним отримані, будуть передані судді. Висловлювання, яке наведено у п.5.1.2. вироку суду (т.8, а.с.22), належить ОСОБА_20 , при цьому він задає питання співрозмовнику та сам на нього відповідає. Відповідно до протоколів вручення та ідентифікації грошових коштіввід 26 жовтня 2022 року, від 10 листопада 2022 року (т.5, а.с.61-65, 66-73) та протоколів обшуків від17 листопада 2022 року (т.5, а.с.121-125, 126-132, т.6, а.с.1-4) 300 дол. США, що буливручені ОСОБА_20 26 жовтня 2022 року, віднайдені не були. Віднайдення детективами НАБУ коштів у ОСОБА_12 і ОСОБА_32 та їх відсутність у суддів, свідчить на користьпозиції сторони захисту, зокрема, що грошові кошти не мали передаватися суддям. Висновок суду (арк.2 та п.3.36.), що 14 листопада 2022 року ОСОБА_33 повідомив про досягнуту домовленість із суддею щодо скасуванняпостанови, не підтверджено доказами та по суті є припущенням і власноюінтерпретацією слів ОСОБА_32 , зафіксованих у протоколах НСРД від08 грудня 2022 року та від 30 листопада 2022 року (т.10, а.с.215-237, т.11, а.с.55, 86, 208). Усі протоколи НСРД спостереження за річчю (т.12, а.с.149-158, 196 -НОМЕР_8, т.13, а.с.1-18, 102 -193) не містять об`єктивних відомостей про те, яким чином оперативні співробітники «бачили» річ (кошти), стверджуючи що вони знаходяться у певній сумці чи автомобілі. Не можуть бути належними доказами у справі два протоколи НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину від 25 жовтня 2022 року та від 30 листопада 2022 року (т.10, а.с.8-12, т.11, а.с.205-209), оскільки їх зміст містить численні суб`єктивні відомості. Докази, що отримані у проміжок часу після 19 години 09 вересня 2024 року до 28 вересня 2022 року, згідно вимог ст.86, НОМЕР_8 КПК України, є недопустимими для доведення винуватості осіб за «другим епізодом», оскільки здобуті до внесення відомостей до ЄРДР. На його думку, після завершення проведення контролю за вчиненням злочину за першим епізодом, сторона обвинувачення мала припинити діяльність, а не проводити повторний контроль за вчиненням злочину, що узгоджується з позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №602/253/14-к та від 12 червня 2019 року у справі №676/3183/15-к. Також увироку не надано оцінки порушенню вимог КПК України під час отримання дозволів слідчих суддів на проведення НСРД за клопотаннями детективів НАБУ. Згідно з дослідженими матеріалами кримінального провадження, у порушення вимог ч.2 ст.246, ч.2 ст.248 КПК України, в усіх випадках детективи НАБУ зверталися до слідчих суддів ВАКС з клопотаннями про проведення НСРД без надання до них витягу з ЄРДР. Незважаючи на вказані доводи, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про тимчасовий доступ до матеріалів розсекречених справ щодо отримання дозволів на проведення НСРД. Протокол огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 07 вересня 2022 року є недопустимим, оскільки відсутній електронний носій фіксування вказаної слідчої дії. Стороною обвинувачення не були надані всі клопотання та ухвали слідчих суддів щодо проведених НСРД у даному кримінальному провадженні, що є істотним порушенням вимог КПК України. Незважаючи на вказані обставини, судом відмовлено у задоволенні клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів режимно-секретних органів ІНФОРМАЦІЯ_17 та ІНФОРМАЦІЯ_16 , внаслідок чого не вдалося встановити законність проведення НСРД різними оперативними органами (СБУ, НАБУ, УСР та ІНФОРМАЦІЯ_18 ) за однією ухвалою слідчого судді ВАКС, яка виготовлена у двох екземплярах. Сторона захисту зазначала конкретні підстави щодо необхідності забезпечення доступу до доказів (переліку матеріалів НСРД та інформації з ЄРДР), які перебували в розпорядженні обвинувачення, однак, суд не запропонував прокурору відкрити вказані матеріали та/або іншим чином не оцінив ці аргументи у світлі практики ЄСПЛ. Значна частина доказів є недопустимими, оскільки зібрані з порушенням порядку, який визначено чинним КПК України. Так, згідно протоколів негласних слідчих (розшукових) дій органу досудового розслідування щонайменше за чотири дні до проведення обшуку у службовому кабінеті судді ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_34 було відомо про місцезнаходження «помічених коштів», конкретне місце їх зберігання. При цьому, під виглядом здійснення спостереження за річчю, фактично було організовано візуальне спостереження за самим ОСОБА_35 . За таких обставин орган досудового розслідування та прокурор мали достатньо часу для звернення до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку службового кабінету чи житла ОСОБА_34 у загальному порядку. Водночас відповідний обшук було проведено з посиланням на невідкладність, хоча матеріали кримінального провадження, на думку сторони захисту, не містять даних про існування обставин, які б об`єктивно унеможливлювали попереднє отримання судового дозволу. Також, під час проведення обшуку, було вилучено предмети та документи, які не стосувалися предмета досудового розслідування, зокрема мобільні телефони, особисті грошові кошти судді та матеріали іншого судового провадження. При цьому дозвіл на відшукання та вилучення зазначених речей відсутній, а доводи сторони захисту щодо недопустимості такого вилучення залишилися судом без належної оцінки. Судом не надано оцінки доказам щодо наявності провокації злочину з боку ОСОБА_20 та оперативного працівника УСР ОСОБА_28 . Відеозапис протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_20 від 19 травня 2022 року та інформація про з`єднання мобільного терміналу з абонентським номером, який належить ОСОБА_20 , у період з часу з 19 травня 2022 року до 17 листопада 2022 року підтверджує неодноразову пропозицію неправомірної вигоди заявника. Крім того, про ознаки провокації свідчать й докази, що надані прокурором: лист з інформацією про усне звернення ОСОБА_20 на гарячу лінію НАБУ від 28 липня 2022 року (т.3, а.с.92) та протокол про прийняття заяви про злочин, зі змісту яких вбачається надання ОСОБА_20 різних номерів телефонів. Відповідно до його показань, наданих 01 та 08 липня 2024 року, він нібито познайомився з ОСОБА_28 під час написання заяви про злочин та спілкувався з ним і під час її написання. Тобто ОСОБА_28 був присутній під час оформлення протоколу про прийняття заяви про злочин 28 липня 2022 року детективом НАБУ. З наданих доказів вбачається, що з дня складання щодо нього протоколу ОСОБА_20 бажав вирішити питання шляхом надання неправомірної вигоди будь-кому. У подальшому він скористався службовим становищем свого близького знайомого - оперативного співробітника ОСОБА_28 . Після внесення відомостей до ЄРДР ОСОБА_20 діяв під контролем детективів НАБУ, продовжуючи перебувати під контролем ОСОБА_28 . Незважаючи на вказані обставини, суд першої інстанції безпідставно не погодився з доводами сторони захисту щодо наявності провокації у даному кримінальному провадженні, що свідчить про його незаконність. Колегією суддів першої інстанції безпідставно відмовлено у наданні тимчасового доступу до матеріалів справ №991/2814/22, 991/2813/22, 991/2812/22, 991/3102/22, 991/4179/22, 991/4185/22, 991/4178/22, 991/4186/22, 991/4532/22, 991/4934/22, якими було надано дозвіл на проведення НСРД у кримінальному провадженні №52022000000000196 від 28 липня 2022 року, що є істотним порушенням вимог КПК України. Також висновки, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки свідок ОСОБА_20 під час допиту в суді 01 та 08 липня 2024 року не зміг пригадати обставини його спілкування із ОСОБА_12 . У розмовах між ОСОБА_20 та ОСОБА_12 від 18 серпня 2022 року та між ОСОБА_20 і ОСОБА_8 від 23 серпня 2022 року (протокол НСРД від 14 вересня 2022 року, т.8, а.с.15-37) з боку ОСОБА_12 та ОСОБА_8 не зафіксовано будь-яких висловлювань, у тому числі у завуальованій формі, про те, що суму неправомірної вигоди визначено суддею, що кошти будуть передаватися судді: фразу, яка наведена у п.4.10.2. вирок суду: «А воно це не получиться без етот самий як оце без оцих дєнєг допустім там. Не вийде да? Не виграєм полюбому да? Понятно..» (т.8, а.с.22) промовляє ОСОБА_20 , при цьому сам надає відповідь на своє питання. Посилання на не укладення договору про надання правової допомоги є необґрунтованим та спростовуються показаннями ОСОБА_8 . 26 червня 2025 року обвинувачений ОСОБА_10 , через підсистему «Електронний суд», подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок скасувати, кримінальне провадження закрити на підставі п.1-3 ч.1 ст.284 КПК України. Вважає, що вирок суду не ґрунтується на вимогах КПК України; судовий розгляд проведено не повно, з істотними порушеннями вимог закону та неправильному застосуванні закону України про кримінальну відповідальність; при розгляді не дотримано принципу неупередженості; вина не доведена належними та допустимими доказами. Так, суд першої інстанції скопіював обвинувальний акт, вийшов за межі обвинувачення, надавши власну оцінку діям обвинувачених. Під час розгляду справи судом не враховано порушення органом досудового розслідування порядку внесення відомостей до ЄРДР щодо реєстрації кримінального провадження на підставі анонімної заяви (агента НАБУ), що підтверджується доказами, які містяться у т.22, а.с.122. З витягу з ЄРДР (т.3, а.с.89) вбачається, що відомості по першому епізоду внесені 28 липня 2022 року о 20 год 08 хв 34 с, після складання протоколу прийняття заяви ОСОБА_20 про вчинення кримінального правопорушення, складання якого було закінчено о 20 год 00 хв, тобто, слідча дія проведена до внесення відомостей до ЄРДР, що свідчить про порушення норм чинного КПК України. Суд першої інстанції, будучи обізнаним, що в матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_20 про вчинення злочину, зазначає у судовому рішенні завідомо недостовірні відомості щодо подання такої заяви. Крім того, стороні захисту не було відкрито постанову про створення слідчої групи та визначення слідчої групи від 28 липня 2022 року (т.3, а.с.101-102). Витяг ж з ЄРДР містить недостовірні відомості, оскільки у ньому зазначено інформацію, що відомості зареєстровані на підставі матеріалів правоохоронних органів, а не на підставі заяви ОСОБА_20 , що свідчить про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000196 неуповноваженими особами. Стороні захисту не відкривалися та у матеріалах справи відсутні матеріали правоохоронних та контролюючих органів про виявлення фактів вчинення та підготовки до вчинення злочинів, що стали підставою для внесення відомостей до ЄРДР. Таким чином, дані обставини свідчать, що стосовно ОСОБА_12 та ОСОБА_36 проводилися оперативно-розшукові заходи у межах оперативно-розшукової справи та ОСОБА_20 діяв під контролем оперуповноваженого слідчого ОСОБА_37 . Крім того, відомості, які зазначені у протоколі, внесені до ЄРДР через 8 хв після закінчення його складання; до протоколу не додано заяву ОСОБА_20 про факт можливого вчинення злочину; на протоколі прийняття заяви ОСОБА_20 про вчинення злочину відсутня будь-яка інформація щодо її реєстрації у облікових базах НАБУ, на відміну від службових записок №04/16334-04-кп від 28 вересня 2022 року та №04/18044-04-кп від 24 жовтня 2022 року (т.3, а.с.170,180). Отже, досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000196 розпочато не у порядку, визначеному чинним КПК України, а тому всі докази є недопустимими. Відомості ж за другим епізодом внесені до ЄРДР не у спосіб визначений чинним КПК України, оскільки суду не надано доказів наявності пропозиції чи обіцянки судді ОСОБА_23 надати неправомірну вигоду, у тому числі надання йому такої вигоди. 21 липня 2025 року на адресу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли заперечення прокурора на апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 , захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - ОСОБА_18 , захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_19 , третьої особи ОСОБА_15 , представника третьої особи ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_18 , у яких він просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок - без змін. На його думку, судове рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, ухвалене компетентним судом з дотриманням вимог КПК України на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Щодо доводів сторони захисту про незаконність дій при внесенні даних до ЄРДР зазначає, що згідно практики Верховного Суду витяг є ЄРДР не є доказом у розумінні ст.84 КПК України. Чинним законодавством не заборонено подавати усні заяви про вчинення злочину, а тому складання протоколу прийняття заяви про скоєння злочину є виправданим, законним та обґрунтованим. Доводи про порушення строків внесення відомостей до ЄРДР за другим епізодом є безпідставними, оскільки вказаний епізод був виявлений у ході проведення НСРД, передбачених ст.263 КПК України. Після отримання матеріалів щодо зняття інформації з каналів зв`язку та складання відповідного протоколу від 27 вересня 2022 року, з урахуванням аналізу змісту зафіксованих розмов між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , а також між ОСОБА_8 та ОСОБА_20 , органом досудового розслідування прийнято рішення про внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Посилання ж на наявність провокації у даному кримінальному провадженні є безпідставними та спростовуються доказами, які долучено до матеріалів справи. На його думку, протиправна діяльність обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_8 розпочалась задовго до реєстрації кримінального провадження і початку розслідування. ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , у подальшому і обвинувачений ОСОБА_10 , вчиняли умисні цілеспрямовані узгоджені дії, направлені на надання судді ІНФОРМАЦІЯ_4 , у подальшому голові ІНФОРМАЦІЯ_5 , неправомірної вигоди за ухвалення судового рішення в інтересах ОСОБА_20 у справі №552/2083/22. У протоколі НСРД від 31 жовтня 2022 року №19/6486т зафіксована телефонна розмова ОСОБА_8 із жінкою, під час якої він просить перевірити, чи не пов`язаний ОСОБА_20 із працівниками правоохоронних органів, а також телефонна розмова з ОСОБА_12 за 17 жовтня 2022 року, під час якої ОСОБА_8 повідомив, що перевірив ОСОБА_20 та він не викликає підозр. 21 жовтня 2022 року о 14:29 ОСОБА_38 , у жартівливій формі, у переписці з ОСОБА_12 , висловлює припущення, що розмова з ОСОБА_20 фіксується правоохоронними органами, що підтверджується таким: «Та може ж пока апаратуру настроять))))». Чому в жартівливій формі? Бо ОСОБА_8 вже перевірив ОСОБА_20 і не сумнівався у тому, що їхня протиправна діяльність не фіксується працівниками правоохоронних органів. Дані обставини підтверджуються протоколом огляду від 12 грудня 2022 року. До 09 вересня 2022 року ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , у спілкуванні з ОСОБА_20 , намагались бути обережними, оскільки боялись бути викритими у скоєнні злочину. Однак, з 09 вересня 2022 року розмови ОСОБА_8 з ОСОБА_20 стали більш відвертими та прямими, що підтверджуються доказами, які долучено до матеріалів справи. Продовження проведення НСРД, після повернення 09 вересня 2022 року ОСОБА_8 ОСОБА_20 грошових коштів, обумовлено необхідністю, у тому числі, встановленням всіх осіб, причетних до вчинення злочину, а також причин, з яких злочин не було доведено до кінця. Доводи про незаконність проведення обшуку у службовому кабінеті судді ОСОБА_34 є необгрунтовані, оскільки стала практика ІНФОРМАЦІЯ_15 вказує на правомірність таких дій, що підтверджується постановою Об`єднаної палати ККС ВС від 07 жовтня 2024 у справі №466/525/22. Крім того, просить врахувати, що суддя ОСОБА_39 не мав відношення до розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_20 . Проведеними НСРД не було зафіксовано розмов про те, що грошові кошти планується передавати судді ОСОБА_40 . За таким умов склалась ситуація необхідності проведення невідкладного обшуку у його службовому кабінеті. При цьому, просить врахувати, що сторона захисту не заперечує, що обвинувачений ОСОБА_10 передавав ОСОБА_41 грошові кошти, що також підтверджується протоколами НСРД. Твердження сторони захисту про неможливість проведення НСРД детективами НАБУ спростовується вимогами ч.4 ст.263 КПК України. Твердження щодо недостатньої кількості примірників ухвал слідчих суддів про надання дозволу на проведення НСРД, а також кількості оперативних підрозділів, які за дорученням детектива проводили такі НСРД, спростовуються висновком ІНФОРМАЦІЯ_15 , який міститься у постанові від 29 листопада 2021 року у справі №654/3229/18. Доводи апеляційної скарги, що до клопотань про надання дозволу на проведення НСРД не долучались витяги з ЄРДР не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, зокрема відомостями на вхідних штампах ІНФОРМАЦІЯ_17 на вказаних клопотаннях. Просить врахувати, що згідно вимог чинного законодавства технічні засоби, що використовуються при проведенні НСРД, становлять державну таємницю, а тому не підлягають відображенню у протоколах про здійснення спостереження за річчю (грошовими коштами), що підтверджується постановою Об`єднаної палати ККС ВС від 29 березня 2021 року №554/5090/16-к. У даному кримінальному провадженні проводились НСРД стосовно й інших осіб, участь яких у скоєнні злочинів не була підтверджена, приймались рішення щодо знищення таких матеріалів, що виключає можливість долучення їх до матеріалів кримінального провадження, а тому клопотання про доступ до них не могли бути задоволенні. Відеозапис слідчої дії, зокрема огляд грошових коштів за першим епізодом, не здійснювався з технічних причин, проте відповідно до ст.223, 237 КПК України така фіксація не є обв`язкою, а тому не є підставою для визнання доказів недопустимими. За результатами судового розгляду вироком суду ОСОБА_12 і ОСОБА_8 визнані винними за ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369, ч.5 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України, а тому обсяг обвинувачення ОСОБА_12 та ОСОБА_8 не змінився та їх становище погіршено не було. Врахування або не врахування обставин, що обтяжують чи пом`якшують покарання, не є підставою для скасування вироку відповідно до ст.409-414 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Доводи апеляційної скарги представника третьої особи ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_18 , що вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 грошові кошти належали його матері ОСОБА_17 , спростовується матеріалами кримінального провадження, зокрема відомостями про продаж ОСОБА_12 власного транспортного засобу, що свідчить про отримання ним доходу. Належність вилучених коштів обвинуваченому ОСОБА_12 підтверджується також матеріалами НСРД, зі змісту яких вбачається, що він обговорює вжиття заходів щодо уникнення покарання - конфіскації майна та оформлення своїх активів на родичів. Безпідставними вважає і доводи апеляційної скарги ОСОБА_15 , оскільки судове рішення про поділ майна ухвалено під час дії ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт грошових коштів. Крім того, ОСОБА_15 не надала належних доказів джерел походження такого майна. Доводи щодо не встановлення причин, з яких злочин не було доведено до кінця, є необґрунтованими, оскільки матеріалами НСРД зафіксовані розмови між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , між ОСОБА_12 та ОСОБА_20 , між ОСОБА_8 та ОСОБА_20 , зміст яких переконує спостерігача поза будь-яким розумним сумнівом, що ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 мали намір передати грошові кошти суддям першої та апеляційної інстанцій як неправомірну вигоду за не притягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності. Оскільки ОСОБА_20 діяв під контролем працівників правоохоронних органів, його дії не є кримінально караними. Водночас, для належної кваліфікації дій (підбурювання, пособництво) ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 необхідно враховувати те, що ОСОБА_20 були передані грошові кошти, які планувалось надати в якості неправомірної вигоди суддям, однак такі грошові кошти до них не потрапили. Вказане свідчить, що має місце незакінчений злочин, а саме - закінчений замах. Суддя ІНФОРМАЦІЯ_5 відноситься до переліку службових осіб, визначених у п.1 ч.5 ст.216 КПК України, а тому кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду. ІІІ. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного розгляду У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 підтримали доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_19 з мотивів зазначених у ній та просили її вимоги задовольнити. Щодо вимог апеляційних скарг інших учасників зазначили, що їх вимоги є законними та мають бути задоволені судом апеляційної інстанції. Захисник ОСОБА_9 додатково пояснив, що його підзахисний підігрував ОСОБА_20 щодо можливої передачі коштів суддям, оскільки хотів отримати гонорар за виконану роботу. Також, з такою ж метою, повідомив йому про наявність у нього знайомого «дяді», який зможе допомогти у вирішенні позитивно його справи. Такий вчинок його підзахисного хоча і суперечить правилам адвокатської етики, але не є кримінально караним діянням. Всі дії та розмови, а також поведінка його підзахисного була направлена на єдиний результат - отримати кошти за виконану роботу та не втратити клієнта. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_11 підтримали доводи поданої ним апеляційної скарги з мотивів, які в ній зазначено, та просили вимоги задовольнити. Підтримали вимоги апеляційних скарг захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_19 , захисника обвинуваченого ОСОБА_12 , представника третьої особи ОСОБА_17 - ОСОБА_18 та третьої особи ОСОБА_15 . У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 , його захисники: ОСОБА_18 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтримали доводи апеляційної скарги, поданої ОСОБА_18 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , з мотивів, зазначеній у ній, та просили вимоги задовольнити. Вимоги апеляційних скарг захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_19 , обвинуваченого ОСОБА_10 , представника третьої особи ОСОБА_17 - ОСОБА_18 та третьої особи ОСОБА_15 підтримали. Третя особа ОСОБА_15 у судові засідання не з`явилася. Її представник - адвокат ОСОБА_16 підтримав доводи, поданої нею апеляційної скарги із мотивів зазначеній у ній, та просив її вимоги задовольнити. Також підтримав вимоги апеляційних скарг захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_19 , обвинуваченого ОСОБА_10 , захисника обвинуваченого ОСОБА_12 та представника третьої особи ОСОБА_17 - ОСОБА_18 . Третя особа ОСОБА_17 у судові засідання не з`явилася. Її представник ОСОБА_18 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, поданої ним в її інтересах, із мотивів, зазначеній у ній та просив вимоги задовольнити. Також підтримав вимоги апеляційних скарг захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_19 , захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - ОСОБА_18 , обвинуваченого ОСОБА_10 та третьої особи ОСОБА_15 . Прокурор підтримав надані заперечення, вважає вирок суду законним та обґрунтованим, який, на його думку, повинен бути залишеним без змін. У судове засідання 13 серпня 2026 року ОСОБА_18 як захисник та представник третьої особи не з`явився, його неявка не перешкоджала завершенню судового розгляду, оскільки його останнє відкладення відбулося за клопотанням сторони захисту на стадії судових дебатів - обміну репліками та обвинуваченого ОСОБА_12 у цьому засіданні представляли інші захисники. IV. Встановлені судом апеляційної інстанції обставини Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, із врахуванням ч.3 ст.404 КПК України, дослідивши частину доказів за клопотаннями сторони захисту, колегія суддів дійшла таких висновків. У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг. За вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Положення ч.3 ст.404 КПК України визначають, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Колегія суддів, при визначенні обсягу доказів, які необхідно повторно дослідити, врахувала висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі №698/937/13, згідно з якими для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, установлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визнає обов`язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження. При цьому, сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їхнього обов`язкового повторного дослідження. Відмова ж у задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів у справі не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду. Згідно приписів ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, що є важливою гарантією права на справедливий суд. Принцип безпосередності дослідження доказів на стадії апеляційного розгляду діє в ситуації, коли апеляційний суд скасовує виправдувальний вирок і постановляє обвинувальний вирок. Якщо апеляційний суд робить лише іншу юридичну оцінку ситуації, але не ставить під сумнів установлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, це не вимагає нового безпосереднього дослідження доказів цим судом (постанови ІНФОРМАЦІЯ_15 від 18 березня 2021 року у справі №428/2648/15-к, від 04 квітня 2021 року у справі №676/1504/18, від 16 червня 2021 року у справі №742/3592/15-к та від 13 квітня 2023 року у справі №552/4179/20). Повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду (постанова Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі №712/2341/15-к). Сама наявність клопотання про повторне дослідження того чи іншого доказу не зобов`язує суд апеляційної інстанції досліджувати всю сукупність доказів, оцінених у суді першої інстанції. У ч.2 ст.23 КПК України зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засад безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, апеляційний суд не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції (постанова Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі №756/4855/17). Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час судового розгляду судом першої інстанції, за участі учасників судового провадження, досліджені письмові докази з дотриманням засад безпосередності, допитані свідки, обвинувачені, та таким доказам надана обґрунтована і вмотивована правова оцінка в ухваленому за результатами судового розгляду вироку із викладенням мотивів такої оцінки. Оскільки стороною захисту не наведено переконливих доводів необхідності повторного дослідження всіх доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, колегією суддів ухвалено судове рішення про дослідження таких документів та доказів: ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку від 10 листопада 2022 року (т.7, а.с.40-54); протоколу обшуку від 17 листопада 2022 року та технічний засіб фіксації даної слідчої дії (т.7, а.с.89-99); ухвали слідчого судді від 21 грудня 2022 року про скасування арешту (т.7, а.с.105-106); ухвали слідчого судді від 22 листопада 2022 року про надання дозволу на проведення обшуку (т.7, а.с.172-181); ухвали слідчого судді від 21 листопада 2022 року про надання дозволу на проведення обшуку (т.7, а.с.182-193); ухвали слідчого судді від 03 серпня 2022 року про надання дозволу на проведення НСРД стосовно ОСОБА_20 (т.8, а.с.8-10); ухвали слідчого судді від 03 серпня 2022 року про надання дозволу на проведення НСРД стосовно ОСОБА_12 (т.8, а.с.54-56); ухвали слідчого судді від 03 серпня 2022 року про надання дозволу на проведення НСРД стосовно ОСОБА_22 (т.8, а.с.70-72); ухвали слідчого судді від 22 серпня 2022 року та від 29 вересня 2022 року про надання дозволу на проведення НСРД стосовно ОСОБА_8 (т.8, а.с.87-89, 131-134); ухвали слідчого судді від 29 вересня 2022 року про надання дозволу на проведення НСРД стосовно ОСОБА_10 (т.8, а.с.156-159); ухвали слідчого судді від 29 вересня 2022 року про надання дозволу на проведення НСРД стосовно ОСОБА_20 (т.8, а.с.178-181); ухвали слідчого судді від 12 жовтня 2022 року про надання дозволу на проведення НСРД стосовно ОСОБА_10 (т.11, а.с.145-148); ухвали слідчого судді від 26 жовтня 2022 року про надання дозволу на проведення НСРД стосовно ОСОБА_42 (т.11, а.с.182-185); ухвали про відмову у наданні тимчасового доступу до речей та документів від 02 вересня 2024 року (т.22, а.с.8-9); ухвали про відмову у наданні тимчасового доступу до речей та документів від 02 вересня 2024 року (т.22, а.с.11-12); ухвали про відмову у наданні тимчасового доступу до речей та документів від 02 вересня 2024 року (т.22, а.с.14-15); ухвали про відмову у наданні тимчасового доступу до речей та документів від 02 вересня 2024 року (т.22, а.с.17-18); ухвали про відмову у наданні тимчасового доступу до речей та документів від 02 вересня 2024 року (т.22, а.с.20); журналу судового засідання від 10 жовтня 2024 року в частині присутніх учасників (т.24, а.с.19, 73); довідки про доходи ОСОБА_17 (т.26, а.с.13-14); протоколу НСРД від 31 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_8 (т.8, а.с.112-117); протоколу НСРД від 04 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_20 (т.8, а.с.194-205); протоколу НСРД від 16 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_12 (т.8, а.с.206-237); протоколу ІНФОРМАЦІЯ_19 від 14 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_20 (т.8, а.с.15-37); протоколу ІНФОРМАЦІЯ_19 від 17 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_20 (т.8, а.с.38-42); протоколу ІНФОРМАЦІЯ_19 від 14 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_22 (т.8, а.с.75-80); протоколу ІНФОРМАЦІЯ_19 від 23 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_8 (т.8, а.с.141-144); протоколу ІНФОРМАЦІЯ_19 від 23 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_8 (т.8, а.с.145-146); протоколу ІНФОРМАЦІЯ_19 від 23 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_10 (т.8, а.с.162-170); протоколу ІНФОРМАЦІЯ_19 від 26 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_12 (т.9, а.с.1-24); протоколу ІНФОРМАЦІЯ_19 від 04 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_12 (т.9, а.с.31-44); протоколу ІНФОРМАЦІЯ_19 від 16 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_8 (т.9, а.с.57-84); протоколу ІНФОРМАЦІЯ_19 від 27 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_8 (т.9, а.с.85-123); протоколу ІНФОРМАЦІЯ_19 від 31жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_8 (т.9, а.с.124-150); протоколу про проведення НСРД стосовно ОСОБА_12 (т.10, а.с.8-12); протоколу ІНФОРМАЦІЯ_19 від 18 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_8 (т.10, а.с.25-51); протоколу ІНФОРМАЦІЯ_19 від 08 грудня 2022 року стосовно ОСОБА_8 (т.10, а.с.52-134); протоколу ІНФОРМАЦІЯ_19 від 25 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_12 (т.10, а.с.171-195); протоколу ІНФОРМАЦІЯ_19 від 11 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_12 (т.10, а.с.196-НОМЕР_8); протоколу ІНФОРМАЦІЯ_19 від 18 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_12 (т.10, а.с.215-237); протоколу ІНФОРМАЦІЯ_19 від 25 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_10 (т.11, а.с.69-88); протоколу ІНФОРМАЦІЯ_19 від 08 грудня 2022 року стосовно ОСОБА_10 (т.11, а.с.97-124); протоколу НСРД стосовно ОСОБА_8 у частині повернення грошових коштів (т.8, а.с.94-107, фрагмент за 09 вересня 2022 року); протоколу спостереження за річчю (т.12, а.с.149-158); ухвали слідчого судді про арешт майна ОСОБА_10 від 22 листопада 2022 року та від 23 листопада 2022 року (вилучено майно та грошові кошти в квартирі) (т.7, а.с.77-83); ухвали слідчого судді про арешт майна від 14 грудня 2022 року (вилучено майно та грошові кошти в індивідуальному банківському сейфі ОСОБА_10 ) (т.7, а.с.234-238); рішення ІНФОРМАЦІЯ_11 від 19 березня 2024 року про розірвання шлюбу за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_10 (т.28, а.с.83-84); рішення ІНФОРМАЦІЯ_12 від 21 січня 2025 року про поділ майна подружжя (т.28, а.с.85-89); ухвали слідчого судді про арешт майна від 23 листопада 2022 року (вилучено майно та грошові коштів у розмірі 9200 дол. США за місцем проживання ОСОБА_12 (т.7, а.с.101-104)); ухвали слідчого судді про арешт майна від 21 грудня 2022 року, які вилучено за місцем проживання ОСОБА_12 (т.7, а.с.108-114); ухвали про надання тимчасового доступу до мобільного телефону ОСОБА_20 від 13 травня 2024 року ( НОМЕР_1 період 19.05.2022-03.10.2022) (т.18, а.с.206-208); результати проведення тимчасового доступу до речей та документів (т.20, а.с.177). Клопотань про допит обвинувачених в суді апеляційної інстанції не надходило. Обвинувачений ОСОБА_12 пояснив, що наприкінці травня 2022 року йому зателефонувала особа та повідомила, що є необхідність в отриманні юридичної допомоги, оскільки стосовно нього складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП. Він роз`яснив, що з метою надання правничої допомоги є необхідність в ознайомленні з матеріалами справи, після того як вони надійдуть до суду. Через три тижні йому знову набрав ОСОБА_20 та повідомив, що є необхідність у зустрічі, оскільки надійшла повістка про виклик до суду. Під час зустрічі він роз`яснив повторно перелік дій, які необхідно вчинити у межах надання правової допомоги з метою розуміння, чи є сенс займатися справою. Під час зустрічі він також повідомив, що, враховуючи категорію справи, розмір гонорару буде коливатися від 1500 дол. США до 2 000 дол. США. Під час зустрічі ОСОБА_20 скаржився на своє скрутне матеріальне становище, проте він зазначив, що жодних гарантій надавати не може. Після узгодження всіх умов ОСОБА_20 відправив копію паспорта та ідентифікаційний номер, який у подальшому він направив ОСОБА_8 з метою подачі в інтересах ОСОБА_20 заяви про ознайомлення з матеріалами справи. У подальшому відбулася зустріч з ОСОБА_20 , під час якої йому повідомили, що вартість послуг буде становити 2000 дол. США. Він почав торгуватися, на що отримав відповідь, що вони можуть повернути матеріали та отримати свій гонорар виключно за дії, які пов`язані із ознайомленням з матеріалами справи. Проте ОСОБА_20 погодився на співпрацю, хоча і систематично не виходив на зв`язок, повідомляв про неможливість сплатити кошти за надані адвокатські послуги. У серпні 2022 року він мав зустріч із ОСОБА_20 , під час якої ОСОБА_20 ставив провокаційні питання: кому підуть кошти, на що він зазначив, що всі кошти будуть використані виключно в якості оплати наданих адвокатських послуг. У подальшому з ОСОБА_20 зустрічей не було. З ОСОБА_43 обговорювали його особу, але виключно з причин невиконання ним умов договору щодо оплати наданих послуг. За декілька днів ОСОБА_20 привіз кошти ОСОБА_44 . До судового засідання залишався незначний проміжок часу, підготуватися якісно до нього не вдалося за можливе, тому ОСОБА_45 участі в ньому не приймав. Після негативного рішення стосовно ОСОБА_20 він вимагав повернення грошових коштів. Після тривалих перемовин погодилися на вчинення дій, які пов`язані із оскарженням судового рішення. Також він з ОСОБА_43 вирішили звернутися за порадою до знайомого адвоката ОСОБА_10 , який би міг оцінити матеріал з більш професійної точки зору та надати свої рекомендації. Коли стало відомо суддю-доповідача в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_10 повідомив, що не братиме участі у розгляді справи, оскільки між ним та ОСОБА_46 існують певні домовленості, які пов`язані зі спільними судовими процесами. ОСОБА_10 їм надав звичайні рекомендації та повідомив, що може дізнатися виключно інформацію щодо дати розгляду справи. Також у вказаний період часу між ним та ОСОБА_10 була ромова щодо повернення боргу, який виник у нього на початку грудня 2022 року у зв`язку з необхідністю влаштування у автомобілі газового обладнання. У подальшому він повернув борг ОСОБА_10 . Лише один раз, у жовтні 2022 року, ОСОБА_10 зателефонував до нього та виключно запитав прізвище ОСОБА_20 з метою повідомлення дати судового засідання. Обвинувачений ОСОБА_8 , у суді апеляційної інстанції, у межах доводів апеляційної скарги, пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_12 знайомий більше 10 років, між ними наявні дружні та професійні відносини у сфері надання правової допомоги. Оскільки у ОСОБА_12 відсутнє свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю - він здійснює пошук клієнтів. Безпосереднє ж представництво клієнтів він здійснює самостійно. У кінці травня 2022 року обвинувачений ОСОБА_12 зателефонував йому та запропонував надати правову допомогу клієнту - ОСОБА_20 , стосовно якого складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. У ході розмови він пояснив, що з метою надання правової допомоги даній особі є необхідність в ознайомленні з матеріалами справи, вчинення всіх інших дій, які необхідні у межах надання такої допомоги. ОСОБА_12 повідомив, що клієнт погодився на таке представництво, у зв`язку з чим йому було відправлено копію паспорта та ідентифікаційного коду, на підставі яких у подальшому він підготував ордер, сформував клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та звернувся до суду. Після ознайомлення із матеріалами справи він сформував свою професійну позицію та повідомив ОСОБА_12 , що можуть займатися вказаним питанням, та разом погодили розмір гонорару. Під час визначення його розміру орієнтувалися на середні ціни по м.Полтава, яка становила від 1 500 - 2 000 дол. США. Також вони узгодили умови поділу гонорару, враховуючи дії, які необхідно вчинити під час розгляду справи, з урахуванням можливості оскарження у суді апеляційної інстанції. Між ними з ОСОБА_12 обумовлена домовленість поділу гонорару 50/50. Після визначення суми гонорару ОСОБА_12 довів указану інформацію до ОСОБА_20 , який погодився на такі умови, проте зауважив, що має бажання зустрітися зі своїм адвокатом, який буде представляти його інтереси в суді. Він особисто не мав наміру спілкуватися з ОСОБА_20 , оскільки ОСОБА_12 повідомив, що свідок йому не сподобався, та зазначив, що зазвичай бере участь у судових засіданнях без клієнта. Крім того, у них вже була домовленість, що здійснює комунікацію з клієнтами ОСОБА_12 . Попри небажання спілкуватися з ОСОБА_20 , з огляду на розмір запропонованого гонорару, він погодився на зустріч. За сприяння ОСОБА_12 ОСОБА_20 було надано його номер телефону, після чого вони розпочали обговорення питань, пов`язаних із розглядом судової справи. На першу зустріч він роздрукував копію договору про надання правничої допомоги, посвідчення та ордеру, передав їх ОСОБА_20 , роз`яснив умови договору, умови оплати і повернення гонорару у разі розгляду справи не на користь ОСОБА_20 . Під час вказаної зустрічі йому стало зрозуміло, що ОСОБА_20 почав ставити провокативні питання, які пов`язані з розглядом справи. Водночас він лише згодом усвідомив, що легковажно надавав відповіді на такі запитання. На допиті в суді першої інстанції ОСОБА_20 зазначив, що працівники правоохоронного органу надавали йому вказівки щодо підписання договору про надання правової допомоги. Також саме ОСОБА_20 порушив питання щодо можливості передачі гонорару безпосередньо перед початком судового засідання. Однак він відповів, що виключає таку можливість, оскільки усвідомлював необхідність вчинення певних дій у межах розгляду справи до початку судового засідання, у зв`язку з чим грошові кошти мали бути передані завчасно, так як безкоштовно працювати не бажав. Перше судове засідання у справі не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю свідка ОСОБА_20 . Враховуючи вказані обставини, він просив надати відповідні докази з метою направлення до суду клопотання про відкладення судового засідання. Чергове судове засідання також не відбулося у зв`язку з перебуванням ОСОБА_20 на лікарняному, про що також його повідомлено за один день до засідання, що стало наслідком направлення клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до даних трафіку телекомунікаційних з`єднань, отриманих стороною захисту, встановлено, що ОСОБА_20 , у період тимчасової непрацездатності, не перебував у межах місцезнаходження медичного закладу, зазначеного у листку непрацездатності, що, на його думку, свідчить про штучне створення умов для оформлення такого листка. Третє судове засідання також не відбулося у зв`язку з повідомленням свідка, наданим безпосередньо у день його проведення, про нібито направлення у службове відрядження. У відповідь на це він зазначив, що подальше відкладення розгляду справи є неможливим з огляду на значну кількість попередніх відкладень за відсутності до того підстав. Проте судове засідання було відкладено у зв`язку з перебуванням судді Київського районного суду міста Полтави на лікарняному, після чого ОСОБА_20 подальшим перебігом судового розгляду не цікавився. Враховуючи вказані обставини, він обговорив з ОСОБА_12 виключно необхідність надання правової допомоги ОСОБА_20 , оскільки їм здалося, що свідок уникав здійснення оплати за надані послуги. Проте, після вказаних розмов, ОСОБА_20 знову вийшов на зв`язок і домовився про зустріч, під час якої здійснив оплату гонорару в повному обсязі. Оскільки він розумів, що не встигає підготовитися до судового засідання з підстав передачі гонорару за один день до засідання, він звернувся до ОСОБА_47 , з якою тривалий час співпрацював, з проханням написання заперечень. ОСОБА_48 погодилася допомогти зі складанням процесуальних документів. Він з нею зустрівся та передав документи і грошові кошти в сумі 300-400 дол. США у якості оплати за виконану роботу. Проте, вона також не встигла підготувати заперечення, у зв`язку з чим він був вимушений забрати як документи, так і передані їй кошти. Після вказаних дій він зателефонував ОСОБА_12 та поцікався, чи не має знайомого адвоката, який би мав значний авторитет та готовий вступити у справу з метою відкладення судового засідання. ОСОБА_12 повідомив, що такого знайомого має, проте він зараз перебуває поза межами Полтави і як повернеться, направить клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. У свою чергу він продовжив направляти на адресу суду клопотання про відкладення засідання та витребування документів. У подальшому, у день судового засідання, йому в електронний кабінет надійшла постанова про притягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, про що він повідомив ОСОБА_12 . Крім того, вони дійшли висновку, що для залучення іншого адвоката підстав немає, оскільки судове рішення ухвалено. Після чого він повідомив ОСОБА_20 про результати розгляду справи. При цьому, він збрехав ОСОБА_20 щодо наявності у нього особи, яка допоможе вирішити це питання. У подальшому він з ОСОБА_12 обговорили розмір гонорару за представлення інтересів у суді апеляційної інстанції та дійшли висновку, що він має становити 2 000 дол. США. При зустрічі з ОСОБА_20 він запропонував йому написати апеляційну скаргу, на що він відповів, що треба подумати та висловив прохання про повернення коштів. Також зазначив, що про прийняте рішення, додатково повідомить. У подальшому прийнято рішення щодо подачі апеляційної скарги, яка була розподілена на суддю ОСОБА_23 . Дану інформацію він повідомив свідку ОСОБА_20 , який поцікався, чи все буде відповідно до обумовлених домовленостей, на що він відповів, що практика розгляду даним суддею є позитивною для свідка. Крім того, ОСОБА_20 поцікався щодо строків розрахунку за надані юридичні послуги, на що він указав про необхідність вчинення всіх дій до початку проведення судового засідання. Проте ОСОБА_20 продовжував уникати питання оплати гонорару, відтермінувати розрахунок, що свідчить про те, що він діяв під контролем працівників правоохоронних органів. У подальшому, спілкування з ОСОБА_20 справило на нього психологічний вплив, унаслідок чого він перейнявся його становищем та вирішив залучити для його представництва більш кваліфікованого адвоката. Такий адвокат був залучений ОСОБА_12 , оскільки він мав значну кількість знайомих професіоналів у сфері права. Проте ОСОБА_10 повідомив, що має можливість надати виключно консультації, оскільки, у зв`язку з перебуванням у дружніх відносинах із суддею-доповідачем, не має змоги представляти інтереси ОСОБА_20 ОСОБА_10 надав відповідні консультації з урахуванням актуальної судової практики розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачених ст.130 КУпАП, а він, користуючись його професійною правничою допомогою, розпочав підготовку процесуальних документів. За результатом роботи було ухвалено стосовно ОСОБА_20 позитивне судове рішення, що він довів до його відома у день розгляду справи. У подальшому він виключно надавав правову допомогу щодо отримання копії постанови суду. Навів окремі фрагменти зафіксованих розмов з протоколів НСРД на підтвердження своїх доводів про невідповідність викладених у цих протоколах відомостей фактичним обставинам та стверджував, що дії ОСОБА_20 мали провокаційний характер. Словосполучення «дядя» стосується як колег так і клієнтів. Обвинувачений ОСОБА_10 пояснив, що з ОСОБА_23 познайомився не у зв`язку з виконанням ним повноважень судді ще у 1985 році, коли він працював юристом ІНФОРМАЦІЯ_20 . Із того часу між ними склалися дружні стосунки. У 1995 році між ними виник конфлікт та вони домовилися між собою, що він не буде супроводжувати справи, у яких суддею визначено ОСОБА_23 . З огляду на зазначені обставини він відмовлявся від прийняття нових справ або просив залучити замість нього іншого фахівця у галузі права, де суддею був ОСОБА_23 . Відмості, які зафіксовані у протоколах НСРД, підтверджують, що розмови між ОСОБА_23 та ним не стосувалися чітко визначеної судової справи. До нього дійсно, після притягнення ОСОБА_49 до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, звернувся ОСОБА_12 , проте з проханням надання консультації. Враховуючи вказані обставини, він роз`яснив, що вирішити питання необхідно у правовому полі, шляхом подачі апеляційної скарги. На його думку, внесення відомостей до ЄРДР за другим епізодом є незаконним, оскільки вчинення вказаних дій неможливо було здійснити на підставі службових записок детективів НАБУ. Дані обставини призвели до необґрунтованого надання дозволу стосовно нього на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. ОСОБА_12 дійсно звертався до нього щодо справи ОСОБА_20 , однак його прохання стосувалося виключно отримання інформації про дату та час судового розгляду. У зв`язку з тим, що він здійснював професійну діяльність, пов`язану з наданням правової допомоги сину їхнього спільного знайомого, скориставшись нагодою, поцікавився у ОСОБА_23 інформацією щодо призначення судового розгляду у справі ОСОБА_20 . З протоколів НСРД вбачається, що зміст розмов між ним та ОСОБА_23 стосувався виключно надання інформації про стан розгляду справи та жодних моментів, які б свідчили про можливість будь-яким шляхом вирішити питання, не у спосіб визначений законом, не було. Із ОСОБА_12 він знайомий приблизно 6 років та надав йому у борг грошові кошти, які він мав повернути в кінці липня. 10 липня 2022 року він зустрічався зі суддею ОСОБА_39 , оскільки з жовтня супроводжував справу його сина. 11 листопада 2022 року обвинувачений ОСОБА_12 повернув йому борг, після чого він пішов до судді ОСОБА_23 віддати пігулки. Після вказаної дати більше не було зафіксовано зустрічей між ним та ОСОБА_23 . Лише 15 листопада 2022 року відбулася чергова зустріч, під час якої він обговорював з суддею ОСОБА_23 питання заміни складу суду в іншій справі, у зв`язку з перебуванням суддів на лікарняному. 16 листопада 2022 року він також відвідав суддю ОСОБА_23 у зв`язку із святкуванням спільного заходу, обговорювали побутові питання. 15 листопада 2022 року обвинувачений ОСОБА_12 повідомив його про те, що розгляд справи стосовно ОСОБА_20 був успішним. Разом з тим, наявність всіх зазначених обставин не підтверджує факту впливу на суддю чи його неправомірної діяльності. Просить врахувати, що під час проведення обшуку службового кабінету у ІНФОРМАЦІЯ_7 , суддя ОСОБА_39 повідомив детективам НАБУ, що грошові кошти, отримані ним від нього -обвинуваченого ОСОБА_10 , були передані як гонорар у зв`язку зі справою розгляд якої, було зірвано. З обвинуваченим ОСОБА_8 він познайомився виключно після проведення обшуку. V.Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали Щодо доводів сторони захисту про наявність у даному кримінальному провадженні ознак провокації вчинення злочину Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виробив відповідні критерії, зокрема: a) змістовний критерій; b) процесуальний критерій. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін. Згідно з висновком ЄСПЛ, провокація злочину по суті має місце, коли співробітники правоохоронних органів не обмежуються переважно пасивним установленням обставин можливого вчинення особою злочину з метою збору відповідних доказів і, за наявності для того підстав, притягнення її до відповідальності, а підбурюють цю особу до вчинення злочину. При визначенні того, чи обмежилися співробітники правоохоронних органів переважно пасивним установленням обставин можливого вчинення злочину, ЄСПЛ розглядає два фактори: а) наявність підстав для проведення відповідних заходів - тобто конкретних і достатніх фактичних даних, що вказують на можливе вчинення особою злочину та б) роль співробітників правоохоронних органів у вчиненні злочину - тут ЄСПЛ розглядає момент початку здійснення ними відповідного заходу, щоб визначити, чи «приєдналися» вони до злочину, який особа вже почала вчиняти без будь-якої участі з їхнього боку (див. рішення у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Барк Хун проти Туреччини» від 15 грудня 2009 року, «Худобін проти Росії» від 26 жовтня 2006 року). У рішенні «Матановіч проти Хорватії» ЄСПЛ зазначив, що «підбурювання, за змістом кримінального процесуального закону, мало б місце тільки тоді, коли таємний агент перед тим, … як було прийнято рішення про закупку і продаж наркотиків разом з іншими співвиконавцями злочину, неодноразово б заохочував [обвинуваченого] до вчинення злочину (або сприяв утвердженню у прийнятті такого початкового рішення обвинуваченим). Втім, докази ясно показують, що така пропозиція була лише загальним абстрактним виразом готовності таємного агента платити певну суму грошей за поставлені наркотики, після чого скаржник добровільно продовжував спілкуватися з ним, щоб отримати особисту користь від абстрактної готовності «покупця» [купувати наркотики]. Звернення таємного агента в даному випадку не було обов`язковою умовою для злочинної діяльності скаржника, тобто дія, яку б в іншому випадку він би не вчинив. Навпаки, суди дійшли до висновку, що навіть без [агентів під прикриттям] він мав намір вчинити злочин, за який він був засуджений». Отже, з огляду на зазначені позиції ЄСПЛ для визначення наявності провокації злочину слід встановити, зокрема: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупки, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою. Зі змісту апеляційних скарг вбачається, що, на думку сторони захисту, ОСОБА_20 та працівники правоохоронного органу спровокували вчинення злочину, оскільки їх дії були активними та ініціативними. Проте колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які зазначені у п.5.1. вироку, щодо відсутності даних, які б свідчили про провокування та ініціативність свідка ОСОБА_20 щодо надання неправомірної вигоди через обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_8 суддям, які розглядали справу про притягнення його до адміністративної відповідальності. Звернення ОСОБА_20 до правоохоронних органів з номера телефону, яким він фактично не користувався, використання іншого абонентського номера не є протиправним та не заборонено законодавством. Громадяни не обмежені у праві звернення до правоохоронних органів із використанням будь-яких доступних їм засобів зв`язку, як і у зверненнях до будь-якого працівника правоохоронного органу з приводу неправомірних дій інших осіб, а тому зазначені обставини не можуть розцінюватися як доказ провокації. З метою забезпечення права сторони захисту в частині збирання і подання доказів на підтвердження їх позиції щодо провокації, колегією суддів постановлено ухвалу суду від 22 жовтня 2025 року, згідно якої надано тимчасовий доступ до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю та перебувають у володінні ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_21 » (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_6 ) з можливістю ознайомлення та копіювання на електронний носій інформації про з`єднання у період часу з 00:00 год 19 травня 2022 року по 00:00 год 03 жовтня 2022 року мобільного терміналу з номером НОМЕР_3 , з якого надійшло повідомлення ОСОБА_20 про ймовірне вчинення злочину. Проте виконати судове рішення не вдалося за можливе, оскільки абонентський номер НОМЕР_3 у період часу з 19 травня 2022 року по 13 жовтня 2022 року обслуговувався знеособлено (анонімно), тому визначити особу, в користуванні якої знаходився вказаний телефонний номер не вдалося за можливе. Окрім того, згідно ст.105 Закону України «Про електронні комунікації» надати відомості про з`єднанням вдалося за неможливе з огляду на те, що запитуваний період перевищував термін зберігання інформації (т.31, а.с.89). Суд апеляційної інстанції вжив усіх можливих заходів, передбачених ст.20 КПК України, однак отримати відповідну інформацію не було можливим з огляду на обставини, що не залежали від суду. Крім того, колегія суддів враховує, що згідно аналізу отриманих відомостей від ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_21 » 19 травня 2022 року о 09 год 11 хв, тобто після складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, ОСОБА_20 мав з`єднання із абонентом НОМЕР_4 - ОСОБА_12 (т.20, а.с.177). При цьому матеріали кримінального провадження не містять відомостей про будь-які попередні дзвінки абоненту ОСОБА_28 для погодження взаємодії із ОСОБА_12 . Отже, дослідивши докази, які долучено до матеріалів справи, колегія суддів доходить висновку, що будь-яких доказів, які б підтверджували, що слідчий ОСОБА_28 створив ситуацію, яка спровокувала вчинення злочину, суду не надано, а тому доводи сторони захисту щодо наявності, за вказаних вище обставин, ознак провокації є безпідставними. Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_19 щодо наявності в діях ОСОБА_20 провокації, оскільки з протоколу за результатами проведення НСРД стосовно ОСОБА_8 від 31 жовтня 2022 року вбачається, що у ньому зафіксована телефонна розмова обвинуваченого ОСОБА_8 із жінкою за 13 жовтня 2022 року, під час якої ОСОБА_8 просив перевірити, чи не пов`язаний ОСОБА_20 з працівниками правоохоронних органів, а також телефонна розмова з ОСОБА_12 за 17 жовтня 2022 року, під час якої ОСОБА_8 говорить, що перевірив ОСОБА_20 та він не викликає підозр. У протоколі огляду від 12 грудня 2022 року флеш-носія із копією інформації мобільного телефону ОСОБА_12 з додатками, зафіксована його переписка з ОСОБА_8 . Зокрема, у листуванні 21 жовтня 2022 року о 14 год 29 хв ОСОБА_8 у жартівливій формі висловлює припущення, що розмова з ОСОБА_20 фіксується правоохоронними органами: «Та може ж пока апаратуру настроять))))». Наведені обставини у своїй сукупності з долученими до матеріалів справи доказами підтверджують відсутність будь-якого спонукання, схиляння чи штучного створення свідком ОСОБА_20 умов для вчинення кримінального правопорушення, що виключає наявність провокації. Також із протоколу огляду від 28 липня 2022 року вбачається, що спілкування між свідком ОСОБА_20 та обвинуваченим ОСОБА_12 розпочалося 20 травня 2022 року. При цьому у період з 20 травня по 16 липня 2022 року ініціатором комунікації переважно виступав саме обвинувачений ОСОБА_12 , що підтверджується численними вхідними викликами у месенджері «Viber» на номер свідка. Вказані обставини підтверджують той факт, що навіть до звернення в НАБУ із заявою про вчинення кримінального правопорушення, дії ОСОБА_20 були пасивними та спрямованими на отримання правової допомоги. З протоколу огляду від 19 серпня 2022 року вбачається, що після 28 липня 2022 року подальше спілкування відбувалося виключно за ініціативою та на підставі волевиявлення обвинуваченого ОСОБА_12 . Зокрема, як підтверджується долученими до матеріалів провадження доказами, він не відповідав на вхідні телефонні дзвінки, однак у подальшому самостійно передзвонював ОСОБА_20 (т.5, а.с.16-24). Також колегія суддів враховує практику Верховного Суду згідно якої для визначення критеріїв перевірки наявності чи відсутності провокації корупційного злочину, потребують з`ясуванню такі питання: чи існували підстави для початку кримінального провадження щодо особи; чи мав заявник, котрий повідомив про протиправні дії, приховані мотиви для цього; чи обґрунтовано проведені НСРД щодо обвинуваченого; якою була поведінка останнього й особи, що співпрацювала з правоохоронними органами; яким був вплив цих органів на вчинення особою дій, за які її притягнуто до кримінальної відповідальності (постанова від 18 квітня 2024 року у справі №167/498/22). Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що підстави для початку кримінального провадження існували, оскільки у заяві про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_20 містилися обставини, які були достатньою підставою для відповідного реагування органу досудового розслідування шляхом внесення відомостей до ЄРДР за фактами, які викладені в ній. ОСОБА_20 жодних прихованих мотивів (намір створити підстави для дискредитації, бажання приховати власні протиправні дії або відвернути від них увагу, тощо) по відношенню до обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 не мав, що підтверджується доказами, які долучено як стороною захисту так і стороною обвинувачення. Факт відсутності провокації в діях ОСОБА_20 підтверджується у тому числі тим, що 16 серпня 2022 року о 19 год 32 хв саме обвинувачений ОСОБА_12 зателефонував ОСОБА_20 у месенджері «Viber», проте виклик залишився без відповіді (т.5, а.с.23). У подальшому цього ж дня о 20 год 17 хв ОСОБА_20 зателефонував обвинуваченому ОСОБА_12 та під час розмови ОСОБА_12 поставив запитання ОСОБА_20 наступного змісту: «Ви мене сориентируйте, у вас там все получається? Бо мене люди так периодически спрашивают. Но я вас не тревожу». ОСОБА_20 на вказане запитання повідомив: «Да-да. Все получається». У подальшому обвинувачений ОСОБА_12 роз`яснює порядок дій ОСОБА_20 у разі перевірки документів працівниками поліції ДАІ (т.8, а.с.195). Тобто ініціатором розмов був обвинувачений ОСОБА_12 , та фактичні дані, які долучені до матеріалів справи не підтверджують будь-яких активних дій з боку ОСОБА_20 . Про відсутність ознак провокації в діях ОСОБА_20 свідчить також фрагмент розмови, який зафіксований між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 18 серпня 2022 року, починаючи з 10 год. 27 хв., згідно якого вони обговорюють зміст договору про надання правової допомоги ОСОБА_20 , під час вказаної розмови ОСОБА_12 пропонує прописати відповідні умови. Контекст зафіксованого спілкування між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 свідчить про те, що договір про надання правової допомоги є формальним, ОСОБА_8 під час розмови визнає, що договір ніколи не укладав, договір знайшов у інтернеті (т.8, а.с.215). Крім того, про відсутність ознак провокації зі сторони ОСОБА_20 свідчить зафіксована у протоколі НСРД розмова між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 за 23 серпня 2022 року: ОСОБА_8 : «Да. Да ну хто знає! Я подивився, на футболке в нього якісь пипоть, понял? Думаю - микрофон може?» (сміється). ОСОБА_12 : «Да я з ним дивився, общався, я на нього і туда і туда і туда дивлюся - який ти ****, ряжений чи не ряжений??» (т.8, а.с.223). Також, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - ОСОБА_18 , що розмова, яка була зафіксована 23 серпня 2022 року між ОСОБА_20 та ОСОБА_8 , побудована на провокативних розмовах ОСОБА_20 , оскільки зміст висловлювань не містить ознак провокаційного характеру. Так, розмова розпочата ОСОБА_20 з питання роз`яснення більш детально щодо всіх обставин, оскільки у його сім`ї виник конфлікт, зокрема із-за грошей. У подальшому ОСОБА_8 роз`яснює порядок та зазначає: «Все розкажу, що якщо вдруг не получається я вам вертаю даже на щот того я вам щас розписочку напишу шо я отримав такі кошти в якості гонорара успіху якщо негативне рішення я вам їх повертаю назад і всьо…… В любом случаї де щось якщо якийсь косяк он в раду адвокатів написали пісьмо сказали шо ось мене обманув чоловік і всьо тоість». На думку колегії суддів, фрагмент вказаної розмови свідчить про ініціативність з боку ОСОБА_8 в отриманні неправомірної вигоди, оскільки згідно умов договору про надання правової допомоги гонорар успіху сплачується після ухвалення позитивного судового рішення, яке станом на 23 серпня 2022 року було відсутнє. У подальшому ОСОБА_20 ставить запитання: «Це в основному все піде туди в судєйство туди чи куди воно там да?». На вказане запитання обвинувачений ОСОБА_8 зазначає: «Вообще оце така процедура у нас ну і вьо тоість ну ціна така не я її придумав тоість такі обставини раньше було хорошо раньше був курс менший». Тобто відповідь ОСОБА_8 свідчить про підтвердження ним необхідності передачі неправомірної вигоди суддям, оскільки він не висловлює жодних заперечень щодо поставленого свідком запитання. Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 , наведені у судових дебатах, про те, що його відповідь на запитання ОСОБА_20 була легковажною, колегія суддів відхиляє, оскільки, зважаючи на характер своєї професійної діяльності, він не міг не усвідомлювати зміст та контекст цієї розмови, що свідчить про наявність у нього відповідного умислу. Про відсутність ознак провокації свідчить, у тому числі вказаний фрагмент зафіксованої розмови від 23 серпня 2022 року: ОСОБА_8 : «Тоість ну і договор ми заключаєм і тоість ну» ОСОБА_20 : «Як коли ці кошти нада будуть?» ОСОБА_8 : «Ну вже нада» ОСОБА_20 : «Уже нада?» ОСОБА_8 : « Да да уже давно нада хахаха » ОСОБА_20 : «Я це поняв. Допустім єслі тищу ось допустім там на виходних?» ОСОБА_8 : «Еее якби всю суму, щоб зразу вся сума була» (т.8, а.с.15-37). Отже, враховуючи надані докази, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що згідно наданих доказів не встановлено активних дій ОСОБА_20 , які б могли сформувати уявлення (в тому числі у обвинувачених на час досліджуваних подій) про намагання ним через інших осіб вирішити справу шляхом надання неправомірної вигоди суддям. Також, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що мало місце спонукання ОСОБА_12 та ОСОБА_8 до вчинення злочину, до прикладу про прояв ОСОБА_20 ініціативи та наполегливі нагадування щодо необхідності надання неправомірної вигоди суддям. У свою чергу, з доданих до матеріалів справи НСРД, вбачається, що ОСОБА_12 та ОСОБА_8 систематично нагадували щодо необхідності передачі грошових коштів у зв`язку із хвилюванням з боку інших осіб (т.8, а.с.109, т.9 а.с.212). Під час розмови, яка мала місце 20 жовтня 2022 року, ОСОБА_8 розповів ОСОБА_12 про дивні речі, які відбувалися з його мобільним телефоном, на що ОСОБА_12 зазначив, що за ними слідкують, а ОСОБА_51 погодився з цим (т.9, а.с.139, т.11, а.с.43). Отже, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у даному кримінальному провадженні провокації, а тому вимоги апеляційних скарг в цій частині є безпідставними. Щодо доводів сторони захисту в частині визнання недопустимими доказів, які отримано на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 листопада 2022 року, колегія суддів зазначає таке. Згідно з ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Відповідно до п.1 ч.2 ст.87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов. Статтею 30 Конституції України визначено, що кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку. Відповідно до ч.3 ст.233 КПК України (в редакції чинній станом на 17 листопада 2022 року) слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. Згідно висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа №466/525/22) щодо застосування норми, передбаченої ч.3 ст.233 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи в невідкладних випадках, зокрема з метою врятування матеріальних об`єктів (майна), що потенційно можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, від прогнозованого знищення, втрати. У контексті ч.3 ст.233 КПК України про невідкладність такого випадку свідчать дані про реальну загрозу знищення, втрати майна. У клопотанні про надання дозволу на обшук у порядку ч.3 ст.233 КПК України, наданих на його обґрунтування матеріалах, в ухвалі слідчого судді, постановленій ех post factum, має бути вказано, які саме обставини на момент проникнення свідчили, що зволікання може спричинити знищення речових доказів, що відомості про загрозу їх знищення, втрати давали підстави сприймати її як реальну. В аспекті реалізації правил ч.3 ст.233 КПК України, недотримання вказаних вище приписів закону, невиконання вимоги про невідкладне звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку, за відсутності об`єктивних перешкод звернутися з відповідним клопотанням якнайшвидше після закінчення проведення слідчої розшукової дії, є підставою до відмови слідчим суддею в легалізації обшуку ех post factum. Зі змісту доводів апеляційної скарги вбачається, що підставою для визнання доказів недопустимими сторона захисту зазначає те, що судове рішення ухвалено без належного та всебічного аналізу підстав для проникнення до житла. Проте колегія суддів не погоджується із вказаними доводами апеляційної скарги, з огляду на таке. Оспорювання законності проведення обшуку у кабінеті або житлі судді є виключним правом та гарантією незалежності такого судді, і вони діючим законодавством не поширюються на інших осіб (які не мають статусу судді), які перебували чи перебувають у такому приміщенні. 17 листопада 2022 року детективами НАБУ у службовому кабінеті НОМЕР_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_7 ), яким користувався суддя ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_39 було проведено невідкладний обшук, під час якого виявлено та вилучені грошові кошти - ідентифіковані банкноти по 100 доларів США з серіями ІНФОРМАЦІЯ_22 , KL34669354D, HB85441607Q, HB94243586L, HF07415294F, KL78296784A, які вручені ОСОБА_20 для подальшого використання під час проведення заходів із перевірки фактичних даних про одержання неправомірної вигоди службовою особою (т.5, а.с.66-73, т.7, а.с.187-194). Ухвалою слідчого судді від 21 листопада 2022 року надано дозвіл на проведення обшуку в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_7 ) кабінету НОМЕР_7, яким користується суддя ОСОБА_39 , з метою відшукання та вилучення, у тому числі грошових коштів. Зі змісту судового рішення вбачається, що обвинувачений ОСОБА_10 підтримував неформальні стосунки, у тому числі з суддею ОСОБА_39 , періодично відвідував його службовий кабінет, у тому числі 14 листопада 2022 року, після чого повідомив про «позитивне» вирішення питання, що узгоджується із зафіксованими відомостями у протоколі НСРД від 08 грудня 2022 року за 14 листопада 2022 року (т.11, а.с.109). У даному кримінальному провадженні для фіксації та виявлення злочинних дій органом досудового розслідування проводилася значна кількість НСРД, зі змісту яких вбачалося, що обвинувачені ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 використовували конспіративні методи спілкування. Неправомірна вигода за прийняття судового рішення на користь ОСОБА_20 за другим епізодом, за версією обвинувачення, мала бути передана обвинуваченим ОСОБА_10 судді ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_23 . 11 листопада 2022 року між суддею ОСОБА_23 та обвинуваченим ОСОБА_10 зафіксована розмова такого змісту: ОСОБА_10 : « ОСОБА_52 . Да, зрасьте, ми з вами и не поздоровались. От так, угу, «ОСОБА_54», як положено, ми там… все…» ОСОБА_23 : « А.. » ОСОБА_10 : «То-то-то….нє, ну то…там» ОСОБА_23 : «Нє, я поняв, я поняв» ОСОБА_10 : « ОСОБА_54 » ОСОБА_23 : « Ну я ж собі… » ОСОБА_10 : «Все, все (звук застібки) все, добре, ну я побіг, я не буду задержувати як сьогодні після обід? (т.11, а.с.105)». 14 листопада 2022 року зафіксовано розмову між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , зі змісту якої вбачається, що обвинувачений ОСОБА_12 цікавився необхідністю безпосередньої участі у судовому засіданні у справі ОСОБА_20 з боку сторони захисту, а також тим, чи все відбувається відповідно до досягнутих домовленостей, на що отримав ствердну відповідь. Постановою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15 листопада 2022 року скасовано постанову ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08 вересня 2022 року про визнання ОСОБА_20 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, 16 листопада 2022 року обвинувачений ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_20 та повідомив, що «судове рішення те, яке треба» (т.10, а.с.46). Копію постанови ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15 листопада 2022 року ОСОБА_20 отримав 17 листопада 2022 року. Даний факт підтверджується розпискою про вручення судового рішення, яка міститься у копії вилучених матеріалів справ №552/2083/22 (т.5, а.с.201). Здійснюючи 17 листопада 2022 року невідкладний обшук, орган досудового розслідування не володів достовірною інформацією щодо дня, часу та місця передачі грошових коштів, що підтверджують протоколи НСРД. Обвинувачені вчиняли конспіративні дії, спрямовані на приховування факту передачі грошових коштів ОСОБА_20 , що виключало можливість точного прогнозування їхніх подальших дій та обставин передачі коштів. Згідно зафіксованих розмов суддя ОСОБА_39 не мав відношення до розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_20 . Проведеними НСРД не було зафіксовано розмов, що грошові кошти планується передавати судді ОСОБА_41 , а тому в сторони обвинувачення була обґрунтована потреба у проведенні невідкладного обшуку у його службовому кабінеті, оскільки існували обґрунтовані висновки про ймовірність знаходження неправомірної вигоди саме у його службовому кабінеті. Колегія суддів ураховує той факт, що під час обшуку службового кабінету судді ОСОБА_34 було вилучено частину грошових коштів та сторона захисту не заперечує обставин, що обвинувачений ОСОБА_10 передавав ОСОБА_41 грошові кошти, що свідчить про визнання факту передачі грошових коштів, частина яких було вручена свідку ОСОБА_20 . Доводи обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що вилучені у ОСОБА_34 грошові кошти були передані обвинуваченим ОСОБА_12 у якості боргу, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суду не надано належних доказів, які б підтверджували вказані обставини. Крім того, у даному кримінальному провадженні проводилося значна кількість негласних слідчих дій, зафіксовані розмови, які не підтверджують повернення позики, вперше розмову між обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_10 було зафіксовано 29 вересня 2022 року та востаннє 15 листопада 2022 року. При цьому зі змісту зафіксованих розмов не вбачається обговорення будь-яких обставин, характерних для виконання боргового зобов`язання, зокрема відсутні домовленості щодо суми боргу, строків його повернення, порядку чи способу погашення. Як свідчать долучені до матеріалів справи докази, копію судового рішення свідок ОСОБА_20 отримав не в день розгляду справи, а лише 17 листопада 2022 року, що виправдовує проведення невідкладного обшуку саме 17 листопада 2022 року, а не у день ухвалення судового рішення. За таких обставин детективами НАБУ обґрунтовано проведено невідкладний обшук у кабінеті судді ОСОБА_34 та слідчий суддя обґрунтовано надав дозвіл детективам НАБУ на проведення такого обшуку, оскільки зволікання з його проведенням могло призвести до втрати доказів та перешкодити досягненню завдань кримінального провадження. Зокрема, існувала реальна загроза того, що грошові кошти могли бути відчужені, використані, приховані або передані третім особам, що унеможливило б їх виявлення та вилучення, а відтак - досягнення мети кримінального провадження. Також колегія суддів ураховує висновки Верховного Суду, які містяться у постанові від 02 квітня 2026 року (справа №404/2286/21), згідно якої службовий кабінет сам по собі не може вважатися житлом або іншим володінням, доступ до якого визначає виключно його володілець. Службове приміщення надається для виконання службових обов`язків і доступ до нього визначається іншим регулюванням, яке ґрунтується на міркуваннях, не пов`язаних із захистом приватності осіб, яким таке службове приміщення надане. Отже, доводи сторони захисту щодо визнання доказів, зазначених у цьому розділі, недопустимими з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.87 КПК України, є необгрунтованими, оскільки судом не встановлено порушення прав саме обвинувачених. Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про порушення вимог КПК України та положень Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій при складанні протоколів за результатами проведення НСРД, оскільки вони є необґрунтованими з таких підстав. Відповідно до п.1.7 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні суб`єктами, які уповноважені на проведення негласних слідчих (розшукових) дій є: слідчі органів прокуратури (на час дії п. 1 розділу XI «Перехідних положень» КПК України), органів внутрішніх справ, органів безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань (з дня початку його діяльності), а також уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України, які проводять негласні слідчі (розшукові) дії за письмовим дорученням слідчого, прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів слідчими під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва. Уповноважений оперативний підрозділ - оперативний підрозділ, який входить до складу державного органу, визначеного у ст.246 КПК України, залучений за рішенням керівництва органу до здійснення або участі у проведенні негласної слідчої (розшукової) дії (п.1.7.1). Відповідно до ч.6 ст.246 КПК України проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи. З урахуванням вищенаведених положень кримінального процесуального законодавства, зокрема вимог ч.6 ст.246 КПК України, Інструкції про організацію проведення НСРД та використання їх результатів у кримінальному провадженні, у тому числі, що детективом НАБУ було надано доручення на проведення НСРД працівникам Національної поліції та органів безпеки (т.8, а.с.11) доводи сторони захисту щодо незаконності проведення негласних слідчих (розшукових) дій є безпідставними. Доводи апеляційної скарги щодо направлення протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій на адресу НАБУ, а не прокурора є також безпідставними, так як спростовуються відмітками, які містяться на зворотному боці відповідних протоколів НСРД, зокрема про їх скерування на адресу прокурора, що свідчить про виконання вимог ч.3 ст.252 КПК України. Доводи апеляційних скарг щодо недопустимості протоколів НСРД з підстав неможливості встановити слідчих, які проводили ці слідчі дії та які містяться в томах 8-11 судової справи, є безпідставними та спростовуються змістом самих протоколів, у яких на виконання вимог ч.3 ст.104 КПК України містяться відомості про осіб, які проводили відповідну процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада). Щодо доводів сторони захисту в частині неповноти відображення показань свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_28 . Щодо неповного висвітлення у вироку показань свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_28 , то колегія суддів вважає, що вказані обставини не можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку: вирок суду не є стенографією озвученого ними тексту, а докази, які містяться у матеріалах справи, є достатніми на підставі яких суд може встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Також колегія суддів ураховує, що чинним КПК України не передбачено обов`язку суду дослівно викладати показання свідків, таке джерело доказів відображається у тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні. Вказана позиція узгоджується з висновками, які викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №754/10882/17. Щодо доводів сторони захисту в частині не дотримання стороною обвинувачення вимог, передбачених ст.269 КПК України, та неналежності протоколів Відповідно до ч.1 ст.269 КПК України для пошуку, фіксації і перевірки під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину відомостей про особу та її поведінку або тих, з ким ця особа контактує, або певної речі чи місця у публічно доступних місцях може проводитися візуальне спостереження за зазначеними об`єктами або візуальне спостереження з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження. За результатами спостереження складається протокол, до якого долучаються отримані фотографії та/або відеозапис. На думку сторони захисту, всі протоколи спостереження за річчю не містять даних, які б підтверджували, яким чином оперативні працівники встановили місцезнаходження коштів. Разом з тим, колегія суддів зазначає, щоформи і методи проведення такої негласної слідчої (розшукової) дій знаходяться поза межами правового регулювання КПК України, згідно ч.1 ст.246 КПК України не підлягають розголошенню, а тому, зазначені доводи, не можу бути правовою підставою для визнання доказів недопустимими. Посилаючись на неналежність протоколів НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину від 25 жовтня 2022 року та 30 листопада 2022 року, сторона захисту не навела обставин, які б підтверджували їх доводи. Щодо доводів сторони захисту в частині недопустимості доказів протоколів НСРД за другим епізодом За правилами ч.1 ст.257 КПК України, якщо в результаті проведення НСРД виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора. Тобто, положення вказаної норми застосовуються у випадку, коли під час проведення НСРД в одному кримінальному провадженні було здобуто відомості про вчинення іншого кримінального правопорушення, яке не розслідується у цьому провадженні. Колегією суддів установлено, що у цьому кримінальному провадженні дійсно мали місце обставини, за яких під час фіксації ходу негласних слідчих (розшукових) дій органом досудового розслідування були виявлені відомості, які можуть свідчити про ймовірне вчинення іншого кримінального правопорушення. При цьому, хоча такі обставини за своєю об`єктивною стороною є подібними до обставин, що досліджуються у цьому провадженні, сторона захисту заперечує допустимість використання відповідних матеріалів як доказів. Доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані в передбаченому законом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя та суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч.1 ст.84 КПК України). Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України). Відповідно до ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. З витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №52022000000000196 від 28 липня 2022 року вбачається, що внесені такі відомості про кримінальні правопорушення: - запис №1: 28 липня 2022 року о 20:08:34 внесені відомості за попередньою правовою кваліфікацією за ч.2 ст.15 ч.4 ст.27 ч.3 ст.369 КК України з коротким викладом обставин: « ОСОБА_12 та ОСОБА_8 підбурили до закінченого замаху ОСОБА_20 на надання неправомірної вигоди у розмірі 1800 доларів США судді Київського районного суду міста Полтави ОСОБА_24 за прийняття рішення про непритягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у справі № 552/2083/22»; - запис №2: 28 вересня 2022 року о 18:12:09 внесені відомості за попередньою правовою кваліфікацією за ч.2 ст.15 ч.5 ст.27 ч.3 ст.369 КК України та з коротким викладом обставин: « ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 вчинили пособництво у закінченому замаху ОСОБА_20 на надання неправомірної вигоди у розмірі 1800 доларів США судді ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_23 за скасування постанови судді ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_24 про притягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у праві № 522/2083/22»; - запис №3: 24 жовтня 2022 року о 13:06:47 внесені відомості за попередньою правовою кваліфікацією за ч.3 ст.368 КК України та з таким коротким викладом обставин: «Посадова особа судової гілки влади прийняла пропозицію отримати грошові кошти за винесення судового рішення у судовій справі, яка перебуває у неї на розгляді», яке закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України (т.3, а.с.89-91). Постановою прокурора від 29 вересня 2022 року об`єднано матеріали досудових розслідувань №52022000000000196 від 28 липня 2022 року та №52022000000000286 від 28 вересня 2022 року в одне кримінальне провадження №52022000000000196 від 28 липня 2022 року (т.3, а.с.175-176). Колегія суддів зазначає, що реєстрація в ЄРДР інших кримінальних проваджень з подальшим їх об`єднанням, відповідає вимогам ст.217 КПК України, суд першої інстанції правомірно встановив наявність тривалого кримінального правопорушення, виходячи з мети, яку ставили перед собою обвинувачені - непритягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, у зв`язку з чим було використано різні способи передачі неправомірної вимоги. Події і коло осіб, пов`язаних з непритягненням ОСОБА_20 до відповідальності, з`ясовувалися під час досудового розслідування у первинно зареєстрованому кримінальному провадженні №52022000000000196 від 28 липня 2022 року. Розмір неправомірної вигоди і мета надання такої вигоди залишилися незмінними. У свою чергу, виявлення другого епізоду відбулось у ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, передбачених ст.263 КПК України, дозвіл на який було надано на підставі ухвал слідчих суддів Вищого антикорупційного суду. Після отримання матеріалів щодо зняття інформації з каналів зв`язку та складання відповідного протоколу від 27 вересня 2022 року, з урахуванням аналізу змісту зафіксованих розмов між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , а також між ОСОБА_8 та ОСОБА_20 органом досудового розслідування прийнято рішення про внесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги щодо недопустимості доказів, які отримані за другим епізодом, є безпідставними, оскільки вони отримані у межах розслідування кримінального провадження №52022000000000196, на підставі судового рішення. Тобто на виконання вимог ст. 247 КПК України було забезпечено здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні в порядку, визначеному КПК України, що за встановлених у цьому провадженні обставин свідчить про відсутність порушення прав учасників кримінального провадження. Згідно з п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя. Але, враховуючи, що період до 28 вересня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_10 в обвинувачення не включено, посилання на зміст розмов, зафіксованих за участю обвинуваченого ОСОБА_10 (дозвіл на здійснення стосовно нього негласних слідчих (розшукових) дій був наданий 29 вересня 2022 року (т.8, а.с.156-159)) не є тою обставиною, яка може стати підставою для визнання протоколів НСРД щодо ОСОБА_12 недопустимими, оскільки офіційного підтвердження, що він мав статус адвоката чи хоча б помічника адвоката, немає. Щодо доводів сторони захисту про ненадання оцінки судом порушення вимог КПК України під час отримання дозволів слідчих суддів на проведення НСРД Відповідно до ч.5 ст.532 КПК України ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення. Чинним КПК України не передбачена можливість оскарження ухвал слідчого суді про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Отже, вони набирають законної сили з моменту їх оголошення. Зі змісту аналізу ст.248 КПК України вбачається, що до клопотання слідчого, прокурора додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання. З матеріалів справи вбачається, що дійсно до клопотань про надання дозволу на проведення НСРД від 01 серпня 2022 року, від 29 вересня 2022 року (т.8, а.с.3, 49, 173, т.9, а.с.150) у додатках до нього не вказано про долучення витягу з ЄРДР. Проте вказані обставини не свідчать про недопустимість доказів, оскільки зі змісту ухвал слідчих суддів Вищого антикорупційного суду про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, які постановлені за результатами розгляду клопотань, вбачається, що у судових засіданнях безпосередньо брав учать детектив НАБУ, який, у тому числі надавав слідчому судді матеріали кримінального провадження. Витяг з ЄРДР є документом, який є частиною кримінального провадження, оцінюється слідчим суддею під час розгляду клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій з метою встановлення наявності зареєстрованого кримінального провадження, визначення тяжкості кримінального правопорушення, чи підслідне воно цьому органу досудового розслідування та повноваження особи, що звернулась із клопотанням. Не зазначення додатком до клопотання або в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій даних витягу із ЄРДР не свідчить про те, що такий витяг не надавався. Також колегія суддів ураховує, що з реєстраційної позначки вхідного документа Вищого антикорупційного суду вбачається, що кожне клопотання містить цифрову примітку (до прикладу «5+1/н/т (т.8, а.с.3), що у свою чергу підтверджує подання до суду матеріалів кримінального провадження у кількості 6 аркушів, з яких 5 аркушів становить клопотання про надання дозволу на проведення НСРД, що є таємницею, та 1 аркуш - не таємний (ч.2 ст.248 КПК України - до клопотання про надання дозволу на проведення НСРД додається лише витяг з ЄРДР). При цьому у КПК України відсутні такі підстави для визнання доказу недопустимим, отриманим на підставі ухвали слідчого судді, як ненадання до клопотання витягу з ЄРДР, а оцінка ухвали як незаконної. Судова практика свідчить про непоодинокі випадки надання витягу з ЄРДР під час апеляційного розгляду на вироки та таке подання не має наслідком їх скасування. Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_19 в апеляційній скарзі не зазначає, яким чином не зазначення як додатку до клопотання витягу з ЄРДР чи можливе його неподання вплинуло на права його підзахисного при розслідуванні зареєстрованого в ЄРДР кримінальному провадженні у порядку, встановленому КПК України. Стосовно доводів сторони захисту про те, що до матеріалів кримінального провадження не долучено всі матеріали негласних слідчих (розшукових) дій Відповідно до ч.1 ст.255 КПК України відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення, крім випадків, передбачених ч.3 ст.255 та ст.256 КПК України. Дана норма є імперативною та належить до дискреційних повноважень прокурора, оскільки він самостійно визначає обсяг доказів, якими доводить позицію сторони обвинувачення. Так, прокурор у запереченнях до апеляційних скарг зазначив, що у вказаному кримінальному провадженні проводились НСРД стосовно осіб, участь яких у скоєнні кримінальних правопорушень підтверджена не була, приймались законні та обґрунтовані рішення щодо знищення таких матеріалів, а тому відсутня можливість долучити матеріали кримінального провадження, про які зазначає сторона захисту у своїх апеляційних скаргах. Відповідно до ч.2 ст.22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України. Сторона захисту не наводить жодних аргументів, яким чином матеріали НСРД щодо осіб, причетність яких до вчинення кримінальних правопорушень за результатами досудового розслідування не підтвердилася, можуть спростовувати версію сторони обвинувачення або свідчити про відсутність у діях обвинувачених складу інкримінованих їм злочинів. При цьому колегія суддів враховує те, що обвинуваченими не заперечується отримання ними грошових коштів, їх сума, обставини зустрічей, а лише підстава їх отримання як винагорода за надання правової допомоги та як повернення частини позики, а не для передачі в якості неправомірної вигоди суддям. Також колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, яка зазначена у постанові від 30 березня 2023 року (справа №303/1425/18), згідно якої імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження, прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу, на участь у допиті свідків, права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла, на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів. Враховуючи наведені обставини, зокрема об`єктивну неможливість сторони обвинувачення надати записи проведених негласних слідчих (розшукових) дій, а також наявні у матеріалах кримінального провадження процесуальні рішення прокурора (детектива НАБУ) та слідчого судді, які були підставою для їх проведення, колегія суддів доходить висновку, що під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій вимоги кримінального процесуального закону були дотримані, а матеріали кримінального провадження не містять даних, які б давали підстави вважати, що отримані за їх результатом докази є недопустимими. Щодо інших доводів сторони захисту, які стосуються процесуальних питань Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з тим, що технічний носій, доданий до протоколу огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 07 вересня 2022 року не містить відеозапису проведеної слідчої дії. Разом з тим, положення ст.223, 237 КПК України не встановлюють обов`язку здійснювати відео фіксацію під час проведення огляду речей і документів. Відтак відсутність відеозапису цієї слідчої дії не свідчить про порушення вимог кримінального процесуального закону та не може бути самостійною підставою для визнання протоколу огляду недопустимим доказом. Протокол огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 07 вересня 2022 року містить усі необхідні відомості, які дають можливість встановити індивідуальні ознаки грошових коштів, вручених свідку ОСОБА_20 . Крім того, слідча дія у вигляді огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів, на відміну від обшуку, за своєю правовою природою не пов`язана з безпосереднім втручанням у конституційні права особи, а тому відсутність її відео фіксації, за умови дотримання інших вимог кримінального процесуального закону, сама по собі не свідчить про порушення прав обвинуваченого ОСОБА_8 та не є підставою для визнання відповідного протоколу недопустимим доказом або висновку про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке могло б бути підставою для скасування судового рішення. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання щодо надання тимчасового доступу до матеріалів судових справ, якими було надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №52022000000000196 від 28 липня 2022 року, оскільки зазначені матеріали вже перебувають у розпорядженні суду та містяться, зокрема, у матеріалах судової справи №991/3470/23. Зі змісту вироку вбачається, що під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 повідомив, що з ОСОБА_12 в червні-липні 2022 року зустрічався кілька разів. Перший раз свідок зустрівся із ОСОБА_12 у м.Полтаві, вул.Сако, навпроти прокуратури в центрі міста. Після того, як ОСОБА_12 надав номер телефону ОСОБА_8 як адвоката, який буде займатися справою, ОСОБА_20 став спілкуватися з ним. Після надходження справи в суд і ознайомлення із нею ОСОБА_12 повідомив вартість участі у цій справі, яка становила 300 доларів адвокатам і 1700 доларів США для передачі судді. У зв`язку з тим, що ОСОБА_12 запропонував надати неправомірну вигоду, свідок вирішив звернутися до правоохоронних органів. Таким чином доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_12 - ОСОБА_18 про те, що під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 зазначив, що вперше дізнався, що частина грошових коштів нібито має бути використана для впливу на суд від ОСОБА_8 , а не від ОСОБА_12 не відповідають встановленим обставинам справи та спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення. Доказами, які підтверджують, що вперше саме обвинувачений ОСОБА_12 запропонував надати неправомірну вигоду, є дані, що зафіксовані у протоколах НСРД від 04 жовтня 2022 року (т.8, а.с.195) та від 16 вересня 2022 року (т.8, а.с.210-211), оскільки 16 серпня 2022 року о 20 год 17 хв ОСОБА_12 у розмові із ОСОБА_20 поцікавився, чи все в нього виходить, на що ОСОБА_20 надав ствердну відповідь. З матеріалів справи вбачається, що 25 липня 2024 року захисник обвинуваченого ОСОБА_12 - ОСОБА_18 подав до Вищого антикорупційного суду клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, володільцем яких є ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_21 » та ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_23 » (т.21, а.с.13-20). 02 вересня 2024 року їх розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_12 (т.22, а.с.8-9, 11-12). Колегія суддів вважає, що розгляд даних клопотань за відсутності обвинуваченого ОСОБА_12 як і розгляд таких клопотань інших учасників судового розгляду за його відсутності (т.22, а.с.14-16, 17-18, 20-21) не є тим істотним порушенням вимог КПК України, який має наслідком скасування вироку, оскільки на виконання вимог ч.4 ст.163 КПК України у судовому засіданні брав участь його захисник ОСОБА_18 - сторона, яка подала клопотання. Також колегія суддів вважає, що проведення судових засідань 14 жовтня 2024 року та 21 жовтня 2024 року (т.24, а.с.19, 73) за відсутності обвинуваченого ОСОБА_12 не може бути підставою для скасування вироку, оскільки у судових засіданнях вирішувались процесуальні питання інших учасників щодо виклику свідків та спеціаліста, у судовому засіданні брав участь його захисник ОСОБА_18 відтак, відсутність обвинуваченого у зазначених судових засіданнях не призвела до порушення його права на захист, оскільки він мав право та можливість заявити аналогічні клопотання, якщо б вважав за необхідне. Щодо доводів сторони захисту в частині відсутності у діях обвинуваченого ОСОБА_12 ознак характерних для підбурювання Відповідно до ч.4 ст.27 КПК України підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення. Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2022 року у справі №161/14431/20 зазначив, що у разі кваліфікації дій особи як підбурювання на вчинення злочину суди мають на підставі дослідження всієї сукупності доказів та оцінки всіх доречних фактичних обставин кримінального провадження зробити належним чином мотивований висновок щодо того, чи були дії обвинуваченого за своїм характером об`єктивно спрямовані саме на збудження в іншої особи бажання або на зміцнення рішучості й наміру вчинити злочин. Із суб`єктивної сторони підбурювач повинен усвідомлювати, що саме його дії мають схилити до вчинення злочину особу, яка до цього або не мала наміру його вчинити, або крім висловлення наміру не мала рішучості його реалізувати. Зазначене узгоджується з позицією, наведеною в постановах ККС ВС від 18 січня 2021 року (справа №138/3717/16-к, касаційне провадження №51-3194км19) та від 16 лютого 2022року (справа №161/5626/20, касаційне провадження №51-5991км20). На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_12 за першим епізодом слід кваліфікувати як підбурення, оскільки вперше контакт ОСОБА_20 відбувся із ОСОБА_12 після того, як інспектор ОСОБА_21 надав йому номер телефону. У подальшому саме обвинувачений ОСОБА_12 здійснював комунікацію між ОСОБА_20 та ОСОБА_8 , пояснив механізм отримання для передачі неправомірної вигоди шляхом укладення договору про надання правничої допомоги із ОСОБА_8 із зазначенням отримання гонорару успіху, зміст якого вказує на ймовірну його фіктивність у цій частині з підстави отримання такої суми до вирішення справи судом. Зі змісту протоколу НСРД від 04 жовтня 2022 року вбачається, що під час розмови 16 серпня 2022 року обвинувачений ОСОБА_12 спонукав ОСОБА_20 та вживав заходів, спрямованих на передачу грошових коштів, прискорював їх передачу, що підтверджується вказаним фрагментом розмови: «…ви мене сориентируйте, у вас там все получається? Бо мене люди так периодически спрашивают… но я вас не тревожу» (т.8, а.с.195). Крім того, під час зустрічі, яка відбулася 18 серпня 2022 року та зафіксована у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відео контролю особи від 14 вересня 2022 року, встановлено, що саме обвинувачений ОСОБА_12 наполегливо звертався до ОСОБА_20 із приводу можливості вирішення питання та був активним лідером у розмовах зі свідком ОСОБА_20 , що підтверджується таким фрагментом їх розмов: «Там шо ми вам предоставляєм іменно в ІНФОРМАЦІЯ_24 і о там дальше ми розписали суми тому шо я вам казали шо по етому у валюті у нас уже просять там я вам набирав» (т.8, а.с.16); «Я можу оставить оце все ви почитаєте і завтра підпишете все з ним напрямую» (т.8, а.с.17), а також брав безпосередню участь у корегуванні цього договору і визначенні його умов. Саме обвинувачений ОСОБА_12 за першим епізодом спонукав ОСОБА_20 до передачі грошових коштів і прискорював вчинення вказаних дій: «Просто шо пока тянули і сказали всьо….. Це вже не от нас завісіт» (т.8, а.с.17). Доводи сторони захисту про відсутність ОСОБА_12 під час передачі грошових коштів 07 вересня 2022 року не спростовують правильності правової кваліфікації його дій, оскільки він притягується до кримінальної відповідальності як підбурювач, а не як виконавець злочину. Відтак його безпосередня участь у передачі грошових коштів не є обов`язковою умовою наявності у його діях складу інкримінованого йому злочину. Враховуючи вказані обставини, у тому числі долучені до матеріалів справи докази, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги в частині відсутності факту підбурення за першим епізодом у діях обвинуваченого ОСОБА_12 безпідставними. Щодо доводів сторони захисту в частині кваліфікації дій ОСОБА_12 як пособника у вчиненні злочину за другим епізодом Відповідно до ч.5 ст.27 КПК України пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення. Єдиною ознакою за якою відповідно до ч.5 ст.27 КК України фізичного посередника в наданні неправомірної вигоди можна визнати пособником злочину, є сприяння злочину усуненням перешкод. Колегія суддів зазначає, що з суб`єктивної сторони пособництво передбачає усвідомлення особою характеру власних дій, розуміння того, скоєнню якого саме злочину нею надається сприяння, і бажання надати таке сприяння (прямий умисел); пособник повинен усвідомлювати суспільно небезпечний характер власного діяння, а саме, що вчинюване ним суспільно небезпечне діяння перебуває в причинному зв`язку або є необхідною умовою суспільно небезпечних наслідків; допомога пособника має бути суттєвою. З аналізу ч.5 ст.27 КК України вбачається, що під ознаки пособництва за обставин даного кримінального провадження підпадає інтелектуальне посередництво у підкупі, тобто таке, що проявляється у порадах чи вказівках, які спрямовані на досягнення домовленостей щодо передачі неправомірної вигоди, в тому числі озвученні розміру неправомірної вигоди, яку слід надати на користь її одержувача, умов її надання, забезпечення оперативної комунікації між особою, яка надає неправомірну вигоду, та особою, яка її отримує, на предмет надання неправомірної вигоди тощо. Питання про кваліфікацію дій співучасника потрібно вирішувати, виходячи з того, що дії особи, яка сприяла у вчиненні злочину тому, хто дав чи одержав хабар (неправомірну вигоду), або організувала цей злочин, або підбурила до його вчинення, належить кваліфікувати як співучасть, у даванні чи одержанні неправомірної вигоди. Однак питання про кваліфікацію дій співучасника потрібно вирішувати з урахуванням спрямованості його умислу виходячи з того, в чиїх інтересах, на чиїй стороні і за чиєю ініціативою - того, хто дав, чи того, хто одержав хабар (неправомірну вигоду), - він діяв (п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 26 квітня 2002 року). Дослідивши докази, долучені до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за другим епізодом обвинувачений ОСОБА_12 виступав пособником у вчиненні злочину, оскільки після з`ясування неможливості вирішити питання в ІНФОРМАЦІЯ_25 , заздалегідь запланованим шляхом, саме на підставі поради ОСОБА_12 було вирішено залучити до вчинення злочину обвинуваченого ОСОБА_10 . У подальшому ОСОБА_12 своїми діями, шляхом усунення перешкод сприяв вчиненню злочину. Так, зі змісту розмов, які зафіксовано у протоколі НСРД від 27 вересня 2022 року вбачається, що ОСОБА_12 погодив із ОСОБА_10 можливість спочатку вирішити питання стосовно справи ОСОБА_20 у ІНФОРМАЦІЯ_25 : «Все, добро, попробуємо» - «Все, та попробуємо, сьогодні там все позакидали» (т.9, а.с.16); підтримував постійну взаємодію з ОСОБА_8 щодо реалізації подальших дій стосовно ОСОБА_20 . Також обвинувачений ОСОБА_12 підтримував комунікацію з ОСОБА_10 щодо розгляду справи та у подальшому передавав всю отриману інформацію ОСОБА_8 , що підтверджується зафіксованим фрагментом розмов від 29 вересня 2022 року: ОСОБА_10 : «Четвертого нічого не буде - товариш у відрядженні. Подивиться - я думаю, що должни ми се зробити»; ОСОБА_12 : «Ага, все. Супер. Будем ждать»; ОСОБА_10 : «То есть, червертого не буде. Ви - то явіться на всякий случай»; ОСОБА_12 : «Я поняв. Хорошо, там піде человек. Угу» (т.9, а.с.41). Згідно копії судової справи №552/2083/22, яка долучена до матеріалів кримінального провадження, розгляд апеляційної скарги на постанову Київського районного суду м.Полтави від 08 вересня 2022 року було призначено на 04 жовтня 2022 року на 08 год 40 хв, проте цього ж дня знято з розгляду та призначено на 15 листопада 2022 року на 09 год 20 хв, у зв`язку з перебуванням судді ОСОБА_23 у відрядженні. У подальшому сприяння ОСОБА_12 на вчинення злочину підтверджується фрагментом розмови від 11 листопада 2022 року: ОСОБА_10 «І по тій, там ще тоже ж він тільки вийшов на роботу сьогодні, сьогодні занесу і по етому»; ОСОБА_12 «Ми ходимо, заперечуємо і порядок?»; ОСОБА_10 «Да, да, да…. Тут питання не ..нє, ви ж підтримуєте апеляцію»; ОСОБА_12 «Да, в любом случає» (т.11, а.с.102). Також ОСОБА_12 погоджував з ОСОБА_10 подальший рух справи та можливі перспективи її вирішення, що підтверджується розмовою від 14 листопада 2022 року о 10 год 44 хв: ОСОБА_12 : «Ми ж завтра ідемо і заперечуємо, у нас порядок?»; ОСОБА_10 : «Да. Це ти імеешь в виду по цьому ОСОБА_56 »; ОСОБА_12 «Той, що ОСОБА_64»; ОСОБА_10 «ОСОБА_64, да, давай, давай»; ОСОБА_12 : «Все. Понял, спасибо» (т.10, а.с.231) У подальшому 14 листопада 2022 року о 10 год 45 хв ОСОБА_12 доповідає ОСОБА_8 зміст розмови з ОСОБА_10 : «Дивись, ну побалакав. Бо побалакав по звичайному зв`язку, він каже пробувати можна» (т.10, а.с.45). Отже, колегія суддів погоджується з висновками суд першої інстанції, що своїми діями, які виразились в пособництві до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, ОСОБА_12 вчинив злочин, передбачений ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Щодо доводів сторони захисту в частині не доведення обставин кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_8 як закінчений замах, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч.1 ст.15 КК України замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ч.2 ст.15 КК України). Закінчений замах характеризується тим, що особа зробила все необхідне, щоб досягти мети, і вчинила всі дії для досягнення злочинного результату, які вважала необхідними для цього. Замах може бути здійснений виключно із прямим визначеним (конкретизованим) умислом, який виражається в тому, що особа має конкретне, точне уявлення про індивідуально визначений результат свого діяння, передбачає настання конкретного суспільно небезпечного наслідку. За таких обставин особа передбачає розвиток природного перебігу подій як явищ, підпорядкованих об`єктивним природничим закономірностям, усвідомлює особливості розвитку необхідного причинного зв`язку, відправним пунктом якого є її дії (причина), які містять реальну можливість настання відповідного наслідку. Вчиняючи ті або інші дії, що із закономірністю призводять до настання певних наслідків, людина передбачає їх як уявлюваний результат своїх дій, і саме тому має відповідати за прагнення заподіяти суспільно небезпечні наслідки внаслідок вчинення конкретного діяння, що ставиться їй у провину. З розмов, які мали місце 07 вересня 2022 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 вбачається, що вони усвідомлювали, що вирішити справу за заздалегідь сформованою схемою не видається можливим, у зв`язку з наявністю обставин, які не залежали від їх волі, зокрема відмовою у передачі грошових коштів судді ІНФОРМАЦІЯ_4 . Однак, ОСОБА_8 і ОСОБА_12 , не втрачаючи наміру, намагалися вирішити справу іншим шляхом і відкласти судове засідання, призначене на 08 вересня 2022 року, для залучення в домовленості ОСОБА_10 , який на той час перебував в м. Києві. Судове засідання, призначене на 08 вересня 2022 року, відкладене не було і суддя ІНФОРМАЦІЯ_4 постановою від 08 вересня 2022 року у справі №552/2083/22 визнав ОСОБА_20 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. За другим епізодом обвинувачений ОСОБА_12 , узгоджуючи дії з обвинуваченим ОСОБА_8 , розуміючи неможливість вирішення питання самостійно у ІНФОРМАЦІЯ_7 , залучає обвинуваченого ОСОБА_10 . Подальша передача попередньо ідентифікованих грошових коштів відбувалася у такій послідовності: ОСОБА_20 > ОСОБА_8 > ОСОБА_12 > ОСОБА_10 > приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 . З матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2022 року під час проведення обшуку у службовому кабінеті № НОМЕР_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 , яким користується інший суддя ніж той, в провадженні якого перебувала справа, вилучені заздалегідь ідентифіковані банкноти, які передані ОСОБА_20 . ОСОБА_8 з серіями HD05990518B, KL34669354D, HB85441607Q, HB94243586L, HF07415294F, KL78296784A по 100 доларів США (т.5, а.с.126-132). За місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_5 вилучені банкноти CC28402403A, AB91048486E (т.5, а.с.121-125) та за місцем проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_4 вилучені банкноти KB53224717K, FB65551072A (т.6, а.с.1-4). Проте у службовому кабінеті судді ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_23 - головуючого у справі ОСОБА_20 грошових коштів, які вручено ОСОБА_20 в якості неправомірної вигоди, відшукано не було. Тобто, обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_8 вчинили всі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, проте злочин не закінчено з причин, які не залежали від їх волі, так як не були передані судді обвинуваченим ОСОБА_10 . Стаття 15 КК України чітко визначає умови, за наявності яких слід вважати злочин закінченим, зокрема виконання особою всіх дій, та не зобов`язує встановлювати причини та обставини, які завадила завершенню злочину. З наданих суду доказів вбачається, що дії обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_8 були реальними, вони усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачали суспільно небезпечні наслідки і бажали їх настання. Причини, з яких злочинний результат не настав, якщо вони не залежали від волі винної особи, не впливають на зміст суб`єктивної сторони кримінального правопорушення. Вирішальне значення для її встановлення має спрямованість умислу особи, її усвідомлення суспільно небезпечного характеру своїх дій, передбачення їх наслідків та бажання їх настання. Тому ненастання бажаного злочинного результату внаслідок обставин, що виникли незалежно від волі винного, не свідчить про відсутність прямого умислу та не змінює кримінально-правової оцінки вчиненого. Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги, що між ОСОБА_12 та ОСОБА_20 мали місце правовідносини, спрямовані на надання правової допомоги в обох епізодах, оскільки як свідчать долучені до матеріалів справи докази обвинувачений ОСОБА_12 незалежною професійною діяльністю як адвокат не займався, правовий супровід ОСОБА_20 як клієнта не здійснював, жодних заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації його прав, свобод і законних інтересів не складав, що виключає надання ним правової допомоги, що узгоджується з наданими пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 у судових дебатах. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що конкретні (чітко визначені) причини, які обумовили неможливість доведення злочину до кінця, жодним чином не впливають на правову оцінку дій обвинувачених та кваліфікацію закінченого замаху. За обставин даного провадження обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_8 вчинилі всі дії, які вважали за необхідне для підбурення та передачі неправомірної вигоди: переконали ОСОБА_20 , що іншим шляхом, окрім як надання неправомірної вигоди судді, вирішити питання не притягнення його до адміністративної відповідальності, неможливо; отримали кошти шляхом зазначення її суми як «гонорар успіху», передали кошти спочатку через ОСОБА_57 , яка їх повернула, а потім надали ОСОБА_10 та такі кошти не були отримані суддями, з причин, які не залежали від волі ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , а тому має місце закінчений замах на підбурення до надання неправомірної вигоди. Щодо доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_19 в частині порушення вимог щодо меж судового розгляду, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Відповідно до ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити, окрім іншого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення та обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання (п.5-6). Згідно з ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження. Наведені правові норми у їх системному зв`язку указують на те, що «межі висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта» визначаються не тільки «формулюванням обвинувачення», але й викладеним у обвинувальному акті змістом фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та визначеною в обвинувальному акті правовою кваліфікацією кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п.5 ч.2 ст. 291 КПК України), оскільки «формулювання обвинувачення» є підсумком кримінально-правової оцінки фактичних обставин, а тому безпосередньо та нерозривно з ними пов`язане. Цей висновок підтверджується й положеннями ч.3 ст.337 КПК України, згідно з якою з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Положення ч.1 ст.337 КПК України мають на меті забезпечити особі можливість знати точний обсяг висунутого обвинувачення, від якого він повинен захищатися (включаючи як фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими та які будуть предметом доказування в суді, так і відповідну правову кваліфікацію). З матеріалів справи вбачається, що в обвинувальному акті у кримінальному провадженні №52022000000000196 від 28 липня 2022 року така обтяжуюча обставинаяк вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб не зазначена. Зі змісту оскаржуваного вироку, при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , суд першої інстанції врахував вчинення ними кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб. Разом з тим, у вироку відсутні дані, що вказана обставина враховується судом саме як така, що обтяжує покарання, а тому колегією суддів розцінюється як врахування судом першої інстанції умов за яких було вчинено злочини та як обставина, що характеризує особи обвинувачених. Але, з метою усунення будь-яких сумнівів щодо законності вироку у частині зазначення цієї обставини як такої, що впливає на призначене покарання, та відповідно до ч.1 ст.337 КПК України з врахуванням ст.62 Конституції України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне виключити посилання на неї. При цьому колегія суддів не вбачає підстав для пом`якшення покарання обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_8 у зв`язку з виключенням такої обставини, з врахуванням відсутності у них будь-якого каяття щодо вчинення тяжкого (-их) корупційного (-их) злочину (-ів), як і обвинуваченому ОСОБА_10 за вчинення нетяжкого, також корупційного, злочину. Щодо доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_19 в частині допущення судом взаємо суперечливих висновків щодо кваліфікації дій ОСОБА_8 . Відповідно до ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення. Зміна кримінально-правової кваліфікації судом може виражатись у зміні юридичної оцінки встановлених фактичних обставин, тобто у зміні формули кваліфікації і формулювання обвинувачення. Важливим для вирішення питання про дотримання приписів кримінального процесуального закону є виклад стороною обвинувачення саме фактичних обставин кримінального правопорушення, адже їх відображення має суттєве значення для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, належної реалізації права на захист, а також правильної кваліфікації кримінального правопорушення. Фактичні обставини визначають своїм змістом фабулу обвинувачення, яка віддзеркалює фактичну модель вчиненого злочину, а формула кваліфікації і формулювання обвинувачення є правовою оцінкою кримінального правопорушення, фактичною вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Зі змісту обвинувального акта вбачається, що за першим епізодом прокурор кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України як підбурення до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди. Суд першої інстанції визнав доведеною саме таку правову кваліфікацію дій обвинуваченого у п.1.1., однак при цьому у тому ж пункті зазначає, що він вчинив пособництво. У мотивувальній ж частині вироку, враховуючи встановлені судом фактичні обставини, суд першої інстанції фактично дійшов висновку про наявність у його діях ознак пособництва, а не підбурення. Аналогічна невідповідність простежується і за другим епізодом. Так, прокурор кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.5 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України як пособництво у закінченому замаху на надання неправомірної вигоди. Суд першої інстанції визнав доведеною саме таку правову кваліфікацію дій обвинуваченого у п.1.1., однак при цьому у тому ж пункті зазначає, що він вчинив підбурення. У мотивувальній ж частині вироку, враховуючи встановлені судом фактичні обставини, суд першої інстанції фактично дійшов висновку про наявність у його діях ознак підбурення, а не пособництва. Таким чином, між юридичною кваліфікацією, наведеною у вироку, та фактичними висновками суду щодо ролі ОСОБА_8 у вчиненні злочинів існує взаємо суперечність. За першим епізодом, визнавши його винуватим у підбуренні, суд фактично описав дії, характерні для пособництва, тоді як за другим епізодом, визнавши винуватим у пособництві, навів обставини, які за своїм змістом відповідають підбуренню. Зазначена невідповідність між правовою кваліфікацією та встановленими судом фактичними обставинами підлягає усуненню судом апеляційної інстанції шляхом внесення змін до судового рішення суду першої інстанції, виходячи саме з фактично встановлених обставин. На думку колегії суддів за першим епізодом дії ОСОБА_8 слід кваліфікувати за ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України, оскільки поведінка ОСОБА_8 під час перебування справи ОСОБА_20 у суді першої інстанції свідчить саме про його пособництво у наданні неправомірної вигоди. Так, ОСОБА_8 своїми порадами сприяв вчинення злочину, маскував незаконну діяльність під правомірну, зокрема уклав угоду на захист інтересів ОСОБА_20 у суді, маскуючи отримання суми неправомірної вигоди шляхом зазначення її як гонорар успіху, отримання якої передбачалось ще до прийняття судом рішення в інтересах клієнта; обговорював із ОСОБА_12 оформлення і корегування договору про надання правничої допомоги, який фактично містить ознаки фіктивності в частині, про що зазначалось вище, роз`яснював, яким чином краще діяти і підтримував з ним комунікацію стосовно всього перебігу справи: «… Ну удали той пункт, що не повертається та і все… Ну, типа, посчитаємо, сюда в 20… Ну ми ж вообще-то по идее, должні виставити йому рахунок і по рахунку він нам должен проплатить» (т.8, а.с.НОМЕР_8), «Вообще, подскажи пожалуйста, що у нас по вот єтому. Если у нас тут нервуються, ми оті 8 йому вообще, будемо вертати, чи нє» (т.8, а.с.215). Як свідчать долучені до матеріалів справи докази, ОСОБА_8 07 вересня 2022 року отримав грошові кошти від ОСОБА_20 , передавав їх іншій особі для подальшого надання судді за постановлення рішення на користь ОСОБА_20 . Обвинувачений ОСОБА_8 роз`яснював алгоритм дій у разі надання ОСОБА_20 грошових коштів та запевняв не хвилюватися: «… Ми йдем в засідання, я вам даю перед засіданням інструкції шо казать, шо до чого, пишу пояснення, клопотання, тода все пишу все сдаю…..В любом случаї де щось якщо якийсь косяк он в раду адвокатів написали пісьмо сказали шо ось мене обманув чоловік і всьо тоість….Тоість ви можете не переживати» (т.8, а.с.20). У свою чергу за другим епізодом дії ОСОБА_8 слід кваліфікувати як підбурювача за ч.4 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України, оскільки він, використовуючи методи психологічного впливу, схилив ОСОБА_20 до вчинення злочину. Зокрема 09 вересня 2022 року він повідомив ОСОБА_20 про неможливість позитивного вирішення питання в ІНФОРМАЦІЯ_25 , у зв`язку з чим запропонував оскаржити відповідне судове рішення в апеляційному порядку, зазначивши, що у разі розгляду справи «нормальною» колегією суддів можливо буде «вкластися у бюджет» (т.9, а.с.112). Крім того, запевняв його, що вказані обставини виникли виключно під приводом побоювань працівників суду: «09 вересня 2022 року о 10 год 11 хв…Оце такі діла. Забоявся. Сказав ні в какую» (т.9, а.с.112). Роз`яснив процедуру, за якою можливо користуватися автомобілем, та повторно зазначав про острах працівників суду: «09 вересня 2022 року о 19 год 12 хв…вдруг останавлюють і шо - показуєте листочок з апеляцією, входящий там стоїть що подали апеляцію то єсть рішення не набрало законної сили.. Бояться вони… Вообще каже з такими очами каже дивлюся» (т.8, а.с.32). Тобто, застосовуючи психологічні засоби впливу, схиляв до вчинення злочину. У подальшому пояснив механізм подання апеляційної скарги, строки призначення апеляційного розгляду і додаткові дії, які слід вчинити, зокрема надати неправомірну вигоду : «Я думаю шо должни помістится якщо лояльна колегія буде то впринципі всього хвате» (т.8, а.с.33). При чому сума грошових коштів паралельно була предметом розмови з ОСОБА_12 : «… а деньгі оставім ті ж самі. Ну, а що робити? Я думаю, там должно хватить» (т.9, а.с.16). Спонукав ОСОБА_20 до передачі грошових коштів у короткі строки: «… Завтра він уже йтиме туди...», «тоже хто зна, казав шо в пятницю йтиме» (т.8, а.с.40); «… Бабки сразу несуться всьо… а хоть і січас, до засідання нада було ще місяць назад… Вообщем Ви подумайте потом мені наберіть скажете, мені просто самому позвонить одчитаться всьо, то єсть оце така ситуція шоб я не вставляв нікого і щоб люди не переживали і шо суть в том шо це не магазін йому тоже прийдеться в суд ходити» (т.8, а.с.114-115). У подальшому ж ОСОБА_20 хвилювався за вирішення питання, оскільки надав грошові кошти (т.8, а.с.116). 27 жовтня 2022 року саме обвинувачений ОСОБА_8 вказує, що неправомірну вигоду необхідно передати 10 числа, в той час як справа у суді апеляційної інстанції була призначена на 15 листопада 2022 року (т.10, а.с.101). Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що пункти 1.1. та 1.3. «Розділу І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним» підлягають зміні з викладенням їх у такій редакції: 1.1. ОСОБА_8 протягом червня-вересня 2022 року вчинив пособництво у закінченому замаху на надання неправомірної вигоди судді ІНФОРМАЦІЯ_4 за прийняття рішення про непритягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України. Крім того, ОСОБА_8 протягом вересня-листопада 2022 року підбурив ОСОБА_20 до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди судді ІНФОРМАЦІЯ_5 за скасування постанови від 08.09.2022 у справі №552/2083/22, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України.»; У пункті 4.13.3 вироку суду слова «частиною 5 статті 27» необхідно змінити на «частиною 4 статті 27». При цьому, колегія суддів уважає, що така зміна судом першої інстанції форми участі обвинуваченого ОСОБА_8 , а також зміна вироку судом апеляційної інстанції щодо уточнення кваліфікації його дій, не свідчать про вихід за межі висунутого обвинувачення, оскільки склад злочину не змінився, дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковано у межах висунутого обвинувачення за ч.3 ст.369 КК України, його становище у зв`язку зі зміною ролі не погіршено, призначено покарання у межах висунутого обвинувачення щодо вчинення незакінченого злочину. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у першому епізоді роль підбурювача виконував ОСОБА_12 , а ОСОБА_8 - пособника, оскільки ОСОБА_8 вступив у злочинну змову після висловлення всіх незаконних вимог, які ОСОБА_12 озвучив ОСОБА_20 , виконував роль посередника передачі коштів судді, хоча і в його розмовах з ОСОБА_20 є ознаки висловлювань, які можна розцінити як підбурювання до надання неправомірної вигоди. Щодо доводів апеляційної скарги в частині відсутності у діях обвинуваченого ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ст.369 КК України Стаття 369 КК України передбачає кримінальну відповідальність за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. У даному кримінальному провадженні дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.3 ст.369 КК України, та кваліфікуючою ознакою вказано надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище. Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2025 року у справі №127/18888/20 зазначив, що особа, яка передає неправомірну вигоду, а також посередник у такій передачі не обов`язково повинні бути обізнані про точні дані кінцевого одержувача такої неправомірної вигоди, про розподіл неправомірної вигоди між кількома особами, про точні ролі, які мають виконати одержувачі неправомірної вигоди. Для кваліфікації діянь за ст.369 КК України достатньо усвідомлювати, що кошти передаються, для прикладу слідчому, як і було у цьому провадженні. Конкретне прізвище отримувача неправомірної вигоди, якому ніби то передаються кошти, його обізнаність із фактом передачі неправомірної вигоди кримінально-правового значення для кваліфікації дій посередника не мають, окрім випадків, коли йдеться про кваліфікований склад злочину саме за ознакою адресата неправомірної вигоди. Кримінальна відповідальність за ст.369 КК України настає тоді, коли особа, яка надає неправомірну вигоду, усвідомлює статус службової особи та пропонує вигоду саме у зв`язку з можливостями її посади. Це рішення підкреслює важливість доведення прямого умислу при кваліфікації дій за ст.369 КК України. Отже, за обставин даного кримінального провадження для кримінально-правової оцінки дій ОСОБА_8 визначальним є встановлення в його діях умислу на надання неправомірної вигоди суддям ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відтак конструкція ст.369 КК України не потребує доведення факту безпосереднього звернення до суддів як з боку обвинувачених, так і з боку свідка ОСОБА_20 , у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги щодо відсутності об`єктивної сторони складу злочину є необґрунтованими. Крім того, у даному кримінальному провадженні дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.2 ст.15 КК України, що виключає само по собі наявність обставини фактичної передачі неправомірної вигоди суддям з огляду на те, що злочин не було закінчено з причин, що не залежали від волі обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_8 . З матеріалів справи вбачається, що у даному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_8 разом з обвинуваченим ОСОБА_12 , зловживаючи довірою ОСОБА_20 , створили умови, за яких він був упевненим, що тільки передача ним грошових коштів суддям ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_5 розглядається як гарантія ухвалення рішення на його користь. Крім того, як свідчать докази, які містяться у матеріалах справи, обвинувачений ОСОБА_8 усвідомлював статус суддів як службових осіб, які займають відповідальне становище, є адвокатом, що підкреслює наявність у нього прямого умислу. На підтвердження доведення наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ст.369 КК України, свідчать такі факти, що 23 серпня 2022 року близько 17 год 02 хв у ході зустрічі із ОСОБА_20 ОСОБА_8 наголосив, що вирішити питання правовим шляхом, не надавши неправомірну вигоду судді, неможливо. При цьому обвинувачений ОСОБА_8 запевняв свідка ОСОБА_20 , щоб він не хвилювався та що неправомірну вигоду слід надати саме в іноземній валюті (т.8, а.с.20-22). У подальшому систематично підтримував комунікацію із ОСОБА_20 . З протоколу проведення контролю за вчиненням злочину від 12 вересня 2022 року вбачається, що 07 вересня 2022 року ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_20 грошові кошти в сумі 1 800 дол США як попередньо узгоджену неправомірну вигоду для судді ІНФОРМАЦІЯ_6 за прийняття рішення стосовно не притягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності за ст.130 (т.10, а.с.9). Також ОСОБА_8 надав ОСОБА_20 підписаний договір про надання правничої допомоги від 14 червня 2022 року №17 із копіями документів, що підтверджують право ОСОБА_8 на заняття адвокатською діяльністю, зазначивши, що саме 14 червня 2022 року він приходив ознайомлюватися зі справою в суді: «… Я вам ви мені договорчик черкніть… Ордер у нас від 14 червня і договор 14-тим червня ну тоість коли ми почали работать з вами. Тоість ви поняли я дату просто проставив сюда в оцей договор…». ОСОБА_8 наголосив, що 8 000 грн ОСОБА_20 вже передав, а 72 000 грн він поверне у разі неможливості виконати домовленість. Він також сказав, що після отримання грошових коштів пізніше надасть інструкції ОСОБА_20 , що треба буде робити (т.8, а.с.96). У подальшому саме обвинувачений ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_20 , що не вдалося домовитися, але він попросив «дядька», який би допоміг вирішити питання, оскільки вручення підозри судді в іншому суді викликало занепокоєння у суді (т.8, а.с.29). Повідомив, що гроші не передавав, вони знаходяться у нього, у тому числі запевняв, щоб ОСОБА_20 не хвилювався, оскільки питання вирішиться 09 вересня 2022 року (т.8, а.с.31). Крім того, 09 вересня 2022 року обвинувачений ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_20 подати апеляційну скаргу та зазначив: «Давайте напишем. Так, якщо колегія нормальна попадеться туди, то в принципі вкладемося в бюджет» (т.9, а.с.112). 29 вересня 2022 року під час зустрічі з ОСОБА_20 запевнив, що ситуація розвивається відповідно до очікувань: «Все харашо попали на самого главного…. Ну і всьо, всьо буде добре» (т.8, а.с.39). Яскравим вираженням наявності умислу у ОСОБА_8 на вчинення злочину, передбаченого ст.369 КК України, свідчить і наступний фрагмент його розмови зі свідком ОСОБА_20 , який мав місце 21 жовтня 2022 року: ОСОБА_20 : «Я поняв, короче суддя в курсі дєла, все»; ОСОБА_8 : «Все нормально, да»; ОСОБА_20 : «Не буде так як в прошлий раз ото б***»; ОСОБА_8 : «Ну так уже ж воно оттянулось дуже довго тянулось тошо прошлий раз запереживав і всьо»; ОСОБА_20 : «Я поняв, шо дальше які дєйствія»; ОСОБА_8 : «Нічого мені нада передать людині і всьо і він там дальше занімається»; ОСОБА_20 : «А коли це буде ?»; ОСОБА_8 : «Ну це ж Вас ждем, от куда ж я знаю коли буде»; ОСОБА_20 : «Ну так давай тоді договоримся на яке там коля время»; ОСОБА_8 : «Мені там уже звонили казали шо або да або нє уже рішайте бистріше бо так не робиться всьо, оце отак це зовсім друга людина, яку попросили всьо, то єсть він там посірйозніше такий і всьо»; ОСОБА_20 : «Я поняв так, а як оце б* я щщас дєньги дам х* поймеш»; ОСОБА_8 : «І всьо ждем засідання»; ОСОБА_20 : «Я поняв, а там ти казав за пару днєй там днєй за три до того»; ОСОБА_8 : «І все нормально, я ітиму в засідання і всьо»; ОСОБА_20 : «Я поняв я імею про бабки»; ОСОБА_8 : «Бабки зразу несуться всьо»; ОСОБА_20 : «Я поняв, за скільки до засідання»; ОСОБА_8 : «А хоть і січас, до засідання нада було ще місяць назад» (т.8, а.с.114). Крім того, до матеріалів справи додано протоколи НСРД, зі змісту яких вбачається, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_12 перебували у постійному контакті між собою, а зміст їхніх розмов свідчить про усвідомлений намір надати неправомірну вигоду суддям. Окрему увагу заслуговує той факт, що обвинувачений ОСОБА_8 є фахівцем у галузі права, і розумів, що називаючи ОСОБА_20 умову надання коштів суддям ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_5 як єдиної можливості ухвалення судового рішення про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, він діяв не у межах представництва та захисту його прав, передбачених діючим законодавством. Зміст зафіксованих органом досудового розслідування розмов між обвинуваченим ОСОБА_12 та свідком ОСОБА_20 , свідком ОСОБА_58 та обвинуваченим ОСОБА_8 , обвинуваченими ОСОБА_12 та ОСОБА_8 свідчить, що їх учасники обговорювали саме необхідність передачі грошових коштів суддям, оскільки, за обставин цього кримінального провадження, ухвалення вирішального рішення належало виключно до повноважень суддів. Колегія судів критично оцінює доводи апеляційної скарги в частині, що всі кошти були отримані обвинуваченими на виконання договору про надання правничої допомоги, оскільки вони, у тому числі, спростовуються розмовою обвинувачених за 08 вересня 2022 року о 19 год 30 хв, де ОСОБА_8 зазначає, що пропонуватиме написання апеляційної скарги за ті самі гроші та що їх має вистачити, а також 09 вересня 2022 року о 19 год 20 хв ( т.9 а.с.22); 09 вересня 2022 року ОСОБА_8 двічі повідомляє ОСОБА_20 , що якщо буде «нормальна» колегія, то вкладуться у бюджет (т.9, а.с.112, т.8, а.с.33-35). Виникає логічне запитання на що має вистачити, якщо це оплата лише за надання правової допомоги? Також про надання саме неправомірної вигоди йде мова у розмові ОСОБА_12 та ОСОБА_8 30 вересня 2022 року, про що свідчать фрази ОСОБА_12 , що він хвилюється, щоб ОСОБА_20 їх не «вставив», а ОСОБА_8 зазначає, що їм прийдеться за нього давати гроші, а потім їздити, з нього збивати (т.10, а.с.59). Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_10 про відсутність доказів на підтвердження у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України Колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджується з такими доводами обвинуваченого ОСОБА_10 . Так, згідно вироку ІНФОРМАЦІЯ_8 від 28 травня 2025 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України - пособництві до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади. Конструкція ч.3 ст.369 КК України у взаємозв`язку з ч.5 ст.27 КК України свідчить про те, що кримінальна відповідальність, настає за умови, що особа, діючи як пособник, усвідомлює, що сприяє наданню неправомірної вигоди саме службовій особі у зв`язку зі здійсненням нею службових повноважень чи пов`язаних із ними можливостей, та діє з прямим умислом на сприяння вчиненню цього кримінального правопорушення. Відтак обов`язковою умовою кримінальної відповідальності є доведення того, що пособник усвідомлював службовий статус адресата неправомірної вигоди, її зв`язок із реалізацією службових повноважень та бажав сприяти наданню такої вигоди. Разом з тим, колегія суддів вважає, що відсутні докази пособництва обвинуваченого ОСОБА_10 у закінченому замаху на надання неправомірної вигоди судді ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки стороною обвинувачення не доведено та не надано жодного доказу на підтвердження наявності у діях ОСОБА_10 об`єктивних і суб`єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст.369 КК України. Матеріали НСРД, де зафіксовано його спілкування з обвинуваченим ОСОБА_12 , не містять даних, що він обіцяв, отримав для передачі кошти чи обіцяв надати грошову винагороду судді ОСОБА_23 за позитивне вирішення справи ОСОБА_20 . Зафіксовані ж під час проведення НСРД розмови між ОСОБА_10 та ОСОБА_23 від 20 жовтня 2022 року та 11 листопада 2022 року підтверджують факт їхніх зустрічей, однак зміст зазначених розмов не дає підстав для висновку, що предметом їхнього обговорення було надання неправомірної вигоди у справі ОСОБА_20 . До матеріалів судової справи надано значну кількість НСРД, які свідчать, що ОСОБА_10 як адвокат надавав правничу допомогу у ІНФОРМАЦІЯ_7 , користувався професійною репутацією, характеризувалася виключно позитивно, та перебував у дружніх відносинах зі суддею ОСОБА_23 . На думку колегії суддів, саме по собі згадування під час розмови прізвища свідка ОСОБА_20 не є достатнім для висновку про наявність у діях ОСОБА_10 умислу на передачу неправомірної вигоди, оскільки не підтверджує ані предмета такого обговорення, ані спрямованості його дій на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.369 КК України, у тому числі як пособника такого злочину. Разом з тим, оцінивши розмови, обвинуваченого ОСОБА_10 з обвинуваченим ОСОБА_12 , а також з суддею ОСОБА_23 , колегія суддів вважає, що показання та пояснення обвинуваченого у частині згадування особи ОСОБА_20 лише в руслі з`ясування дати судового засідання з розгляду апеляційної скарги у справі про притягнення його до відповідальності не відповідають дійсності та дані ним з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, оскільки спростовуються даними протоколів НСРД. Так, дослідивши докази, які долучено до матеріалів справи, колегія суддів вважає, що фактично обвинувачений ОСОБА_10 , використовуючи дружні стосунки з суддею ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_23 , прийняв пропозицію та спілкувався з ним з метою прийняття рішення в інтересах свідка ОСОБА_20 , про що свідчать матеріали кримінального провадження (т.11, а.с.73, 83) та отримав за це кошти в сумі 800 дол. США (6 купюр по 100 дол. США, які він передав судді ОСОБА_41 та 2 купюри по 100 дол. США, які були вилучені у нього вдома під час проведення обшуку). При цьому, стороною обвинувачення доведено потенційну можливість такого впливу, оскільки з долучених протоколів НСРД стосовно ОСОБА_10 вбачається, що він, у зв`язку зі своєю трудовою діяльністю, пов`язаною із судовою системою, підтримував сталі професійні контакти з працівниками судів, які в окремих випадках виходили за межі службового спілкування; йому телефонував суддя ОСОБА_23 із запитанням щодо прізвища ОСОБА_20 . Про таку потенційну можливість знали і обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , які у тому числі повідомляли про це ОСОБА_20 і саме тому звернулись до нього з питанням можливості оскарження постанови місцевого суду в апеляційному порядку. Вказані вище обставин підтверджуються даними протоколів НСРД. Так, 07 вересня 2022 року, після повернення грошей ОСОБА_8 наявні такі розмови: о 13 год 36 хв ОСОБА_8 повідомляє ОСОБА_12 , що можна плакати, оскільки весь суд пішов у «забастовку»… ОСОБА_12 : «дяді сказати, що допоможіть, пожалуйста, дуже срочно». ОСОБА_8 : «дядя зараз не в Києві… можливо «дядя» щось скаже цікаве…, добереться до вай-фая і набере дядю, бо їде з відрядження (т.9, а.с.10-11, т.8, а.с.29); о 18 год 43 хв ОСОБА_8 повідомляє ОСОБА_20 , що невдалося домовится, але він попросив «дядька», щоб допоміг вирішити питання….(т.8, а.с.29); 08 вересня 2022 року: о 17 год 14 хв ОСОБА_12 набирає ОСОБА_10 , зміст розмов свідчить про обговорення справи ОСОБА_20 . ОСОБА_10 зазначає, що спробує допомогти у вирішенні справи (т.9, а.с.16); о 20 год 17 хв ОСОБА_12 запитує у ОСОБА_8 , чи давати відбій «дяді» на завтра, на що отримує позитивну відповідь (т.9, а.с.17). У процесі розмови ОСОБА_12 зазначає, що набере «дядю», у тому числі обговорюють можливість зміни прийнятого судового рішення (т.9, а.с.19); о 20 год 29 хв ОСОБА_12 телефонує ОСОБА_10 та доповідає, що ОСОБА_20 притягнули до адміністративної відповідальності. ОСОБА_10 зазначає, що від нього тричі не брали слухавку, вказує на необхідність написання апеляційної скарги. На запитання ОСОБА_12 , чи є можливість вирішити питання в суді апеляційної інстанції надає ствердну відповідь (т.9, а.с.20). Разом з тим, виходячи з меж пред`явленого обвинувачення, колегія суддів зазначений період часу не враховує для кваліфікації дій ОСОБА_10 , а лише діяння, які він вчиняв та є зафіксованими пізніше, зокрема: 29 вересня 2022 року об 11 год 53 хв ОСОБА_10 телефонує ОСОБА_12 та повідомляє, що справа ОСОБА_20 не буде розглядатися, оскільки суддя у відрядженні; «должни ми все зробить» (т.9, а.с.41); 03 жовтня 2022 року ОСОБА_12 повідомляє ОСОБА_8 , що він набирав «дорослих» та йому повідомили, що там відрядження (т.10, а.с.63); ОСОБА_8 ж повідомляє ОСОБА_12 , що йому телефонували з суду і повідомили, що суддя у відрядженні. На що ОСОБА_12 йому відповідає, що володіє інформацією, оскільки «дядя мені тоже відзвонився, сказав» (т.10, а.с.64-65); 12 жовтня 2022 року ОСОБА_12 телефонує ОСОБА_8 та питає, чи мовчить ОСОБА_20 , бачив «дядька» і він каже «давай чешись. О 17 год 28 хв розмови про хвилювання, що ОСОБА_20 може зникнути, а ОСОБА_12 зазначає, що буде мати неприємності від «дяді» (т.9, а.с.125, т.10, а.с.68); 13 жовтня 2022 року: о 09 год 42 хв ОСОБА_10 повідомляє ОСОБА_23 , що він до нього біжить (т.11, а.с.72); Після чого мала місце коротка розмова з ОСОБА_12 : о 10 год 01 хв. ОСОБА_10 набирає ОСОБА_12 , проте він не відповідає (т.11, а.с.72); 10 год 02 хв фіксується розмова між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , під час якої ОСОБА_10 запитує у ОСОБА_12 як прізвище ОСОБА_59 (т.10, а.с.179, т.11, а.с.72); 20 жовтня 2022 року о 10 год 57 хв суддя ІНФОРМАЦІЯ_5 , в провадженні якого перебувала справа ОСОБА_20 , попросив ОСОБА_10 нагадати йому прізвище, про яке той казав раніше, і між ними відбувся такий діалог: Суддя: «Слышишь, а ты мне скажи ще такий вопрос: а там ти якусь фамілію харьковську казав ота»; ОСОБА_10 : «Не харьковську - в тебе сто тридцята. ОСОБА_54». Суддя: « ОСОБА_60 » ОСОБА_10 : « ОСОБА_54 ». Суддя: « ОСОБА_61 » ОСОБА_10 : «Угу, глянь.» Суддя: «Хорошо. Все, добро.» (т.11, а.с.73-74, 83); 04 листопада 2022 року об 11 год 40 хв ОСОБА_12 поінформував ОСОБА_8 про розмову з ОСОБА_10 з приводу ОСОБА_20 : ОСОБА_12 : «И бачив мене сьогодні дядя. Тоже начав: Давай,давай, давай, ОСОБА_65 сюда» ОСОБА_8 : «Ти кажи: Давай результат мені! Давай результат!»; 07 листопада 2022 року ОСОБА_8 відповідає на телефонний дзвінок ОСОБА_12 , у процесі розмови згадують «дядю», який зі слів ОСОБА_12 постійно, коли бачить його, запитує про ОСОБА_59 (т.10, а.с.35-36, 117); 11 листопада 2022 року близько 09 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_8 , ОСОБА_12 обговорював з ОСОБА_10 апеляційну скаргу по справі ОСОБА_20 і передав йому грошові кошти, отримані від ОСОБА_20 (т.11 а.с.101-102, 208; т.13 а.с.114); цього ж дня ОСОБА_10 зустрівся із суддею ІНФОРМАЦІЯ_5 , в провадженні якого перебувала справа, і нагадав йому про ОСОБА_20 (прим. «ОСОБА_66») (т.11 а.с.105). У подальшому із грошовою сумою ОСОБА_10 вийшов із приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.11 а.с.208), отже ОСОБА_10 гроші судді не передав; 14 листопада 2022 року о 10 год 16 хв у телефонній розмові ОСОБА_12 пояснив ОСОБА_8 , що треба буде завтра (15 листопада 2022 року) піти у справі ОСОБА_20 , заперечувати та підтримувати скаргу. ОСОБА_8 додатково запитав, чи ходили вирішувати справу стосовно ОСОБА_20 , на що ОСОБА_12 відповів, що уточнить усі ці моменти (т.10 а.с.44); цього ж дня о 10 год 44 хв ОСОБА_10 підтвердив, що погодив із суддею ІНФОРМАЦІЯ_5 скасування постанови судді ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.10 а.с.231, т.11 а.с.55, 86, 208): ОСОБА_12 : «У нас порядок?» ОСОБА_10 «Да. Це ти имеешь ввиду по оцьому ОСОБА_62 : «Той, що ОСОБА_64»; суд апеляційної інстанції вважає, що під таким погодженням ОСОБА_10 мав на увазі можливість постановлення позитивного рішення щодо ОСОБА_20 , разом з тим за обумовлений розмір неправомірної вигоди мова не йшла; про факт погодження ОСОБА_12 одразу о 10 год 45 хв у телефонному режимі повідомив ОСОБА_8 (т.10 а.с.232, т.11 а.с.56, 208): ОСОБА_8 : «а на завтра сказав все ок, да?» ОСОБА_12 : «Да, завтра, сказав: «Ідіть заперечуйте, буде все ок»; 15 листопада 2022 року постановою ІНФОРМАЦІЯ_5 у справі №552/2083/22 задоволено апеляційні скарги ОСОБА_20 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , скасовано постанову судді ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31 січня 2022 року та закрито провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_20 складу адміністративного правопорушення (т.4, а.с.217-219). О 09 год 49 хв ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_12 про позитивне рішення у справі (т.6, а.с.141). О 09 год 50 хв ОСОБА_8 у телефонному режимі підтвердив ОСОБА_20 задоволення апеляційної скарги і про можливість з цим рішенням повернути посвідчення водія (т.10, а.с.46, т.11, а.с.137). О 09 год 50 хв ОСОБА_12 відзвітував ОСОБА_10 про вирішення справи (т.11, а.с.111). Враховуючи той факт, що ОСОБА_10 не знайомий із ОСОБА_20 , не спілкувався із ним, не є його адвокатом, зокрема, у справі про вчинення адміністративного правопорушення, згадка ним у такому контексті - назва лише його прізвища у розмові з суддею підтверджує його звернення до судді щодо вирішення питання про скасування постанови від 08 вересня 2022 року, якою ОСОБА_20 притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки зміст зафіксованих розмов спростовує та не підтверджує версію сторони захисту, що він мав розмови з суддею виключно з приводу дат призначення апеляційної скарги у цій справі до розгляду. Так, у службовому кабінеті № НОМЕР_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 , яким користується інший суддя ніж той, в провадженні якого перебувала справа, вилучені заздалегідь ідентифіковані банкноти з серіями HD05990518B, KL34669354D, HB85441607Q, HB94243586L, HF07415294F, KL78296784A (т.5, а.с.126-132), передачу яких підтверджує у тому числі сам ОСОБА_10 . За місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_5 , вилучені банкноти CC28402403A, AB91048486E (т.5, а.с.121-125). Виходячи з обставин, зазначених вище у даному розділі, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що обвинувачений ОСОБА_10 отримав для себе від ОСОБА_12 800 дол. США, які були передані ОСОБА_20 , за звернення до судді ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_23 як судді-доповідача у справі №552/2083/22 з приводу розгляду апеляційної скарги ОСОБА_20 , враховуючи тривалі дружні стосунки із суддею. Диспозицією ч.2 ст.369-2 КК України передбачено кримінальну відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди. З об`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.369-2 КК України, характеризується вчиненням діянь стосовно неправомірної вигоди, зокрема, одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Колегія суддів зазначає, що для встановлення наявності в діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, важливо встановити факт вчинення одного із альтернативних діянь, визначених диспозицією цієї статті із неправомірною вигодою, які здійснюються саме за вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави. Важливим є встановлення потенційної можливості здійснення такого впливу та коло осіб чи конкретна особа, на яких він може бути спрямований або був спрямований (постанова Верховного Суду від 20 травня 2025 року у справі №554/7470/16-к). Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 29 березня 2021 року у справі №554/5090/16-к зазначила про те, що диспозиція ч.2 ст.369-2 КК текстуально не конкретизує характеру впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави, поняттям впливу охоплюється в тому числі використання дружніх, родинних, особистих стосунків з особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тощо. Суддя ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_23 як суддя-доповідач у справі №552/2083/22 був уповноважений на прийняття ним рішення в інтересах свідка ОСОБА_20 , що має враховуватися при кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_10 . Як визначено у ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч.3 ст.337 КПК України). Зміна кримінально-правової кваліфікації судом може виражатись у зміні юридичної оцінки встановлених фактичних обставин, тобто у зміні формули кваліфікації і формулювання обвинувачення. Важливим для вирішення питання про дотримання приписів кримінального процесуального закону є виклад стороною обвинувачення саме фактичних обставин кримінального правопорушення, адже їх відображення має суттєве значення для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, належної реалізації права на захист, а також правильної кваліфікації кримінального правопорушення. Фактичні обставини визначають своїм змістом фабулу обвинувачення, яка віддзеркалює фактичну модель вчиненого кримінального правопорушення, а формула кваліфікації і формулювання обвинувачення є правовою оцінкою кримінального правопорушення, фактичною вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Отже, за змістом указаних статей кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції вправі дати іншу правову оцінку фактичним обставинам, установленим під час кримінального провадження, якщо погодиться з їхньою обґрунтованістю, але дійде висновку про неправильну їх юридичну кваліфікацію судом нижчого рівня, за умови, що таким рішенням не погіршується правове становище обвинуваченого. Враховуючи вище зазначене колегія суддів вважає, що докази, які дослідженні судом першої інстанції в установленому законом порядку, не підтверджують, що обвинувачений ОСОБА_10 обіцяв передати кошти судді ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_23 та як наслідок протягом вересня-листопада 2022 року вчинив пособництво у закінченому замаху на надання йому неправомірної вигоди судді ІНФОРМАЦІЯ_5 за скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08 вересня 2022 року у справі №552/2083/22. Разом з тим, колегія суддів вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_10 наявний склад злочину, передбачений ч.2 ст.369-2 КК України - прийняття пропозиції та отримання від обвинуваченого ОСОБА_12 неправомірної вигоди для себе у сумі 800 дол. США за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави - судді апеляційного суду ОСОБА_23 . Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів вважаєщо пункт 1.3. «Розділу І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним» необхідно викласти у такій редакції: «1.3. ОСОБА_10 протягом вересня-листопада 2022 року прийняв пропозицію та отримав неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення судді ІНФОРМАЦІЯ_5 за скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08.09.2022 у справі №552/2083/22, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.369-2 КК України»; - змінити по тексту вироку суду кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_10 як пособника у закінченому замаху на надання неправомірної вигоди судді ІНФОРМАЦІЯ_5 за скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08 вересня 2022 року у справі №552/2083/22 на прийняття пропозиції та отримання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення судді ІНФОРМАЦІЯ_5 за скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08 вересня 2022 року у справі №552/2083/22 та виключити посилання на передачу коштів для суддів апеляційного суду через ОСОБА_10 ; - пункт 4.14.5. вироку викласти у такій редакції «Отже, своїми діями, які виразились у прийнятті пропозиції та отриманні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, ОСОБА_63 вчинив злочин, передбачений частиною 2 статті 369-2 КК України». У зв`язку з не включенням до обвинувачення щодо ОСОБА_10 періоду до 28 вересня 2022 року, колегією суддів не надається оцінка в частині допустимості протоколів НСРД за його участі до вказаної дати. Мотиви та вид призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_10 у зв`язку із зміною кваліфікації його діянь Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Санкція ч .2 ст.369-2 КК України (в редакції дії Закону на час вчинення злочину) передбачала покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п`яти років. При призначенні обвинуваченому ОСОБА_10 покарання колегія суддів ураховує загальні засади кримінального закону; ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, що належить до категорії нетяжких злочинів та з точки зору закону є корупційним злочином; відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання; дані про особу -раніше не судимий; наявність на утриманні неповнолітньої дитини; позитивно характеризується ІНФОРМАЦІЯ_26 та до дисциплінарної відповідальності не притягувався; є пенсіонером; учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АEС; доброволець територіальної оборони з 14 червня 2022 року по 14 червня 2025 року. Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_10 за ч.2 ст.369-2 КК України основне покарання у виді штрафу в максимальній межі санкції ч.2 ст.369-2 КК України - 5 500 (п`ять тисяч п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 93 тисячі 500 грн 00 коп, оскільки його перевиховання та виправлення можливе без ізоляції від суспільства та вважає, що воно є достатнім за обставин даного провадження для його виправлення. У зв`язку з чим, у пункті 7.4 вироку суду необхідно виключити пункти 7.4.1, 7.4.4. У свою чергу пункт 7.4.3. вироку суду викласти у такій редакції: «Суд визнає доведеною наявність в діях ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК України. При призначенні обвинуваченому ОСОБА_10 покарання колегія суддів ураховує загальні засади кримінального закону; ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, що належить до категорії нетяжких злочинів та з точки зору закону є корупційним злочином; відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання; дані про особу -раніше не судимий; наявність на утриманні неповнолітньої дитини; позитивно характеризується ІНФОРМАЦІЯ_26 та до дисциплінарної відповідальності не притягувався; є пенсіонером; учасник ліквідації наслідків аварії на ІНФОРМАЦІЯ_27 ; доброволець територіальної оборони з 14 червня 2022 року по 14 червня 2025 року. Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_10 за ч.2 ст.369-2 КК України основне покарання у виді штрафу в максимальній межі санкції ч.2 ст.369-2 КК України - 5 500 (п`ять тисяч п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 93 тисячі 500 грн 00 коп, оскільки його перевиховання та виправлення можливе без ізоляції від суспільства та вважає, що воно є достатнім за обставин даного провадження для його виправлення.» Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові. Оскільки санкція ч.2 ст.369-2 КК України не передбачає застосування судом покарання у виді конфіскації майна колегія суддів вважає за необхідне скасувати арешт на майно,зокрема на: грошові кошти у розмірі 117 700 дол. США та 6 750 євро, накладений згідно ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 грудня 2022 року (справа №991/6314/22) та які вилучені 07 грудня 2022 року під час проведення обшуку у відділенні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_28 » за адресою: АДРЕСА_9 (індивідуальний банківський сейф, яким користується ОСОБА_10 ) (т.7, а.с.234-238). Щодо доводів апеляційної скарги третьої особи ОСОБА_15 , колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. У даному кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо необхідності зміни кваліфікації обвинуваченого ОСОБА_10 з ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України на ч.2 ст.369-2 КК України, що має наслідком скасування арешту на майно, зокрема на: грошові кошти - 117 700 дол. США та 6 750 євро. За відсутності у санкції інкримінованої статті КК України конфіскації майна як виду покарання відсутні й передбачені законом підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення її застосування, у зв`язку з чим вимоги апеляційної скаргитретьої особи ОСОБА_15 підлягають задоволенню частково, але не з підстав, зазначених у її апеляційній скарзі. Щодо доводів апеляційної скарги представника третьої особи ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_18 . Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку. Згідно з п.3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. З матеріалів судової справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 листопада 2022 року (справа №991/5688/22) накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку за місцем роботи ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_10 та за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_4 , а саме на: флеш накопичувач APACER сірого кольору без видимих маркувань; блокнот чорного кольору з написом «2022», телефон Iphone 12 Pro з ІМЕІ: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 ; готівкові кошти загальною сумою двісті доларів США купюрами по сто доларів США: 1) КВ 53224717К, 2) FВ 65551072А; грошові кошти у сумі 9 200 дол США. Метою арешту визначено забезпечення збереження речових доказів (т.7, а.с.101-104). Ухвалою слідчого судді від 21 грудня 2022 року клопотання представника власника майна ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_18 про скасування арешту майна, яке подано у межах судової справи №991/5688/22, задоволено частково. Скасовано арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 листопада 2022 року (справа №991/5688/22) на грошові кошти у сумі 2 000 дол. США, які отримав обвинувачений ОСОБА_12 для передачі своїй матері ОСОБА_17 (т.7, а.с.105-107). Також ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 грудня 2022 року (справа №991/6420/22) накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 , - грошові кошти у сумі 7 200 дол. США. Метою накладення арешту визначено забезпечення конфіскації як виду покарання (т.7, а.с.108-110). Представник ОСОБА_17 зазначає, що відшукані грошові кошти за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_12 належать його матері ОСОБА_17 , яка їх накопичувала за рахунок власних доходів. На підтвердження вказаних обставин суду надано довідки про її доходи, зокрема про отримання у 2020 році - 275 205, 94 грн, у 2021 році - 287 804, 27 грн, у 2022 році - 154 792,53 грн (т.26, а.с.13-14). Враховуючи суму сукупного доходу ОСОБА_17 , з врахуванням необхідності витрачання їх на проживання, купівлю їжі, оплати комунальних послуг та інше, колегія суддів вважає, що стороною захисту не доведено, що грошові кошти у сумі 7 200 дол. США належать матері обвинуваченого ОСОБА_12 - ОСОБА_17 . Сам по собі розмір отриманих доходів не свідчить про можливість їх повного накопичення. Також суд апеляційної інстанції враховує, що добровільна видача грошових коштів під час проведення слідчої дії не підтверджує право власності на вказані на грошові кошти, а свідчить виключно про виконання вимоги детектива НАБУ під час проведення обшуку. Крім того, колегія суддів ураховує обставини кримінального провадження, а також зміст розмови між ОСОБА_12 та невстановленою особою, яка зафіксована 03 листопада 2022 року та відображена у протоколі НСРД від 18 листопада 2022 року (т.10, а.с. 220-223), з якого вбачається, що обвинувачений ОСОБА_12 повідомляв про наявність у нього неофіційного джерела доходу, а тому існують обґрунтовані підстави вважати, що вилучені грошові кошти належать саме обвинуваченому ОСОБА_12 . Тому відсутні підстави для задоволення вимог вказаної апеляційної скарги. Щодо доводів сторони захисту в частині порушення правил підсудності під час розгляду справи по суті то колегія суддів вважає, що дане кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду. Так, відповідно до ч.1 ст.33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст.45 КК України, ст.206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України. Згідно з ч.5 ст.216 КПК України умовами підсудності кримінальних правопорушень, визначених у ст.33-1 КПК України, Вищому антикорупційному суду, визначено, у тому числі якщо кримінальне правопорушення, передбачене ст.369, ч.1 ст.369-2 КК України, вчинено щодо службової особи, визначеної у ч.4 ст.18 КК України або у пункті 1 цієї частини. Суд апеляційної інстанції визнав доведеним формулювання обвинувачення про те, що дії ОСОБА_8 за першим епізодом слід кваліфікувати як пособництво у закінченому замаху на надання неправомірної вигоди судді ІНФОРМАЦІЯ_4 за прийняття рішення про не притягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності, тобто за ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України. За другим епізодом дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковано як підбурення ОСОБА_20 до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди судді ІНФОРМАЦІЯ_5 за скасування постанови від 08 вересня 2022 року у справі №552/2083/22, тобто за ч.4 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України. Дії ОСОБА_12 за першим епізодом кваліфіковано як підбурення ОСОБА_20 до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди судді ІНФОРМАЦІЯ_4 за прийняття рішення про не притягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності, тобто за ч.4 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України. За другим епізодом дії ОСОБА_12 кваліфіковано як пособництво у закінченому замаху на надання неправомірної вигоди судді ІНФОРМАЦІЯ_5 за скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08 вересня 2022 року у справі №552/2083/22, тобто за ч.5 ст.27 ч.2 ст.15 ч.3 ст.369 КК України. Водночас під час апеляційного розгляду змінено кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_10 та вчинені ним діяння кваліфіковано як прийняття пропозиції та одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення суддею ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08 вересня 2022 року у справі № 552/2083/22, тобто за ч.2 ст.369-2 КК України. Посади суддів Київського районного суду м.Полтави та ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно вимог ч.4 ст.18 КК України та п.1 ч.5 ст.216 КПК України належать до переліку службових осіб, доведення вказаний факт не потребує, оскільки він визначений законом, у відповідності до Примітки ст.368 КК України вони є службовими особами, які займають відповідальне становище, а тому кримінальне провадження №52022000000000196 від 28 липня 2022 року на підставі п.3 ч.5 ст.216 КПК України підсудне Вищому антикорупційного суду. Прийняття постанови детектива НАБУ від 01 березня 2023 року про закриття кримінального провадження в частині ймовірного вчинення суддею ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_23 злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, не впливає на визначення підсудності даного провадження, оскільки головним критерієм для визначення його підсудності Вищому антикорупційному суду є встановлення наявності у діях обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 складів злочинів, передбачених ст.369, 369-2 КК України. Водночас диспозиції кримінально-правових норм, за якими кваліфіковано дії обвинувачених, не залежать від обов`язкового встановлення судом факту фактичної передачі неправомірної вигоди судді. Тому також є безпідставними доводи апеляційної скарги і в частині розміру неправомірної вигоди. Також колегія суддів вважає за необхідне змінити п. 3.41. Розділу «ІІІ. Встановлені судом фактичні обставини та докази на їх підтвердження», зокрема абзац «залучення Особа-1 після надання ОСОБА_20 ОСОБА_8 грошових коштів, яка мала здійснити подальшу передачу неправомірної вигоди за постановлення необхідного рішення; передачі їй 07.09.2022 ОСОБА_8 грошових коштів і їх повернення цього ж дня у зв`язку з хвилюваннями в суді, обумовленими затриманням судді іншого суду» доповнити словами «згідно пояснень Особи-1», оскільки обставини хвилювання не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому посилання на них не можуть бути покладені в основу вироку. Інші доводи апеляційних скарг були предметом дослідження під час судового розгляду суду першої інстанції, їм надана відповідна оцінка та суд апеляційної інстанції з такою оцінкою погоджується, а тому підстав для закриття кримінального провадження не вбачає. Також колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку в частині описок, а також інших питань, які можливо вирішити в порядку виконання вироку. VІ. Висновки суду апеляційної інстанції за результатом апеляційного розгляду кримінального провадження Відповідно до п.2 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має правозмінити вирок або ухвалу. Згідно з п.2, 4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Статтею 411 КПК України визначено, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.Вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Відповідно до п.2 ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:застосування закону, який не підлягає застосуванню. Згідно ст.408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі:зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення та в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого. Під час апеляційного розгляду було встановлено невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, які стосуються кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 та неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 , а тому колегія суддів уважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_19 , обвинуваченого ОСОБА_10 та третьої особи ОСОБА_15 необхідно задовольнити частково, та вирок суду змінити. У задоволенні інших апеляційних скарг відмовити. Керуючись ст.86, 87, 370, 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_19 , обвинуваченого ОСОБА_10 та третьої особи ОСОБА_15 задовольнити частково. Вирок Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2025 року змінити: - визнати ОСОБА_10 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 93 500 ( дев`яносто три тисячі п`ятсот) гривень 00 коп; -пункти 1.1. та 1.3. розділу «І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним» вироку викласти у такій редакції : «1.1. ОСОБА_8 протягом червня-вересня 2022 року вчинив пособництво у закінченому замаху на надання неправомірної вигоди судді ІНФОРМАЦІЯ_4 за прийняття рішення про непритягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України. Крім того, ОСОБА_8 протягом вересня-листопада 2022 року підбурив ОСОБА_20 до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди судді ІНФОРМАЦІЯ_5 за скасування постанови від 08.09.2022 у справі №552/2083/22, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України. 1.3. ОСОБА_10 протягом вересня-листопада 2022 року прийняв пропозицію та отримав неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення суддею ІНФОРМАЦІЯ_5 за скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08.09.2022 у справі №552/2083/22, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України»; - у пункті 3.41. Розділу «ІІІ. Встановлені судом фактичні обставини та докази на їх підтвердження» вироку суду абзац дев`ятий після слів «затриманням судді іншого суду;» доповнити словами «згідно пояснень Особи-1»; -у пункті 4.13.3 вироку суду слова «частиною 5 статті 27» змінити на «частиною 4 статті 27»; - змінити по тексту вироку кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_10 як пособника у закінченому замаху на надання неправомірної вигоди судді на прийняття пропозиції та отримання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення суддею ІНФОРМАЦІЯ_5 та посилання на передачу коштів для суддів апеляційного суду через ОСОБА_10 ; - пункт 4.14.5. вироку викласти у такій редакції «Отже, своїми діями, які виразились у прийнятті пропозиції та отриманні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, ОСОБА_10 вчинив злочин, передбачений частиною 2 статті 369-2 КК України»; - у пункті 7.4 вироку суду виключити пункти 7.4.1, 7.4.4.; - пункт 7.4.3. вироку суду викласти у такій редакції: «Суд визнає доведеною наявність в діях ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК України. Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_10 покарання у виді штрафу в максимальній межі санкції ч.2 ст.369-2 КК України - 5 (п`ять тисяч п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 93 тисячі 500 грн 00 коп, оскільки його перевиховання та виправлення можливе без ізоляції від суспільства». Скасувати арешт на майно, накладений згідно ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 грудня 2022 року (справа №991/6314/22). В іншій частині апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок - без змін. Взяти засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_12 під варту в залі суду для виконання вироку в частині основного покарання. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом трьох місяців безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4