Справа № 904/5662/23

УХВАЛА 20 серпня 2026 року м. Київ Cправа № 904/5662/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М., за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І., представники учасників справи: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - адвокат Харицька А.М., Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" - адвокат Волова О.В.; ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал" - арбітражна керуюча Дикаленко А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вх. № 2363/2026) на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2025, на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 за результатами розгляду заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про грошові вимоги до боржника та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 за підсумками попереднього судового засідання (в частині внесення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк") у справі № 904/5662/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал" про банкрутство, ВСТАНОВИВ: Обставини справи У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротермінал" (далі - ТОВ "Агротермінал"). Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", банк) звернулося з грошовими вимогами до боржника, які виникли у зв`язку із неналежним виконанням договору від 04.11.2016 № DNHSLOK06924 про надання кредиту на загальну суму 1 650 657 004,98 грн, з яких: 887 881 191,13 грн заборгованість за тілом кредиту; 760 322 260, 00 грн - за процентами; 2 453 553,85 грн - пеня. Зі свого боку, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" (далі - ТОВ "Дніпровський елеватор") звернулося до суду з клопотанням про визнання АТ КБ "ПриватБанк" заінтересованою особою стосовно ТОВ "Агротермінал". 26.03.2025 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області визнано грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Агротермінал" у розмірі 887 881 191,13 грн - 4 черга задоволення; 6 056,00 грн - 1 черга задоволення; в іншій частині грошові вимоги відхилено; визнано АТ КБ "Приватбанк" заінтересованою особою стосовно ТОВ "Агротермінал". 26.03.2025 Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу за результатами попереднього засідання, якою, зокрема, зобов`язав розпорядника майна ТОВ "Агротермінал" внести до реєстру вимог кредиторів вимоги АТ КБ "ПриватБанк" на суму 6 056,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 887 881 191,13 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу). 15.10.2025 постановою Центрального апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 за підсумками попереднього судового засідання в частині розгляду заяви АТ КБ "ПриватБанк" про грошові вимоги до боржника та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 за результатами розгляду заяви про грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до боржника залишено без змін. Суди попередніх інстанцій визнали грошові вимоги банку лише в частині тіла кредиту у сумі 887 881 191,13 грн, оскільки факт отримання кредитних коштів і їх неповернення підтверджений, тоді як проценти та пеня були нараховані уже після дострокового розірвання кредитного договору. Суди врахували, що банк посилався на лист від 12.07.2023, яким через значний проміжок часу після повідомлення про дострокове розірвання договору відмовився від цього одностороннього правочину. Проте суди не прийняли цей аргумент, оскільки дійшли висновків, що повідомленням від 13.12.2017 договір уже був розірваний з 27.12.2017, а відповідно до частини другої статті 653 ЦК України з розірванням договору припиняються зобов`язання сторін. Тому, за оцінкою судів попередніх інстанцій, подальша відмова від цього одностороннього правочину не могла відновити припинений договір і не породжувала правових наслідків. Суди встановили, що 27.05.2013 між АТ КБ "ПриватБанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боріваж" (далі - ТОВ "Боріваж") укладено кредитний договір № DNHSLON03629, за умовами якого банк надав цьому товариству кредитний ліміт у розмірі 25 млн доларів США. 14.12.2016 між ТОВ "Агротермінал" та АТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір застави № DNHSLON03629/DZ, за яким ТОВ "Агротермінал" передало банку в заставу майнові права на отримання грошових коштів за договором банківського рахунку від 15.11.2014 в сумі 887 881 191,13 грн. Застава надавалася для забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Боріваж" банком за кредитним договором від 27.05.2013. Цього ж дня, 14.12.2016 банк направив ТОВ "Боріваж" та ТОВ "Агротермінал" повідомлення про необхідність дострокового погашення кредитної заборгованості ТОВ "Боріваж". Одночасно, 14.12.2016, між ТОВ "Агротермінал" та АТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір відступлення права вимоги (цесії), предметом якого було відступлення банку права вимоги на отримання грошових коштів у сумі 887 881 191,13 грн за відповідним банківським рахунком ТОВ "Агротермінал". 14.12.2016 АТ КБ "ПриватБанк" на підставі договору застави списало із рахунку ТОВ "Агротермінал" грошові кошти в сумі 887 881 191,13 грн. У призначенні платежу було зазначено, що кошти списуються в рахунок погашення кредитних зобов`язань ТОВ "Боріваж" перед АТ КБ "ПриватБанк". При цьому суди встановили, що ТОВ "Боріваж" відповідно до рішення НБУ № 105 від 13.12.2016 було визначено пов`язаною з АТ КБ "ПриватБанк" особою. Крім того, ТОВ "Боріваж" було засновником ТОВ "Агротермінал" із часткою 100 % у статутному капіталі. Отже, за встановлених судами обставин, ТОВ "Агротермінал", не використовуючи кошти у власній господарській діяльності, передав їх банку для погашення кредитної заборгованості ТОВ "Боріваж", внаслідок чого у ТОВ "Агротермінал" виникла заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк" у відповідному розмірі. При цьому доказів економічної доцільності укладення договору застави та договору відступлення права вимоги саме для ТОВ "Агротермінал" банк не надав. За таких обставин суди дійшли висновку, що зазначені правочини не відповідали критеріям розумності, економічної доцільності, наявності ділової мети та добросовісності. Відтак, за оцінкою судів, АТ КБ "ПриватБанк" є заінтересованою особою стосовно ТОВ "Агротермінал" у розумінні статті 1 КУзПБ. АТ КБ "Приватбанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: 1) скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2025, ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 (за результатами розгляду грошових АТ КБ "Приватбанк") та від 26.03.2025 (в частині внесення до реєстру вимог кредиторів відомостей про грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк"; 2) ухвалити нове рішення, яким: - заяву АТ КБ "Приватбанк" з грошовими вимогами до ТОВ "Агротермінал" задовольнити в повному обсязі, визнати грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Агротермінал" у розмірі: 1 648 203 451,13 грн - 4 черга задоволення; 6056,00грн - 1 черга задоволення; 2 453 553,85 грн - 6 черга (з правом вирішального голосу); - у задоволені клопотання ТОВ "Дніпровський Елеватор" про визнання АТ КБ "Приватбанк" заінтересованою особою щодо боржника - відмовити повністю; - зобов`язати розпорядника майна ТОВ "Агротермінал" внести до реєстру вимог кредиторів вимоги кредиторів, визнаних Господарським судом Дніпропетровської області, зокрема: АТ КБ "Приватбанк", місто Київ на суму 6 056,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 1 648 203 451,13 грн - 4 черга 2 453 553,85 грн - 6 черга (з правом вирішального голосу). АТ КБ "Приватбанк" не погоджується з відмовою судів у визнанні частини заявлених ним грошових вимог, вважаючи, що суди безпідставно відмовили у визнанні процентів та пені. На його думку, суди поширили наслідки розірвання кредитного договору на період його дії та фактично позбавили банк права проценти і пеню, нараховані до 27.12.2017, тобто до дати розірвання договору. Водночас скаржник посилається на неправильне застосування судами статті 214 ЦК України, вважаючи помилковим висновок про відсутність у нього права відмовитися від раніше вчиненого одностороннього правочину про розірвання кредитного договору. Не погоджується скаржник і з висновками судів попередніх інстанцій щодо визнання його заінтересованою особою стосовно боржника. Касаційну скаргу в частині банк обґрунтовує пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України. Скаржник посилається на неврахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.11.2022 у справі № 925/367/20 (925/107/21), від 09.05.2023 у справі № 910/1297/22, від 21.04.2021 у справі № 910/14646/19 та від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20. АТ КБ "Приватбанк" посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо комплексного застосування статей 1, 43 КУзПБ, статті 52 ГПК України та частини шістнадцятої статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо того, чи може державний банк-правонаступник визнаватися заінтересованою особою на підставі правочинів, укладених первісним кредитором, якщо право вимоги перейшло до нього в порядку націоналізації більш ніж за шість місяців до відкриття провадження у справі про банкрутство. У цьому контексті АТ КБ "Приватбанк" наголошує, що він є правонаступником ПАТ КБ "Приватбанк", а перехід права вимоги до нього відбувся 21.12.2016 у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу 100 % акцій банку, тобто більш ніж за сім років до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Агротермінал". Тому, на думку скаржника, передбачений абзацом відповідної норми статті 1 КУзПБ шестимісячний критерій заінтересованості до нього застосовуватися не може. Банк вважає, що суди фактично ототожнили правовий статус первісного кредитора та його правонаступника, не врахувавши спеціальний характер правонаступництва АТ КБ "Приватбанк", яке відбулося внаслідок його націоналізації. На думку скаржника, таке правонаступництво є універсальним, не змінює змісту та природи відповідних правовідносин, а тому обставини правочинів, укладених первісним кредитором, не можуть автоматично зумовлювати заінтересованість його правонаступника через значний проміжок часу після їх вчинення. Колегією суддів з`ясовано, що ухвалою Верховного Суду від 29.06.2026 Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду прийняв до розгляду справу № 910/425/24, яка передана на розгляд колегією суддів цієї судової палати. В ухвалі від 19.05.2026 про передачу справи № 910/425/24 на розгляд судової палати Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виходив, зокрема, з того, що у постанові Верховного Суду від 18.12.2025 у cправі № 902/25/24 зазначено, що наявність у частині третій статті 45 КУзПБ обов`язку кредитора зазначати інформацію про свою заінтересованість має процесуальний характер і застосовуються до подальших процесуальних дій після набрання Законом чинності. Відтак, є відкритим питання чи не суперечить такий висновок усталеній практиці ретроспективного застосування положень КУзПБ стосовно заінтересованих осіб щодо боржника та які наслідки незастосовування відповідних положень до кредиторів, які є заінтересованими щодо боржника, однак не повідомили про таку заінтересованість не лише до, але й після набрання чинності відповідних змін до КУзПБ? Крім того, в ухвалі від 19.05.2026 у справі № 910/425/24 наголошено, що аналіз змісту частини першої статті 1 КУзПБ свідчить, що підставою для визнання кредитора заінтересованою особою є набуття права вимоги у заінтересованої особи протягом шести місяців до дати відкриття провадження у справі про банкрутство. Водночас колегія суддів у справі № 910/425/24 зазначила відкритість питання стосовно того, чи вважатиметься відповідний кредитор заінтересованою особою вже після зазначеного строку та які критерії і докази є належними для підтвердження відповідного статусу? Чи здійснюється перехід такого статусу, з урахуванням положень статей 52 ГПК України, 512-514 ЦК України, або втрачається внаслідок переходу права вимоги до третьої особи автоматично? Чи повинен суд здійснювати перегляд такого статусу самостійно і яким чином повинно здійснюватися процесуальне оформлення набуття відповідного статусу третьою особою або його втрата? Разом з тим, з огляду на вже наявну практику корпоративних спорів та різноманітності способів різних учасників справи про банкрутство впливати на хід процедури банкрутство, колегія суддів у справі № 910/425/24 зазначила про необхідність уточнення висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.11.2025 у справі № 914/597/23 про те, що "не властивим судовій практиці вбачається випадок, коли саме боржник займає активну позицію щодо наявності у кредитора, зокрема ініціюючого, статусу заінтересованої особи стосовно боржника", оскільки на різних стадіях провадження у справі про банкрутство спільний інтерес кредитора та боржника не завжди зумовлює пасивну позицію боржника, інтереси якого можуть представляти як керівник, так і арбітражний керуючий, щодо наявності у кредитора, зокрема ініціюючого, статусу заінтересованої особи стосовно боржника. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 вказала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку. Враховуючи зміст порушених цій справі № 904/5662/23 та справі № 910/425/24 питань щодо застосування положень КУзПБ у визначенні кредитора заінтересованою особою стосовно боржника, з метою забезпечення єдності судової практики у застосуванні відповідних норм КУзПБ, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення касаційного провадження у справі № 904/5662/23. Керуючись статтями 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду У Х В А Л И В: Зупинити касаційне провадження у справі № 904/5662/23 за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вх. № 2363/2026) на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.10.2025, на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 за результатами розгляду заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про грошові вимоги до боржника та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2025 за підсумками попереднього судового засідання (в частині внесення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк") до завершення перегляду Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду справи № 910/425/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Пєсков Судді В. Картере К. Огороднік