Справа № 922/774/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УХВАЛА 15 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/774/25 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., за участю секретаря судового засідання Курило Є.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про самовідвід судді Крестьянінова О.О. у справі № 922/774/25 з розгляду апеляційних скарг у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Центр" до ТОВ Харківський приватний навчально-виховний комплекс "Ліцей Професіонал" Харківської області про визнання банкрутом Представники сторін згідно з протоколом судового засідання. ВСТАНОВИВ: Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Демідової П.В., суддів Лакізи В.В., Мартюхіної Н.О., ухвалою від 03.08.2026 прийняв апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.1571Х/3) на постанову Господарського суду Харківської області від 23.06.2025 у справі №922/774/25 до свого провадження, призначив розгляд апеляційної скарги на 15.09.2026. Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2026, у зв`язку з відпусткою судді Лакізи В.В., яка входила до складу колегії суддів, здійснено повторний автоматизований розподіл справи та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2026 справа №922/774/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О. 15.09.2026 у судовому засіданні заявником апеляційної скарги ОСОБА_1 заявлено відвід судді Крестьянінову Олексію Олександровичу. За результатами розгляду зазначеної заяви про відвід, колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених статтею 35 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу судді Крестьянінова О.О., у зв`язку з чим ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді відмовлено. Разом з тим, у судовому засіданні суддя Крестьянінов О.О. заявив самовідвід від участі у розгляді справи № 922/774/25, мотивуючи власним бажанням виключити будь-які можливі сумніви щодо його неупередженості та об`єктивності, а також забезпечити належні гарантії безсторонності суду. Розглянувши заявлений суддею Крестьяніновим О.О. самовідвід, колегія суддів дійшла висновку про його задоволення, виходячи з такого. Відповідно до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не містить вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України З підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. (ч. 1 ст. 39 ГПК України). Головна мета відводу - гарантувати безсторонність суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігти будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Так, підстава, передбачена пунктом 5 частини 1 статті 35 ГПК України, презюмує не просто сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, а обґрунтований сумнів. Не можуть бути підставою для відводу судді тільки припущення про існування обставин, за яких участь судді у розгляді справи виключається. Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді - як реальної, так і суб`єктивної. Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає змісту нормативної конструкції «неупередженість (безсторонність) судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці ЄСПЛ. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з: «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення. Практика ЄСПЛ свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) потрібно визначити окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальною є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікаллеф проти Мальти»). У рішенні ЄСПЛ від 09 листопада 2009 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими». Водночас, у відповідності до Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Згідно з пунктом 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» від 01.01.2001 незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана. Відповідно до статті 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХХ черговим з`їздом суддів України 18.09.2024, суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об`єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді. Статтею 15 Кодексу суддівської етики встановлено, що суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. У Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 02.03.2026 року № 14, міститься висновок про те, що інститут самовідводу (відводу) судді від участі у розгляді конкретної справи це одна з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом як фундаментальних принципів. Він покликаний усунути будь-які сумніви, зокрема учасників судового провадження, в безсторонності та незалежності суду як такого, що може гарантувати справедливий розгляд відповідної справи, навіть якщо прямої заінтересованості судді в результатах розгляду справи немає, оскільки пріоритетною є суспільна довіра до суду. Суддя Крестьянінов О.О. безпосередньо у судовому засіданні, після розгляду заяви про його відвід, заявив самовідвід, посилаючись на відсутність будь-якої власної заінтересованості у результатах розгляду справи №922/774/25, проте, враховуючи висловлену йому недовіру, з метою усунення можливих сумнівів щодо його неупередженості та об`єктивності в майбутньому, просив задовольнити його заяву. Колегія суддів враховує, що суддя є безпосереднім учасником процесуальних правовідносин та саме суддя має оцінити можливість подальшої участі у розгляді справи з урахуванням вимог до його безсторонності та об`єктивності. При цьому заявлення самовідводу не означає визнання суддею факту своєї упередженості або особистої заінтересованості у результаті розгляду справи. Так само задоволення самовідводу не означає встановлення колегією суддів факту наявності у судді Крестьянінова О.О. прямої чи опосередкованої заінтересованості у результаті розгляду справи або підтвердження доводів, наведених заявником у заяві про відвід, у задоволенні якої було відмовлено. Зазначені процесуальні рішення мають різну правову природу. При розгляді заяви учасника справи про відвід суд оцінює наведені заявником обставини та докази на предмет наявності встановлених статтею 35 ГПК України підстав для відводу. Натомість при вирішенні питання про самовідвід суддя самостійно оцінює можливість своєї подальшої участі у розгляді справи з урахуванням необхідності забезпечення неупередженості суду та виключення будь-яких обґрунтованих сумнівів у такій неупередженості. Таким чином, відмова у задоволенні заяви учасника справи про відвід не позбавляє суддю права, а за наявності відповідних обставин обов`язку, заявити самовідвід. Колегія суддів також враховує, що інститут самовідводу спрямований на забезпечення довіри до судової влади та усунення навіть потенційних сумнівів у безсторонності судді. Враховуючи викладені обставини, з метою усунення будь-яких сумнівів у неупередженості або об`єктивності судді Крестьянінова О.О. під час розгляду цієї справи, а також виключення будь-яких обставин, які б могли призвести до підриву довіри як до складу суду, так і Судової влади України в цілому, з огляду необхідність забезпечення гарантій неупередженості та об`єктивності суду та положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви судді Крестьянінов О.О. про самовідвід від розгляду даної справи. При цьому колегія суддів вважає необхідним наголосити, що задоволення самовідводу в цій справі спрямоване виключно на забезпечення належних гарантій безсторонності суду та довіри до правосуддя і саме по собі не встановлює факту упередженості судді Крестьянінова О.О. Враховуючи вищевикладене, з огляду на положення ст. 35, 38 ГПК України, колегія суддів, з метою виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість судді при розгляді даної справи та забезпечення довіри до Судової влади України, вважає за необхідне задовольнити заявлений суддею Крестьяніновим О.О самовідвід у справі №922/774/25. У разі задоволення заяви про самовідвід одному члену колегії, справа розглядається в тому самому суді таким самим складом колегії суддів із заміною відведеного судді або суддів, або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу. Враховуючи вищезазначене, а також задоволення заяви про самовідвід судді-доповідача Крестьянінова О.О., справа, відповідно до ст. 32, 40 ГПК України підлягає передачі для повторного автоматизованого розподілу. У відповідності до ст. 254 ГПК України ухвала про задоволення самовідводу судді не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на такі ухвали включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Керуючись ст. 32, 39, ч.2 ст. 40, ст. 233, ч.3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, УХВАЛИВ: Заяву судді Крестьянінова О.О. про самовідвід у справі №922/774/25 задовольнити. Передати справу № 922/774/25 на повторний автоматизований розподіл для заміни відведеного судді у порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя П.В. Демідова Суддя Н.О. Мартюхіна Суддя О.О. Крестьянінов