Справа № 5023/277/11

УХВАЛА 19 серпня 2019 року м. Київ Справа № 5023/277/11 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Новакова Антона Івановича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 у справі за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , до Кредитної спилки "Слобода-Кредит", м. Харків про визнанння банкрутом, - ВСТАНОВИВ: Постановою Господарського суду Харківської області від 28.09.2011 Кредитну спілку "Слобода - Кредит" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.03.2019 у справі №5023/277/11 відмовлено кредитору ОСОБА_5 у забезпеченні позову. Повернуто заявнику заяву про скасування заходів забезпечення позову разом з додатками. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 у справі №5023/277/11 апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.03.2019 у справі №5023/277/11 скасовано. Прийнято нове рішення, яким задоволено заяву про забезпечення позову у повному обсязі. Забезпечено позов кредитора ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про надання правової допомоги та юридичних послуг від 25.07.2012, додаткової угоди до договору №1 від 12.11.2013, додаткової угоди №2 від 27.08.2018 з моменту їх вчинення шляхом заборони здійснення ліквідатором платежів за оскаржуваним договором. Забезпечено позов кредитора ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про надання правової допомоги та юридичних послуг від 25.07.2012, додаткової угоди до договору №1 від 12.11.2013, додаткової угоди №2 від 27.08.2018 з моменту їх вчинення шляхом заборони ФОП Новакову Антону Івановичу вчиняти дії, передбачені умовами оскаржуваного договору. 08.08.2019 Новаков А.І. подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 у справі №5023/277/11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5023/277/11 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жуков С.В., суддя - Ткаченко Н.Г., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 12.08.2019. Дослідивши матеріали касаційної скарги, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке. Касаційна скарга Новакова А.І. не відповідає вимогам ч. 1 ст. 10 Конституції України, ч. 1ст. 10, ст. 290 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України. Відповідно до частини 1 статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Положеннями частини 1 статті 10 ГПК України визначено, що господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про судоустрій статус суддів" судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Крім цього, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі № 10-рп/99, українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 статті 10 Конституції України). Постановою пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996, а саме у п. 9 визначено, що згідно зі ст. 10 Конституції державною мовою в Україні є українська мова, всебічний розвиток і функціонування якої в усіх сферах суспільного життя на всій території України забезпечується державою. Виходячи з цього конституційного положення судочинство в Україні має провадитися українською мовою. На виконання ч. 4 ст. 10 Конституції суд за клопотанням осіб, які беруть участь у розгляді справи, зобов`язаний застосовувати при провадженні судочинства й іншу мову в порядку, визначеному законом (наприклад, Кримінально-процесуальним, Цивільним процесуальним кодексами). Рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2008 від 22.04.2008 у справі № 1-18/2008 встановлено, що відповідно до статті 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Гарантування у судочинстві використання російської та інших мов національних меншин України цілком узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Законом України від 15.05.2003 N 802-IV. Разом з тим Суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов`язок суду приймати такі документи до розгляду. Згідно з частиною 1 статті 10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою, а відповідний механізм забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою передбачено у частинах 3, 4 статті 10 ГПК України, відповідно до якої суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом. Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" передбачено, що при застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно до ст. 2 цього Закону поширюються положення Хартії. Враховуючи викладене, а також беручи до уваги положення ч. 1 ст. 10 ГПК України та ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Суд доходить висновку, що касаційна скарга повинна бути викладена державною (українською) мовою. При цьому Суд бере до уваги ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 у справі № 922/234/18, від 11.02.2019 у справі №904/712/18, від 25.02.2019 у справі № 905/1222/18, ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 646/5556/17-ц, від 26.10.2018 у справі № 263/9917/15-ц, у яких відповідні судді доходили висновків про залишення без руху скарг, поданих не державною мовою, з наданням строку для подання касаційної скарги, викладеної державною мовою, або її перекладу. Подана Новаковим А.І. касаційна скарга викладена не державною мовою. При цьому, в касаційній скарзі Новаков А.І. не заявляє жодних клопотань щодо забезпечення його права на участь у судовому процесі не на державній мові, не зазначає про використання ним послуг перекладача, а тому Суд вважає доцільним залишити подану касаційну скаргу без руху та надати її заявнику строк для подання касаційної скарги українською мовою. Крім того, п.2 ч. 4 ст. 290 ГПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Відповідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно пп.7 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір справляється у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 921, 00 грн. Враховуючи викладене, за подання касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 у справі №5023/277/11, прийняту за результатом апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції у справі про банкрутство, розмір судового збору становить 1 921, 00 грн. Проте матеріали касаційної скарги взагалі не містять доказів сплати судового збору у встановлених нормами Закону України "Про судовий збір" порядку і розмірі. Таким чином, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме подати суду документ про сплату (зарахування) судового збору в установленому законом порядку та у розмірі 1 921, 00 грн. При цьому, суд звертає увагу скаржника, що листом Державної казначейської служби України від 18.06.2018 №05-12/1731-6167 визначено реквізити для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом: отримувач коштів - УК у Печерському районі, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - Казначейство України, код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - 31219207026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102. Згідно ч. 2 ст. 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому, підлягає залишенню без руху на підставі ч.2 ст. 292 ГПК України. Керуючись ст. 10 Конституції України, ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 2, 10, 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, - УХВАЛИВ: 1. Касаційну скаргу Новакова Антона Івановича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 у справі №5023/277/11 залишити без руху. 2. Надати Новакову А.І. строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. 3. Новакову А.І. усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб: - надати суду касаційну скаргу викладену державною (українською) мовою; - надати суду оригінал документа про сплату судового збору у розмірі 1 921, 00 грн за подання касаційної скарги. 4. Роз`яснити Новакову А.І. , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач С.В. Жуков