Справа № 911/2369/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected] ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" липня 2021 р. Справа№ 911/2369/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Доманської М.Л. суддів: Пашкіної С.А. Гарник Л.Л. за участю секретаря судового засідання Кудько О.О. та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засіданні від 28.07.2021, розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу господарського суду Київської області від 06.05.2021 у справі №911/2369/20 за заявами 1) Приватного підприємства "Юс-Агро", м. Київ 2) Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Київ (заявник-2) 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер глобал плюс", м. Київ 4) ОСОБА_1 , м. Київ 5) Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус", м. Київ про визнання кредиторських грошових вимог у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале впроваджувальне підприємство "Релос" ВСТАНОВИВ Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.10.2020, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале впроваджувальне підприємство "Релос" (далі - ТОВ "МВП "Релос", боржник), введено процедуру розпорядження майном ТОВ "МВП "Релос", призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Назаренка С.А. (свідоцтво № 563 від 10.04.2013), визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаукртранс" (далі - ТОВ "Нафтаукртранс") у розмірі 2 062 558,55грн - основна сума заборгованості, 1 197 984,51грн - штрафні санкції; 21020,00грн - судовий збір, призначено попереднє засідання суду та вирішено інші процесуальні питання у справі. 16.11.2020 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі АТ КБ "Приватбанк") із заявою б/н від 16.11.2020 (вх. №25561/20 від 18.11.2020) про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 248 583,71 грн. Заявник вимоги обґрунтовує неналежним виконанням боржником зобов`язань в частині повернення кредитних коштів за договором банківського обслуговування; своєчасної сплати процентів за договором фінансового лізингу. Ухвалою господарського суду Київської області від 06.05.2021 у справі №911/2369/20 заяву Приватного підприємства "Юс-Агро" б/н від 11.11.2020 (вх. №24938/20 від 12.11.2020) про визнання грошових вимог - задоволено, визнано вимоги Приватного підприємства "Юс-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале впроваджувальне підприємство "Релос" у загальному розмірі 263495,26грн, з яких: 4 204,00грн - судовий збір; 259 291,26грн - основне зобов`язання, заяву Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" б/н від 16.11.2020 (вх. №25561/20 від 18.11.2020) про визнання грошових вимог - задоволено частково, визнано вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале впроваджувальне підприємство "Релос" у загальному розмірі 244956,86грн, з яких: 4204,00грн - судовий збір; 240 752,86 грн - основне зобов`язання, кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" у розмірі 7830,85грн - відхилено, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер глобал плюс" б/н від б/д (вх. №25601/20 від 18.11.2020) про визнання грошових вимог - задоволено, визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер глобал плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале впроваджувальне підприємство "Релос" у загальному розмірі 136445,59грн, з яких: 4 204,00грн - судовий збір; 132 241,59 грн - основне зобов`язання, заяву ОСОБА_1 б/н від 18.11.2020 (вх. №256591/20 від 19.11.2020) про визнання грошових вимог - залишено без задоволення, а кредиторські вимоги у розмірі 3671985,75грн - відхилено, заяву Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" №3203 від 18.11.2020 (вх. №25816/20 від 20.11.2020) про визнання грошових вимог - задоволено частково, визнано вимоги Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале впроваджувальне підприємство "Релос" у загальному розмірі 861 368,90грн, з яких: 4 204,00грн - судовий збір; 816 251,97грн - основне зобов`язання; 40 912,93грн - штрафні (фінансові) санкції, кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" у розмірі 36 488,60грн - відхилено, визначено, що розмір усіх кредиторських вимог, пред`явлених до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале впроваджувальне підприємство "Релос" становить 4 787 829,67грн та складається із кредиторських вимог: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаукртранс" у загальному розмірі 3 281 563,06грн, з яких: 21 020,00грн - судовий збір, 2 062 558,55грн - основна сума заборгованості, 1 197 984,51грн - штрафні (фінансові) санкції, визнаних ухвалою суду від 19.10.2020 у справі 911/2369/20; 2) Приватного підприємства "Юс-Агро" у загальному розмірі 263 495,26грн, з яких: 4 204,00грн - судовий збір; 259 291,26грн - основне зобов`язання; 3) Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" у загальному розмірі 244 956,86грн, з яких: 4 204,00грн - судовий збір; 240 752,86грн - основне зобов`язання; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер глобал плюс" у загальному розмірі 136 445,59грн, з яких: 4 204,00грн - судовий збір; 132 241,59грн - основне зобов`язання; 5) Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" у загальному розмірі 861368,90грн, з яких: 4 204,00грн - судовий збір; 816 251,97грн - основне зобов`язання; 40912,93грн - штрафні (фінансові) санкції, зобов`язано розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Назаренка С.А. скласти реєстр вимог кредиторів боржника та внести до нього відомості щодо кредиторів, визначених у п.6 даної ухвали, окремо внести до реєстру вимог кредиторів (у разі наявності): відомості про майно, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав (вид забезпечення, вид майна, його характеристика, місцезнаходження, відомості про реєстрацію у реєстрах прав власності та застав тощо); відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника, примірник реєстру вимог кредиторів надати суду для долучення до матеріалів справи, зобов`язано розпорядника майна відповідно до ст. 48 Кодексу, організувати та провести збори кредиторів та комітету кредиторів, визначивши час та місце проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; докази скликання та проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів разом з обґрунтованим клопотанням про відкриття наступної процедури у відношенні боржника (санації, ліквідації або укладення мирової угоди) з посиланням на фактичні обставини, що привели до прийняття такого рішення, надати суду у триденний строк після прийняття рішення, скликання перших загальних зборів кредиторів та засідання комітету кредиторів провести у порядку та строки, визначені ст. 48 Кодексу, призначити підсумкове засідання суду, на якому буде вирішено питання щодо переходу до наступної судової процедури, визначеної у ст. 6 Кодексу або закриття провадження у справі. Вищевказана ухвала в частині оскарження мотивована тим, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору від 17.12.2013 №б/н, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами за порушення термінів виконання договірних зобов`язань та сплати відповідних комісій саме на нараховану суму у розмірі 7 830, 85 грн. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції в частині, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" просить ухвалу Господарського суду Київської області від 06.05.2021 у справі №911/2369/20 в частині відхилених вимог АТ КБ "ПриватБанк" в розмірі 7 830, 85 грн - скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале впроваджувальне підприємство "Релос" на суму 7 830,85 грн. Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що ТОВ «Мале впроваджувальне підприємство «Релос» ніколи не оспорювало факт приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, ніколи не виражало незгоду із Умовами і Правилами АТ КБ "ПриватБанк", що унеможливлює застосування відповідних висновків Великої Палати Верховного Суду у цій справі, оскільки обставини справ не є подібними. Умови договору банківського обслуговування щодо Боржника не змінювались, що свідчить про безпідставні посилання Господарського суду Київської області на можливе внесення змін Банком до запропонованих Умов і Правил. Господарський суд Київської області не може самостійно ставити під сумнів факт приєднання іншої особи (Боржника) до запропонованих Умов Банку, факт обізнаності такої особи з цими Умовами. В той же час, обставини користування ТОВ «Мале впроваджувальне підприємство «Релос» банківськими послугами на протязі багатьох років очевидно свідчить про обізнаність такої особи із запропонованими Умовами Банку. У судове засіданні 28.07.2021 представники учасників справи не з`явились. Учасники провадження про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином направленням на адреси місцезнаходження учасників справи копій відповідної ухвали суду. Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19. Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дняпісля їх виготовлення і підписання. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з відповідною ухвалою Північного апеляційного господарського суду, дізнавшись про дату, місце та час судового засідання у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). З огляду на викладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку за можливе здійснювати розгляд скарги без участі представників учасників справи, що не з`явилися у судове засідання, так як вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Проаналізувавши матеріали справи в частині доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку: апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в частині, що оскаржується - залишити без змін, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2013 ТОВ "МВП "Релос" (клієнт) в особі директора Сапака Олександра Васильовича (далі - Сапак О.В.) підписав заяву АТ КБ "Приватбанк" (банк) про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, в якій зазначено, що підписавши цю заяву Товариство погоджується із умовами та правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті банка www.pb.ua), тарифами банка, які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом приєднується та зобов`язується виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послу, тарифах Приватбанка - договору банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішувати як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/погодженням по банківському обслуговуванню з клієнтом через web-сайт банка (www.pb.ua або через інший Інтернет -/SMS-ресурс, зазначений банком. ТОВ "МВП "Релос" в особі директора Сапака О.В. підписав заяву на відкриття поточного рахунка у АТ КБ "Приватбанк" від 17.12.2013 за №26006056206703. Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі АТ КБ "Приватбанк") звернулось до суду із заявою б/н від 16.11.2020 (вх. №25561/20 від 18.11.2020) про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 248 583,71 грн, з яких: 197372,82 грн - заборгованість за кредитом; 2638,05 грн - заборгованість за процентами; 3752,80 грн - заборгованість за комісією; 1440,00 грн - заборгованість за комісією по інкасації; 43380,04 грн - заборгованість за процентами за договором фінансового лізингу. Заяву обґрунтовує неналежним виконанням боржником зобов`язань в частині: повернення кредитних коштів за договором банківського обслуговування; своєчасної сплати процентів за договором фінансового лізингу. На виконання положень ч. 5 ст. 45 КУзПБ розпорядником майна розглянуто вищевказану заяву та відхилено грошові вимоги АТ КБ "Приатбанк" у повному обсязі з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували заборгованість ТОВ "МВП "Релос" перед АТ КБ "Приватбанк". У свою чергу, відомості від боржника щодо результатів розгляду останнім вимог АТ КБ "Приатбанк", як від самого боржника, так і від розпорядника майна та АТ КБ "Приатбанк", до суду не подавалися. Заявник вимоги обґрунтовує неналежним виконанням боржником зобов`язань в частині повернення кредитних коштів за договором банківського обслуговування; своєчасної сплати процентів за договором фінансового лізингу. Як зазначає АТ КБ "Приватбанк" у своїй заяві, та вказане не заперечується боржником, банком установлений кредитний ліміт на вказаний рахунок у розмірі 200 000,00 грн. На підтвердження зазначеної обставини, а також використання боржником кредитних коштів, АТ КБ "Приватбанк" надав суду відповідну виписку по рахунку за період з 24.06.2019 по 29.10.2020 із змісту якої вбачається, що боржником використано всього 16922208,98 грн та повернуто 16 724 836,16 грн. Залишок становить 197 372,82 грн. Задовольняючи частково вищевказану заяву, суд зазначив, що відсутні підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами за порушення термінів виконання договірних зобов`язань та сплати відповідних комісій. Вказані Умови, які були надані до суду АТ КБ "Приватбанк", не можна розцінювати саме як частину відповідного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви, а відтак, вказані Умови судом першої інстанції не прийняті як доказ. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, скаржник не погоджується з оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції в частині відхилених вимог АТ КБ "ПриватБанк" в розмірі 7830, 85 грн та просить в цій частині ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале впроваджувальне підприємство "Релос" на суму 7 830,85 грн. Колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи оскаржувану ухвалу в частині доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо підстав відхилення кредиторських вимог у відповідній частині (на суму 7 830,85 грн), з огляду на наступне. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України). Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2ст. 639 ЦК України). Судом встановлено, що укладений між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "МВП "Релос", шляхом підписання відповідних заяв, Договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунку, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов`язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного суду учасниками справи надано не було. Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. За змістом ст. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам, зокрема, поточні рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Згідно ч.ч. 1,2 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Із матеріалів справи вбачається, що АТ КБ "Приватбанк" виконав взяті на себе договірні зобов`язання та надавав боржнику у користування кредитні кошти у відповідному розмірі. Водночас, ТОВ "МВП "Релос" своє зустрічне зобов`язання з повернення кредитних коштів виконав лише частково, у зв`язку з чим у останнього виникла відповідна заборгованість. Ураховуючи зазначене та те, що боржник взяті на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів виконав лише частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що у АТ КБ "Приватбанк" наявне право вимагати повернення частини кредитних коштів, що залишилася, а саме, у розмірі 197 372,82 грн. Разом з цим, як зазначалось вище, АТ КБ "Приватбанк" у своїй заяві, крім іншого, просить суд визнати грошові вимоги до боржника у розмірі 2 638,05грн - заборгованість за процентами; 3 752,80грн - заборгованість за комісією; 1440,00грн - заборгованість за комісією по інкасації, всього на загальну суму 7 830,35 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Згідно ч. 4 ст. 1068 ЦК України клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором. Із змісту заяви АТ КБ "Приватбанк" вбачається, що в обґрунтування грошових вимог у цій частині заявник-2 посилається на Умови та правила надання банківських послуг, Тарифів банку (далі - Умови), що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://pb.ua, які, у свою чергу, були долучені до матеріалів його заяви. Проте, АТ КБ "Приватбанк" не подано до судів ні першої, ні апеляційної інстанцій доказів у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, того, що саме ці Умови розумів боржник, ознайомився і погодився саме з ними, підписуючи Договір (заяву) про приєднання до відповідних Умов. Крім того, АТ КБ "Приватбанк" також не надано доказів того, що вказані Умови, саме на момент підписання відповідної заяви, взагалі містили положення щодо сплати процентів та комісій, доказів того, що відповідні Умови були викладені саме в тій редакції, в якій цей документ поданий до суду банком. Суд першої інстанції вірно зазначив, що роздруківка із сайту банка належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови, що розміщує на своєму сайті. Крім того, за змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.03.2015 у справі № 6-16цс15, від 01.04.2021 у справі № 923/312/20, від 25.09.2019 у справі № 704/1023/16-ц, від 02.10.2019 у справі № 322/1220/16, Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 916/2755/18, від 24.11.2020 у справі №910/9908/19). Проаналізувавши зазначене, суд першої інстанції вірно зазначив, що ті Умови, які були надані АТ КБ "Приватбанк" до суду, у вигляді роздруківки з сайту банку, та які не містять підпису боржника, не можна розцінювати як частину відповідного договору від 17.12.2013, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви, а відтак, вказані Умови судом не приймаються, як доказ погодження сторонами саме цих умов, саме у такій редакції станом на час підписання договору банківського обслуговування від 17.12.2013. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами за порушення термінів виконання договірних зобов`язань та сплати відповідних комісій саме у редакції Умов, що долучені банком до матеріалів даної справи. Підсумовуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з місцевим судом про відсутність правових підстав для визнання грошових вимог до боржника у розмірі 7830,85 грн процентів за користування кредитними коштами за порушення термінів виконання договірних зобов`язань та сплати відповідних комісій. Інших доводів скаржника по суті заявлених вимог, які б спростували висновки суду, покладені в основу оскаржуваного судового рішення та впливали на його правильність (в тій частині, що оскаржується) в апеляційній скарзі не наведено. У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001). Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права. За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку в межах вимог апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення; оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі в тій частині, що оскаржується, - без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду Київської області від 06.05.2021 у справі №911/2369/20 в частині відхилення кредиторських вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале впроваджувальне підприємство "Релос", на суму 7 830,85 грн - залишити без змін. Матеріали справи №911/2369/20 направити до господарського суду Київської області. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Північного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у випадках, у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України. Повний текст складено 28.07.2021. Головуючий суддя М.Л. Доманська Судді С.А. Пашкіна Л.Л. Гарник