Справа № 478/1215/23

10.11.25 22-ц/812/1162/25 Провадження № 22-ц/812/1162/25 Провадження № 22-ц/812/1163/25 Провадження № 22-ц/812/1800/25 У Х В А Л А іменем України 03 листопада 2025 року м. Миколаїв справа № 478/1215/23 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Тищук Н.О., суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О., із секретарем - Повертайленко Ю.В., розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Бібіка Миколи Васильовича, про призначення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Агромир», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: приватний нотаріус Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Корж Марина Василівна, Казанківська селищна рада Баштанського району Миколаївської області, про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 , про скасування реєстрації договору оренди землі, у с т а н о в и в: У жовтні 2023 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП «Агромир», треті особи: Приватний нотаріус Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Корж М.В., Казанківська селищна рада Баштанського району Миколаївської області, про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації. Позивач зазначав, що наприкінці травня 2023 року довідався, що ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 19 травня 2023 року відчужив ОСОБА_2 земельну ділянку, яка з 27 листопада 2009 року перебуває у нього в оренді. Згодом ОСОБА_2 передав зазначену земельну ділянку в оренду ПП «Агромир» за договором від 22 травня 2023 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Бібіка М.В., подав зустрічний позов до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про скасування реєстрації договору оренди землі від 27 вересня 2009 року укладеного між ним та ОСОБА_3 . Позов обґрунтовано тим, що договір оренди від 27 листопада 2009 року ОСОБА_1 не укладав, підпис у графі «Орендодавець» йому не належить. Не підписання договору оренди його стороною свідчить, як про порушення вимоги щодо форми договору, так і підтверджує відсутність волевиявлення сторони договору щодо погодження його істотних умов, що є підставою для визнання його недійсним. Разом з тим зауважив, що власник земельної ділянки вправі захистити своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладання ним договору у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин які склалися. Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2025 року позов ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі. На ОСОБА_3 переведено права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 4823681400:07:0096, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована: Миколаївська область, Баштанський (колишній Казанківський) район, Володимирівська сільська рада, який був укладений між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Корж М.В. 19.05.2023 року за реєстровим номером 227, припинивши права та обов`язки ОСОБА_2 . Вирішено передати ОСОБА_2 грошові кошти в загальному розмірі 154 000 грн, що внесені ОСОБА_4 та знаходяться на депозитному рахунку Казанківського районного суду Миколаївської області. Визнано недійсним договір оренди землі № 177 від 22.05.2023, укладений між ОСОБА_2 та ПП «Агромир» та скасовано рішення про його державну реєстрацію. У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про скасування реєстрації договору оренди землі, відмовлено. Розподілено судові витрати. У травні 2025 року представник відповідачів за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , адвокат Бібік М.В., подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду за первісним позовом скасувати та ухвалите нове рішення, яким відмовити у їх задоволенні. За зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації договору оренди землі представник просив прийняти справу до свого провадження, витребувати у ОСОБА_3 договір оренди та призначити судово-почеркознавчу експертизу. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат Бібік М.В. участі не приймав, представник ОСОБА_1 - адвокат Василенко М.В. клопотання підтримала. Позивач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Філевський Р.М. проти задоволення клопотання заперечували. Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга статті 76 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" від 24 жовтня 2008 року № 12 зазначено, що дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. У відповідності до частини третьої статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 103 ЦПК України). У справі, яка переглядається, предметом зустрічного позову ОСОБА_1 є скасування реєстрації договору оренди землі. При цьому у 2013 - 2014 роках у провадженні Казанківського районного суду Миколаївської області перебувала цивільна справа № 478/2098/13 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 лютого 2014 року у задоволенні позову було відмовлено. В межах розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 лютого 2014 року, ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 01 липня 2014 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Ухвала була мотивована відсутністю у суду апеляційної інстанції повноважень на збирання нових доказів, які не були предметом розгляду суду першої інстанції. Також суд посилався на те, що обставини, на підтвердження яких позивач вважав за необхідне призначити експертизу, не стосуються обґрунтування підстав, з яких заявлено позов. Крім того, ухвалою суду від 14 листопада 2024 року у справі, яка переглядається, було призначено судово-почеркознавчу експертизу. Проведення експертизи доручено експертам Миколаївського науково - дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. 12 лютого 2025 року до суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи, зокрема - оригіналу досліджуваного документа - договору оренди землі. 11 березня 2025 року судом постановлено ухвалу про повернення без виконання ухвали суду про призначення експертизи у зв`язку з неможливістю її виконання, оскільки позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 , як ініціатором проведення експертизи, не виконано вимоги експерта та не надано оригіналу договору оренди. Також 11 березня 2025 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду. Первісний позивач ОСОБА_3 та представник відповідачів - адвокат Бібік М.В. проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду не заперечували. ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явився. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 з 2013 року не вживав належних заходів для проведення почеркознавчої експертизи, а саме - не надав суду свого примірника договору, не витребував його у третіх осіб та не скористався можливістю провести експертне дослідження з власної ініціативи. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що, об`єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування. В постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Апеляційний суд зауважує, що при призначенні експертизи за клопотанням однієї із сторін спору, саме така сторона має вживати своєчасні та належні дії щодо забезпечення проведення експертизи. Верховний Суд у постанові від 24 липня 2024 року у справі № 646/857/18 звернув увагу, що зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів (discovery). По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки. Зазначене свідчить про посилення ролі підготовчого провадження у структурі загального позовного провадження цивільного судочинства в Україні. Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, наступними: докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (не залежних від нього) не міг надати їх до суду; суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень. Зазначена судова практика є сталою й незмінною в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (постанови: від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, провадження № 61-13405св18; від 31 липня 2019 року у справі № 753/11963/15-ц, провадження № 61-27369св18, від 14 грудня 2022 року у справі № 521/574/22, провадження № 61-9422св22 та інші). Клопотання про призначення експертизи не містить посилань на причини, які б перешкоджали позивачу у визначений ЦПК України строк подати до суду докази, необхідні для задоволення його клопотання про призначення експертизи під час розгляду справи в суді першої інстанції. Поведінка сторони позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 не свідчить про добросовісне користування своїми процесуальними правами у суді першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Керуючись статтями 43, 103, 367 ЦПК України, суд у х в а л и в: У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Бібіка Миколи Васильовича, про призначення судової почеркознавчої експертизи відмовити. Головуючий Н.О.Тищук Судді: І.В.Лівінський Н.О.Шаманська --------------------------------- Повний текст ухвали виготовлено 10 листопада 2025 року