Справа № 761/30935/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 11-кп/824/5741/2025 ЄУН: 761/30935/25 Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1 У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 5 листопада 2025 року м. Київ Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі: головуючого судді: ОСОБА_2 суддів ОСОБА_3 ОСОБА_4 за участю секретаря ОСОБА_5 прокурора ОСОБА_6 захисника ОСОБА_7 обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_8 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні № 22024000000000706 щодо ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 28, ч.2 ст. 113 КК України, В С Т А Н О В И Л А : Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2025 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_6 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів, до 29 листопада 2025 року включно. Цією ж ухвалою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, застосувати до ОСОБА_8 інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник, посилаючись на те, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а також практику Європейського суду з прав людини, зазначає, що суди обов`язково мають обґрунтувати неможливість застосування альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів, однак суд першої інстанції під час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою поклав в основу рішення доводи прокурора. Апелянт наголошує, що тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки необґрунтована необхідність такого тримання і не було розглянуто можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів. Захисник зазначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, і не повинно бути продовжене лише через очікуване покарання у вигляді позбавлення волі, а ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами. Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу. Таким чином, на думку захисника, оскаржувана ухвала суду є незаконна, необґрунтована та невмотивована, а тримання ОСОБА_8 під вартою свавільним, а тому підлягає до скасування. Ухвала суду відносно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 не оскаржується. Заслухавши доповідь судді, позицію захисника та обвинуваченого на підтримку доводів апеляційної скарги, а також обвинувачений наголосив на фальшуванні матеріалів кримінального провадження; прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги захисника, дослідивши витребувані відповідно до ст. 422-1 КК України матеріали, обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, провівши апеляційний розгляд в її межах, колегія суддів доходить такого висновку. З наявних у розпорядженні колегії суддів матеріалів встановлено, що на розгляді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22024000000000706, відомості щодо якого внесено до ЄРДР 5 серпня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України. За змістом оскаржуваної ухвали у підготовчому судовому засіданні в межах вказаного кримінального провадження прокурор ОСОБА_6 заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Як вбачається зі змісту клопотання прокурора, воно обґрунтоване викладенням обставин інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, посиланням на докази, які, на переконання прокурора, підтверджують обґрунтованість висунутого обвинувачення, а також на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: - ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, який прокурором обґрунтований тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі. Також встановлено, що ОСОБА_8 має зв`язки з представниками спеціальних служб рф, які беруть участь у збройному конфлікті, збройній агресії проти України, та громадянами, які з ними співпрацюють та надають підтримку у проведенні підривної діяльності проти України та які на теперішній час вчинюють особливо тяжкі злочини та військові операції на території України, що дає підстави вважати, що ОСОБА_8 буде переховуватись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Також прокурор підкреслив, що на території рф проживає донька ОСОБА_8 - ОСОБА_11 , а на території США інша донька - ОСОБА_12 , які можуть сприяти шляхом залучення інших невстановлених осіб у незаконному переміщенні обвинуваченого через державний кордон України з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Встановлені обставини, на переконання прокурора, свідчать про те, що ОСОБА_8 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, може переховуватись на території України ід час дії воєнного стану, або залишити територію України поза межами пунктів пропуску з метою уникненням притягнення до кримінальної відповідальності; - ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що ОСОБА_8 під час вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень діяв спільно з іншими особами, з якими, перебуваючи на свободі, зможе вільно спілкуватись та координувати свої дії щодо приховування слідів вчинення кримінальних правопорушень, вчинення тиску на свідків з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань у кримінальному провадження, і вказаний ризик, на думку прокурора, існує на стадії судового провадження до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження; - ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, як вказує прокурор, полягає у тому, що ОСОБА_8 може повідомити співробітникам фсб рф про обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, а також може здійснити підшукування свідків, які готові давати неправдиві та вигідні йому показання; - наявність ризику вчинити нові кримінальні правопорушення та/або продовжити свою злочинну діяльність прокурором обґрунтована тим, що злочинна діяльність ОСОБА_8 була спрямована на вчинення злочинів проти національної безпеки України, а тому, перебуваючи на волі, Грушевський продовжить вчиняти кримінальні правопорушення, в яких він обвинувачується. Огляди належних обвинуваченому мобільних телефонів вказують на те, що ОСОБА_8 займався своєю злочинною діяльністю більше одного року та не виконав усіх відпрацьованих завдань, які, у тому числі, за грошову винагороду буде доводити до кінця. На думку прокурора, менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення встановлених ризиків та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов`язків, у зв`язку з чим є достатні підстави для продовження застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою. При цьому, як вказує прокурор у клопотанні, застава, особисте зобов`язання чи порука з покладенням відповідних обов`язків, не усунуть ризик спілкування з іншими співучасниками злочину, а також тиску на свідків у кримінальному провадженні. Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, навіть цілодобового, також не забезпечить усунення існуючих ризиків, оскільки ОСОБА_8 і надалі матиме можливість контактувати з іншими співучасниками злочину, узгоджувати з ними свої дії за допомогою різного роду засобів зв`язку, у т.ч., які неможливо відслідкувати ні гласними, ні негласними засобами контролю. Також прокурор, з посиланням на положення абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає неможливим при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити розмір застави. За змістом ухвали захисники ОСОБА_7 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та просив застосувати відносно ОСОБА_8 більш м`які запобіжні заходи, а у разі задоволення клопотання прокурора та продовження строку тримання під вартою - визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав думку захисника. Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до положень ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь встановлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою. Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин, тобто, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції наведені вимоги закону дотримано. За результатами розгляду клопотання суд першої інстанції задовольнив клопотання прокурора та продовжив обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів, до 29 листопада 2025 року включно. Рішення суду обґрунтовано тим, що при розгляді клопотання судом враховано, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, обставини вчинення кримінальних правопорушень, а також відомості, що характеризують особу обвинуваченого, та вважає, що з метою дотримання належної процесуальної поведінки обвинуваченого необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати. Так суд дійшов висновку, що ризик переховування ОСОБА_8 від суду підтверджується тією обставиною, що дане кримінальне провадження знаходиться на розгляді в суді та у випадку доведеності його вини у вчинені інкримінованих кримінальних правопорушень, останньому загрожує покарання у вигляді довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, а тому з метою уникнення настання можливого покарання обвинувачений може уникати явки до суду. При цьому дані, які характеризують обвинуваченого, хоча й мінімізують ризик переховування від суду, але не усувають його повністю та не гарантують відсутність наміру переховування в майбутньому. При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні судом врахована встановлена КПК України процедура отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. З переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, оскільки у результаті ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинуваченому стає відомо про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, та зміст наданих ними показань, а тому зберігається ризик незаконного впливу на свідків, які не допитувались судом, шляхом залякування, підкупу чи будь-яким іншим способом. Сукупність встановлених на час розгляду клопотання обставин вказує на наявність ризику вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення чи продовження протиправної діяльності. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, нездатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_8 , зважаючи на ступінь тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, високий ступінь ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені судом, та високий ступінь суспільної небезпечності інкримінованих злочинів, вчинених в умовах воєнного стану проти основ національної безпеки України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та враховує, що положеннями ч. 1 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам особи: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї. Наведені вище положення КПК України свідчать про те, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри, обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України, при тому, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. З наявних у розпорядженні колегії суддів матеріалів та під час апеляційного розгляду встановлено, що питання продовження обвинуваченому строку тримання під вартою вирішено на стадії підготовчого судового засідання, тобто, прокурором у цьому кримінальному провадженні визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта відносно ОСОБА_8 за інкримінованим йому обвинуваченням та прийнято рішення про звернення до суду з обвинувальним актом, який був переданий до суду у порядку ст. 291 КПК України, отже, ОСОБА_8 набув статусу обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, і обґрунтованість висунутого обвинувачення підлягає перевірці судом першої інстанції шляхом дослідження доказів, наданих сторонами обвинувачення та захисту, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення. Наведенесвідчить про те, що, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд врахував обставини інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, їх тяжкість, наслідки, дані про особу обвинуваченого, та виходив з наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам. Так з матеріалів встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні: - державної зради, тобто, діяння, умисно вчинене в умовах воєнного стану громадянином України на шкоду обороноздатності, державній та інформацій безпеці України, що виразилось в наданні представникам іноземної держави допомоги у проведенні підривної діяльності проти України (ч. 2 ст. 111 КК України); - у вчиненні готування до терористичного акту, тобто, готування до вчинення дій, які створювали небезпеку для життя відомого професійного журналіста ОСОБА_13 з метою залякування населення, впливу на прийняття рішень засобами масової інформації щодо висвітлення військової агресії рф проти України (ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України); - у вчиненні в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту з метою ослаблення держави вибуху, спрямованого на пошкодження об`єкту, який має важливе народногосподарське та оборонне значення, за попередньою змовою групою осіб ( ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України); - у готуванні до вчинення в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту з метою ослаблення держави вибуху, спрямованого на пошкодження об`єктів, які мають важливе народногосподарське значення, за попередньою змовою групою осіб (ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України). Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Відповідно до даних, які містяться в наявних матеріалах, обвинувачений раніше не судимий. ОСОБА_8 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі відповідно: - за ч. 2 ст. 111 КК України на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна; - за ч. 2 ст. 258 КК України на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої; - за ч. 2 ст. 113 КК України на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна. З урахуванням обставин інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень та покарання, яке можу бути призначене останньому у разі доведення його винуватості, з огляду, що на даний час продовжується воєнна агресія з боку рф, відсутній контроль за частиною державного кордону у Донецькій, Луганській, Харківський, Запорізькій, Херсонській областях та АР Крим, враховуючи те, що згідно з обставинами викладеного обвинувачення ОСОБА_8 має зв`язки з представниками спеціальних служб рф, які беруть участь у збройному конфлікті, збройній агресії проти України, з огляду на особистість обвинуваченого, зв`язки з державою, у якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти (у т.ч. й те, що доньки обвинуваченого проживають за межами України, у т.ч. і в рф), те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, у т.ч., проти основ національної безпеки України, колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати обвинуваченого переховуватися від суду з метою уникнути покарання у разі доведеності його винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину як на території рф, так і на тимчасово окупованих територіях України. Окрім того, зважаючи на стадію судового розгляду, з урахуванням наявних та встановлених саме на час постановлення оскаржуваної ухвали даних, обставини висунутого обвинувачення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про небезпідставність ризику незаконного впливу на свідків з метою зміни ними показань на його користь, оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Також колегія суддів вважає, що є небезпідставним висновок суду про наявність у кримінальному провадженні ризику вчинення іншого кримінальні правопорушення чи продовження злочинної діяльності з огляду на тривалість дій, вчинення яких інкримінується обвинуваченому, їхній характер та спрямованість, те, що на даний час не спростовані доводи прокурора про невиконання обвинуваченим поставлених йому усіх завдань, що було встановлено оглядом мобільних телефонів, належних обвинуваченому, те, що воєнний стан наразі триває, збройна агресія російської федерації також не припинилась, а тому на даному етапі судового провадження, з урахуванням інкримінованих обвинуваченому дій, на думку колегії суддів, відсутні підстави вважати, що вказаний ризик зменшився. З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки або домашнього арешту не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду. При цьому колегія суддів враховує, що відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у тому числі за станом здоров`я, стороною захисту не надано. Окремо колегія суддів приймає до уваги, що на даний час в Україні воєнний стан продовжено. З огляду на встановлені на даний час підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, положення ч. 6 ст. 176, ч. 4 ст. 183 КПК України, те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 258 КК України, стадію судового провадження, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано на даному етапі судового розгляду не визначив обвинуваченому розмір застави. Приймаючи до уваги встановлені на даний час ризики, характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , колегія суддів доходить висновку, що встановлені обставини виключають об`єктивну можливість на даний час застосування до обвинуваченого іншого, більш м`якого запобіжного заходу, а відтак доводи апеляційної скарги захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, як і про необґрунтованість ухвали суду, є непереконливими. Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих на даний час обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає, у зв`язку з чим апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення. Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 29 листопада 2025 року включно, - залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ____________________ _______________ _______________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4