Справа № 761/30935/25

Справа №761/30935/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/824/4037/2026 Доповідач: ОСОБА_2 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД УХВАЛА Іменем України 31 березня 2026 року м. Київ Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі: головуючого судді - ОСОБА_2 , суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , при секретарі - ОСОБА_5 , за участю: прокурора - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року, - ВСТАНОВИЛА: Даною ухвалою суду продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 днів, до 04 квітня 2026 року включно. При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що продовжують існувати ризики, передбаченні ст. 177 КПК України, зокрема, ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочинну діяльність. Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу скасувати, застосувати до нього більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. Вважає, що ухвалене рішення не відповідає висновкам суду, викладеним у ньому, фактичним обставинам кримінального провадження, при його прийнятті було істотно порушено вимоги КПК України, а також неправомірно застосовано закон про кримінальну відповідальність, що передбачено ст.ст. 412, 413 КПК України. Зазначене рішення ухвалене виключно на основі припущень. Крім того, судом не враховано наявність у нього міцних соціальних зв`язків, постійне місце проживання, задовільний матеріальний стан, раніше не судимий, на утриманні має батьків похилого віку. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки строк пропущено з поважних причин. Обвинувачений ОСОБА_7 на відеоконференцію із ДУ «Київський слідчий ізолятор» не вийшов згідно повідомлення представника установи. Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження, а тому суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений ним з поважних причин і підлягає поновленню. Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу. Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті. Як вбачається з наданих суду матеріалів, на розгляді Шевченківського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України. Ухвалою колегії суддів Шевченківського районного суду м. Києва від 4 лютого 2026 року продовженострок тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком на 60 днів. Підставами для продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочинну діяльність. В даному кримінальному провадженні судом першої інстанції вірно встановлено про наявність та реальність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що обумовлено як специфікою вчинених злочинів так і даними про особу обвинуваченого в їх сукупності. Крім того, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 взяв до уваги тяжкість кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, дані про його особу. Колегія суддів вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м`який запобіжний захід. Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, станом на сьогодні не змінилися та не зменшилися. Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 суд першої інстанції належним чином дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, та вважає, що застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не представлено. Також колегія суддів вважає, що при постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою судом першої інстанції обґрунтовано не визначено розмір застави ОСОБА_7 , оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, під час дії воєнного стану у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. Доводи апелянта про те, що судом не були враховані наявність у нього міцних соціальних зв`язків, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки дані обставини були предметом дослідження суду, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, та не спростовують висновків суду про ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, навіть з урахуванням наявних у нього соціальних зв`язків. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що лише запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави може забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 , а тому правові підстави для скасування ухвали суду відсутні. Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких обвинувачений просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення. Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить. Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, апеляційним судом не вбачається. Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Поновити ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Суддя Суддя