Справа № 947/28306/21

Номер провадження: 22-з/813/411/26 Справа № 947/28306/21 Головуючий у першій інстанції Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД УХВАЛА 03.08.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В., розглянувши заяву судді Назарової М.В. про самовідвід у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» в особі свого представника Зверєва Анатолія Олексійовича про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д. за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» в особі свого представника Фомічова Ігоря Олеговича на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Одеська міська рада, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Брандіс Алла Борисівна, про зобов`язання вчинити певні дії, усунення перешкод у здійсненні права користування майном та витребування майна з чужого незаконного володіння, в с т а н о в и в: Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2026 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Водолій» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОМР, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б. про зобов`язання вчинити певні дії, усунення перешкод у здійсненні права користування майном та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено. Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, ТОВ «Водолій» звернулось до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом вимог матеріального та процесуального права. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 31 березня 2026 року визначено склад суду: головуючий суддя Драгомерецький М.М., судді учасники колегії: Громік Р.Д., Сегеда С.М. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у вказаній справі. 16 квітня 2026 року від ТОВ «Водолій» в особі свого представника Зверєва А.О. надійшла заява про відвід суддів. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 червня 2026 року заяву керівника ТОВ «Водолій» - Зверєва А.О. про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д. визнано необґрунтованою. Цивільну справу № 947/28306/21 передано до канцелярії Одеського апеляційного суду для визначення судді, у встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України порядку, для вирішення питання про відвід. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 червня 2026 року у складі головуючого судді (суддя-доповідач) Назарової М.В. у задоволенні заяви ТОВ «Водолій» в особі свого представника Зверєва А. О. про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д. відмовлено. Справу № 947/28306/21 передано для продовження розгляду складу колегії суддів, визначеної протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями. 24.07.2026 від керівника ТОВ «Водолій» - Зверєва А. О. надійшла заява про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.07.2026 заяву керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» - Зверєва Анатолія Олексійовича про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д. визнано необґрунтованою. Цивільну справу № 947/28306/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Одеська міська рада, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Брандіс Алла Борисівна, про зобов`язання вчинити певні дії, усунення перешкод у здійсненні права користування майном та витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій», в інтересах якого діє адвокат Фомічов Ігор Олегович, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2026 року, передано до канцелярії Одеського апеляційного суду для визначення судді, у встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України порядку, для вирішення питання про відвід. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2026 визначено головуючого суддю (суддя-доповідач) Назарову М.В. о 16:34 год. Справу передано вказаному судді 03.08.2026 о 09:25 годині. Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Як зазначалося вище, ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.06.2026 року у складі головуючого судді Назарової М.В. у задоволенні заяви ТОВ «Водолій» в особі свого представника Зверєва А.О. про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д. відмовлено. Справу № 947/28306/21 передано для продовження розгляду складу колегії суддів, визначеної протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями. Отже, суддею Назаровою М.В. висловлено свою позицію щодо заяви про відвід суддів Драгомерецького М.М. та Громіка Р.Д. з підстав висловлення вказаними суддями щодо відсутності законних підстав у ТОВ «Водолій» користуватися земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Бабушкіна, 1, та 26/100 частинами домоволодіння за зазначеною адресою, законність яких спростовано судом касаційної інстанції. Звертаючись з заявою про відвід вказаним суддям вдруге, заявник обґрунтовує таке зокрема тим, що 11 червня 2026 року суддя Назарова М. В., діючи одноособово, ухвалою відмовила у задоволенні заяви ТОВ «Водолій» про відвід суддів Драгомерецького М.М. та Громіка Р.Д., при цьому суддя Назарова М. В. дійшла висновку, що наведені заявником обставини не можуть викликати об`єктивних сумнівів у безсторонності суддів, однак після постановлення зазначеної ухвали виникли нові істотні обставини, які повністю змінили процесуальну ситуацію. Зазначив, що суддя Назарова М. В. фактично спростувала власну ухвалу від 11.06.2026., оскільки ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.07.2026 у справі № 520/12010/18 було задоволено заяву судді Назарової М. В. про самовідвід, підставою самовідводу стали саме ті фактичні обставини, які раніше були наведені ТОВ «Водолій»: участь судді у розгляді справи № 947/28306/21; розгляд нею заяв про відвід; існування комплексу пов`язаних земельних спорів; необхідність забезпечення довіри до суду; необхідність виключити навіть зовнішній сумнів у неупередженості. Вказує, що таким чином, суддя Назарова М.В. офіційно визнала існування саме тих обставин, які 11.06.2026 вона вважала недостатніми, фактично ухвала про самовідвід від 23.07.2026 повністю спростовує мотивувальну частину її ж ухвали від 11.06.2026. Вказує, що виникла нова істотна обставина: на момент постановлення ухвали від 11.06.2026 самовідводу Назарової М.В. не існувало, саме тому суд, який буде вирішувати питання зараз, оцінюватиме вже іншу процесуальну ситуацію. Новою обставиною є офіційне визнання самою суддею Назаровою М.В. того, що: у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви щодо безсторонності складу суду, отже тепер це вже не твердження заявника, це встановлена самим судом обставина. Самовідвід підтвердив правильність позиції ТОВ «Водолій», у своїй заяві про самовідвід Назарова М.В. прямо зазначила, що: суд має виключити будь-які сумніви; має застосовувати практику ЄСПЛ; навіть зовнішній вигляд неупередженості має значення; необхідно забезпечити довіру до суду, це саме ті аргументи, які ТОВ «Водолій» наводило у заяві про її відвід. Отже доводи заявника підтверджені самим суддею. На думку заявника, неможливо залишити чинною ухвалу Назарової М.В. від 11.06.2026, так як виникла очевидна процесуальна суперечність, а саме 11.06.2026 Назарова М.В. зазначає: сумнівів немає. 23.07.2026 Назарова зазначає: сумніви можуть виникнути і тому заявляє самовідвід. Обидві ці позиції не можуть одночасно бути правильними. Якщо самовідвід було задоволено саме через необхідність усунення сумнівів у безсторонності, тоді ухвала від 11.06.2026 про відмову у відводі суддів Драгомерецького М.М. та Громіка Р.Д. більше не може вважатися переконливою. Отже, за таких обставин повторний розгляд заяви про відвід тим самим суддею суперечив би принципу неупередженості суду, оскільки суддя не може повторно вирішувати питання, щодо якого вже сформувала та висловила свою процесуальну позицію. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі. Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях. У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей. Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика. Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти. Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами ЄСПЛ. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі Хаушильд проти Данії зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. Стосовно об`єктивної неупередженості у справі Фей проти Австрії ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу. Між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) («Kyprianou проти Кіпру» [ВП], № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Відповідно, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності («Pullar проти Сполученого Королівства», рішення від 10 червня 1996 року, п. 32, Reports 1996-III). У цьому відношенні ЄСПЛ зазначає, що навіть вигляд має певну важливість іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість («De Cubber проти Бельгії», рішення від 26 жовтня 1984 року, Series A, № 86). Крім наведених, об`єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо (П`єрсак проти Бельгії); суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант (Прокол проти Люксембургу ); наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі (Дактарас проти Литви); участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення (Макгоннелл проти Сполученого Королівства) тощо. Так, у справі Деміколі проти Мальти було визнано порушення об`єктивного критерію неупередженості суду, адже до складу Палати представників Мальти, яка розглядала справу заявника, входили два члени, що раніше піддавалися критиці у статті заявника, яка мала відношення до справи, а тому фактично мали особисту заінтересованість у справі. Концепції незалежності та об`єктивної безсторонності суду тісно пов`язані між собою та, залежно від обставин, можуть вимагати спільного розгляду. Саме таким чином ЄСПЛ розглядав ці питання у справі «Олександр Волков проти України». Оскільки у позивача як у стороннього спостерігача наявні формальні підстави для формування уявлення про позицію судді, та зважаючи на те, що суддею Назаровою М.В. вже розглядалася заява про відвід суддів Драгомерецького М.М. та Громіка Р.Д., самовідвід судді Назарової М.В. у даній справі заявляється з метою усунення виникнення в учасників судового процесу будь-яких сумнівів щодо можливості необ`єктивного розгляду заяви. На підставі викладеного, керуючись ст. 36, 40 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Заяву судді Назарової М.В. про самовідвід задовольнити. Справу № 947/28306/21 (номер провадження: 22-з/813/411/26) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» в особі свого представника Зверєва Анатолія Олексійовича про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д. за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» в особі свого представника Фомічова Ігоря Олеговича на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Одеська міська рада, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Брандіс Алла Борисівна, про зобов`язання вчинити певні дії, усунення перешкод у здійсненні права користування майном та витребування майна з чужого незаконного володіння, передати на повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Дата складення повного тексту ухвали - 03 серпня 2026 року Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова