Справа № 947/28306/21

Номер провадження: 22-з/813/411/26 Справа № 947/28306/21 Головуючий у першій інстанції Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД УХВАЛА 04.08.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд, у складі судді Кострицького В.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій», в інтересах якого діє Зверєв Анатолій Олексійович, про відвід судді Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М. та Громіка Р.Д. подану у цивільній справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» в особі свого представника Фомічова Ігоря Олеговича на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Одеська міська рада, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Брандіс Алла Борисівна, про зобов`язання вчинити певні дії, усунення перешкод у здійсненні права користування майном та витребування майна з чужого незаконного володіння, у с т а н о в и в: Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2026 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Водолій» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОМР, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б. про зобов`язання вчинити певні дії, усунення перешкод у здійсненні права користування майном та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено. Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, ТОВ «Водолій» звернулось до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом вимог матеріального та процесуального права. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 31 березня 2026 року визначено склад суду: головуючий суддя Драгомерецький М.М., судді учасники колегії: Громік Р.Д., Сегеда С.М. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у вказаній справі. 16 квітня 2026 року від ТОВ «Водолій» в особі свого представника Зверєва А.О. надійшла заява про відвід суддів. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 червня 2026 року заяву керівника ТОВ «Водолій» - Зверєва А.О. про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д. - визнано необґрунтованою. Цивільну справу № 947/28306/21 передано до канцелярії Одеського апеляційного суду для визначення судді, у встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України порядку, для вирішення питання про відвід. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 червня 2026 року у складі головуючого судді (суддя-доповідач) Назарової М.В. у задоволенні заяви ТОВ «Водолій» в особі свого представника Зверєва А. О. про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д. відмовлено. Справу № 947/28306/21 передано для продовження розгляду складу колегії суддів, визначеної протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями. 24 липня 2026 року від керівника ТОВ «Водолій» - Зверєва А. О. надійшла заява про відвід суддів, в якій заявник просить повторно розглянути питання щодо відводу суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д. у зв`язку з виникненням нових істотних обставин, та зазначає, що в провадженні Одеського апеляційного суду перебуває цивільна справа №947/28306/21. 11 червня 2026 року суддя Назарова М. В., діючи одноособово, ухвалою відмовила у задоволенні заяви ТОВ «Водолій» про відвід суддів Драгомерецького М. М. та Громіка Р. Д.. При цьому суддя Назарова М. В. дійшла висновку, що наведені заявником обставини не можуть викликати об`єктивних сумнівів у безсторонності суддів. Однак після постановлення зазначеної ухвали виникли нові істотні обставини, які повністю змінили процесуальну ситуацію. Зазначено, що суддя Назарова М.В. фактично спростувала власну ухвалу від 11.06.2026. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.07.2026 у справі №520/12010/18 було задоволено заяву судді Назарової М. В. про самовідвід. Підставою самовідводу стали саме ті фактичні обставини, які раніше були наведені ТОВ «Водолій»: участь судді у розгляді справи №947/28306/21; розгляд нею заяв про відвід; існування комплексу пов`язаних земельних спорів; необхідність забезпечення довіри до суду; необхідність виключити навіть зовнішній сумнів у неупередженості. Таким чином суддя Назарова офіційно визнала існування саме тих обставин, які 11.06.2026 вона вважала недостатніми. Фактично ухвала про самовідвід від 23.07.2026 повністю спростовує мотивувальну частину її ж ухвали від 11.06.2026. Виникла нова істотна обставина. На момент постановлення ухвали від 11.06.2026 самовідводу Назарової М. В. не існувало. Саме тому суд, який буде вирішувати питання зараз, оцінюватиме вже іншу процесуальну ситуацію. Новою обставиною є офіційне визнання самою суддею Назаровою М. В. того, що: у стороннього спостерігача можуть виникнути сумніви щодо безсторонності складу суду. Отже тепер це вже не твердження заявника. Це встановлена самим судом обставина. Самовідвід підтвердив правильність позиції ТОВ «Водолій», У своїй заяві про самовідвід Назарова М. В. прямо зазначила, що: суд має виключити будь-які сумніви; має застосовувати практику ЄСПЛ; навіть зовнішній вигляд неупередженості має значення; необхідно забезпечити довіру до суду. Це саме ті аргументи, які ТОВ «Водолій» наводило у заяві про її відвід. Отже доводи заявника підтверджені самим суддею. Неможливо залишити чинною ухвалу Назарової М. В. від 11.06.2026. Виникла очевидна процесуальна суперечність. 11.06.2026 Назарова М. В. зазначає: сумнівів немає. 23.07.2026 Назарова зазначає: сумніви можуть виникнути і тому заявляє самовідвід. Обидві ці позиції не можуть одночасно бути правильними. Якщо самовідвід було задоволено саме через необхідність усунення сумнівів у безсторонності, тоді ухвала від 11.06.2026 про відмову у відводі Драгомерецького М. М. та Громіка Р. Д. більше не може вважатися переконливою. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 липня 2026 року відвід судді визнано необґрунтованим, справу передано до канцелярії Одеського апеляційного суду для виконання вимог, передбачених ч.3 ст. 40 ЦПК України. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2026 визначено головуючого суддю (суддя-доповідач) Назарову М.В. о 16:34 год. Справу передано вказаному судді 03.08.2026 о 09:25 годині. 03 серпня 2026 року суддя Одеського апеляційного суду Назарова М.В. постановила ухвалу про самовідвід. Автоматизованою системою документообігу суду в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України, визначено суддю Кострицького В.В. для вирішення питання про відвід судді . Розглянувши заяву про відвід, приходжу до висновку про необхідність відмови в задоволенні відводу, виходячи з наступних підстав. Доводи керівника ТОВ «Водолій» про відвід суддів Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д. фактично зводяться до незгоди заявника із процесуальними рішеннями судді Назарової М. В., а саме ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 червня 2026 року в даній справі №947/28306/21, та ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 липня 2026 року в справі №520/12010/18. Однак, відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Апеляційний суд зазначає, що незгода заявника із ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 червня 2026 року, постановленою суддею Назаровою М. В., про відмову в задоволення заяви ТОВ «Водолій» в особі свого представника Зверєва А. О. про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., не може бути підставою для повторного розгляду питання щодо відводу суддів Драгомерецького М. М. та Громіка Р. Д.. Подана заява про відвід суддів мотивована незгодою заявника з ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 червня 2026 року про відмову у задоволенні попередньої заяви про відвід та спрямована на повторний розгляд уже вирішеного процесуального питання, що не відповідає вимогам ЦПК України. Суд також звертає увагу, що ЦПК України не передбачає можливості повторного розгляду заяви про відвід з підстав, які вже були предметом судового розгляду та отримали належну правову оцінку. Незгода заявника з ухвалою суду про відмову в задоволенні заяви про відвід сама по собі не створює правових підстав для повторного вирішення цього питання. Відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддями принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо. Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому, суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це, навіть прояви неупередженості мають значення. Відповідно до ч. 6 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. У вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»). В рішенні по справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09 листопада 2006 року, ЄСПЛ зазначив, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Згідно практики ЄСПЛ, несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; неприпустимими є гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut). Таким чином, враховуючи, що доказів, які б вказували на упередженість або необ`єктивність головуючого судді Драгомерецького М.М. та судді Громіка Р.Д. в цій справі відсутні, а тому на думку суду є припущеннями сторони які необґрунтовані належними та допустимими доказами у справі, а є лише незгодою з процесуальними рішеннями у даній справі, а тому підстави для відводу суддів Драгомерецького М.М. та Громіка Р.Д. у справі відсутні. Керуючись ст.ст. 33, 36, 37, 40, ч.2 ст.258, ст.ст.261, 381, 389 ЦПК України, суддя постановив: У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Водолій», в інтересах якого діє Зверєв Анатолій Олексійович, про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М. та Громіка Р.Д. - відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і касаційному оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький