Справа № 299/4300/25

Справа № 299/4300/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 13 серпня 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого: судді Джуги С.Д., суддів: Собослоя Г.Г., Кожух О.А. за участі секретаря судового засідання: Мочан М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну за апеляційною скаргою Виробничого кооперативу «Геліос» на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 лютого 2026 року про забезпечення позову, у складі судді Леньо В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Виробничого кооперативу «Геліос», Виноградівської міської ради про відсутність правовідношення володіння земельною ділянкою та скасування рішення Виноградівської міської ради, - встановив: ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Виробничого кооперативу «Геліос» (надалі ВК «Геліос»), Виноградівської міської ради про відсутність правовідношення володіння земельною ділянкою та скасування рішення Виноградівської міської ради. У лютому 2026 року ОСОБА_1 подала до Виноградівського районного суду Закарпатської області заяву про забезпечення позову. Заява мотивована тим, що поданий позов повинен відповісти на питання: 1) Як створений 11.12.1997 року ВК «Геліос», заволодів сформованою у 2025 році ділянкою 2121210100:07:006:0312 площею 1,14 га, на підставі державного акту радянського зразка Б 010092 від 1992 року, з титулом безстрокове безоплатне користування, заповненого на ім`я кооперативу «Геліус», в якому ділянка площею 1,14 га, має форму прямокутника 152,5 м на 75 м, а її місцезнаходження і конфігурація не тотожні ділянці 2121210100:07:006:0312? 2) Чи відповідає це заволодіння ст. 19 Конституції та ст.ст.92 і 135 ЗК України? Після початку процесу, всупереч загальному правилу не відчужувати річ і для замітання слідів протиправного заволодіння, міськрада надала ВК «Геліос» містобудівні умови на забудову ділянки 2121210100:07:006:0312 складом, після чого останній продав його пов`язаній особі ТОВ «Севлюш маркет» (засновники/учасники обох осіб сім`ї ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ). З переходом права на будівлю до набувача ТОВ «Севлюш маркет» перейшло право на землю. Однак навіть після цього, ВК «Геліос», використовуючи зареєстроване після початку процесу право постійного користування, знову звертається до міської ради, яка видала містобудівні умови на будівництво гаражу на даній ділянці, право на яку, вже перейшло до ТОВ «Севлюш маркет» в силу принципу єдності землі і нерухомості, що на ній розміщена. Таким чином відповідачі після початку процесу здійснили дії, спрямовані для досягнення стану, що відповідає принципу єдності ділянки і нерухомого майна розміщеного на ній, для відчуження права на річ, про яку йде спір, нібито «добросовісному» ТОВ «Севлюш маркет» як власнику будівель. Оскільки заволодіння ділянкою відбулося на підставі нікчемного державного акту, особою, що не може мати землю на праві постійного користування (ст.92 ЗКУ), логічно, що міськрада для легалізації схеми протиправного надання права на землі громади поза конкурсом (ст.135 ЗКУ, повинна надати землю пов`язаній особі - «добросовісному» ТОВ «Севлюш маркет» на умовах оренди, вже як власнику будівель, які на ній розміщені без конкурсу. В силу того, що всі протиправні дії відповідачів спрямовані на легалізацію схеми протиправного надання права на землі громади поза конкурсом (ст.135 ЗКУ), відбулись після початку процесу клопотання позивача не позбавлене здорового глузду і направлене на дотримання інтересів правопорядку. Також воно гуманне і по відношенню до відповідачів, особливо ВК «Геліос», яке витрачає гроші на забудову ділянки, яку після розгляду справи треба буде привести у первинний стан. ВК «Геліос» посадові особи помилково вважають, що суб`єкт може покращити своє майнове становище вчинивши/здійснюючи правопорушення. За вказаних обставин позивач просила забезпечити позов, шляхом накладення арешту на ділянку з кадастровим номером 2121210100:07:006:0312 з забороною вчиняти певні дії до вирішення спору по суті: - заборонити відповідачу Виноградівській міській раді вирішувати питання щодо припинення права постійного користування ВК «Геліос», зміни цільового призначення/віднесення ділянки до іншої категорії земель, поділу, надання в оренду, відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 2121210100:07:006:0312; - заборонити відповідачу ВК «Геліос» відчужувати збудовані будівлі на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 2121210100:07:006:0312 третім особам. Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено Виноградівській міській раді вирішувати питання щодо припинення права постійного користування ВК «Геліос», зміни цільового призначення/віднесення ділянки до іншої категорії земель, поділу, надання в оренду, відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 2121210100:07:006:0312.У задоволенні решти заяви відмовлено. Не погодившись із вказаною ухвалою ВК «Геліос» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у суду першої інстанції не було правових підстав для забезпечення позову, оскільки суд не встановив, яким саме правам та інтересам позивачки може бути завдана шкода через можливе невиконання судового рішення. Вказує, що позивач не є суміжним землекористувачем, не має та не мала прав на спірну земельну ділянку, а позиціонує себе як «небайдужий мешканець міста Виноградів». З цих самих підстав, які вказані, як у позовній заяві так і в заяві про забезпечення позову, ОСОБА_1 звернулася до Комісії з розгляду спорів у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, зі скаргою на дії державного реєстратора Вознюка О.В., який зареєстрував право постійного користування за ВК «Геліос». Вказує, що заявник не надав суду належних та допустимих доказів обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову вказаним в заяві шляхом, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких вона звернулася до суду, а тому суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні заяви. До Закарпатського апеляційного суду надійшло заперечення ОСОБА_1 на апеляційну скаргу та письмові пояснення, в яких просить у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Виноградівського районного суду від 09 лютого 2026 року відмовити, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду. В судовому засіданні представник апелянта ВК «Геліос» адвокат Шерегі В.М. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити. Представник позивача адвокат Лапчак І.Я. в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Виноградівська міська рада в судове засідання не з`явилася, про дату, час місце розгляду справи належним чином повідомлена. Справа на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України розглянута у її відсутності. Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виробничого кооперативу Геліос, Виноградівської міської ради, про відсутність правовідношення володіння земельною ділянкою та скасування рішення Виноградівської міської ради. У заявленому позові позивач просила: 1) визнати відсутність володіння/користування ВК "Геліос" (код ЄДРПОУ 13586881) земельною ділянкою площею 1.14 та по вул.Комунальна б/н у м. Виноградів на підставі державного акта на право користування землею серії Б 010092, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право користування землею за №150 від 1992 року; 2) скасувати рішення сорок п`ятої сесії восьмого скликання Виноградівської міської ради від 20.05.2025 року №4017. Як підставу позовних вимог у позовній заяві позивачем зазначено, що державний акт на право користування землею серії Б 010092, зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за №150 від 1992 року є нікчемним. Нікчемний державний акт робить незаконним /дефектним і все те, що з нього слідує: рішення міськради від 20.05.2025 р. №4017 та реєстрацію сформованої на підставі цього рішення земельної ділянки з кадастровим номером 2121210100:07:006:0312. У заяві про забезпечення даного позову позивач просила забезпечити позов, шляхом накладення арешту на ділянку з кадастровим номером 2121210100:07:006:0312 з забороною вчиняти певні дії до вирішення спору по суті: - заборонити відповідачу Виноградівській міській раді вирішувати питання щодо припинення права постійного користування ВК «Геліос», зміни цільового призначення/віднесення ділянки до іншої категорії земель, поділу, надання в оренду, відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 2121210100:07:006:0312; - заборонити відповідачу ВК «Геліос» відчужувати збудовані будівлі на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 2121210100:07:006:0312 третім особам. Як підставу для застосування забезпечення позову позивач вказує, що на сайті міськради 27.01.2026 року було розміщено розпорядження міського голови від 27.01.2026 року №26 про скликання 52-ї позачергової сесії міської ради восьмого скликання в якому зазначений порядок денний з питаннями: 1.3. Про припинення права користування земельною ділянкою ВК «Геліос»; 1.4. Про надання земельної ділянки у користування на умовах оренди - ТОВ «Севлюш маркет». Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено Виноградівській міській раді вирішувати питання щодо припинення права постійного користування ВК «Геліос», зміни цільового призначення/віднесення ділянки до іншої категорії земель, поділу, надання в оренду, відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 2121210100:07:006:0312. Згідно зі ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За змістом даних норм, забезпечення позову - це заходи щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Згідно ч.1, ч.2 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Заходи забезпечення позову визначаються, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Відповідно до частини четвертої ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.[…] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (п.3 ч.1 ст.151 ЦПК України). Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову, а також доведення відповідності (адекватності) засобу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначила, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на саме на заявника. (постанова Верховного Суду України від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17). З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2121210100:07:006:0312. підставі: державного акта на право користування землею серії Б 010092, виданого 12.05.1992 року виконавчим комітетом Виноградівської міської ради; рішення про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та надання її у постійне користування, серія та номер 4473, виданого 01.09. 2025 року Виноградівською міською радою; відомостей з ДЗК серія та номер 93900096, виданих 02.09.2025; рішення Виноградівської міської ради серія та номер 4017 від 20.05.2025, зареєстрована за ВК «Геліос» на праві постійного користування. На даній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, а саме будівля складу площею 57 кв.м. та будівля площею 26,7 кв.м., власником яких є ТОВ «Севлюш Маркет» на підставі договорів купівлі продажу від 12.11.2025 року та 05.01.2026 року. ТОВ «Севлюш Маркет» на момент вирішення питання про забезпечення позову та постановлення судом оскаржуваної ухвали не було залучено до участі у даній справі та не було учасником справи. Вид забезпечення позову, який вжитий судом, у вигляді заборони Виноградівській міській раді вирішувати питання щодо припинення права постійного користування ВК «Геліос», зміни цільового призначення/віднесення ділянки до іншої категорії земель, поділу, надання в оренду, відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 2121210100:07:006:0312. беззаперечно обмежить здійснення законних прав та інтересів ТОВ «Севлюш Маркет», як власника нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці. Даний вид забезпечення позову є неспівмірним із заявленими вимогами, такий може спричинити більш негативні наслідки ніж ті, які можуть настати від невжиття цих заходів, а також не відповідає праву та законному інтересу, за захистом яких позивач звернулася до суду, і фактично перешкоджає господарській діяльності, як відповідача ВК «Геліос», так і ТОВ «Севлюш Маркет», яке на момент оспорюваного судового рішення, не було стороною у справі. У заяві про забезпечення позову позивач не вказує і не подає жодних доказів того, що вона має намір та претендує на спірну земельну ділянку, і зверталася до Виноградівської міської ради з відповідними документами. Саме лише посилання позивача про те, що нею поданий позов до суду, як мешканкою територіальної громади, де розташована спірна земельна ділянка, для захисту публічного інтересу та правопорядку, не є достатнім та необхідним для вжиття заявленого виду забезпечення позову. З матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову та не забезпечать в майбутньому реалізації прав позивача в аспекті саме тих порушених прав, на які позивач посилається в позовній заяві. Суд першої інстанції не врахував вищенаведені фактичні обставини справи та вимоги закону, дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову у заявлений спосіб та необґрунтовано частково задовольнив подану заяву. Відповідно до п.4 ч.3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. За наведених обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у поданій заяві з вищенаведених підстав. Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 149, 150, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - ухвалив: Апеляційну скаргу Виробничого кооперативу «Геліос» задовольнити. Ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09 лютого 2026 року скасувати. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 21 серпня 2026 року. Головуючий: Судді: