Справа № 904/2684/25

УХВАЛА 31 серпня 2026 року м. Київ cправа № 904/2684/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2026 у справі № 904/2684/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спайкерс Консалтінг" до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат". про визнання банкрутом,- ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду від 09.06.2025 відкрито провадження у справі №904/2684/25 за заявою ТОВ "Твій Енергопостачальник" про визнання банкрутом АТ "Криворізький залізорудний комбінат". Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів до 26.11.2025. Призначено розпорядником майна боржника - АТ "Криворізький залізорудний комбінат" арбітражного керуючого Юринця Арсена Володимировича. 04.05.2026 до господарського суду від арбітражного керуючого Юринця А.В. надійшла заява, в якій він просив суд відсторонити його від виконання повноважень розпорядника майна у справі №904/2684/25 про банкрутство АТ "Криворізький залізорудний комбінат". 07.05.2026 до господарського суду від арбітражного керуючого Дробота Д.М. надійшла заява, в якій він просив суд призначити арбітражного керуючого Дробота Дениса Миколайовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №2070 від 12.12.2022, місцезнаходження офісу: Україна, 49038, місто Дніпро, площа Вокзальна, будинок 2, літера Н, поверх 4, реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ) розпорядником майна у справі №904/2684/25 про банкрутство АТ "Криворізький залізорудний комбінат". 19.05.2026 ухвалою господарського суду задоволено заяву ТОВ "Спайкерс Консалтінг" про заміну кредитора. Здійснено заміну кредитора у справі №904/2684/25 з Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спайкерс Консалтінг". 29.05.2026 до господарського суду надійшла заява арбітражного керуючого Венської О.О. про участь у справі про банкрутство, в якій вона просила суд призначити її розпорядником майна АТ "Криворізький залізорудний комбінат". 01.06.2026 від арбітражного керуючого Палкіна А.Ю. надійшла заява, в якій він просив суд призначити арбітражного керуючого Палкіна А.Ю. розпорядником майна у справі №904/2684/25 про банкрутство " АТ "Криворізький залізорудний комбінат". Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2026 задоволено заяву ТОВ "МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ" про витребування інформації. Витребувано у АТ "Криворізький залізорудний комбінат" інформацію та документи щодо перебування кредиторів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у трудових відносинах з боржником АТ "Криворізький залізорудний комбінат" із зазначенням періоду трудових відносин, посади та найменування відповідного відділу (структурного підрозділу) товариства. Задоволено заяву арбітражного керуючого Юринця А.В. про дострокове припинення повноважень арбітражного керуючого. Відсторонено арбітражного керуючого Юринця Арсена Володимировича від виконання повноважень розпорядника майна боржника - АТ "Криворізький залізорудний комбінат". Призначено розпорядником майна боржника - АТ "Криворізький залізорудний комбінат" арбітражного керуючого Дробота Дениса Миколайовича. Кандидатури арбітражних керуючих Венської О.О. та Палкіна А.Ю. відхилено. Не погодившись з ухвалою суду, через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2026 у справі № 904/2684/25 в частині якою призначено розпорядником майна боржника - АТ "Криворізький залізорудний комбінат" арбітражного керуючого Дробота Д.М., скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2026 у справі № 904/2684/25 в частині якою кандидатури арбітражних керуючих Венської О.О. та Палкіна А.Ю. відхилено, повернути справу №904/2684/25 до Господарського суду Дніпропетровської області для належного вирішення питання про призначення розпорядник майна боржника АТ "Криворізький залізорудний комбінат" із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Також, не погодившись з ухвалою суду, через систему "Електронний суд" Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2026 у справі №904/2684/25 в частині, якою призначено розпорядником майна боржника - АТ "Криворізький залізорудний комбінат" арбітражного керуючого Дробота Дениса Миколайовича та в частині, якою кандидатури арбітражних керуючих Венської О.О. та Палкіна А.Ю. відхилено, направити справу №904/2684/25 у відповідній частині до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2026 у справі № 904/2684/25 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2026 у справі № 904/2684/25 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2026 у справі № 904/2684/25 залишено без змін. 03.08.2026 до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спайкерс Консалтінг" надійшла заява, в якій заявник просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Спайкерс Консалтінг" 20 000,00 грн судових витрат у справі №904/2684/25; з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - 20 000,00 грн судових витрат у справі №904/2684/25. Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2026 заяву ТОВ "Спайкерс Консалтінг" про розподіл витрат на правничу допомогу у справі №904/2684/25 задоволено частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Спайкерс Консалтінг" витрати на правничу допомогу, понесені скаржником під час апеляційного перегляду у розмірі 10 000,00 грн. Стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ТОВ "Спайкерс Консалтінг" витрати на правничу допомогу, понесені скаржником під час апеляційного перегляду у розмірі 10 000,00 грн. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2026 у справі №904/2684/25. Також скаржницею подано клопотання про зупинення виконання додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2026 у справі №904/2684/25 до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2684/25 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно із частиною першою, абз. 2 частини другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 124 ГПК України). Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України). Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд, серед іншого, вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. Разом з тим, відповідно до статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу. Пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати. Отже, ГПК України надає право суду прийняти додаткове рішення для усунення неповноти вирішених питань про розподіл судових витрат у випадку подання заявником доказів на підтвердження заявлених витрат після ухвалення первісного рішення суду, як то передбачено частиною восьмою статті 129 та статті 221 ГПК України. Із аналізу змісту статті 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта (ухвали, рішення, постанови), є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати (постанови Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 911/132/14, від 18.01.2023 у справі № 908/174/20, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №918/450/20). Тобто процесуальний інститут додаткового рішення є засобом усунення невизначеності висновків суду щодо заявлених вимог та неповноти основного судового рішення, внаслідок яких суд не вирішив заявлені вимоги у справі чи не розв`язав окремі процесуальні питання, що стояли перед судом. У випадку скасування первісного судового рішення, ухваленого за результатом вирішення спору по суті, це є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього (постанови Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 922/2665/17, від 15.02.2023 у справі № 911/1770/21, 23.06.2022 у справі № 904/6341/20). З касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує до Верховного Суду додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2026 у справі № 904/2684/25, якою, зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Спайкерс Консалтінг" витрати на правничу допомогу, понесені скаржником під час апеляційного перегляду у розмірі 10 000,00 грнта стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ТОВ "Спайкерс Консалтінг" витрати на правничу допомогу, понесені скаржником під час апеляційного перегляду у розмірі 10 000,00 грн. Оскаржувана додаткова постанова суду апеляційної інстанції про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є похідним судовим актом та невід`ємною частиною первісного судового рішення - постанови Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2026 у справі № 904/2684/25, прийнятої за результатами перегляду ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2026 в частині призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Дробота Дениса Миколайовича та в частині, якою кандидатури арбітражних керуючих Венської О.О. та Палкіна А.Ю. відхилено. Отже, можливість касаційного оскарження додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2026 у справі № 904/2684/25 ставиться в залежність від можливості касаційного оскарження первісного судового рішення у цій справі про банкрутство - постанови Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2026. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (п. 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України). Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 9 КУзПБ, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з частиною третьою статті 9 КУзПБ у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про затвердження плану санації у справі про банкрутство, ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність). Наведений у частині третій статті 9 КУзПБ перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами. У даному випадку первісним судовим рішенням постанова Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2026 у справі №904/2684/25, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 03.06.2026 в частині призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Дробота Дениса Миколайовича та в частині, якою кандидатури арбітражних керуючих Венської О.О. та Палкіна А.Ю. відхилено, можливість оскарження яких у касаційному порядку не передбачено частиною третьою статті 9 КУзПБ. Такий правовий висновок також викладено, зокрема, в ухвалах Верховного Суду від 07.08.2026 у справі №922/1228/16, від 21.05.2025 у справі 907/935/21, від 29.01.2025 у справі №922/2038/22, від 06.07.2026 у справі №927/520/22. Зважаючи на викладене, можливість касаційного оскарження додаткового судового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, ухваленого внаслідок прийняття первісного судового рішення - постанови апеляційного господарського суду, прийнятої за результатами перегляду ухвали господарського суду про призначення арбітражного керуючого та відхилення кандидатури арбітражного керуючого, не передбачена частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства. Подібних висновків дійшов Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в ухвалі від 24.05.2023 у справі № 910/18250/16. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Як зазначалося вище, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення (рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Таким чином, вичерпний перелік прийнятих у справі про банкрутство ухвал місцевого суду та постанов суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №904/2684/25 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2026, оскільки вона подана на судове рішення, які відповідно до частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на відмову у відкритті касаційного провадження, клопотання про зупинення виконання додаткової постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2026 у справі №904/2684/25 до закінчення її перегляду в касаційному порядку судом не розглядається. На підставі викладеного та керуючись частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, - УХВАЛИВ: 1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №904/2684/25 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2026. 2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї документами надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий С.В. Жуков Судді В.І. Картере К.М. Огороднік