Справа № 489/2594/22

Справа № 489/2594/22 н\п 6/490/231/2026 Центральний районний суд м. Миколаєва У Х В А Л А ІМНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2026 року м. Миколаїв Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Шолох Л.М., при секретарі Шведюк Д.О., за участі боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника боржників Калашникова П.О., розглянувши заяви ОСОБА_3 про накладення на ОСОБА_1 штрафу та заяву ОСОБА_1 про зловживання процесуальними правами ОСОБА_3 у справі №489/2594/22, - В С Т А Н О В И В: До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшли заяви ОСОБА_3 про накладення штрафу у зв`язку із невиконанням рішення суду, яке набрало законної сили у справі № 489/2594/22. Заслухавши доводи заявників, дослідивши матеріали справи судом встановлено таке. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Садово-виноградарське товариство «Зоря», про визнання незаконною та скасування державної реєстрації речових прав, визнання права власності на садовий будинок в СВТ «Зоря», розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі. Виселено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 із садового будинку АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. Додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 2422 грн 40 коп. судового збору за подачу позову до суду. В задоволенні заяви ОСОБА_3 від 04 червня 2025 року в іншій частині відмовлено. За результатами апеляційного провадження постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , подані її представником адвокатом Калашниковим Павлом Володимировичем на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року та на додаткове рішення цього ж суду від 16 липня 2025 року щодо скасування заходів забезпечення позову, залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 16 липня 2025 року щодо скасування заходів забезпечення позову залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником адвокатом Калашниковим Павлом Володимировичем, на додаткове рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2025 року щодо розподілу судових витрат задоволено частково. Додаткове рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2025 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1 844 (одну тисячу вісімсот сорок чотири) грн 80 коп судових витрат. Перегляд рішень суду першої та апеляційної інстанції в касаційному порядку не здійснювався. Ухвалами Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 від імені якої діє адвокат Калашніков Павло Володимирович, про зупинення стягнення за виконавчим листом №489/2594/22 від 08 січня 2026 року про виселення ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , із садового будинку № 39 садово-виноградного «Зоря» у м. Миколаєві до розгляду кримінального провадження №489/10001/25 та винесення відповідного вироку судом відмовлено. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2026 року заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , від імені яких діє адвокат Калашніков Павло Володимирович, про відстрочення виконання рішення суду у справі №489/2594/22 залишені без задоволення. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_3 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 надати у строк до 03 серпня 2026 року включно звіт про виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року у справі № 489/2594/22 про виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 із садового будинку АДРЕСА_1 . Через канцелярію суду 03 серпня 2026 року від ОСОБА_1 надійшов звіт про виконання рішення суду на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2026 року. До звіту додано квитанції поштового відділення зв`язку про направлення цього звіту учасникам справи, зокрема, ОСОБА_3 . У цьому звіту зазначено, що виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року є неможливим у зв`язку з відсутністю повної адреси спірного майна. Родина ОСОБА_8 хоча і проживає у будинку в СВТ «Зоря», однак він не відповідає технічним характеристикам, які зазначену в технічному паспорті складеному на ім`я ОСОБА_4 та позбавляє можливості ідентифікувати цей будинок, як той з якого має виселитися сім`я ОСОБА_8 . У судовому засідання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_9 просили прийняти звіт про виконання рішення суду та вказали на неможливість виконання рішення у справі № 489/2594/22, оскільки вони проживають в іншому будинку аніж той, що належить ОСОБА_3 . Вивчивши поданий ОСОБА_1 звіт, заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, суд зазначає таке. Відповідно до чатсини першої статті 453-3 ЦПК України суд розглядає звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу. Частина друга статті 453-3 ЦПК України визначає, що звіт боржника про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому. До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу (частина третя статті 3 ЦПК України). Вивчиши наданий ОСОБА_1 звіт, суд дійшов висновку, що він не є звітом про виконання рішення суду, яке набрало законної сили у справі № 489/2594/22, оскільки він не має відомостей про його виконання чи орієнтовні строки виконання цього рішення. Наведені ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_9 доводи про те, що виконати рішення суду у цій справі оскільки сім`я ОСОБА_8 проживає не в будинку, який належить ОСОБА_3 , а в іншому садовому будинку, не заслуговують на увагу. Ані під час розгляду справи, ані під час розгляду заяв сім`ї ОСОБА_8 про зупинення виконання рішення та відстрочення його виконання такі доводи ними не зазначалися, та більше відповідачами за зустріним позовом визнавалася ця обставина. Посилання на те, що сім`я ОСОБА_8 проживає в іншому будинку, ані ж той що належить ОСОБА_3 під час складення звіту про виконання рішення суду у цій справі, є суперечливою процесуальною поведінкою. Частина друга статті 453-3 ЦПК України визначає, що суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. За результатами розгляду питання щодо прийняття звіту ОСОБА_1 про виконання рішення суду суд дійшов висновку, що такий звіт не може бути прийнятий судом, оскільки боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також додатково може встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 453-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (частина третя статті 453-3 ЦПК України). Відповідно до частини четвертої статті 453-3 ЦПК України суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 148 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу. Під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідач, боржник є юридичною особою) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки суд дійшов висновку про необхідність відмовити у прийнятті звіту про виконання рішення суду у справі № 489/2594/22 то заява ОСОБА_3 про накладення на ОСОБА_1 штрафу є обґрунтованою. На думку суду обґрунтованим розміром штрафу є 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (3328,00х20=66560,00 грн). Також в порядку частини третьої статті 453-4 ЦПК України ОСОБА_1 слід встановити новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у цій справі до 01 жовтня 2026 року включно. Щодо заяви ОСОБА_1 про визнання зловживання ОСОБА_3 процесуальними правами, які на думку заявника полягають у нездатності ОСОБА_3 розрізняти заяви/клопотання по суті справи із процесуальними заявами. Клопотання про про виконання ухвали суду щодо стягнення штрафу подане взагалі без наявності в природі такої ухвали. Частина друга статті 44 ЦПК України визначає, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Дослідивши такі доводи заяви, суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 допущено зловживання процесуальними правами в розумінні статті 44 ЦПК України, адже за змістом заяви ОСОБА_3 він просить застосувати до ОСОБА_1 штраф за неподання звіту. Керуючись статтями 260, 261, 353, 453-1, 453-4 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Заяву ОСОБА_3 задовольнити частково. Відмовити у прийняття звіту ОСОБА_1 про виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року у справі №489/2594/22, поданого 03 серпня 2026 року. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави штраф у розмірі 66560 (шісдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп. Повторно зобов`язати ОСОБА_1 надати у строк до 01 жовтня 2026 року включно звіт про виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2025 року у справі № 489/2594/22 про виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 із садового будинку АДРЕСА_1 . У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання зловживання процесуальними правами ОСОБА_3 - відмовити. Ухвала набирає законної сили у порядку стаття 261 ЦПК України та може бути оскаржена в частині накладенні штрафу до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Інформація про сторони: Стягувач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ; Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 . Суддя Л.М. Шолох