Справа № 645/1792/21

Справа № 645/1792/21 Провадження № 2-ві/645/5/25 У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2025 р. м. Харків Немишлянський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді - Сілантьєвої Е.Є., за участі секретаря судового засідання - Нестеренко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Федоровій О.В. у справі № 645/1792/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович, про витребування майна з чужого незаконного володіння, поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації та компенсацію вартості частки із вкладу до статутного фонду господарського товариства,- ВСТАНОВИВ: В провадженні судді Немишлянського районного суду міста Харкова Федорової О.В. знаходиться цивільна справа № 645/1792/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович, про витребування майна з чужого незаконного володіння, поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації та компенсацію вартості частки із вкладу до статутного фонду господарського товариства. 08.08.2025 року відповідач ОСОБА_1 через канцелярію суду надала заяву про відвід судді Федорової О.В. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначено, що в провадженні судді Федорової О.В. на розгляді перебуває зазначений позов. Вважає, що під час судового розгляду справи судом проведено допит свідка ОСОБА_4 , який супроводжувався низкою процесуальних порушень. Так, як зазначає ОСОБА_1 , свідок, даючи показання, згідно діючого законодавства України, може користуватися записами лише в тих випадках, якщо його показання пов`язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам`яті. Ці записи подаються судові та учасникам справи і можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду (ст. 231 ЦПК України). Всупереч цій нормі, є підстави вважати, що свідок ОСОБА_4 користувався записами, що вбачається з напрямку його погляду та характеру його висловлювань. При цьому його показання не були пов`язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам`яті. Головуюча проігнорувала таку неправомірну поведінку свідка. Крім того, ОСОБА_1 наголосила, що свідок ОСОБА_4 під час надання показань передавав суду зміст тверджень інших осіб, зокрема ОСОБА_3 , ОСОБА_2 щодо ймовірних боргових правовідносин між ними, тощо. Вказані особи судом не допитувалися. Суддя Федорова О.В. ці обставини в судових засіданнях залишила без уваги. Під час надання показань в форматі вільної розповіді свідок ОСОБА_4 неодноразово допускав висловлювання про обставини, які не стосуються предмета спору та суті справи - щодо обставин виховання дітей сторонами, оцінки виконання відповідачкою судових рішень у інших справах тощо. Крім іншого це також затягує розгляд справи, а деякі висловлювання свідка можна тлумачити як прояв неповаги до неї. Суддя Федорова О.В. лише після заперечення її представника зробила зауваження свідку. При цьому свідок перебивав представника, хоча головуюча надала останньому можливість висловити заперечення. Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що під час допиту свідка ОСОБА_4 у судових засіданнях зв`язок з ним постійно переривався, особливо тоді коли питання йому ставила головуюча або представник відповідачки. Суд надав можливість свідку надати показання без відриву його від звичних справ у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, і варто зауважити що закон не передбачає такого обов`язку у суду, однак такій можливості кореспондував обов`язок свідка забезпечити безперебійний та належний зв`язок, а також справність технічних засобів. Свідок не спромігся цього зробити, однак суддя Федорова О.В. замість того, щоб застосувати положення ч. 5 ст. 212 ЦПК України та покласти на ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відповідні ризики, декілька разів відкладала розгляд справи, що затягнуло розгляд справи на шкоду відповідачці. Крім того у судовому засіданні, яке відбулося 28 липня 2025 року, суддя Федорова О.В. протокольною ухвалою постановила визнати явку свідка ОСОБА_4 в судове засідання обов`язковою. На наступному судовому засіданні, яке відбулося 04 серпня 2025 року, свідок ОСОБА_4 під`єднався через систему відеоконференцзв`язку. Він пояснював свою неявку безпосередньо до зали суду відсутністю квитків на потяг, а також зайнятістю на роботі. З цього приводу ОСОБА_1 зазначила, що вказані причини невиконання ухвали суду, на її думку, не є поважними. Залізниця не є єдиним транспортним сполученням між населеними пунктами - активно використовуються автомобільні перевезення. Щодо зайнятості на роботі, то ОСОБА_4 не надав суду доказів, що ця обставина є непереборною та надзвичайною. Незважаючи на безпідставність неявки безпосередньо до зали судового засідання та нехтуючи власною ухвалою, суддя Федорова О.В. продовжила допит свідка ОСОБА_4 в режимі відеоконференції. Продовження допиту свідка у режимі відеоконференції, попри ухвалу про обов`язкову явку відповідачка вважає необґрунтованою поблажливістю, що свідчить про нерівне ставлення судді до сторін. Крім того, зазначає, що у судовому засіданні, яке відбулося 28 липня 2025 року, представниця ОСОБА_2 адвокат Жарова-Тітарьова Л.М. під час своїх виступів допускала такі вислови як «… якась відповідачка …», «... у нас був військовий час, мабуть відповідачка забула про це, вона може інколи не так це відчуває ...», «... відповідачка мабуть не читала, або не зрозуміла, я думаю що суду буде зрозуміло ...». Також Жарова-Тітарьова Л.М. зазначила, що вона сміялася з її клопотання, навіть продемонструвала суду як вона це робила, однак при цьому вона навіть не змогла правильно передати суть цього клопотання суду, і навіть більше того - спотворила його суть до абсурдної форми. Також вона висловлювалася щодо ймовірного непрофесіоналізму її представника. Процитовані висловлювання відповідачка вважає проявом неповаги з боку Жарової-Тітарьової Л.М. в першу чергу до неї, а також до її представника та суду. Ці висловлювання безумовно не стосуються предмету спору та процесуальних питань, які розглядаються під час судових засідань, а відповідно їх метою, крім її провокування, є затягування розгляду справи, оскільки на їх озвучування витрачається час. Незважаючи на таку поведінку Жарової-Тітарьової Л.М. , головуюча суддя Федорова О.В. жодним чином на них не реагувала, що суперечить нормі ч. 2 ст. 214 ЦПК України, чим по суті потурає Жаровій-Тітарьовій Л.М. у її негідних та провокативних прийомах та винагороджує їх. Також ОСОБА_1 наголосила, що у судовому засіданні, яке відбулося 04 серпня 2025 року, суддя Федорова О.В. відмовила у задоволенні її клопотання про витребування у ОСОБА_2 для огляду у судовому засіданні оригіналів доказів, перелік яких зазначено в клопотанні. Однак, у судовому засіданні, яке відбулося 30 травня 2025 року, суд задовольнив клопотання ОСОБА_2 та витребував у неї оригінали всіх поданих нею письмових доказів, копії яких містяться в матеріалах справи. При цьому суд навіть не дослідив питання не лише фактичної наявності цих оригіналів у неї, а й теоретичної можливості мати такі оригінали. Таким чином, наведені вище факти, обставини та міркування не є простою незгодою з рішеннями судді чи стратегією процесуального управління, а системно свідчать про схильність судді Федорової О.В. ігнорувати порушення та більш лояльно ставитися до однієї зі сторін - ОСОБА_2 , толерувати процесуальну недисциплінованість, що суперечить принципу процесуальної рівності сторін, закріпленому в ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний забезпечувати рівні можливості для реалізації процесуальних прав обом сторонам, зберігаючи об`єктивність і неупередженість. У контексті наведеного та з урахуванням тривалості такої поведінки, виникають об`єктивні підстави сумніватися в упередженості судді Федорової О.В., що у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України є самостійною та достатньою підставою для її відводу. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2025 року для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Федорової О.В. визначено суддю Немишлянського районного суду міста Харкова Сілантьєву Е.Є. На розгляд заяви про відвід учасники процесу не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, шляхом направлення СМС повідомлень. У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося. Згідно ч. 8 ст. 40 УПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді. Суд, дослідивши доводи, викладені в заяві, а також докази, надані в обґрунтування заявлених вимог, дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки відвід належним чином не вмотивований з огляду на наступне. Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною другою зазначеної статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно із частиною другою статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені частиною першою статті 36 ЦПК України, якою встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. В обґрунтування заяви про відвід відповідач ОСОБА_1 посилається на те, що під час розгляду цивільної справи існує зацікавленість судді, оскільки суддя ігнорує неправомірну поведінку свідка; не реагує на негативні висловлювання представниці позивача адвоката Жарової-Тітарьової Л.М. в ході судового засідання у бік відповідачки та її представника; відмовляє у задоволенні клопотань ОСОБА_1 . Ухвалою судді Немишлянського районного суду м. Харкова Федоровій О. В. від 08.08.2025 року у задоволенні заяви про відвід відмовлено. Обґрунтовуючи ухвалу суддею зазначене наступне: « заявлений відвід судді не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких підстав відводу, що передбачені зазначеними нормами ЦПК України, оскільки заявником не надано достатніх та беззаперечних доказів, що вказують на необ`єктивність та упередженість судді при розгляді справи. Посилання ОСОБА_1 на те, що головуюча проігнорувала неправомірну поведінку свідка ОСОБА_4 , який, на думку заявниці, під час допиту у судовому засіданні в режимі відеоконференції користувався записами, що вбачається з напрямку його погляду та характеру його висловлювань, суд вважає безпідставними, з огляду на те, що це таке зауваження з боку сторони відповідачки вже було поставлено судом на обговорення в ході допиту свідка ОСОБА_4 під час судового засідання, яке відбулося 04 серпня 2025 року. Свідок надав пояснення, що він не користувався письмовими записами під час його допиту в суді. Вказане твердження ОСОБА_1 ґрунтується на припущеннях, та не може слугувати підставою для відводу судді від розгляду цієї справи. Крім того суд вважає безпідставним посилання відповідачки на подовження допиту свідка ОСОБА_4 у режимі відеоконференції попри ухвалу про його обов`язкову явку, що, на її думку, свідчить про нерівне ставлення судді до сторін. У зв`язку із тим, що відеоконференцзв`язок зі свідком постійно переривався судом визнано його явку у судове засідання, призначене на 04.08.2025 року обов`язковою. Разом з тим, свідок ОСОБА_4 через систему "Електронний суд" 01.08.2025 року звернувся до суду з відповідною заявою, в якій повідомив про причини неможливості прибути у судове засіданні на вказану дату та надав скріншоти екранів сервісу замовлення квитків на сайті Укрзалізниці та кабінету Укрзалізниці, які свідчили про відсутність квитків сполученням "Київ-Харків" на вказану дату. У зв`язку з наведеним суд вважав можливим продовжити допит цього свідка в режимі відеоконференції з метою економії процесуального часу. Також слід зауважити, що надання оцінки показанням свідка є компетенцією суду, а не сторін у справі. Оцінка усіх зібраних у справі доказів, у тому числі показанням свідків буде надана судом у нарадчій кімнаті під час вирішення цієї цивільної справи. Незгода з процесуальними діями та рішеннями судді, у тому числі щодо процедури допиту свідків в ході судового розгляду справи, не може бути підставою для відводу судді. Крім того щодо посилання ОСОБА_1 на те, що суддя Федорова О.В. жодним чином не реагує на висловлювання представниці позивача адвоката Жарової-Тітарьової Л.М. в ході судового засідання у бік відповідачки та її представника, потурає останній у її негідних та провокативних прийомах та винагороджує їх, як на підставу заявлення відводу судді, суд вважає необхідним зазначити таке. Як зазначила відповідачка, ці висловлювання безумовно не стосуються предмету спору та процесуальних питань, які розглядаються під час судових засідань, та вважає, що їх метою, крім її провокування, є затягування розгляду справи, оскільки на їх озвучування витрачається час. У відповідності до ч. 2 ст. 214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи. Суд зобов`язаний створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків. Учасники судового процесу мають право на звернення до суду з метою забезпечення дотримання порядку та законності в судовому засіданні. В ході розгляду справи жодного разі суд не залишав поза увагою будь-які прояви учасників процесу неповаги до суду або до інших учасників процесу. Також посилання заявниці на відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування у ОСОБА_2 для огляду у судовому засіданні оригіналів доказів, перелік яких зазначено в клопотанні, в той час як у судовому засіданні, яке відбулося 30 травня 2025 року, суд задовольнив клопотання ОСОБА_2 та витребував у ОСОБА_1 оригінали всіх поданих мною письмових доказів, копії яких містяться в матеріалах справи, при цьому не дослідивши питання не лише фактичної наявності цих оригіналів у неї, а й теоретичної можливості мати такі оригінали, є незгодою з ухваленим судом процесуальним рішенням, та не може слугувати достатньою підставою для усунення судді від розгляду цієї справи. Таким чином, твердження заявника про упереджене та зацікавлене ставлення у даній цивільній справі з боку судді об`єктивно не підтверджуються, а містять лише суб`єктивну, власну оцінку заявниці діям головуючого. Незгода з процесуальними діями та рішеннями судді, за відсутності інших обставин, передбачених чинним цивільним процесуальним законодавством України, не може бути підставою для відводу судді, а може бути зазначена в апеляційній скарзі, поданій у разі незгоди з ухваленим рішенням суду у даній справі. Будь-яких інших відомостей, які в розумінні ст. 36 ЦПК України є підставою для відводу судді Федорової О.В. від розгляду даної справи, Морщавка Г.Ф. у заяві про відвід судді не наведено.» Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно з підпунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів. Приймаючи присягу, суддя бере на себе зобов`язання, зокрема, безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя. Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного. Згідно з усталеною практикою Суду застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов`язаних зі спірною поведінкою судді. Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що Суд далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. У рішенні у справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50). Згідно ч. 4 с. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні. Суд вважає, що заявлений відвід не містить обґрунтованих відомостей та доказів, які б свідчили про наявність таких підстав для відводу, що передбачені зазначеними вище нормами ЦПК України, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження необ`єктивності слідчого судді при розгляді клопотання про продовження строку запобіжного заходу, а незгода із такими рішеннями реалізується шляхом їх оскарження до вище стоячої судової інстанції. Будь-яких інших визначених законом підстав для відводу судді Федоровій О. В. у процесі розгляду заяви про відвід, судом встановлено не було. Обставини, які викликали б сумнів в об`єктивності та неупередженості слідчого судді - відсутні. В зв`язку із чим, заява про відвід задоволенню не підлягає. Враховуючи, що передбачені ст. 36 ЦПК України підстави для відводу відсутні, суд вважає заяву про відвід необґрунтованою, у задоволенні відводу слід відмовити, а розгляд даної справи продовжити в тому ж складі суду. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.4, 12, 36, 39, 40, 258, 259 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: В задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Федоровій Олені Вікторівні, поданої у справі № 645/1792/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович, про витребування майна з чужого незаконного володіння, поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації та компенсацію вартості частки із вкладу до статутного фонду господарського товариства - відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та апеляційному оскарженню не підлягає. Повний текст ухвали виготовлено 14.08.2025. Суддя Е.Є. Сілантьєва