Справа № 911/3095/23

УХВАЛА 31 серпня 2026 року м. Київ cправа № 911/3095/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Картере В.І., розглянувши матеріали касаційної скарги арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 (колегія суддів у складі: Станік С.Р. - головуючий, Пантелієнко В.О., Мальченко А.О.) та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 (колегія суддів у складі: Станік С.Р. - головуючий, Доманська М.Л., Сотніков С.В.) у справі № 911/3095/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Конкорд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бардаж» про банкрутство, ВСТАНОВИВ: Арбітражний керуючий Литвиненко Сергій Сергійович 07.08.2026 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 у справі №911/3095/23. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху з огляду на таке. Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2024 у справі № 911/3095/23 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бардаж»; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Конкорд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бардаж» у загальному розмірі 15 689 462,12 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Бардаж»; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Литвиненка С. С. Постановою Господарського суду Київської області від 18.09.2024 у справі № 911/3095/23, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Бардаж» та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Литвиненка С. С.; Товариство з обмеженою відповідальністю «Бардаж» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Литвиненка С. С. Щодо ухвали Господарського суду Київської області від 17.01.2024 про відкриття провадження у справі про банкрутство Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.12.2024 відмовив ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження. Постановою Верховного Суду від 21.02.2025 зазначену ухвалу скасовано, а справу передано на розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Після повернення справи ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 17.01.2024 задоволено, строк поновлено та відкрито апеляційне провадження. За результатами розгляду цієї апеляційної скарги постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 17.01.2024 - без змін. Водночас постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 за результатами апеляційного перегляду постанови Господарського суду Київської області від 18.09.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а зазначену постанову суду першої інстанції - без змін. Постановою Верховного Суду від 26.03.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Після повернення справи ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Київської області від 18.09.2024 прийнято до провадження та призначено до розгляду. Зазначеною ухвалою питання про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 17.01.2024 не вирішувалося. За результатами нового апеляційного розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Господарського суду Київської області від 18.09.2024 скасовано, а справу № 911/3095/23 направлено до Господарського суду Київської області для подальшого розгляду на стадії процедури розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Бардаж». За змістом пунктів 4-6 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі мають бути зазначені судові рішення, що оскаржуються; підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав); вимоги особи, яка подає касаційну скаргу. Вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, мають бути узгоджені з предметом касаційного оскарження та повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими статтею 308 ГПК України, і давати можливість однозначно встановити, яке судове рішення оскаржується та якого процесуального результату просить скаржник. У вступній та прохальній частинах касаційної скарги арбітражний керуючий Литвиненко С. С. зазначає про оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 та ухвали цього суду від 14.04.2025. Водночас наведене у касаційній скарзі фактичне та правове обґрунтування переважно стосується іншого апеляційного провадження - апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Київської області від 17.01.2024 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бардаж». Зокрема, скаржник оспорює правомірність поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 17.01.2024, обґрунтовує відсутність, на його думку, у ОСОБА_1 належного процесуального статусу для оскарження зазначеної ухвали, наводить обставини щодо часу, коли ОСОБА_1 та його представнику могло бути відомо про існування ухвали від 17.01.2024, а також заперечує правильність вирішення судом апеляційної інстанції питання про наявність підстав для закриття апеляційного провадження. Разом із цим саме ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, а не ухвалою від 14.04.2025, поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 17.01.2024 та відкрито відповідне апеляційне провадження. За результатами розгляду цієї апеляційної скарги постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 17.01.2024 - без змін. Внутрішню неузгодженість касаційної скарги додатково підтверджує те, що скаржник зазначає про свою згоду з резолютивною частиною рішення суду апеляційної інстанції, яким апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, але водночас називає таким рішенням постанову від 07.07.2026. Фактично апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2026, тоді як постановою цього суду від 07.07.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а постанову Господарського суду Київської області від 18.09.2024 скасовано. Крім того, у прохальній частині касаційної скарги, одночасно з вимогою про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 та ухвали цього суду від 14.04.2025, скаржник просить направити справу до Північного апеляційного господарського суду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.01.2024. Зазначена процесуальна стадія пов`язана з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 та подальшою постановою цього суду від 11.06.2026, а не з ухвалою від 14.04.2025 та постановою від 07.07.2026. За наведених обставин касаційна скарга не відповідає вимогам пунктів 4- 6 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки з її змісту неможливо однозначно встановити судове рішення, яке є предметом касаційного оскарження, співвіднести з ним зазначену скаржником підставу касаційного оскарження та визначити відповідні вимоги до суду касаційної інстанції. Верховний Суд також враховує положення частини другої статті 304 ГПК України, відповідно до яких скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову; у разі подання самостійної касаційної скарги на таку ухвалу суд повертає її заявнику. Отже, якщо скаржник має намір поставити перед Верховним Судом питання щодо законності ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, якою поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження щодо ухвали Господарського суду Київської області від 17.01.2024, заперечення стосовно цієї ухвали можуть бути включені відповідно до частини другої статті 304 ГПК України до касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2026. Самостійним об`єктом касаційного оскарження така ухвала у цьому випадку не є. Аналогічно, якщо предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026, заперечення щодо постановлених у відповідному апеляційному провадженні ухвал, які не підлягають самостійному касаційному оскарженню, можуть бути включені до касаційної скарги на зазначену постанову з урахуванням частини другої статті 304 ГПК України. Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що підставою касаційного оскарження є «п. 1 ч. 2 ст. 283 ГПК України». Стаття 283 ГПК України не визначає підстав касаційного оскарження. Водночас подальший зміст касаційної скарги, у якому скаржник посилається на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду, за своєю правовою конструкцією може відповідати пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України. Однак суд касаційної інстанції не повинен формулювати відповідну підставу касаційного оскарження замість скаржника. У зв`язку з цим під час усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно належним чином визначити передбачену статтею 287 ГПК України підставу касаційного оскарження щодо судового рішення, яке він просить переглянути. За таких обставин скаржнику необхідно усунути встановлену неузгодженість та подати касаційну скаргу в уточненій редакції, у якій однозначно зазначити судове рішення суду апеляційної інстанції, яке він просить переглянути у касаційному порядку; зазначити, чи включає він відповідно до частини другої статті 304 ГПК України заперечення щодо проміжної ухвали суду апеляційної інстанції та якої саме; визначити передбачену статтею 287 ГПК України підставу касаційного оскарження; сформулювати вимоги до суду касаційної інстанції, узгоджені з визначеним предметом касаційного перегляду та повноваженнями, передбаченими статтею 308 ГПК України. Верховний Суд звертає увагу на те, що постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 і від 07.07.2026, так само як ухвали цього суду від 29.04.2025 і від 14.04.2025, є різними судовими актами, ухваленими в межах двох окремих апеляційних проваджень, які мають різний предмет перегляду та різні процесуальні наслідки. За таких обставин визначення одного із цих судових актів як предмета касаційного перегляду належить до волевиявлення скаржника та не може здійснюватися судом касаційної інстанції замість нього. Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір». Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Конкорд» у жовтні 2023 року звернулося до Господарського суду Київської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бардаж». Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року було встановлено у розмірі 2684 грн. На час подання заяви кредитора відповідно до підпункту 9 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство становила 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України від 18.06.2025 № 4508-IX частину другу статті 4 Закону України «Про судовий збір» доповнено пунктом 2-1, яким встановлено спеціальні ставки судового збору за подання процесуальних документів у справах про банкрутство (неплатоспроможність). Підпунктом 9 пункту 2-1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання касаційної скарги на ухвалу суду про відкриття провадження у справі про банкрутство ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні відповідної заяви. Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Касаційну скаргу Литвиненка С. С. подано через підсистему «Електронний суд». Отже, у разі уточнення, що предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2026, ухвалена за результатами апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Київської області від 17.01.2024 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бардаж», розмір судового збору з урахуванням подання касаційної скарги в електронній формі становить 42944,00 грн (2684 х 10 х 200 % х 0,8). При цьому включення до касаційної скарги відповідно до частини другої статті 304 ГПК України заперечень щодо ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 не є поданням самостійної касаційної скарги на таку ухвалу, а тому окрема ставка судового збору за її оскарження у цьому випадку додатково не справляється. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року встановлено у розмірі 3 328 грн. Відповідно до підпункту 8 пункту 2-1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної і касаційної скарги на постанову суду про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ставка судового збору становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, у разі уточнення, що предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026, ухвалена за результатами апеляційного перегляду постанови Господарського суду Київської області від 18.09.2024, якою Товариство з обмеженою відповідальністю «Бардаж» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, розмір судового збору з урахуванням подання касаційної скарги в електронній формі становить 5324,80 грн (3328 х 2 х 0,8). Включення до такої касаційної скарги відповідно до частини другої статті 304 ГПК України заперечень щодо проміжної ухвали суду апеляційної інстанції, яка не підлягає самостійному касаційному оскарженню, також не утворює самостійного об`єкта справляння судового збору. Однак скаржником до касаційної скарги не додано доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Частиною другою статті 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення заяви без руху зазначаються її недоліки, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення відповідної ухвали. Якщо ухвала про залишення заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд зазначає суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). З огляду на викладене касаційна скарга арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням скаржнику строку для усунення встановлених недоліків шляхом подання касаційної скарги в уточненій редакції, у якій необхідно однозначно зазначити судове рішення, що є предметом касаційного оскарження, визначити передбачену статтею 287 ГПК України підставу (підстави) касаційного оскарження, сформулювати відповідні вимоги до суду касаційної інстанції та надати доказ сплати судового збору в розмірі, що відповідає уточненому предмету касаційного оскарження. Скаржнику також необхідно надати докази надсилання касаційної скарги в уточненій редакції іншим учасникам справи. Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, яка звернулася з касаційною скаргою. Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд УХВАЛИВ: 1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 у справі №911/3095/23 залишити без руху. 2. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали. 3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду В. Картере