Справа № 645/1792/21

Постанова Іменем України 31 березня 2023 року м. Київ справа № 645/1792/21 провадження № 61-18405св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., учасники справи: позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2021 року у складі судді Мартинової О. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації та компенсацію вартості частки із вкладу до статутного фонду господарського товариства. Короткий зміст вимог позовних заяв ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, у якому просив в порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на таке майно: - 22/100 частини квартири АДРЕСА_1 , вартістю 141 680,00 грн; - 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 39,1 кв. м, житловою площею 16,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованого у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 16 квітня 2007 року за реєстраційним номером 17409533, вартістю 209 164,00 грн; - 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6323981201:00:001:0059, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованої в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 21 лютого 2017 року за реєстраційним номером 1181010563239, номер запису про право власності 19167133, вартістю 97 610,00 грн. Інші 22/100 частини квартири АДРЕСА_1 , вартістю 141 680,00 грн; 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 209 164,00 грн; 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 97 610,00 грн, залишити ОСОБА_2 . У квітні 2021 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву, якою крім визнання права власності на зазначене в позові майно, в порядку поділу також просила визнати право власності на 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 , та на 1/4 частини закінченого будівництвом та введеного в експлуатацію новоствореного нерухомого майна, право власності на яке не зареєстровано - житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , а також на 1/2 частини квартири АДРЕСА_5 , перша черга будівництва, секція А1. Крім того, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошову компенсацію 1/2 вартості частки ОСОБА_1 в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Творче об`єднання «Соняшник» (далі - ТОВ «ТО «Соняшник»), що складає суму у розмірі 18 600,00 грн. Короткий зміст заяви про забезпечення позову У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову та просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 , а також 1/2 частини новоствореного нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_5 . Крім того, заборонити державним реєстраторам Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області, а також будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вчиняти та здійснювати реєстраційній дії щодо державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «ТО «Соняшник», місце знаходження: проїзд Стадіонний, будинок 2/4, квартира АДРЕСА_1 , що стосуються ОСОБА_1 та що пов`язані зі зміною учасників або відомостей про учасників товариства, зміни розміру статутного капіталу в частині належній ОСОБА_1 . В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказувала на те, що між сторонами по справі існує спір з приводу поділу зазначеного майна та компенсації вартості частки із вкладу до статутного фонду вказаного господарського товариства, а тому з метою ухилення від його поділу, існує загроза відчуження позивачем зазначеного майна без згоди відповідача, що ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду та ускладнить ефективний захист її порушених прав та інтересів. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 32613088, до вирішення справи по суті. У задоволенні інших вимог заяви відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі відчуження позивачем 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 , а тому наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони вчинення дій, направлених на відчуження зазначеного майна. Заявник не надала доказів того, що право власності на новостворене нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_4 , та на квартиру АДРЕСА_5 , на яке вона просить накласти заборону відчуження, належить ОСОБА_1 , тому заява про забезпечення позову в цій частині не підлягає задоволення. Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів того, що на час звернення ОСОБА_2 до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 чи інші учасники товариства мають намір внести зміни до статуту ТОВ «ТО «Соняшник» чи здійснюють будь-які дії щодо зміни розміру часток статутного капіталу. Постановою Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2021 року в частині заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 32613088, до вирішення справи по суті. Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільній справі повністю. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді заяви про забезпечення позову не встановив належним чином, що квартира АДРЕСА_3 зареєстрована на праві власності саме за ОСОБА_1 , а тому вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження 1/2 частини цієї квартири є передчасними. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі. Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , витребувано її з Фрунзенського районного суду м. Харкова. 07 лютого 2022 року проведено автоматизований розподіл та розподілено справу колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та зазначає, що одним із власників новоствореного нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , є замовник будівництва - ОСОБА_1 , який не здійснює державну реєстрацію права власності на зазначене новостворене майно з метою ухилення від його поділу, що призведе до порушення прав ОСОБА_2 . Суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 509/2765/19, щодо забезпечення позову, яке стосувалося новоствореного нерухомого майна, що введене в експлуатацію, але право власності на яке не зареєстровано. Суди не взяли до уваги, що на момент подання заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 уже відчужив спільне майно подружжя без згоди дружини та не в інтересах сім`ї. Доводи інших учасників справи У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав пояснення на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суд установив, що згідно з договором купівлі-продажу від 14 квітня 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 передано у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , по 1/2 частині кожному. ОСОБА_1 набув вказане майно у спільну сумісну власність подружжя (а. с. 27, 28). З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, встановлено, що заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2013 року у справі № 644/11050/13-ц визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині за кожним на реконструйовану квартиру, яка складається з трьох кімнат житловою площею 54,0 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Зобов`язано комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації нерухомості» зареєструвати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині за кожним на реконструйовану квартиру, яка складається з трьох кімнат, житловою площею 54,0 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відомо, що реєстрацію права власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 63,6 кв. м, здійснено за ОСОБА_3 15 квітня 2014 року на підставі заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2013 року у справі № 644/11050/13-ц, а також на 1/2 цієї ж квартири 28 грудня 2020 року на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 , виданого 28 грудня 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л. А. (а. с. 193, 194). Згідно з декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), від 04 лютого 2020 року нове будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , вважається закінченим будівництвом, об`єкт готовий до експлуатації. Замовниками будівництва є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а. с. 43-49). За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08 квітня 2021 року, право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, площею 0,12 га, кадастровий номер 6310138500:09:059:0182, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , припинено 28 грудня 2020 року, про що внесені відповідні відомості до реєстру приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л. А. (а. с. 12, 13). Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1 га, кадастровий номер 6310138500:09:059:0181, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , припинено 28 грудня 2020 року, про що внесені відповідні відомості до реєстру приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л. А. (а. с. 15, 16). Згідно зі статутом ТОВ «ТО «Соняшник», затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «ТО «Соняшник», протокол від 17 листопада 2009 року № 1, учасниками (засновниками) зазначено товариства є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а. с. 74-92). Позиція Верховного Суду Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані ухвала суду першої інстанції в нескасованій частині та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. У заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 просила суд, зокрема вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_5 . Проте ОСОБА_2 не надала суду належних доказів на підтвердження того, що квартира АДРЕСА_5 , належить ОСОБА_1 на праві власності чи іншому речовому праві. Згідно з наданим ОСОБА_2 витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відомості про право власності на зазначену квартиру відсутні. На підтвердження своїх вимог ОСОБА_2 надала копію заяви про надання згоди ОСОБА_1 на купівлю чотирикімнатної квартири АДРЕСА_5 , яка придбавається за спільні кошти в період шлюбу (а. с. 34). Проте така заява не є належним доказом, який би підтверджував існування у ОСОБА_1 права власності на зазначену квартиру. За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_5 , оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що вказана квартира йому належить. Встановивши, що право власності на квартиру АДРЕСА_3 , зареєстроване за ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження 1/2 частки зазначеної квартири. Також ОСОБА_2 просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження 1/2 частини новоствореного нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване - житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до частини першої статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (частина перша статті 179 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Частиною другою статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 ЦК України, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації. Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно з декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), від 04 лютого 2020 року нове будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , вважається закінченим будівництвом, об`єкт готовий до експлуатації. Замовниками будівництва є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Разом з цим, встановивши, що право власності на 1/2 частину зазначеного новоствореного нерухомого майна не зареєстровано за ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у цій частині, оскільки за встановлених обставин ОСОБА_1 позбавлений можливості вчиняти дії щодо відчуження житлового будинку. Крім того, ОСОБА_2 просила суд заборонити державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «ТО «Соняшник», що пов`язані зі зміною учасників або відомостей про учасників товариства, зміни розміру статутного капіталу в частині належній ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині, суд першої інстанції правильно врахував, що заявник не надала належних та допустимих доказів того, що учасники ТОВ «ТО «Соняшник» мають намір внести зміни до статуту чи здійснити будь-які дії щодо зміни розподілу часток у статутному капіталі. Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 509/2765/19, щодо забезпечення позову, яке стосується новоствореного нерухомого майна, що введене в експлуатацію, але право власності на яке не зареєстровано, є необґрунтованим, оскільки встановлені обставини у справах є різними. Зокрема, у справі № 509/2765/19 позивачі просили суд вжити заходи забезпечення позову щодо майнових прав на квартири, тоді як у справі, яка є предметом касаційного перегляду, - щодо зданого в експлуатацію будинку, право власності на який не зареєстровано. Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Верховний Суд встановив, що ухвалу суду першої інстанції в нескасованій частині та постанову суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги ОСОБА_2 висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають. Враховуючи наведене, Верховний Суд робить висновок, що касаційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції в нескасованій частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2021 року в нескасованій частині та постанову Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров