Справа № 348/1379/21

У Х В А Л А Справа №348/1379/21 Провадження №1-кп/348/166/25 10 липня 2025 року м. Надвірна Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді: ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 , за участю прокурора: ОСОБА_3 , обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12019090200000899, внесеного у Єдиний реєстр досудових розслідувань 04.11.2019, про обвинувачення: ОСОБА_4 ,~ ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Пнів Надвірнянського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, не працюючого, маючого середню освіту, особи з інвалідністю ІІІ групи, раніше судимого: - вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28.04.2015 за ст. 101, ч. 1 ст. 206, ч. 3 ст. 222, ч. 1 ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі; - вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23.10.2023 №352/247/22 за ч. 1 ст. 263, ст. 379 КК України, із застосуванням~ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 10 років, ОСОБА_5 ,~ ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Пнів Надвірнянського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженого,~не працюючого, маючого середню освіту, раніше не судимого; ОСОБА_6 ,~ ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с. Пнів Надвірнянського району Івано-Франківської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , не одруженого, не працюючого, маючого середню освіту, раніше не судимого; у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3~ст. 185, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_12 ,~ ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, уродженця м. Надвірна Івано-Франківської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не одруженого, не працюючого, маючого неповну середню освіту, раніше судимого: - Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області вироком від 03.06.2010 за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, - вироком від 26.01.2011 за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік, - вироком від 23.04.2015 за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; - вироком від 05.03.2021 (з урахуванням ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 29.04.2021, за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки; - вироком від 02.06.2022 за ч.ч. 1, 2 ст. 185, ч.ч. 1,4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки; у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2~ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, в с т а н о в и в: В проваджені Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України. Відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який востаннє продовжено ухвалою суду від 20.05.2025 терміном до 18.07.2025. До закінчення двомісячного строку з дня продовження строку запобіжного заходу прокурор звернувся з клопотаннями про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 . На обґрунтування клопотань прокурор зазначив про наявність ризику переховування обвинувачених від суду, а також можливість впливу на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, показання яких необхідно отримати в ході судового розгляду. Крім того вважає, що обвинувачені у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу можуть вчинити інше кримінальне правопорушення. Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з якими останні погодились, заперечували проти клопотання прокурора. В обґрунтування заперечень вказали, що прокурором не надано суду будь-яких доказів на підтвердження продовження існування ризиків, про які він вказує у своїх клопотаннях. Захисник ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання. Захисник ОСОБА_6 додатково зазначив, що обвинувачений утримується під вартою з 05.02.2021. У зв`язку з тривалим перебуванням обвинуваченого під вартою ризики, зазначені прокурором, з часом втрачають свою силу. Також прокурор не обґрунтовує, чому він просить визначити для ОСОБА_6 саме такий розмір застави, який є недоведений. У зв`язку з цим просив відмовити у задоволенні клопотання та вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 достатньо обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Обвинувачений ОСОБА_12 та його захисник не заперечували щодо клопотання прокурора. Заслухавши думки учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованих кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження обраних раніше запобіжних заходів. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення (ч. 3 ст. 331 КПК України). Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України). З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів за санкцією яких можливе призначення покарання безальтернативно у виді позбавлення волі строком від 3 до 10 років. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України). Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків: ризик переховування обвинувачених від суду; ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; ризик вчинити інше кримінальне правопорушення. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинувачених переховування від суду. Останні обвинувачуються у вчиненні злочинів за санкцією яких: ч. 3 ст. 185 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, ч. 2 ст. 194 КК України до 10 років, ч. 2 ст. 289 КК України до 8 років. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого характеру злочинів КК України виключає. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. При оцінці наявності ризику переховування, суд також враховує ту обставину, що матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей щодо наявності міцних соціальних зв`язків обвинувачених, що могло б гарантувати присутність обвинувачених в межах с. Пнів та м. Надвірна. Так, ОСОБА_5 має постійне місце проживання, проживав без реєстрації шлюбу з громадянкою ОСОБА_13 , разом з трьома дітьми, яких вважає своїми. У доданому захисником Акті обстеження матеріально-побутових умов від 28.03.2025, складеному старостою Пнівського старостинського округу, вказано, що за місцем проживання ОСОБА_5 проживають ОСОБА_13 гр. дружина, дочки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та син ОСОБА_16 . Проте вказана інформація зазначена у акті зі слів обстежуваних. Натомість матеріали справи не містять доказів укладення шлюбу ОСОБА_5 з ОСОБА_13 та тих обставин, що саме ОСОБА_5 є батьком вказаних дітей. Свідоцтво про вінчання ОСОБА_5 ОСОБА_13 судом не може бути прийняті до уваги, оскільки вінчання згідно чинного законодавства не свідчить про укладення шлюбу, а відтак і не покладає на ОСОБА_5 батьківських обов`язків та обов`язків чоловіка відносно ОСОБА_13 . До застосування запобіжного заходу не був працевлаштований. За місцем проживання характеризується посередньо. Обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо, не одружений, дітей на утриманні не має, до обрання запобіжного заходу не працював. Обвинувачений ОСОБА_12 також має постійне місце проживання, проте не одружений, дітей на утриманні не має, до обрання запобіжного заходу не працював, перебуває на «Д» обліку у лікаря нарколога з діагнозом F 11.30 з 28.07.2018, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Наведене створює обґрунтовані побоювання, що обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 у разі обрання відносно них запобіжного заходу, не пов`язаного з ізоляцією, зможуть переховуватись від суду, оскільки достатні стримуючі фактори відсутні. Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків, суд бере до уваги, що під час судового розгляду суду потрібно буде допитати ряд свідків та потерпілих для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків та потерпілих обвинуваченим відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь обвинувачених. При оцінці існування цього ризику, суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду~усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Суд вважає обґрунтованим твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачені офіційно не працевлаштовані, офіційних джерел доходу не мають, ОСОБА_12 раніше притягувався до кримінальної відповідальності. З урахуванням характеру інкримінованих їм кримінальних правопорушень, суд погоджується зі стороною обвинувачення щодо відсутності жодних стримуючих факторів, які б могли у достатній мірі запобігти продовженню протиправної діяльності, однією з цілей якої могло бути отримання прибутку. При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_5 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; відсутність тісних соціальних зв`язків, що ставить під сумнів можливість належного виконання обов`язків обвинуваченого; судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення. При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_6 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; відсутність тісних соціальних зв`язків, що ставить під сумнів можливість належного виконання обов`язків обвинуваченого; судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення. При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_12 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності; відсутність жодних відомостей про міцність соціальних зв`язків, що ставить під сумнів можливість належного виконання обов`язків обвинуваченого; відсутність в матеріалах справи даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення. При цьому, враховуючи скаргу ОСОБА_12 на стан здоров`я у зв`язку з харчуванням в умовах ізоляції, суд вважає за необхідне зобов`язати Філію Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях здійснити обстеження обвинуваченого ОСОБА_12 , який утримується у державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12», та у разі необхідності вирішити питання його направлення на обстеження до закладу охорони здоров`я або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я та забезпечити відповідне лікування згідно вимог ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров`я, Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 № 239/5/104. Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особи обвинувачених, тяжкості злочинів, які їм інкримінуються, та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,~ ОСОБА_12 у вигляді взяття під варту, на цьому етапі провадження не зменшились, тоді як визначених діючих кримінальним процесуальним законом можливостей для застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу в умовах воєнного стану немає. Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинувачених ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню фактичних даних у справі, суд не знаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу щодо кожного з них строком на 60 діб (до 07 вересня 2025 року). Під час попереднього судового розгляду судом встановлювався розмір застави, яка була визначена обвинуваченим при обранні запобіжного заходу. Суд дійшов висновку, що цей розмір є обґрунтованим, підстави для зміни розміру застави відсутні. Також захисник ОСОБА_10 подав клопотання про проведення судово-медичної експертизи стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_12 , на вирішення якої поставити питання: чи можуть продукти харчування, які вживаються у їжу протягом з січня 2025 року по час проведення експертного дослідження, в умовах ДП «Івано-Франківська УВП № 12», обвинуваченим ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , бути причиною шкідливого впливу на його організм та стан здоров`я, а також надавати токсичний вплив на загальне самопочуття обвинуваченого. Виконання проведення судово-медичної експертизи просив доручити працівникам ДП «Івано-Франківська УВП № 12», проведення відібрання зразків для експертного дослідження в медичній установі поза межами установи утримання обвинуваченого. Зазначає, що в ході судового розгляду, відповідно до показів обвинуваченого ОСОБА_12 , було встановлено, що він страждає на декілька захворювань, які перешкоджають його нормальній життєдіяльності, сприянню харчуванню у звичних умовах, тому як хворобливий стан пов`язаний саме з харчуванням в умовах установи виконання покарань. Тому, висновок експерта має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а саме він може бути використаний як доказ впливу на покази обвинуваченого до вчинення ним, або іншими особами кримінального правопорушення. ОСОБА_12 щодо клопотання про призначення судово-медичної експертизи заперечив. Зазначив, що йому необхідно пройти повне медичне обстеження стану його здоров`я із застосуванням діагностичних приладів за межами ДП «Івано-Франківська УВП № 12», де відсутнє необхідне обладнання. Захисник ОСОБА_12 просив клопотання задовольнити, змінивши запитання експертам на запитання щодо стану здоров`я ОСОБА_12 та можливості його лікування в умовах ДП «Івано-Франківська УВП № 12». Інші учасники у вирішенні клопотання поклалися на розсуд суду. Згідно ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Відповідно до ч. 1 ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 8 від 30.05.1997 судово-медична експертиза призначається у випадках, коли для вирішення питань, що виникли у справі, необхідні спеціальні знання в галузі медицини. Відповідно до Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 року за № 254/790, судово-медична експертиза проводиться з метою дослідження на підставі спеціальних знань матеріальних об`єктів, що містять інформацію про обставини справи, яка перебуває в провадженні органів дізнання, слідчого, прокурора чи суду. Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_12 вважає за необхідне пройти повне медичне обстеження стану здоров`я, в результаті якого формуються медичні документи, що містять інформацію щодо стану його здоров`я, та судом вирішено зобов`язати Філію Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях здійснити обстеження обвинуваченого ОСОБА_12 та у разі необхідності вирішити питання його направлення на обстеження до закладу охорони здоров`я або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я та забезпечити відповідне лікування, суд вважає клопотання захисника ОСОБА_12 про проведення судово-медичної експертизи передчасним та таким, що не підлягає до задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 31, 128, 176-178, 181-183, 193, 194, 199, 242, 331, 332, 369, 372, 376 КПК України, п о с т а н о в и в: Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 задовольнити. Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 на 60 днів до «07» вересня 2025 року включно. Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 372 150 (триста сімдесят дві тисячі сто п`ятдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою. Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 на 60 днів до «07» вересня 2025 року включно. Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 заставу у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 000 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою. Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_12 на 60 днів до «07» вересня 2025 року включно. Визначити обвинуваченому ОСОБА_12 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 440 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою. У випадку внесення застави, покласти на обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 наступні обов`язки, строком на 2 місяці: прибувати до суду на кожну вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачені вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави. У разі невиконання даних обов`язків застава звертається в дохід держави. Зобов`язати Філію Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях здійснити обстеження обвинуваченого ОСОБА_12 , який утримується у державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12», та, у разі необхідності вирішити питання його направлення на обстеження до закладу охорони здоров`я або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я та забезпечити відповідне лікування. Про результати проведенного огляду, вжиті за результатами огляду заходи, про можливість надання необхідного лікування в умовах ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12» або про направлення обвинуваченого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я повідомити суд. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_12 про призначення судово-медичної експертизи у кримінальному провадженні відмовити. Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та прокурору і направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення та до Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях. Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченими, їх захисниками, прокурором протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суддя ОСОБА_1