Текст рішення
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 953/3006/23 Номер провадження 11-кп/814/1110/26 Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ
Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Основ`янського районного суду м. Харків від 29 жовтня 2025 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні заяви прокурора ОСОБА_8 про роз`яснення судового рішення вироку суду від 25 червня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 липня 2022 року за №22022220000002310, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоосинове Куп`янського р-ну Харківської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалене рішення місцевий суд мотивував тим, що зазначене вище судове рішення є за своїм змістом ясним, повним і зрозумілим, не припускає іншого тлумачення, викладене у доступній та зрозумілій формі з посиланням на мотиви прийняття рішення та норми діючого законодавства, у зв`язку з чим, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви щодо роз`яснення судового рішення в порядку ст.380 КПК України за наведеними в ній доводами.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Основ`янського районного суду м. Харків від 29 жовтня 2025 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції: безпідставно відмовлено в задоволенні заяви прокурора про роз`яснення вироку Основ`янського районного суду м. Харків від 25 червня 2025 року в частині конфіскації майна, а саме щодо роз`яснення переліку майна, яке підлягає конфіскації, з урахуванням того, що засуджений ОСОБА_9 є бенефіціарним власником, який володіє часткою 100% в статутному капіталі СФГ «Вікторія» та часткою 82% в статутному капіталі СТОВ «Мрія»; не наведено достатніх і переконливих мотивів, чому вирок у частині конфіскації майна є зрозумілим і не потребує додаткового тлумачення, що свідчить про поверхневий розгляд вказаної заяви; не враховано те, що у вироку всупереч положенням закону жодним чином не зазначено, яке саме майно засудженого підлягає конфіскації, що, у свою чергу, створює незрозумілість при виконанні вироку в цій частині.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, доводи прокурора на підтримку апеляційної скарги, думку захисника, який вважав законною ухвалу місцевого суду, вивчила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч.1 ст.380 КПК України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Зазначені вище положення КПК України передбачають можливість роз`яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку як незрозумілість судового рішення, що перешкоджає його належному виконанню.
Зрозумілість рішення полягає в тому, що воно є доступним для сприйняття, дохідливим, таким, що не припускає варіативності свого тлумачення.
Суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, так само як і вирішувати питання, що не були предметом судового розгляду. Суд може лише, змінивши форму викладення, більш повно, чітко й зрозуміло навести ті частини рішення, що породжують певні труднощі для однозначного сприйняття.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що за вироком Основ`янського районного суду м. Харків від 25 червня 2025 року ОСОБА_9 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування на строк 10 років, із конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
Вирішено питання щодо: зарахування ОСОБА_9 у строк покарання строку його перебування під вартою; заходів забезпечення кримінального провадження; процесуальних витрат; речових доказів (а.п.10-12).
Прокурор ОСОБА_8 звернулась до місцевого суду із заявою від 22 серпня 2025 року, в якій, керуючись ст.380 КПК України, просила роз`яснити вирок Основ`янського районного суду м. Харків від 25 червня 2025 року в частині конфіскації майна ОСОБА_9 , а саме роз`яснити перелік майна, що підлягає конфіскації, з урахуванням того, що засуджений ОСОБА_9 є бенефіціарним власником, який володіє часткою 100% в статутному капіталі СФГ «Вікторія» та часткою 82% в статутному капіталі СТОВ «Мрія» (а.п.13).
Перевіривши зміст вироку Основ`янського районного суду м. Харків від 25 червня 2025 року щодо ОСОБА_9 , про роз`янення якого порушується питання в заяві, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначений вирок, у тому числі в частині призначеного засудженому покарання, є доступним для сприйняття, дохідливим, таким, що не припускає варіативності свого тлумачення, та є зрозумілим.
Суд апеляційної інстанції нагадує, що за заявою про роз`яснення судового рішення суд не може змінювати зміст ухваленого ним судового рішення, він лише повинен пояснити висновки й частини ухваленого ним рішення, у випадку, якщо вони нечітко сформульовані або є незрозумілими для зацікавлених осіб, що позбавляє їх можливості його реалізації.
Згідно з вимогами ст.380 КПК України роз`ясненню підлягає саме зміст судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
Тобто зазначена вище норма кримінального закону вказує на те, що у вироку зазначається, яка саме частина майна конфіскується, або перелічуються предмети, що конфіскуються, лише в разі, якщо конфіскується частина майна.
У резолютивній частині вироку Основ`янського районного суду м. Харків від 25 червня 2025 року з дотриманням положень ч.1 ст.59 КК України чітко зазначено про призначення ОСОБА_9 за ч.4 ст.111-1 КК України додаткового покарання у вигляді конфіскації всього майна, яке є його особистою власністю (а не його частини), через це згідно з ч.1 ст.59 КК України суд не мав перелічувати предмети, що конфіскуються.
Частиною ж 3 ст.59 КК України передбачено, що перелік майна, який не підлягає конфіскації, визначається законом України, а тому питання про визначення переліку майна, на яке звертається стягнення при виконанні конфіскації майна як виду покарання, повинно вирішуватися в порядку виконання судового рішення, а не в порядку процедури, передбаченої ст.380 КПК України, під час якої встановлюється наявність чи відсутність такого недоліку судового рішення, як його незрозумілість.
Наведений вище висновок повністю узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка міститься в постановах від 12 квітня 2021 року у справі №759/17882/19, від 21 грудня 2023 року у справі №755/29143/14-к, від 05 грудня 2019 року у справі №428/12174/17 та ухвалі від 27 травня 2025 року у справі №552/7435/22.
Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмови в задоволенні вказаної вище заяви, оскільки вирок суду, в тому числі в частині призначеного ОСОБА_9 додаткового покарання у вигляді конфіскації майна є зрозумілим і є роз`яснення не потребує.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити місцевому суду ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, і були би визначеними законом підставами для скасування оскаржуваної ухвали й призначення нового розгляду в суді першої інстанції, не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому вона не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Основ`янського районного суду м. Харків від 29 жовтня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні заяви прокурора про роз`яснення вироку щодо ОСОБА_9 без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
С у д д і:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4