Справа № 953/3006/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 953/3006/23 ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/818/663/23 ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ Суддя доповідач ОСОБА_2 Категорія: Пособництво державі-агресору УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді - ОСОБА_2 суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретарі - ОСОБА_5 захисників ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~-ОСОБА_6 , ОСОБА_7 прокурора ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~- ОСОБА_8 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2023 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_9 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 111-1, ч.1 ст. 111-2 КК України (кримінальне провадження № 22022220000002310),- УСТАНОВИЛА: В судовому засіданні колегією суддів у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заявлено самовідвід з підстав передбачених ст. 75 КПК України. Обговоривши доводи заяви про самовідвід, думку прокурора, який поклався на розсуд суду захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які кожен окремо вважали, що самовідвід підлягає задоволенню, колегія суддів приходить до наступного. Так з Єдиного Реєстру судових рішень (реєстраційний номер 110331207) вбачається, що колегією суддів судової палати з розгляд кримінальних справ у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Київського районного суду від 17.03.2023 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22022220000002310, захисниками ОСОБА_9 заявлявся відвід, який 18.04.2023 колегією суддів був задоволений. Тобто колегія суддів у названому складі вже задовольняла заяву про відвід у кримінальному провадженні 22022220000002310, апеляційна скарга в якому наразі є предметом розгляду. Згідно з ч.1 ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Частиною 1 ст.81 КПК України передбачено, що у разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. Відповідно до ч.1 ст.75 КПК України суддя не має право брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;~2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;~3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;~4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;~5) у випадку порушення встановленого~частиною третьою статті 35~цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. Тобто, підстави, які зазначені в ст.75 КПК України, містять вичерпний перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні. Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. У~Конституції~України закріплені основні засади судочинства та відповідно до ч.1~ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»~суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих~Конституцією~і законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 22 жовтня 2019 року (справа № 311/3428/18), від 25 лютого 2020 року (справа №619/1205/17), від 18 лютого 2021 року (справа № 127/17123/19) та від 19 жовтня 2021 року (справа № 127/18010/17), для забезпечення вимог процесуальної форми щодо недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі України законодавцем закріплено інститут самовідводу, відводу, який передбачає інструменти для усунення упередженої службової особи від здійснення розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень. Допустимість повторної участі судді у одному кримінальному провадженні диктується логікою побудови системи судового контролю. Термін контроль інтерпретується як перевірка діяльності кого- , чого- небудь. Судовий контроль не належить до правосуддя і є специфічною діяльністю суду. Вона має контрольний характер і забезпечує охорону конституційних прав громадян від свавільного і невиправданого втручання та обмеження з боку органів державної влади. Беручи до уваги те, що ці обставини можуть позначитися на об`єктивності й неупередженості судді при розгляді кримінального провадження по суті, законодавець включив зазначені дії до числа тих, що перешкоджають участі судді в його розгляді по суті. Адже, хоча діяльність судді із судового контролю не має прямого відношення до вирішення кримінального провадження по суті, проте він знайомиться з матеріалами провадження, і у нього при цьому складається внутрішнє переконання щодо його обставин, особи підозрюваного. А тому, якби в майбутньому йому довелося розглядати цю справу по суті, він би не міг вважатися безстороннім, оскільки зв`язаність судді прийнятим рішенням не може не проявитися в подальшому. Згідно з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. При цьому у своїй практиці Європейський суд з прав людини розмежував суб`єктивний та об`єктивний підходи до безсторонності та вказав на можливість її перевірки різними способами. Так, рішенням у справі «П`єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) від 1 жовтня 1982 року, п. 30) зазначено, що, не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цьому контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу. Будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться (справа «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), рішення від 26.10.1984 року, п. 26). Також, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) від 06.09.2005 року, надаючи тлумачення поняттю «неупередженість» суду, в сенсі статті 6 Конвенції, наголосив, що така неупередженість має визначатися суб`єктивною оцінкою, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу. У межах об`єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення (п. 81). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. UnitedKingdom), від 10.06.1996 року, п. 38). Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43). Стосовно об`єктивного критерію означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (FerrantelliandSantangelov.Italy), від 07.08.1996 року, п. 58). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v.Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (CastilloAlgarv.Spain), від 28.10.1998 року, п.45). Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством. Зазначені принципі закріплені і в міжнародних актах, зокрема, відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Відповідно до п.3 Європейського статуту судді, «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але і повинен сприйматися будь-ким як неупереджений». Положення цієї~статті Кодексу~суддівської етики випливають з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, що схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 р., відповідно до яких~суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, зокрема у випадку, коли у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається. ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах Делкурт проти Бельгії, Пєрсак проти Бельгії і Де Куббер проти Бельгії, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід або задовольнити відвід з боку учасників справи. Згідно положень п.4 ч.1 ст.75 КПК України, до обставин, що виключають участь судді в кримінальному провадженні віднесено, у тому числі і ті, які виключають сумнів у його неупередженості. Враховуючи викладене, відповідно до доктринальних підходів к розумінню правової концепції безсторонності (неупередженості) судді,~з метою унеможливлення будь-яких сумнівів в об`єктивності колегії у складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , колегія суддів дійшла висновку про достатність підстав для самовідводу. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 81 КПК України, ПОСТАНОВИЛА: Самовідвід колегії суддів у складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити. Провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2023 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_9 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 111-1, ч.1 ст. 111-2 КК України передати керівнику апарату Харківського апеляційного суду для повторного перерозподілу. Ухвала~касаційному~оскарженню~не~підлягає. Головуючий: Судді: