Справа № 914/1875/16

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УХВАЛА 28 травня 2026 року Справа № 914/1875/16 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Манюка П.Т., суддів Прядко О.В. та Рима Т.Я. розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 вих. № 20-04/26ір від 20.05.2026 (вх. № 01-04/4282/26 від 20.05.2026) про відвід суддів Панової І.Ю. та Зварич О.В. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Гетьман вих. № 01-20/1349 від 11.12.2025 (вх. № 01-05/3684/25 від 12.12.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 про визнання грошових вимог ОСОБА_2 до боржника у справі № 914/1875/16 за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Гетьман. про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Гетьман встановив: Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 у справі № 914/1875/16 визнано вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Гетьман на суму 3 500 000, 00 грн, як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника. Відхилено вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Гетьман на суму 195 835, 16 грн з яких: 166 465, 75 грн пеня; 25 890, 41 грн 3% річних; 3 479, 00 грн інфляційні втрати. Витрати ОСОБА_2 по сплаті судового збору у розмірі 4 844, 80грн за подання до суду заяви з вимогами до боржника покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю фірму Гетьман. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТзОВ фірма Гетьман оскаржила таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 12.12.2025. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 у справі № 914/1875/16 в частині задоволення заяви та визнання грошових вимог ОСОБА_2 до боржника та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні кредиторських вимог ОСОБА_2 до боржника в повному обсязі. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.12.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Скрипчук О.С. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Гетьман вих. № 01-20/1349 від 11.12.2025 (вх. № 01-05/3684/25 від 12.12.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 у справі № 914/1875/16. Ухвалою суду від 12.01.2026 призначено розгляд справи на 10.02.2026. Ухвалою суду від 05.02.2026 призначено розгляд справи на 10.03.2026. Ухвалою суду від 07.04.2026 визнано необґрунтованим заявлений відвід та передано матеріали справи № 914/1875/16 на автоматизований розподіл для визначення складу суду по розгляду заяви ОСОБА_1 вих.№ 01-4-26 від 01.04.2026 (вх. № 01-04/2787/26 від 03.04.2026) про відвід суддів Панової І.Ю., Зварич О.В. та Скрипчук О.С. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Гетьман вих. № 01-20/1349 від 11.12.2025 (вх. № 01-05/3684/25 від 12.12.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 про визнання грошових вимог до боржника. Ухвалою суду 10.04.2026 відмовлено повністю у задоволенні заяви ОСОБА_1 вих. № 01-4-26 від 01.04.2026 (вх. № 01-04/2787/26 від 03.04.2026) про відвід суддів Західного апеляційного господарського суду Панової І.Ю., Зварич О.В., Скрипчук О.С. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Гетьман вих. № 01-20/1349 від 11.12.2025 (вх. № 01-05/3684/25 від 12.12.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 у справі № 914/1875/16 та матеріали справи № 914/1875/16 повернуто попередньо визначеному складу суду. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2026 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Ржепецький В.О. Ухвалою суду від 21.04.2026 відкладено розгляд справи на 26.05.2026. 20.05.2026 від кредитора ОСОБА_1 надійшла заява вих. № 20-04/26ір від 20.05.2026 (вх. № 01-05/4282/26) про відвід суддів Панової І.Ю. та Зварич О.В. Заява обґрунтована тим, що на думку заявника, судді Західного апеляційного господарського суду Панова І.Ю. та Зварич О.В. не можуть брати участь у розгляді справи № 914/1875/16, оскільки існують обставини, які викликають сумнів у їхній неупередженості та об`єктивності. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 доводи заявника визнано необгрунтованими та передано матеріали справи № 914/1875/16 на автоматизований розподіл для визначення складу суду по розгляду заяви ОСОБА_1 вих. № 20-04/26ір від 20.05.2026 (вх. № 01-04/4282/26 від 20.05.2026) про відвід суддів Панової І.Ю. та Зварич О.В. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Гетьман вих. № 01-20/1349 від 11.12.2025 (вх. № 01-05/3684/25 від 12.12.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 про визнання грошових вимог до боржника. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026, розгляд заяви про відвід розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Манюка П.Т. - головуючий суддя, судді Прядко О.В., Рим Т.Я. Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Панової І.Ю. та Зварич О.В. у справі № 914/1875/16 з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Гетьман на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 про визнання грошових вимог до боржника, суд вбачає наявність підстав для відмови у її задоволенні виходячи з наступного. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК України. Відповідно до частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Положеннями статті 36 ГПК України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі. Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Частинами 7, 8, 11 ст. 39 ГПК України передбачено, що вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу. Зі змісту заяви про відвід вбачається, що заявник підставою для відводу вважає п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України (інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді). За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2000 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії»). Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію, що у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У рішенні Європейського суду з прав людини від 9 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими». У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, вказано, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Зазначений принцип застосовується таким чином: - при виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів; - поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів; - суддя по можливості обмежує себе у здійсненні дій, що можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та виносити рішення у справах; - перед розглядом справи (про який відомо, що він відбудеться, або це тільки передбачається) суддя утримується від будь-яких коментарів, що могли б з огляду на розумну оцінку ситуації якимось чином вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу; суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання; - суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Метою відводу судді або складу суду є уникнення будь-яких ситуацій, які б свідчили про зацікавленість у розгляді справи, впливали на об`єктивність під час оцінки обставин справи та прийняття у ній рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, де передбачено що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. При об`єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (Рішення у справі Газета Україна-Центр проти України, № 16695/04 від 15.07.2010 року). Як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 26.10.2020 у справі № 910/3480/20, істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ (аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2022 у справі № 916/442/21). Відповідно до ст. 6 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI Черговим З`їзд суддів України 22.02.2013 (із змінами, внесеними згідно з Рішенням З`їзду суддів від 18.09.2024), суддя повинен здійснювати правосуддя незалежно, виходячи виключно з обставин, установлених під час розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись верховенством права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи, зокрема на публічну критику. Отже, доводи заявника стосовно розміщення публікацій у мережі Інтернет, як підстави для задоволення відводу, наявність на веб-ресурсах матеріалів, які містять позицію чи оціночні судження авторів, а також припущення, які не підтверджуються належними та допустимими доказами, не можуть свідчити про упередженість чи відсутність безсторонності судді. Щодо посилань заявника про те, що 19.05.2026 він звернувся зі скаргою до Вищої ради правосуддя щодо суддів Панової І.Ю., Зварич О.В. та Скрипчук О.С. у зв`язку з порушенням порядку розгляду раніше заявленого відводу, оскільки, на його думку, така заява про відвід підлягала передачі на вирішення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, однак у відповідній частині була розглянута самою колегією суддів. Відповідно до Коментарю до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 02 березня 2026 року № 14, не є обставинами, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, зокрема: розгляд у минулому суддею справи, у якій брали участь ті самі сторони, або спору, який виник з тих самих підстав, якщо це рішення не було скасовано; факт подання особою, яка бере участь у справі, скарги на дії судді, крім випадків, коли сам суддя вважає неможливим у зв`язку із цим об`єктивний розгляд справи; подання учасником справи та реєстрація заяви про вчинення суддею кримінального правопорушення. Колегія суддів звертає увагу заявника, що звернення зі скаргою на суддю до дисциплінарного органу не є підставою для задоволення відводу чи самовідводу. Разом з тим, суд звертає увагу заявника, що не можуть бути підставою для відводу судді тільки припущення про існування обставин, за яких участь судді в розгляді справи виключається. Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) судом (суддею) принципу неупередженості, заявнику потрібно навести доводи та надати відповідні докази про наявність зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не виключно, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, незабезпечення (неналежне забезпечення) суддею або складом суду, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав учасників справи тощо). Іншими словами, відвід суду (судді) має бути вмотивований з наведенням зацікавленою особою аргументів, які підтверджують наявність підстав для відводу (аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Верховного Суду від 30.10.2024 у справі № 990/39/23). Колегія суддів вказує на те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, повинна навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У справі «Мушта проти України» (рішення від 18.11.2010 року, заява № 8863/06) Європейський суд з прав людини акцентував увагу, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Суд звертає увагу, що вимога одного з учасників справи про зміну складу суду підпадає під нормативні обмеження, котрі узгоджуються з положеннями національного законодавства, змістом Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини. Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 вих. № 20-04/26ір від 20.05.2026 (вх. № 01-04/4282/26 від 20.05.2026) про відвід суддів Західного апеляційного господарського суду Панової Ірини Юріївни та Зварич Оксани Володимирівни від розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 у справі № 914/1875/16. Керуючись ст. ст. 2, 18, 32-40, 232-234, 281 ГПК України, суд- ухвалив: 1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 вих. № 20-04/26ір від 20.05.2026 (вх. № 01-04/4282/26 від 20.05.2026) про відвід суддів Західного апеляційного господарського суду Панової Ірини Юріївни та Зварич Оксани Володимирівни від розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 у справі № 914/1875/16 відмовити повністю. 2. Матеріали справи № 914/1875/16 повернути попередньо визначеному складу суду. 3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Манюк П.Т. Суддя Рим Т.Я. Суддя Прядко О.В.