Справа № 914/1875/16

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2026 року м. Львів Справа № 914/1875/16 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді Панова І.Ю., Суддів Зварич О.В., Ржепецький В.О., Секретар судового засідання: Фарина Х.І. за участю представників сторін: від ТзОВ «Ю-Бейс»: Зимненко Є.В.; від ТзОВ «Кантієро»: Круглик В.В.; від ОСОБА_1 : Чередніченко М.М.; розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман" вих. №01-20/1349 від 11.12.2025 (вх. №01-05/3684/25 від 12.12.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 (повний текст ухвали складено 05.12.2025) у справі № 914/1875/16 за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман" В С Т А Н О В И В: Короткий зміст вимог заяви і ухвали суду першої інстанції. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.07.2016 р. порушено провадження у справі № 914/1875/16 про банкрутство ТзОВ фірми "Гетьман", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Постановою Господарського суду Львівської області від 28.07.2016 р. ТзОВ фірму "Гетьман" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, скасовано всі арешти, накладені на майно ТзОВ фірми "Гетьман", обов`язки ліквідатора покладено на голову ліквідаційної комісії ОСОБА_2 та розгляд справи призначено на 27.09.2016 р. Повідомлення про визнання ТзОВ фірми "Гетьман" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури офіційно оприлюднене на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 28.07.2016 р. № 33963. 24.10.2025 р. до суду за вх. № 4495/25 від ОСОБА_3 надійшла заява з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман" на суму 3695835 грн. 16 коп. Ухвалою суду від 29.10.2025 р. зазначену заяву прийнято до розгляду. Заява ОСОБА_3 з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман" обґрунтована тим, що 24.07.2023 р. між ОСОБА_3 (Кредитор) та ОСОБА_1 укладено Договір безпроцентної позики, відповідно до якого Кредитор передала ОСОБА_1 кошти в сумі 3500000,00 грн. із зобов`язанням повернути їх до 24.07.2025 р. В якості забезпечення виконання вказаного зобов`язання, 24.07.2023 р. між сторонами укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Василюком В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3353. За цим договором в іпотеку Кредитору передано ряд об`єктів нерухомого майна, яке належало ОСОБА_1 . Кредитор зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області від 17.10.2024 р. у справі № 914/1875/16(914/343/24) нерухоме майно, яке було предметом іпотеки, витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ фірма "Гетьман", і 16.10.2025 р. право власності на нього зареєстровано за Боржником. Посилаючись на статтю 23 Закону України "Про іпотеку", Кредитор стверджує, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки до іншої особи, іпотека залишається дійсною, а до набувача (ТзОВ фірма "Гетьман") переходять права та обов`язки іпотекодавця. На підставі наведеного, ОСОБА_3 заявлено вимоги до ТзОВ фірми "Гетьман" на загальну суму 3695835,16 грн., які складається із: 3500000,00 грн. - основна сума боргу за Договором позики; 166 465,75 грн - пеня, нарахована за період прострочення з 28.08.2025 р. до 22.10.2025 р.; 25890,41 грн - 3% річних за період з 25.07.2025 р. до 22.10.2025 р.; 3479,00 грн. - інфляційні втрати за період з 25.07.2025 р. до 22.10.2025 р. Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 у справі №914/1875/16 визнано вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман" на суму 3500000 грн. 00 коп., як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника. Відхилено вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман" на суму 195835 грн. 16 коп. (з яких: 166465,75 грн - пеня; 25890,41 грн - 3% річних; 3479,00 грн. - інфляційні втрати). Витрати ОСОБА_3 по сплаті судового збору у розмірі 4844 грн. 80 коп. за подання до суду заяви з вимогами до боржника покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Гетьман". Ухвала господарського суду мотивована тим, що за приписами ст. 23 Закону України «Про іпотеку» при переході права власності на предмет іпотеки до іншої особи іпотека залишається дійсною для нового набувача, який набуває статусу іпотекодавця з усіма його правами та обов`язками. Оскільки обтяження в Державному реєстрі є чинним (принцип публічної достовірності реєстру), а зобов`язання з повернення позики ОСОБА_1 не виконано, суд дійшов висновку, що грошові вимоги ОСОБА_3 у розмірі 3 500 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають визнанню як таки, що забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника. Окрім цього, господарський суд відхилив доводи щодо сумнівності реальності надання коштів за договором позики та нікчемності договору наступної іпотеки (через відсутність згоди первісного іпотекодержателя ТОВ «ФК «Кантієро»). Договір позики та договір іпотеки від 24.07.2023 року є нотаріально посвідченими, містять пряме підтвердження передачі грошей, презумпція їхньої правомірності у встановленому законом порядку не спростована, а питання недійсності таких договорів підлягає самостійному вирішенню виключно в порядку позовного провадження. В частині відмови у визнанні додаткових вимог ОСОБА_3 щодо пені (166 465,75 грн), 3% річних (25 890,41 грн) та інфляційних втрат (3 479,00 грн) суд першої інстанції зазначив, що у період дії воєнного стану позичальник в силу закону звільнений від відповідальності у вигляді штрафів та фінансових нарахувань за порушення грошових зобов`язань, оскільки боржник ТОВ фірма «Гетьман» відповідає лише як майновий поручитель, покладення на нього санкцій, від яких звільнений основний боржник, є неправомірним. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТзОВ фірма "Гетьман" оскаржила таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 12.12.2025. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 у справі № 914/1875/16 в частині задоволення заяви та визнання грошових вимог ОСОБА_3 до боржника та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні кредиторських вимог ОСОБА_3 до боржника в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції обмежився суто формальною презумпцією правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), попри наявність мотивованих заперечень боржника та кредиторів щодо фіктивності боргу. За наявними податковими деклараціями доходи ОСОБА_3 за попередні роки не дозволяли надати позику у розмірі 3,5 млн грн, а належних доказів легального походження коштів та фінансової спроможності заявницею не надано. Окрім цього, вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є пов`язаними особами через структури аптечної мережі «ЗІ». Договори позики та іпотеки укладено 24.07.2023 лише через 19 днів після ухвалення судового рішення про визнання недійсними результатів аукціону щодо продажу майна боржника ОСОБА_4 , правонаступником якого був ОСОБА_1 . Вже за тиждень після укладення іпотеки ОСОБА_1 подав позов про визнання цих договорів недійсними через неотримання коштів (справа № 465/5668/23), що підтверджує узгоджений характер дій з метою штучного обтяження активів боржника. Також, звертає увагу на те, що спірне майно повернулося до ТОВ фірма «Гетьман» не на підставі відчуження від ОСОБА_1 , а шляхом його витребування з чужого незаконного володіння в порядку віндикації за рішенням суду від 17.10.2024 року. Власник, майно якого вибуло поза його волею та повернуто за віндикаційним позовом, є первісним законним власником і не набуває статусу правонаступника/іпотекодавця за зобов`язаннями особи, яка незаконно володіла майном. 29.12.2025 від ОСОБА_3 надійшов відзив б/н від 29.12.2025 (вх. №01-04/9795/25) на апеляційну скаргу в якому заявниця зазначає, що реальність позики в розмірі 3 500 000,00 грн підтверджується належним чином оформленим, нотаріально посвідченим договором безпроцентної позики від 24.07.2023 року, пункт 2 якого прямо засвідчує факт передачі та отримання грошових коштів позичальником ОСОБА_1 до моменту його підписання. Договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. Також, вказує, що на момент передачі майна в іпотеку ОСОБА_1 був зареєстрованим власником у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Запис про іпотеку на користь ОСОБА_3 є чинним і не скасованим. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» іпотека зберігає чинність для будь-якого набувача майна незалежно від підстав переходу права власності. Зареєструвавши право власності 16.10.2025 року, ТзОВ фірма «Гетьман» набуло статусу іпотекодавця з усіма відповідними обов`язками майнового поручителя. Окрім цього, звертає увагу на те, що приписи ст. 215 ЦК України та норми Закону України «Про іпотеку» не містять положень про автоматичну нікчемність договору наступної іпотеки за відсутності згоди попереднього іпотекодержателя. Такий договір є оспорюваним, і питання його дійсності є предметом окремого позовного провадження, а не розгляду заяви про визнання кредиторських вимог. Наразі договір іпотеки від 24.07.2023 року є чинним. Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.12.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Скрипчук О.С. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман" вих. №01-20/1349 від 11.12.2025 (вх. №01-05/3684/25 від 12.12.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 у справі № 914/1875/16. Ухвалою суду від 12.01.2026 призначено розгляд справи на 10.02.2026. Ухвалою суду від 05.02.2026 призначено розгляд справи на 10.03.2026. Ухвалою суду від 10.03.2026 відкладено розгляд справи на 21.04.2026. Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2026 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Ржепецький В.О. Ухвалою суду від 21.04.2026 відкладено розгляд справи на 26.05.2026. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду 26.05.2026 визнано необґрунтованим відвід суддів Панової І.Ю. та Зварич О.В. заявлений ОСОБА_1 вих.№20-04/26ір від 20.05.2026 (вх. №01-04/4242/26 від 20.05.2026). Передано матеріали справи № 914/1875/16 на автоматизований розподіл для визначення складу суду по розгляду заяви ОСОБА_1 вих.№20-04/26ір від 20.05.2026 (вх. №01-04/4242/26 від 20.05.2026) про відвід суддів Панової І.Ю. та Зварич О.В. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман" вих. №01-20/1348 від 12.12.2025 (вх. №01-05/3698/25 від 15.12.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 про визнання грошових вимог ОСОБА_3 до боржника. 26.05.2026 судове засідання не відбулося у зв`язку із тим, що матеріали справи було передано іншому складу суду для вирішення питання про відвід. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 у складі колегії: головуючого судді Манюка П.Т., суддів Прядко О.В. та Рима Т.Я. У задоволенні заяви ОСОБА_1 вих. № 20-04/26ір від 20.05.2026 (вх. № 01-04/4282/26 від 20.05.2026) про відвід суддів Західного апеляційного господарського суду Панової Ірини Юріївни та Зварич Оксани Володимирівни від розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 у справі № 914/1875/16 відмовлено повністю. Ухвалою суду від 03.06.2026 призначено розгляд справи на 25.06.2026. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 визнано необґрунтованим відвід суддів Панової І.Ю. та Зварич О.В. заявлений ОСОБА_5 б/н від 22.06.2026 (вх. №01-04/5274/26 від 20.06.2026). Передано матеріали справи № 914/1875/16 на автоматизований розподіл для визначення складу суду по розгляду заяви ОСОБА_5 б/н від 22.06.2026 (вх. №01-04/5274/26 від 20.06.2026) про відвід суддів Панової І.Ю. та Зварич О.В. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман" вих. №01-20/1348 від 12.12.2025 (вх. №01-05/3698/25 від 15.12.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 про визнання грошових вимог ОСОБА_3 до боржника. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026, вищевказану заяву про відвід від 20.06.2026 (вх. №01-04/5274/26 від 22.06.2026) передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Прядко О.В., суддів: Манюка П.Т. та Рима Т.Я. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_5 від 20.06.2026 (вх.№01-04/5274/26 від 22.06.2026) про відвід суддів Панової І.Ю. та Зварич О.В. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман" вих. №01-20/1348 від 12.12.2025 (вх.№01-05/3698/25 від 15.12.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 про визнання грошових вимог ОСОБА_3 до боржника у справі №914/1875/16. Ухвалою суду від 01.07.2026 призначено розгляд справи на 13.08.2026. Ухвалою суду від 12.08.2026 залишено без розгляду заяву ОСОБА_6 б/н від 10.08.2026 (вх. №01-04/6691/26 від 11.08.2026) про відвід суддів Панової І.Ю. та Зварич О.В. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман" вих. №01-20/1348 від 12.12.2025 (вх. №01-05/3698/25 від 15.12.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 про визнання грошових вимог ОСОБА_3 до боржника. 25.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман" надійшла заява вих.№02-84/6616 від 25.05.2026 (вх. №01-05/1655/26) в якій боржник просить зупинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ фірма «Гетьман» на ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 р. у справі № 914/1875/16 (в частині кредиторських вимог ОСОБА_3 ) до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/1875/16 (914/3732/25) за позовом ТОВ фірми «Гетьман» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки від 24.07.2023 року та визнання відсутнім права іпотеки. Заява обґрунтована тим, що Іпотечний договір від 24.07.2023 є єдиною підставою набуття вимогами ОСОБА_3 статусу забезпечених. У зв`язку із цим, ТОВ фірма «Гетьман» ініціювало позов і наразі в провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1875/16 (914/3732/25) до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки від 24.07.2023 та визнання відсутнім права іпотеки. Щодо поданої заяви колегія суддів зазначає, що за приписами ч. 5 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. При цьому пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено. Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається даним судом, із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи або певної черговості розгляду вимог. Предметом апеляційного перегляду у даному випадку є законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 у справі № 914/1875/16 в частині кредиторських вимог ОСОБА_3 . Вирішуючи питання щодо обґрунтованості таких вимог та їх статусу, суд апеляційної інстанції має надати оцінку наявним у матеріалах справи доказам та встановленим у справі обставинам. При цьому наявність на розгляді іншої справи, у межах якої заявлено вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 24.07.2023 та визнання відсутнім права іпотеки, не зумовлює неможливості розгляду апеляційної скарги. Крім того, саме лише припущення про те, що результат розгляду іншої справи може вплинути на правову оцінку відповідних вимог, не є достатньою підставою для зупинення провадження. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви вих.№02-84/6616 від 25.05.2026 (вх. №01-05/1655/26) Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман" в особі ліквідатора про зупинення апеляційного провадження у справі. У судовому засіданні 13.08.2026 представники ТзОВ «Кантієро» та ТзОВ «Ю-Бейс» підтримали доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Представник ОСОБА_1 заперечив щодо доводів апеляційної скарги. При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. ЦК України передбачає спеціальні способи, які забезпечують майнові інтереси кредитора у разі невиконання чи неналежного виконання обов`язків боржником, а саме різні види забезпечення виконання зобов`язання. Одним із таких видів забезпечення виконання зобов`язання є застава (частина перша статті 546 ЦК України). Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 3 Закону України "Про іпотеку"). Частина п`ята статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки (частина шоста статті 3 Закону України "Про іпотеку"). За частиною першою статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Стаття 11 Закону України "Про іпотеку" визначає, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Таким чином, іпотека є забезпеченням виконання зобов`язання та як додаткове зобов`язання поділяє долю основного зобов`язання, яке забезпечує. Норми спеціального закону - Закону України "Про іпотеку" регламентують підстави виникнення, застосування та припинення іпотеки, а також визначають статус суб`єктів іпотечного зобов`язання. Згідно із матеріалами справи, 24.07.2023 р. між ОСОБА_3 (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір безпроцентної позики, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Василюком В. М., зареєстрований в реєстрі за № 3352 (надалі - Договір позики). Відповідно до умов зазначеного Договору позики, Позикодавець ( ОСОБА_3 ) надає Позичальнику ( ОСОБА_1 ) у власність грошові кошти в сумі 3500000,00 грн., строком до 24 липня 2025 року, а Позичальник прийняв зазначені кошти та зобов`язується повернути у встановлений строк грошові кошти в сумі 3500000,00 грн. (п. 1 Договору позики). Позикодавець передав Позичальнику зазначену суму грошей до підписання цього Договору. Підписанням даного Договору ми, Сторони, підтверджуємо факт передачі та отримання грошей (п. 2 Договору позики). Відповідно до п. 9 Договору позики, Сторони домовились про те, що в забезпечення належного та своєчасного виконання своїх зобов`язань за цим Договором, Позичальник передає в іпотеку Позикодавцю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, а саме: підвальні приміщення під літерами від "X", "XI а", "XII", "XIII", "XIV", площею 49,2 кв.м., та приміщення 1-го поверху під літерами від " 114" по " 134" включно, "VI", "VII" площею 241,3 кв.м., загальною площею 290,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення загальною площею 54,6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлові приміщення 54-1 - 54-21, приміщення підвалу ХVІІІ-ХХІІ, загальною площею 369,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлові приміщення 1 поверху, загальною площею 113,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_7; нежитлові приміщення, а саме: нежитлові приміщення в підвалі, позначені номерами II,ІІІ; на першому поверсі будинку - 11-1, 11-2, 11-3, 11-4, 11-5, загальною площею 88,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ; нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 86,8 кв.м., позначені за планом земельної ділянки літерою "А-5" (1-11), що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 ; нежитлові приміщення, а саме: приміщення позначені в поверховому плані літерами 69; 70; 70 (1); 71-75; 89; 90 і розташовані на першому поверсі будинку, загальною площею 119,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_6 ; земельну ділянку площею 1(один) га, що розташована за адресою: Львівська область, Стрийський (колишня назва-Сколівський) район, Тухольківська сільська рада, урочище Стаї, категорія земель - землі рекреаційного призначення, вид цільового призначення земельної ділянки: 07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 4624588300:02:000:0102. Іпотечний Договір вищезазначеного нерухомого майна укладається одночасно з цим Договором безпроцентної позики. В разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором, Позикодавець вправі задовольнити свої вимоги в повному обсязі за рахунок переданого в іпотеку майна. В забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики, 24.07.2023 р. між ОСОБА_3 (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Василюком В. М., зареєстрований в реєстрі за № 3353 (надалі - Іпотечний договір). Згідно з п. 1.1. Іпотечного договору, іпотекою за цим Договором забезпечується виконання зобов`язань Іпотекодавця ( ОСОБА_1 ) перед Іпотекодержателем ( ОСОБА_3 ) (далі - "Основне зобов`язання"), що випливає з укладеного між сторонами Договору безпроцентної позики, посвідченого Василюком В. М., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 24 липня 2023 року за реєстровим № 3352, з усіма змінами та доповненнями до нього які будуть укладені в майбутньому. Відповідно до п. 2.1. Іпотечного договору, предметом іпотеки за цим Договором є наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення, а саме: підвальні приміщення під літерами від "X", "XI а", "XII", "XIII", "XIV", площею 49,2 кв.м., та приміщення 1-го поверху під літерами від " 114" по " 134" включно, "VI", "VII" площею 241,3 кв.м., загальною площею 290,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення загальною площею 54,6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлові приміщення 54-1 - 54-21, приміщення підвалу ХVІІІ-ХХІІ, загальною площею 369,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; нежитлові приміщення 1 поверху, загальною площею 113,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_7 ; нежитлові приміщення, а саме: нежитлові приміщення в підвалі, позначені номерами II,ІІІ; на першому поверсі будинку - 11-1, 11-2, 11-3, 11-4, 11-5, загальною площею 88,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ; нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 86,8 кв.м., позначені за планом земельної ділянки літерою "А-5" (1-11), що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 ; нежитлові приміщення, а саме: приміщення позначені в поверховому плані літерами 69; 70; 70 (1); 71-75; 89; 90 і розташовані на першому поверсі будинку, загальною площею 119,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_6; земельну ділянку площею 1(один) га, що розташована за адресою: Львівська область, Стрийський (колишня назва-Сколівський) район, Тухольківська сільська рада, урочище Стаї, категорія земель - землі рекреаційного призначення, вид цільового призначення земельної ділянки: 07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 4624588300:02:000:0102. Отже, предметом іпотеки за вказаним Іпотечним договором виступило нерухоме майно, яке на той момент належало ОСОБА_1 . На підставі зазначеного Іпотечного договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про обтяження майна іпотекою на користь ОСОБА_3 . Господарським судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази виконання ОСОБА_1 зобов`язання за Договором позики. Отже, у ОСОБА_1 наявна заборгованість перед ОСОБА_3 з повернення отриманої позики у розмірі 3500000,00 грн. Надалі, рішенням Господарського суду Львівської області від 17.10.2024р. у справі № 914/1875/16(914/343/24) задоволено позов ТзОВ фірма "Гетьман" та витребувано нерухоме майно (предмет іпотеки за Іпотечним договором) з володіння ОСОБА_1 на користь ТзОВ фірма "Гетьман". 16.10.2025 р. право власності на предмет іпотеки зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Гетьман". Відповідно до частин першої - третьої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, зокрема в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки. У цій ситуації іпотека є дійсною для набувача відповідного майна, який набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором. Описані обставини регулюються нормами Закону України "Про іпотеку", які є спеціальними та підлягають застосуванню у цих правовідносинах. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2025 у справі №761/382/21. Також статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено поняття "основне зобов`язання" та "майновий поручитель", а саме: основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника. Системний аналіз частини другої статті 589 ЦК України, статті 19 Закону України "Про заставу", статті 7 Закону України "Про іпотеку" свідчить про те, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, розмір якої визначається на момент її фактичного пред`явлення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави. При цьому, частинами п`ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" прямо передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов`язання. У разі порушення боржником основного зобов`язання, відповідно до договору іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами. Отже, системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить про те, що іпотека має похідну (акцесорну, додаткову) до основного зобов`язання правову природу, і не може існувати як самостійний правочин за відсутності укладеного основного правочину, виконання зобов`язань за яким забезпечуються відповідним майном. За змістом статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, а у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя). У статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено у дію з 21.10.2019, поняття "забезпечений кредитор" містить тотожні визначення. При цьому, в розумінні статті 1 Закону про банкрутство та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, визначалися всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором) і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства. За змістом статті 1 КУзПБ, розуміння вимог забезпеченого кредитора не зазнало змін. З огляду на зазначене обґрунтованим є висновок про те, що господарські суди, з огляду на похідний (акцесорний) характер виникнення зобов`язання, визначаючи розмір кредиторських вимог до боржника - іпотекодавця (заставодавця), за наявності провадження у справі про банкрутство основного боржника, зобов`язані враховувати розмір кредиторських вимог, визнаних у такій справі про банкрутство основного боржника, під час встановлення та визначення розміру кредиторських вимог до боржника - іпотекодавця. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2023 у справі №910/23952/15. Відповідно до вимог ст. 1 КУзПБ забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання грошових вимог ОСОБА_3 у розмірі 3 500 000,00 грн як вимог, забезпечених заставою майна боржника. Як встановлено судом першої інстанції, відомості про обтяження майна ТзОВ фірми «Гетьман» іпотекою на користь ОСОБА_3 внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та станом на час розгляду справи не скасовані. Іпотечний договір від 24.07.2023 у судовому порядку недійсним не визнавався, доказів припинення чи недійсності іпотеки матеріали справи не містять. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив із чинності іпотеки та наявності підстав для забезпечення нею відповідних грошових вимог. Відтак, грошові вимоги ОСОБА_3 у розмірі 3 500 000,00 грн підлягають визнанню як вимоги, забезпечені заставою, предметом якої є: - нежитлові приміщення загальною площею 290,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_8; РНОРМ 30580646101; - нежитлове приміщення загальною площею 54,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОРМ 103179046227; - нежитлові приміщення загальною площею 369,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОРМ 17439446101; - нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 113,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_7 ; РНОРМ 17191446101; - нежитлові приміщення загальною площею 88,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 ; РНОРМ 17214946101; - нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 86,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_5 ; РНОРМ 18665046101; - нежитлові приміщення загальною площею 119,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 ; РНОРМ 18426046101; - земельна ділянка площею 1,0000 га, кадастровий номер 4624588300:02:000:0102, за адресою: Львівська обл., Стрийський р-н, Тухольківська сільська рада, урочище «Стаї»; РНОРМ 120858446245. Щодо доводів про нікчемність наступної іпотеки через відсутність згоди ТзОВ «ФК "Кантієро"», колегія суддів зазначає, що питання дійсності договору іпотеки підлягає вирішенню у позовному провадженні. При цьому на момент розгляду заяви з грошовими вимогами Іпотечний договір від 24.07.2023 у судовому порядку недійсним не визнавався. Подані ОСОБА_3 договір позики та договір іпотеки підтверджують заявлені правовідносини, а доказів, які б спростовували їх правомірність, матеріали справи не містять. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що грошові вимоги ОСОБА_3 у розмірі 3 500 000,00 грн є повністю забезпеченими заставою зазначеного майна ТзОВ фірми «Гетьман», а витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 844,80 грн підлягають покладенню на боржника. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України). На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 у справі №914/1875/16 в частині визнання вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гетьман» на суму 3500000 грн. 00 коп., як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для її скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Судові витрати в суді апеляційної інстанції. Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником. Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман" вих. №01-20/1349 від 11.12.2025 (вх. №01-05/3684/25 від 12.12.2025) - залишити без задоволення. 2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.11.2025 у справі №914/1875/16 в частині визнання вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гетьман» на суму 3500000 грн. 00 коп., як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника - залишити без змін. 3. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. 4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Головуючий суддя Панова І.Ю., Суддя Зварич О.В., Ржепецький В.О.